Поняття про зміст освіти , його складові частини

План.

1. Поняття про зміст освіти, його складові частини.

2. Основні теорії щодо формування змісту освіти. Концепція середньої загальноосвітньої школи про зміст освіти.

3. Фактори, що впливають на формування змісту освіти.

4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.

5. Ключові компетентності школярів.

6. Види та рівні освіти.

7. Державний стандарт загальної середньої освіти.

8. Поняття про навчальні плани.

9. Поняття про навчальні програми.

10. Поняття про навчальні предмети.

11. Поняття про навчальні підручники і посібники.

 

Поняття про зміст освіти, його складові частини

Генріх Гейне свого часу стверджував: " Кожна людина - це світ, який із нею народжується і з нею помирає. Під кожним могильним надгроб­ком лежить всесвітня історія". Цей світ усі ми вибудовуємо у своєму баченні, починаючи з найраніших років життя. Особлива роль у цьому належить школі, яка покликана створювати загальну платформу для дальшого самовизначення особистості згідно з особистісними упо­добаннями та внутрішньоінтенційною спрямованістю. Акмеологічний характер останньої пояснюється тим, що царина професійної ді­яльності людини в усі часи була і залишається чи не найважливішою основою її найповнішої самореалізації та самоактуалізації, без чого важко уявити щастя та повноцінний період "акме" у житті.

У дидактичній системі зміст освіти створює підґрунтя для визна­чення характеру інших її компонентів. Із визначення особливостей та обсягу змісту навчального матеріалу відповідно до вимог навчальної програми вчитель розпочинає планування пізнавальної навчальної діяльності учнів на уроці. Лише на цій базі можлива конкретизація навчально-виховних завдань уроку, вибір методів, засобів та форм навчання. Таким чином, зміст - це вихідна основа для структурної побудови будь-якого навчального заняття, тому в якості компонента дидактичної системи ми розглядаємо його першим.

У вітчизняній педагогічній науці зміст освіти визначають як:

• "сукупність тих знань, умінь і навичок, які входять у загальну се­редню освіту" (В.М.Галузинський, М.Б.Євтух);

• "систему наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забез­печує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до сус­пільного життя, до праці" (М.М.Фіцула);

• "систему наукових знань, умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості" (Н.П.Волкова);

• "частину культури, соціального досвіду суспільства, яка викорис­товується в навчальному процесі для вирішення завдань навчання, виховання і розвитку особистості" (Н.Є.Мойсеюк).

Під змістом освіти слід розуміти систему наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних, морально-етичних ідей, якими необхідно оволодіти учням в процесі навчання.

Структуру змісту загальної серед­ньої освіти складають чотири основні компоненти:

1) знання;

2) уміння;

3) навички;

Досвід.

ЗНАННЯ - цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства, людського мислення, що накопичені людством у процесі суспільно-історичної практики.

Знання - найбільший за обсягом компонент змісту сучасної загаль­ної середньої освіти. Вони покликані формувати в учня цілісну багато­рівневу систему уявлень про світ, суспільство, про самого себе і свою діяльність, сучасну і майбутню, що все в сукупності складає образ сві­ту

Знання покликані породжувати нові знання, які б розширю­вали і поглиблювали образ світу, у центрі якого перебуває сам учень.

Це результат пізнавальної діяльності людини. Вони перевіряються суспільно-історичною практикою і знаходять своє відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, фактів, термінів, суджень, теорії.

Найважливіша вимога до знань, які виявляються, - науковість і водночас доступність для дітей даного віку.

УМІННЯ – здатність людини виконувати якісь дії на основі раніше здобутих знань.

За участю мислення в процесі пізнання об’єктів вони поділяються на дві великі групи: розумові, практичні. За характером діяльності людини – найрізноманітніші. У школярів поступово формується велика кількість загальнонавчальних, мовленнєвих, ігрових, трудових, мистецьких, спортивних, побутових та інших умінь.

Формуються вміння шляхом виконання різноманітних вправ, які створюють мож­ливість виконання дій не тільки в звичних, але й у змінених умовах.

Види та рівні освіти

ЗАГАЛЬНА ОСВІТА – сукупність систематизованих наукових знань про основні закономірності розвитку природи, суспільства й людського мислення, систему умінь і навичок, поглядів, переконань, які сприяють загальному розвитку учня, служать основою для його професійної підготовки (початкова, неповна середня, повна загальна середня освіта).

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» до загальноосвітніх навчальних закладів належать:

Початкова школа І ступеня – забезпечує загальний розвиток – уміння читати, писати, основи арифметики, первинні навички користування книжкою, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм моралі, первинні трудові навички.

