Розділ VI. Визнання кваліфікацій вищої освіти

Стаття VI.1

Через те, що рішення про визнання Ґрунтується на знан­нях і навичках, засвідчуваних кваліфікацією вищої освіти, кожна Сторона визнає кваліфікації вищої освіти, видані в іншій Стороні, крім тих випадків, коли можуть бути обґрунтовано представлені істотні розходження між кваліфікацією, стосовно якої запитується визнання, і відповідною кваліфі­кацією у стороні, в якій запитується визнання.

Стаття VI.2

Будь-якій Стороні досить надати власникові кваліфікації, виданої в одній із Сторін, можливість одержати оцінку цієї кваліфікації на запит її власника; положення статті IV. 1 за­стосовуються в такому разі з відповідними змінами.

Стаття VI.3

Визнання Стороною кваліфікації вищої освіти, виданої в одній із Сторін, може мати такі наслідки:

а) доступ до подальшого навчання в системі вищої освіти, включаючи відповідні іспити, і / або до підготовки за програмами, що ведуть до одержання наукового ступеня, за умов, аналогічних тим, що застосовуються до власників кваліфікації Сторони, у якій запитується визнання;

б) використання наукового ступеня відповідно до законів і правил Сторони або під її юрисдикцією, у якій запитується визнання.

Крім того, визнання може полегшити доступ на ринок праці згідно із законами і правилами Сторони або під її юрис­дикцією.

 

Стаття VI.4

Оцінка кваліфікації вищої освіти у будь-якій із Сторін, ви­даної іншою Стороною, може мати такі форми:

а) рекомендації стосовно загальної зайнятості;

б) рекомендації будь-якому навчальному закладові з метою включення її до програми;

в) рекомендації будь-якому іншому компетентному органові, який займається питаннями визнання.

Стаття VI.5

Кожна Сторона може здійснювати визнання кваліфікацій, вищої освіти, виданих іноземними навчальними закладами, що здійснюють свою діяльність на її території, за умови до­тримання конкретних вимог національного законодавства чи спеціальних угод, укладеними з Стороною, якій належать подібні навчальні заклади.

Розділ VII. ВИЗНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙ,

ВЛАСНИКАМИ ЯКИХ Є БІЖЕНЦІ, ПЕРЕМІЩЕНІ

ОСОБИ Й ОСОБИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ

У ПОЛОЖЕННІ БІЖЕНЦІВ

Стаття VII

Кожна Сторона в межах своєї системи освіти та відповідно до своїх конституційних, правових і регламентуючих поло­жень приймає всі можливі і розумні заходи для розробки про­цедур, спрямованих на забезпечення справедливої і швидкої оцінки того, чи відповідають біженці, переміщені особи й особи, що знаходяться в положенні біженців, відповідним ви­могам для доступу до вищої освіти, продовженню навчання за програмами вищої освіти або зайнятості, причому навіть у тих випадках, коли кваліфікації, отримані в одній із Сторін, не можуть бути підтверджені документально.

Розділ VIII. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОЦІНКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І ПРОГРАМ

СтаттяVIII.1

Кожна Сторона надає адекватну інформацію щодо будь-якого навчального закладу, що складає її систему вищої освіти, і щодо будь-якої програми цих закладів, з метою на­дання повноважним органам інших Сторін можливості упев­нитися, чи дає якість кваліфікацій, визнаних цими заклада­ми, підстави для визнання в країні, де запитується визнання. Надається така інформація:

а) у випадку створення Сторонами системи офіційної оцінки вищих навчальних закладів і програм: інформація відносно методів і результатів цієї оцінки, а також конкретних стандартів якості для кожного типу навчального закладу, що видає кваліфікації вищої освіти, і для програм, що ведуть до здобуття таких кваліфікацій;

б) у випадку, якщо Сторони не створили систему офіційної оцінки вищих навчальних закладів і програм: інформація щодо визнання різних кваліфікацій, отриманих у тому чи іншому вищому навчальному закладі або в рамках будь-якої програми вищої освіти, що складають їхню систему ви­щої освіти.

Стаття VІІІ.2

Кожна Сторона вживає адекватних заходів по складанню, відновленню і публікації:

а) огляду різних типів вищих навчальних закладів, що входять до складу її системи вищої освіти, з характеристиками, властивими кожному типові такого закладу;

б) переліку визнаних вищих навчальних закладів (державних і приватних), що складають її систему освіти, із зазначеним їхніх повноважень щодо видачі різних видів кваліфікацій і вимог, які пред'являються до одержання доступу до кожного типу навчального закладу і програми;

в) опису програм вищої освіти;

г) переліку навчальних закладів, розташованих за межами її територій, які кожна Сторона вважає складовими своєї системи освіти.

Розділ IX. ІНФОРМАЦІЯ З ПИТАНЬ ВИЗНАННЯ

Стаття IX.1

З метою сприяння визнанню кваліфікацій вищої освіти Сторони зобов'язуються створити відкриті системи, які дають повний опис здобутих кваліфікацій.

