Споживання природного газу в 2010 р.

До 2030 р. державі необхідно розв’язати низку найважливіших завдань, пов'язаних із розвитком енергетичної галузі. Серед них скорочення загального споживання природних ресурсів, зниження залежності від їх імпорту, а також підвищення енергоефективності. Ключовими чинниками успішного розв’язання цих завдань є:

■ Модернізація промисловості;

■ Зниження втрат газу і тепла;

■ Значне підвищення енергоефективності населенням і комунальним господарством.

Прогноз споживання газу

Для прогнозування потреби України у природному газі до 2030 р. сформовано три ймовірних сценарії розвитку, які ґрунтуються на таких чинниках:

■ Прогнозна динаміка економічного розвитку України та світового ринку в цілому;

■ Майбутня динаміка розвитку окремих сегментів споживачів;

■ Зміна світових цін на газ;

■ Впровадження заходів із підвищення енергоефективності і зниження питомого споживання газу.

При цьому, прогноз розвитку попиту на газ передбачає тісний взаємозв'язок вищевказаних чинників. Так, активне зростання ВВП України на тлі загальносвітового зростання ВВП буде супроводжуватися підвищенням попиту й, отже, істотним зростанням світових цін на газ. Як наслідок, більш різке зростання цін на газ і підвищення доступності фінансування обумовлять активну реалізацію заходів із підвищення енергоефективності. І навпаки, відносно повільне зростання світового ВВП і, відповідно, ВВП України буде пов'язане із помірним зростанням ціни на газ, що у свою чергу призведе до менш інтенсивної реалізації заходів із підвищення енергоефективності через обмеженість фінансових ресурсів і менших стимулів до зниження споживання.

Відповідно до базового сценарію, щорічне зростання ВВП до 2030 р. складе близько 5%. При цьому також передбачається помірне щорічне зростання цін на газ. З урахуванням цих чинників, передбачається, що загальне споживання газу в 2030 р. складе близько 49 млрд. куб. м, що майже на 15% менше, ніж у 2010 р.

 

Динаміка споживання газу для основних секторів споживання у 2010-2030 рр.
(з урахуванням енергоефективності)

 

Очікується, що у 2030 р. промисловий сектор економіки залишиться одним із найбільших споживачів газу, при цьому внутрішня структура споживання в секторі практично не зміниться. Сумарне споживання в усіх галузях промисловості дещо знизиться (приблизно на 3 млрд. куб. м) і складе близько 18 млрд. куб. м.

Згідно із прогнозом у металургійній галузі, незважаючи на зростання обсягів виробництва сталі приблизно на 1,4% на рік, сукупне споживання газу до 2030 р. упаде з 7 до 4,5 млрд. куб. м. Такий рівень ресурсозбереження стане можливим завдяки програмі модернізації металургійного комплексу, яка буде спрямована на підвищення ефективності роботи металургійних підприємств, збільшення обсягу виробництва й загальне зниження витрат (зокрема, скорочення споживання енергоресурсів, до яких належить природний газ) на одиницю продукції. Складовими елементами цієї програми модернізації будуть:

■ Модернізація доменних печей і перехід на використання пиловугільного палива;

■ Перехід від мартенівського виробництва сталі до виплавки в киснево-конверторних і електродугових печах;

■ Застосування рекуперації доменних і коксових газів та їх подальше використання в металургійному циклі;

■ Більш широке використання нових технологій: механізмів безперервного лиття заготівель, нових печей для виробництва окатишів й агломерату, технологій виробництва кінцевої продукції тощо.

При цьому для модернізації виробничих потужностей металургійним підприємствам України будуть потрібні інвестиції в розмірі близько 40 млрд. грн. Завдяки описаним заходам із модернізації до 2030 р. споживання природного газу буде скорочено вдвічі, або до 4,5 млрд. куб. м, при очікуваному зростанні обсягу виробництва на 25%.

Очікується, що в хімічній галузі до 2030 р. буде спостерігатися значне зростання випуску продукції, при виробництві якої споживаються великі обсяги природного газу. До таких продуктів належать аміак і продукція, яка виробляється на його основі – карбамід і аміачна селітра. Середнє щорічне зростання виробництва аміаку складе майже 2,4%, таким чином, його виробництво в 2030 р. досягне 6,7 млн. т, що буде викликано в першу чергу розвитком сільського господарства в Україні, а також динамікою експортного попиту на цей продукт. При цьому модернізація устаткування і часткова заміна агрегатів дозволять наблизити питоме споживання газу при виробництві аміаку до кращих світових показників, знизивши його майже на 25% – до 850 куб. м на тонну готового продукту. Це сукупно призведе до загального зростання споживання газу в хімічній промисловості трохи більше, ніж на 1 млрд. куб. м. Сумарний обсяг необхідних підприємствам хімічної промисловості інвестицій на виконання подібної модернізації оцінюється у 32 млрд. гривень.