Основна (базова середня) школа ІІ ступеня – передбачає досконале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, формування високих громадянських якостей, готовність до трудової діяльності або набуття кваліфікації.

Старша (повна середня) школа ІІІ ступеня – поглиблене оволодіння базовими дисциплінами, формування цілісних уявлень про природу, суспільство,людину, орієнтація на професійну спеціалізацію, можливість здобуття вищого рівня освіти.

Гімназія, ліцей, колегіум та інші загальноосвітні навчальні заклади.

У процесі загальної освіти учні оволодівають основами наукових знань та елементами загальної культури, які повинна мати сучасна освічена людина, незалежно від її спеціальності. На основі оволодіння системою наукових знань перед учнями розкривається наукова картина світу, у них формується науковий світогляд, здійснюється підготовка до свідомої високопродуктивної праці.

Значна увага приділяється виробленню в учнів необхідних умінь і навичок самостійного пізнання дійсності, систематичного поповнення знань, практичного їх застосування, розвитку пізнавального інтересу і здібностей.

ПОЛІТЕХНІЧНА ОСВІТА – дає знання основ виробництва і навички оволодіння найпростішими знаряддями виробництва.

Сучасна школа здійснює її у нерозривній єдності із загальною освітою.

Суть політехнічної освіти, шляхи її реалізації не один раз були предметом гострих діскусій у педогогічній науці. Вважалось, що це навчання багатьом ремеслам, певним трудовим операціям, замінювали її трудовим вихованням чи намагались розв’язувати проблеми політехнічної освіти шляхом введення в навчальний план школи спеціального політехнічного предмета (машинознавства, електротехніка та ін.). Ці помилки пояснювались нерозумінням того, що політехнізм визначає усю багатогранну навчальну та виховну роботу школи, а не є якимось доповненням до загальної освіти.

У сучасних умовах суть політехнічної освіти полягає в ознайомленні учнів з науковими основами сучасного виробництва та перспективами його розвитку, основними принципами роботи сучасних машин і механізмів, найважливішими технологічними процесами, озброєння загальнотехнічними навичками та уміннями, необхідними для участі у продуктивній праці. Технічна освіта покликана забезпечити тісний зв’язок з життям, із суспільно- корисною працею.

Перетворення науки на безпосередню виробничу силу вимагає ознайомлення з науковими основами сучасного виробництва, насамперед у процесі вивчення загальноосвітніх предметів. Наприклад, вивчення:

фізики озброює учнів з основ механіки, температури, тиску;

хімії – наукові уявлення про хімічні реакції на виробництві;

біологія – основи с/г виробництва, охорони природи;

географія – застосування у промисловості корисних копалин, природних ресурсів;

історія – ознайомлення із змінами в економічному житті суспільства.

На основі загальної та політехнічної освіти здійснюється

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА – знання і навички, необхідні для виконання робіт, передбачених даною професією, причому в такій мірі, яка необхідна для забезпечення належної продуктивності праці. Внаслідок професійного навчання набувають певної спеціальності та кваліфікації.

Між загальною, професійною, політехнічною освітою існує тісний взаємозв’язок. Загальна освіта є науковою основою політичної та професійної. Від рівня та якості загальної освіти залежать успіхи молоді в оволодінні професією, яку вони набувають в середніх і вищих навчальних закладах. У процесі політехнічної освіти учні засвоюють не лише основи сучасного виробництва, а й дістають певну професійну підготовку. У професійному навчанні політехнічні знання не лише використовуються, а поповнюються, дістають загальний розвиток.

Рівні освіти

Процес отримання освітньої підготовки має кілька рівнів. Відповідно до закону України "Про освіту" (1996 р.) встановлено такі освітні рівні:

1) початкова загальна освіта;

2) базова загальна середня освіта;

3) повна загальна середня освіта;

4) професійно-технічна освіта;

5) базова вища освіта;

6) повна вища освіта;

Всі вони пов'язані між собою.

 

7. Державний стандарт загальної середньої осві­ти

Необхідність забезпечення достатнього рівня за­гальної середньої освіти в країні вимагає стандартизації змісту (від англ. standart - зразок, еталон, модель). Під стандартом освіти при­йнято розуміти систему основних показників, що є складовими дер­жавної норми освіченості. Така система була визначена " Концепцією державного стандарту загальної середньої освіти в Україні" (1996). Реалізується вона в державному стандарті загальної середньої осві­ти — зводі норм і положень, що визначають державні вимоги до осві­ченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, здобуття яких гарантується державою.

