ТОП 10:

Оцінка зміни складу та структури майна підприємства



за _____ період

Групи активів На початок періоду На кінець періоду Відхилення
1. Необоротні активи, тис. грн.      
у % до обсягу майна      
2. Оборотні активи, тис. грн.      
у % до обсягу майна      
2.1. Запаси і витрати, тис. грн.      
у % до обсягу оборотних активів      
2.2. Засоби в розрахунках, тис. грн.      
у % до обсягу оборотних активів      
2.3. Поточні фінансові активи, тис. грн.      
у % до обсягу оборотних активів      
3. Витрати майбутніх періодів, тис. грн.      
у % до обсягу майна      
4. Всього майна , тис. грн.      

Дані цієї таблиці дозволяють здійснити детальну оцінку змін, що відбулися у майні підприємства, складі та структурі груп та підгруп активів, зробити висновки про тенденції зміни та їх можливий вплив на діяльність підприємства.

Як позитивну тенденцію слід розцінити зростання обсягу майна та боргових прав підприємства за аналізований період, а у його складі – зростання обсягу та питомої ваги оборотного капіталу, що в загальному випадку є індикатором мобільності активів і фактором підвищення оборотності капіталу підприємства.

Оборотність капіталу залежить від частки у ньому оборотного капіталу та оборотності оборотного капіталу. Органічна будова капіталу (співвідношення між необоротними та оборотними активами), - теоретично прийнятним вважають середнє значення 50/50, - значною мірою зумовлюються галузевими особливостями, організаційно – технічним рівнем виробництва, стадією життєвого циклу, інвестиційною політикою підприємства, загально – економічною ситуацією, специфічними умовами діяльності. Зростання оборотного капіталу повинно відбуватись не за рахунок недоінвестування в основний, а поряд з ним.

При проведенні аналізу зміни складу і структури майна підприємства слід враховувати те, що певні зміни відбуваються і у складі виробничого потенціалу, тобто відображаються на здатності підприємства здійснювати свою виробничу програму. Тому за даними активу балансу доцільно проаналізувати зміни у тій вартості майна, яка визначає виробничий потенціал (основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво). Визначають його обсяг та структуру на початок і на кінець періоду, а також відхилення, на підставі якого роблять висновки про зміни у виробничому потенціалі.

Коефіцієнт реальної вартості засобів виробничого призначення в майні розраховується як частка від ділення чистої вартості засобів, що характеризують виробничий потенціал, на вартість майна. Зниження цього коефіцієнта свідчить про втрату потенційних виробничих можливостей.

Крім того для аналізу майнового стану підприємства застосовують такі показники:

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у вартості майна як відношення залишкової вартості основних засобів до вартості майна. Динаміка цього показника свідчить про стан матеріально-технічної бази та інвестиційну політику підприємства.

Коефіцієнт зносу основних засобів Показує частку вартості основних засобів, що не перенесена на витрати в попередніх періодах. Високе значення цього коефіцієнта свідчить про незначну перспективну придатність основних засобів.

Частка активної частини основних засобів. Під активною частиною розуміють машини, обладнання, транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміці звичайно розцінюється як позитивна тенденція.

Коефіцієнт реальної вартості засобів виробничого призначення в майні розраховується як частка від ділення чистої вартості засобів, що характеризують виробничий потенціал (основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво), до вартості майна. Зниження цього коефіцієнта свідчить про втрату потенційних виробничих можливостей.

Оцінка лівостороннього ризику. Ризик, пов’язаний із змінами в структурі активів прийнято називати лівостороннім, оскільки ці активи знаходяться у лівій частині балансу. При формуванні структури активів підприємства для забезпечення ними фінансово – господарської діяльності підприємство зустрічається з цілим комплексом ризиків. Особливо гостро відчутними є ризики втрати ліквідності, зниження ефективності роботи, кредитний, а для підприємств–імпортерів сировини - валютний.

Ризик зниження ліквідності пов’язаний із зниженням обсягів і частки в балансі підприємства високо та швидколіквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, засобів в розрахунках). В той же час надмірне зростання дебіторської заборгованості, особливо невиправданої призводить до втрати ліквідності і навіть зупинки діяльності.