В інших галузях промисловості споживання природного газу пов'язане переважно з енергетичними потребами підприємств. Очікується, що зростання цін на газ спричинить часткову заміну газу іншими видами енергоносіїв, а також викличе необхідність у загальному скороченні споживання енергії. У цілому, незважаючи на зростання обсягів виробництва в цих галузях у середньому близько на 4% на рік, це не викличе пропорційного зростання споживання газу. Навпроти, очікується що загальні обсяги споживання газу будуть щорічно скорочуватися більш ніж на 5%, і в 2030 р. загальне споживання газу в цих галузях упаде з 9 до 7 млрд. куб. м.

Передбачається, що обсяги споживання газу населенням до 2030 р. істотно скоротяться і складуть близько 12 млрд. куб. м, що передбачає майже 30% скорочення в порівнянні з показником 2010 р. Незважаючи на зростання добробуту населення, що призведе до значного збільшення сукупної площі жилої й комерційної нерухомості в 1,5 і 2,5 рази відповідно, буде також спостерігатися ряд тенденцій, які чинитимуть істотний понижувальний вплив на обсяги споживання:

■ Скорочення питомого споживання газу в містах на 40% і в сільській місцевості на 25% за рахунок планомірного підвищення цін на газ і впровадження заходів із підвищення енергоефективності;

■ Скорочення чисельності населення України;

■ Зменшення частки газифікованих квартир у містах за рахунок обмеження з підключення нових будинків до газової інфраструктури (будуть підключатися не більше 10% нових будинків);

■ Перехід населення від природного газу до альтернативних джерел тепла в сільській місцевості.

Система централізованого теплопостачання в 2030 р., як прогнозується, вироблятиме приблизно 140 млн. Гкал, що майже на 40% більше, ніж у 2010 р. Основна причина такого зростання споживання тепла – збільшення площі жилої та комерційної, бюджетної та комунальної нерухомості. При цьому завдяки активному впровадженню заходів з економії тепла можна буде знизити його споживання приблизно на 30%. До таких заходів відносяться, зокрема, модернізація житлових і комерційних будинків, підвищення будівельних стандартів і реконструкція системи теплопостачання. Частка тепла, вироблюваного системою централізованого теплопостачання, залишиться на поточному рівні в 60%. Структура теплогенерації також не зазнає значних змін – основну частину тепла, як і раніше, вироблятимуть ТЕЦ і комунальні котельні, які використовують природний газ як енергоносій, при цьому питоме споживання газу буде щорічно знижуватися на 0,5%. Усі перераховані вище чинники приведуть до зростання споживання природного газу в секторі теплопостачання та споживання бюджетними, комунальними та комерційними споживачами з 11 млрд. куб. м у 2010 р. до 14 млрд. куб. м у 2030 р.

Відповідно до базового сценарію, споживання природного газу на потреби електроенергетики в 2030 р. залишиться практично незмінним і складе 2 млрд. куб. м. Основними споживачами газу залишаться ТЕЦ і блок-станції, на яких газ використовується як основний вид палива, а також вугільні блоки ТЕС, на яких газ використовується для запуску та «підсвічування» низькоякісного вугільного палива. При цьому питоме споживання газу на вугільних ТЕС буде настільки малим, що навіть збільшення ними вироблення електроенергії на 50% не призведе до значного зростання споживання газу. Газові блоки ТЕС у 2030 р. використовуватися не будуть через їх низьку економічну ефективність при високій ціні на газ.

Очікується, що використання газу на технічні потреби (прокачування газу транзитними газопроводами, а також його розподіл усередині країни) впаде з 5 до 3 млрд. куб. м. Це пов'язано із прогнозованим зменшенням обсягів транзиту газу через газотранспортну систему України, а також зі зменшенням кінцевого споживання усередині країни з 53 до 46 млрд. куб. м. При цьому питоме споживання газу до 2030 р. скоротиться на 10% завдяки модернізації газотранспортної системи та розподільних мереж, що дозволить скоротити сумарне споживання газу на технічні потреби на 30% у порівнянні з рівнем 2010 р.

Разом, відповідно до базового сценарію споживання газу в 2030 р. має скласти порядку 49 млрд. куб. м. Цей обсяг розрахований із урахуванням впровадження заходів із підвищення енергоефективності та зниження споживання газу. У разі збереження питомого споживання газу на рівні 2010 р. і реалізації базового сценарію розвитку економіки споживання може досягти 83 млрд. куб. м, що майже на 40% більше прогнозних показників з урахуванням заходів із підвищення енергоефективності. При цьому основну роль у зменшенні споживання газу повинна зіграти держава за допомогою використання як прямих методів регулювання і просування енергоефективності, так і стимулювання інших учасників ринку споживання газу до впровадження необхідних для цього ініціатив.