Державний стандарт, узгоджуючись із Законом України „Про за­гальну середню освіту" (1999), містить:

1. Базовий навчальний план середньої школи. Він визначає зміст навчання і співвідношення на­вчальних предметів за роками навчання, тривалість їхнього вивчен­ня, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (державний компонент як інваріантна частина базового плану і регіональний та шкільний компоненти як варіативна його частина; додаткові години на освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором і факультативні заняття тощо)

2. Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів). Це змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня середньої школи в навчальних програмах з предметів, що входять до інваріантної частини базового навчального плану, а також система вимог, що визначає обов'язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освітньої галузі чи предмета.

3. Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа). Вони засвідчують досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку і містять критерії у вигляді типових завдань і форм оцінювання рівня освіченості конкретної особи відповідно до державного стандарту.

Державний стандарт загальної середньої освіти розробляють Міністерство освіти та науки України разом з Національною академією наук України та Академією педагогічних наук України. Затверджує стандарт Кабінет Міністрів України. Переглядають його не менше як один раз на 10 років. Державний стандарт загальної середньої освіти зобов'язує загальноосвітній навчальний заклад:

— виконувати інваріативну (варіативну) складову змісту загальної середньої освіти;

— визначати предметну спрямованість варіативної складової змісту загальної середньої освіти, її змістове наповнення і форму реалізації на кожному ступені здобуття освіти за погодженням з відповідними органами управління освітою;

— вибирати і використовувати освітні програми, навчальні курси, посібники до варіативної складової змісту загальної середньої освіти у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки України.

8. Поняття про навчальні плани

Основоположним документом державного стандарту загальної середньої освіти є базовий навчальний план. Як розглядалось вище, базовий навчальний план середньої школи визначає зміст навчання і співвідношення на­вчальних предметів за роками навчання, тривалість їхнього вивчен­ня, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (державний, регіональний та шкільний компоненти; додат­кові години на окремі освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором, факультативні заняття тощо).

Інваріативна складова змісту цього плану є спільною для всіх загаль­ноосвітніх закладів України і, таким чином, визначає її загальнодержав­ний компонент.

Варіативну складову формує сам навчальний заклад на основі власних можливостей та інтересів і побажань батьків та учнів.

На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різний типів загальноосвітніх навчальних закладів. В умовах державного суверенітету нашої держави і створення національної системи освіти, Міністерство освіти України, опрацьовуючи нові навчальні плани, з 1994/95 навчального року запропонувала основні, базові варіанти для масових шкіл, гімназій та ліцеїв.

Навчальний план – державний документ, що визначає структуру навчального року, у якому визначено перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, кількість годин на тиждень на всі предмети і на кожен зокрема.

Навчальний план дає концентроване уявлення про загальну концепцію освіти, яка постійно оновлюється. Питання побудови навчальних планів належить до дискусійних в усьому світі. Зокрема, дискутуються питання про те, як доцільніше складати плани – за окремими предметами чи комплексами й інтегрованими курсами, які з предметів обов’язкові, які вибіркові тощо.

Науково-педагогічні основи навчального плану:

1. Чітка цілеспрямованість навчання і виховання.

2. Всебічний і гармонійний розвиток особистості.

3. Науковість, систематичність і доступність ЗУН.

4. Наступність і послідовність вивчення навчальних предметів.

5. Зв’язок навчання з життям суспільства.

6. Передбачає всебічну підготовку вчителя.

Навчальні плани мають створювати передумови для здобуття всіма учнями повноцінної освіти з урахуванням державних умов, особливостей регіону і школи. Цьому сприяє виділення в плані двох компонентів:

1) державного;

2) шкільного.

Державний компонент – має забезпечити соціально необхідний для кожного школяра рівень і обсяг ЗУН, потрібних для всебічного розвитку.

Він включає:

Мовно-літературну освіту.

Математику (з основами інформатики).

Суспільні.

Природничі.

Естетичні.

Оздоровчо-трудові дисципліни.

Час між предметами “Музика” і “Образотворче мистецтво” кожна школа розподіляє самостійно. Замість “Образотворчого мистецтва” і “Праці” може бути інтегральний курс “Художня праця”, замість “Музики” і “Фізичного виховання” – “Музика і рух”.

Шкільний компонент складається з вибірково-обов’язкових предметів, курсів за вибором учнів і факультативів, додаткових занять і консультацій.

Його мета – сприяти диференціації навчання, врахуванню регіональних умов та індивідуальних особливостей школярів. Ці предмети визначаються шкільною радою з урахуваннями інтересів та потреб учнів, а також кадрового та навчально-методичного забезпечення.

На основі базових та одного із типових варіантів навчальних планів, розроблених Міністерством освіти України, кожна школа складає і затверджує на своїй раді робочий навчальний план на навчальний рік.