З ризиком зниження ефективності (прибутковості) діяльності підприємство стикається при недостатності грошових коштів, недостатності виробничих запасів. Нестача грошових коштів для ведення поточної діяльності на випадок непередбачених обставин пов’язана з ризиком переривання виробничого процесу. Підприємство повинно мати достатньо сировини і матеріалів для виробничих потреб, готової продукції для виконання контрактів. У той же час надлишок поточних активів не генерує прибутку; внаслідок інфляції частина вартості монетарної складової втрачається; зайві запаси потребують витрат, пов’язаних з їх зберіганням; оборотні активи зазнають безповоротних втрат через природній убуток, недобросовісність персоналу, партнерів. У результаті погіршуються показники обертання капіталу, забезпеченості діяльності власним оборотним капіталом, послаблюється фінансова стійкість підприємства.

Завдання аналізу полягає у пошуку компромісу між прибутковістю та ліквідністю. Для цього необхідно здійснити детальний аналіз розділів та статей активу балансу, оптимізувати розмір та структуру поточних активів для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової діяльності.

Необоротні активи – це вкладення коштів з довгостроковою метою в основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, нематеріальні активи. Якщо питома вага необоротних активів у структурі активів є значною (понад 40%), говорять про “важку” структуру активів, а якщо менше 40% - структуру активів кваліфікують як “легку”. Перший варіант свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни обсягів виручки від реалізації продукції.

У ході аналізу необоротних активів визначається динаміка обсягу необоротних активів, темпів їх росту у порівнянні з темпами зміни обсягу випуску та реалізації продукції. Вивчається склад необоротних активів та їх структура. Доцільно оцінити ефективність використання загальної суми необоротних активів підприємства та в розрізі окремих складових.

Зростання суми і частки основних засобів у структурі активів і необоротних активів свідчить про зростання оснащеності підприємства засобами виробництва, його виробничого потенціалу.

Поява і зростання сум у структурі необоротних активів за статтею довгострокові фінансові вкладення вказує на відволікання засобів із основної виробничої діяльності, зменшення за цією статтею сприяє залученню фінансових засобів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану. Якщо ж частка таких активів є незначною, то суттєвого впливу на фінансову стійкість це не справляє. Важливим аргументом на користь присутності такої позиції є значні вигоди, які підприємство очікує отримати від володіння нею. Доцільно також оцінити ліквідність таких інвестувань.

Наявність у складі активів підприємства нематеріальних активів непрямо характеризує обрану підприємством інноваційну стратегію, оскільки за цією статтею відображаються вкладені засоби у патенти, ліцензії, програмні продукти та іншу інтелектуальну власність.

У складі оборотних активів виділяють запаси, засоби у розрахунках (дебіторську заборгованість), грошові кошти та їх еквіваленти.

Значний вплив на фінансовий стан підприємства справляють запаси. З метою нормального ходу виробництва і збуту запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження значних запасів свідчить про спад активності підприємства, сповільнення оборотності оборотного капіталу. У той же час брак відповідних запасів також негативно впливає на фінансове становище підприємства, оскільки скорочується виробництво продукції, зменшується надходження прибутку. У ході аналізу визначають динаміку суми запасів та їх структури, визначається ефективність використання різних видів запасів та їх загальної суми за показниками оборотності. Вивчається динаміка витрат, пов’язаних з обслуговуванням запасів.

Дебіторська заборгованість – заборгованість юридичними та фізичними особами внаслідок минулих подій певних сум грошових коштів ,їх еквівалентів, або інших активів. Значні обсяги дебіторської заборгованості можуть бути наслідком збільшення обсягів продажу, зростання товарного кредитування покупців, низької платоспроможності партнерів і призводять до відволікання коштів підприємства, їх вилучення з реального обороту, нестачі оборотного капіталу для формування запасів і здійснення витрат, сповільнення показника оборотності капіталу, зниження прибутковості діяльності, зростання ризику неповернення боргів.

При аналізі здійснюють оцінку обсягу дебіторської заборгованості, її динаміки та частки в оборотному та сукупному капіталі, інвестованому в діяльність. Вивчають склад і структуру дебіторської заборгованості за термінами погашення, розраховують частку простроченої, а у її складі сумнівної та безнадійної. Розраховують і аналізують оборотність дебіторської заборгованості, тривалість обороту (час між відвантаженням товарів і отриманням за них грошових коштів). Зниження цього показника свідчить про прискорення інкасації дебіторської заборгованості як позитивний факт у діяльності підприємства.

У ході аналізу грошових коштів підприємства здійснюють оцінку складу, структури та їх динаміки у складі оборотних активів, визначається оптимальний запас готівкових коштів, вивчається динаміка обсягу і частки короткострокових фінансових вкладень у грошових активах, показники їх прибутковості .

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.78.142 (0.008 с.)