Стаття ІХ.2

1.Визнаючи необхідність відповідної, точної і оновленої інформації, кожна Сторона створює національний інформаційний центр або підтримує вже існуючий і повідомляє про його створення і про будь-які його зміни, що стосуються одного з депозитаріїв.

2.Національний інформаційний центр кожної Сторони:

а) полегшує доступ до достовірної і точної інформації щодо системи вищої освіти і кваліфікацій вищої освіти тієї країни, у якій він розташований;

б) полегшує доступ до інформації стосовно систем вищої освіти і кваліфікації вищої освіти інших Сторін;

в) забезпечує консультації та інформацію з питань визнан­ня й оцінки кваліфікацій відповідно до національних законів та інструкцій.

3. Кожен національний інформаційний центр має не­обхідні ресурси, які дають йому можливість виконувати його функції.

Стаття IХ.З

Сторони сприяють, через національні інформаційні цент­ри або іншими способами, використанню вищими навчаль­ними закладами Сторін додатка до диплома ЮНЕСКО / Ради Європи або будь-якого іншого порівнянного документа.

 

Розділ X. МЕХАНІЗМИ ЗДІЙСНЕННЯ

Стаття Х.1

Спостерігають за реалізацією, сприяють і полегшують здійснення Конвенції такі органи:

а) Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій вищої освіти в Європейському регіоні;

б) Європейська мережа національних інформаційних центрів з питань академічного визнання і мобільності (Мережа ENIC), створена на основі Рішень, прийнятих 9 червня 1994 р. Комітетом міністрів Ради Європи і 18 червня 1994 р. Регіональним комітетом ЮНЕСКО для Європи.

Стаття Х.2

1. Цим засновується Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій, належних до вищої освіти в Європейському регіоні (іменований далі "Комітет"). До складу Комітету входять по одному представникові від кожної Сторони.

2. В контексті статті Х.2 термін "Сторона" не використовується стосовно Європейського співтовариства.

3. Держави, згадані в статті XI. 1.1, і Найсвятіший Престол, якщо вони не є Сторонами цієї Конвенції, Європейське співтовариство, а також голова Мережі ENIC, можуть брати участь у засіданнях Комітету як спостерігачі. Представники урядових і неурядових організацій, що спеціалізуються в галузі визнання в цьому регіоні, також можуть бути запрошені на засідання Комітету як спостерігачі.

4. Голова Регіонального комітету ЮНЕСКО по виконанню Конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і наукових ступенів у державах регіону Європи також запрошується взяти участь у засіданнях Комітету в якості спостерігача.

5. Комітет сприяє здійсненню цієї Конвенції і спостерігає за її реалізацією. У зв'язку з цим він може приймати більшістю Сторін рекомендації, декларації, протоколи і досвід, який себе зарекомендував, з метою орієнтації повноважних органів Сторін у ході реалізації ними Конвенції і при розгляді ними заяв про визнання кваліфікацій вищої освіти. Хоча вони не зв'язані з названими вище документами, Сторони будуть усіляко прагнути дотримуватися їх, доводити ці документи до відома повноважних органів і сприяти їхньому застосуванню. Перш ніж виносить свої рішення, Комітет запитує думку Мережі ENIC.

6. Комітет представляє доповідь відповідним органам Ради Європи і ЮНЕСКО.

7. Комітет підтримує зв'язки з регіональними комітетами ЮНЕСКО, які займаються питаннями застосування конвенцій про визнання навчальних курсів, дипломів і ступенів у галузі вищої освіти, прийнятих під егідою ЮНЕСКО.

8. Більшість Сторін Конвенції складає кворум.

9. Комітет приймає свої Правила роботи. Він проводить свої чергові засідання не рідше одного разу в три роки. Комітет збирається перший раз, коли дійсна Конвенція набере сили.

10. Секретарське забезпечення Комітету покладається спільно на Генерального секретаря Ради Європи і Генерального директора ЮНЕСКО.

Стаття Х.3

1. Кожна із Сторін призначає в якості учасника Євро­пейської мережі національних інформаційних центрів, що займаються питаннями академічної мобільності і визнання (Мережа ENIC), національний інформаційний центр, ство­рений або діючий відповідно до статті ІХ.2. У випадках, коли в одній зі Сторін відповідно до статті ІХ.2 створені або діють декілька національних інформаційних центрів, усі вони є учасниками Мережі, однак відповідні національні інфор­маційні центри мають тільки один голос.

2. Мережа ENIC у складі, обмеженому національним інформа­ційним центром Сторін цієї Конвенції, спостерігає за практичним здійсненням і сприяє застосуванню Конвенції з допомогою повноважних національних органів. Пленарне засідання учасників Мережі проводиться не рідше одного разу на рік. Вона обирає свого голову і президію відповідно до своїх повноважень.

3. Секретарське забезпечення Мережі ENIC покладається спільно на Генерального секретаря Ради Європи і Генерального директора ЮНЕСКО.

4. Сторони співробітничають через Мережу ENIC з національ­ними інформаційними центрами інших Сторін, зокрема допомагаючи їм збирати всю корисну для національних інформаційних центрів інформацію в межах їхніх заходів, що стосуються академічного визнання і мобільності.