ТОП 10:

Система показників-індикаторів для оцінки загрози банкрутства



Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Банкрутство підприємства означає нездатність його в повному обсязі задовольняти вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями і (чи ) виконувати обов’язки зі сплати інших обов’язкових платежів.

Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання терміну платежу. Після закінчення цього терміну кредитори мають право на звернення в суд про визнання підприємства боржником-банкрутом. Природа банкрутства зумовлена сутністю ринкових відносин, пов’язаних з невизначеністю результатів і ризиком втрат.

Як свідчить досвід, банкрутство є наслідком впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. При чому вплив зовнішніх факторів становить 1/3, а внутрішніх – 2/3.

Діагностика банкрутства є системою цільового аналізу , спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в поточному періоді.

Аналіз наявності (відсутності ознак банкрутства здійснюють при допомозі виявлення:

- ознак фіктивного банкрутства;

- ознак доведення до банкрутства;

- ознак прихованого банкрутства.

Для виявлення ознак фіктивного банкрутства за даними балансу розраховують коефіцієнт покриття, як відношення оборотних активів до довгострокових і поточних зобов’язань підприємства. Також необхідно за даними звіту про фінансові результати розрахувати показник валової рентабельності як співвідношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції. У випадку, якщо коефіцієнт покриття перевищує 1 при нульовій або додатній рентабельності, це свідчить про наявність ознак фіктивного банкрутства.

При виявленні ознак доведення до банкрутства аналізують в динаміці такі показники:

- коефіцієнт забезпечення зобов’язань підприємства усіма його активами (відношення підсумку балансу підприємства до його зобов’язань);

- коефіцієнт забезпечення зобов’язань підприємства його оборотними активами (відношення суми оборотних активів підприємства до його зобов’язань);

- розмір чистих активів підприємства (різниця між оборотними активами і зобов’язаннями підприємства).

Погіршення цих показників за аналізований період свідчить про ознаки доведення підприємства до банкрутства.

Ознаками прихованого банкрутства підприємства є:

- зменшення значення, приховування або заниження вартості майна, яким володіє підприємство;

- штучне збільшення сум кредиторської і дебіторської заборгованості;

- наявність у підприємства штрафів, пені, що визнані у судовому порядку, за невиконання умов договорів і порушення вимог законодавства;

- збитковість протягом ряду періодів;

- наявність протягом двох останніх років судових справ, за якими підприємство є відповідачем;

- спрямування інвестицій у неосновну діяльність;

- переважання у структурі доходів від неосновної діяльності;

- необґрунтоване скорочення персоналу підприємства;

- відхилення показників ліквідності від їх граничних значень.

 

Для оцінки здатності підприємства подолати фінансові труднощі розраховують:

- коефіцієнт Бівера (відношення суми чистого прибутку та амортизації до суми зобов’язань) якщо значення цього показника не перевищує 0,2 то це відображає небажане скорочення частини прибутку, що спрямовується на розвиток підприємства.

- коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який визначається за формулою: К , де:

коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду;

коефіцієнт покриття на початок звітного періоду;

період відновлення (втрати) платоспроможності;

Т тривалість звітного періоду в місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності приймається за 6 місяців, а при розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності – за 3 місяці.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності обчислюють за умови, що один із коефіцієнтів – покриття або забезпеченості власними оборотними активами, має значення нижче за оптимальне (перший менший за 2, а другий менший за 1).

Коефіцієнт втрати платоспроможності визначають, якщо значення обох коефіцієнтів нижчі за оптимальні.

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності :

- більший за одиницю, то підприємство має реальні шанси відновити свою платоспроможність і може бути прийняте рішення про відкладення визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним строком на 6 місяців;

- менший одиниці – у підприємства немає реальної можливості поновити свою платоспроможність протягом 6 місяців.

Якщо коефіцієнт втрати платоспроможності :

- більший за одиницю – підприємство у найближчі три місяці має реальну можливість не втратити платоспроможність;

- менший одиниці – у підприємства в найближчий час існує загроза втратити платоспроможність.

У зарубіжній практиці для оцінки ризику банкрутства в рамках аналізу фінансового стану використовують моделі Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу, Спрінгейта, Аргенті, В.В.Ковальова та інших. В Укріїні застосування цих методик має лише теоретичне значення чарез нерозвиненість фондового ринку, трансформаційний характер економіки тощо.







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.244.18 (0.005 с.)