Творчо працюючі колективи можуть розробляти індивідуальні та експериментальні варіанти навчальних планів, затверджують їх у Міністерстві освіти – альтернативний навчальний план.

Самостійний вибір школами навчальних планів і програм – крок до реальної демократизації освіти.

Ці документи школа затверджує на педагогічній раді, однак будь-який вибір має створювати передумови для повноцінного засвоєння учнями тих предметів, які відображають базовий рівень.

У 2004/2005 навчальному році робочі навчальні плани початкової школи розробляються на основі нових Типових навчальних планів для початкової школи з навчанням українською та мовами національних меншин (наказ Міністерства освіти і науки України від 11.03.04 №162). Обов'язковою вимогою є використан­ня всіх годин Типового навчального плану.

Типові навчальні плани (2004 р., додатки 1—3) вступають в силу з 2004/2005 навчального року для всіх класів початкової школи.

Ними передбачено варіанти планів для шкіл з українською мовою навчання, з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин та з навчанням мовами національних меншин.

Додаток №1 до наказу Міністерства освіти і науки України від 01.03.04 №162

Типовий навчальний план початкової школи з українською мовою навчання

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
Мови і	Українська мова
література	Іноземна мова	—
Математика	Математика
Людина і світ	Я і Україна
Мистецтво	Музика
	Образотворче мистецтво
	Трудове навчання/ Художня праця
Здоров'я і фізична культура	Фізична культура
Основи здоров'я
Разом
Додаткові години на предмети інваріант­ної складової, курси за вибором, індивідуальні та групові заняття
Сумарна кількість годин інваріантної і варіативної складових
Гранично допустиме навчальне наван­таження на учня			22,5	22,5
Граничний обсяг домашнього завдання	—	45 хв	70 хв	хв

 

У пояснювальній записці до Типових навчальних планів початкової школи конкретизовано предмети, за якими реалізуються завдання освітніх галузей Дер­жавного стандарту початкової загальної освіти. На­вчальними планами визначено кількість годин на вивчення кожного навчального предмета.

План.

1. Поняття про зміст освіти, його складові частини.

2. Основні теорії щодо формування змісту освіти. Концепція середньої загальноосвітньої школи про зміст освіти.

3. Фактори, що впливають на формування змісту освіти.

4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.

5. Ключові компетентності школярів.

6. Види та рівні освіти.

7. Державний стандарт загальної середньої освіти.

8. Поняття про навчальні плани.

9. Поняття про навчальні програми.

10. Поняття про навчальні предмети.

11. Поняття про навчальні підручники і посібники.

 

Поняття про зміст освіти, його складові частини

Генріх Гейне свого часу стверджував: " Кожна людина - це світ, який із нею народжується і з нею помирає. Під кожним могильним надгроб­ком лежить всесвітня історія". Цей світ усі ми вибудовуємо у своєму баченні, починаючи з найраніших років життя. Особлива роль у цьому належить школі, яка покликана створювати загальну платформу для дальшого самовизначення особистості згідно з особистісними упо­добаннями та внутрішньоінтенційною спрямованістю. Акмеологічний характер останньої пояснюється тим, що царина професійної ді­яльності людини в усі часи була і залишається чи не найважливішою основою її найповнішої самореалізації та самоактуалізації, без чого важко уявити щастя та повноцінний період "акме" у житті.

У дидактичній системі зміст освіти створює підґрунтя для визна­чення характеру інших її компонентів. Із визначення особливостей та обсягу змісту навчального матеріалу відповідно до вимог навчальної програми вчитель розпочинає планування пізнавальної навчальної діяльності учнів на уроці. Лише на цій базі можлива конкретизація навчально-виховних завдань уроку, вибір методів, засобів та форм навчання. Таким чином, зміст - це вихідна основа для структурної побудови будь-якого навчального заняття, тому в якості компонента дидактичної системи ми розглядаємо його першим.

У вітчизняній педагогічній науці зміст освіти визначають як:

• "сукупність тих знань, умінь і навичок, які входять у загальну се­редню освіту" (В.М.Галузинський, М.Б.Євтух);

• "систему наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забез­печує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до сус­пільного життя, до праці" (М.М.Фіцула);

• "систему наукових знань, умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості" (Н.П.Волкова);

• "частину культури, соціального досвіду суспільства, яка викорис­товується в навчальному процесі для вирішення завдань навчання, виховання і розвитку особистості" (Н.Є.Мойсеюк).

Під змістом освіти слід розуміти систему наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних, морально-етичних ідей, якими необхідно оволодіти учням в процесі навчання.

Структуру змісту загальної серед­ньої освіти складають чотири основні компоненти:

1) знання;

2) уміння;

3) навички;

Досвід.