Вигода виробника і взаємна вигода Від торгівлі

Міркування про природу споживчого надлишку можна поширити на дії виробника.

Якщо розглянути типовий ринок, що функціонує за принципами попиту і пропозиції, то ринкова ціна встановлюється перетином кривих попиту і пропозиції. Крива попиту вимірює максимальну величину ціни, яку споживачі готові заплатити за кожну наступну продану одиницю товару, і споживчий надлишок є різницею між максимумом того, що готові були б заплатити споживачі, і тою величиною, яку вони фактично сплачують за ринковою ціною.

Висота кривої пропозиції в кожній точці відображає мінімум ціни, яку виробники готові прийняти як оплату за одиницю продукції. Проте вони отримують ринкову ціну, тобто при продажі кожної одиниці виробники отримують надлишок. Надлишок, який іде на користь виробника з кожної одиниці проданої продукції, дорівнює різниці між ринковою ціною і мінімумом ціни, який вони готові прийняти.

 

Рис.5.3. Надлишок виробника

 

Мережеві зовнішні впливи

Припущення про те, що на попит споживача впливають цінові та нецінові чинники, дозволяло отримати криву ринкового попиту простим підсумуванням рівнів індивідуального попиту. Проте для деяких товарів попит особи залежить також від попиту інших людей. В такому випадку говорять про мережеві зовнішні впливи. Вони можуть бути позитивними або негативними. Позитивні мережеві впливи мають місце тоді, коли попит типового споживача на деякий товар зростає внаслідок збільшення обсягу покупок інших споживачів. У протилежному випадку мережевий вплив є негативним.

Одним із прикладів мережевого зовнішнього впливу є ланцюговий ефект. Під ним розуміють бажання споживачів купувати товар, яким володіє майже кожна особа, наслідувати модні тенденції. Створення ланцюгового ефекту є головною метою реклами.

Ланцюговий ефект зумовлюється короткочасним захопленням і модою, але позитивний мережевий зовнішній вплив може виникати і з інших причин. Внутрішня цінність деяких товарів для їх власників є тим більшою, чим більшою є кількість людей, які володіють такими товарами.

Ефект снобізму є прикладом негативного мережевого зовнішнього впливу. Він означає бажання володіти вишуканими або унікальними товарами. Попит на такий товар буде тим вищим, чим менше людей володітиме ним. До таких снобістських товарів належать витвори мистецтва, ексклюзивний одяг, біжутерія, автомобілі, виготовлені за індивідуальними замовленнями. В такому разі цінність від володіння товарами, які можна кваліфікувати як снобістські, частково зумовлена престижністю і особливим статусом, які випливають із обмеженості кола власників цих товарів.

На відміну від ланцюгового ефекту ефект снобізму робить ринковий попит менш еластичним. Ефект снобізму пригнічує зростання попиту – цей висновок є важливим для ціноутворення.

 

 

Тема 7. Витрати виробництва

Економічні витрати

Витрати виробництва у короткостроковому періоді

Витрати виробництва у довгостроковому періоді

Економія на масштабах

 

Економічні витрати

Рідкісність ресурсів породжує проблему їх найкращого використання із врахуванням усіх можливих альтернатив. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що їх уже неможливо застосувати для виробництва якогось іншого блага. Тому витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найкращого альтернативного використання.

З позиції окремої фірми економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.

Грошові платежі фірми за постачання робочої сили, матеріалів, палива, енергії, транспортних послуг тощо називають явними витратами. Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.

Окрім цього, фірма може використовувати деякі ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні ресурси називають неоплачуваними, або неявними, витратами. Вони набувають форми втраченого доходу від використання ресурсів, які є власністю фірми.

Мінімальну платню, потрібну для утримання підприємницького хисту у межах ділового підприємства, називають нормальним прибутком. Іншими словами, це винагорода за виконання підприємницьких функцій. Нормальний прибуток дорівнює неявним витратам, вкладеним у бізнес, але не спрямованим у виробництво. Якщо цю мінімальну, або нормальну, винагороду не забезпечено, особа переорієнтує свої зусилля на привабливіший для неї вид діяльності.

Економісти вважають витратами усі платежі – явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), які потрібні для залучення ресурсів для конкретного виду діяльності, тоді як бухгалтери зараховують до витрат лише явні витрати.

Відповідно економісти і бухгалтери тлумачать термін “прибуток” неоднаково. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом фірми та її явними витратами. Проте економісти визначають прибуток інакше. Економічний прибуток – це загальний виторг мінус усі витрати (явні та неявні, останні містять і нормальний прибуток підприємця).