Фінанси як економічна категорія, взаємозв’язок фінансів та інших економічних категорій. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фінанси як економічна категорія, взаємозв’язок фінансів та інших економічних категорій.



Функції фінансів

Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу.

Отже, фінанси безпосередньо пов'язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм.

Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему.

На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.

Фінанси виконують наступні функції: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

 

Фінанси як економічна категорія, взаємозв’язок фінансів та інших економічних категорій.

У процесі вартісного розподілу фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями — ціною, заробітною платою, кредитом.

Фінанси і ціна
Відмінності:
1. Ціновий розподіл завжди пов'язаний із обміном, а фінансовий відбувається за межами акту купівлі-продажу товарів.
2. Ціновий розподіл передує фінансовому.
3. Фінансовий розподіл є гнучкішим, оскільки ціновий визначає лише пропорції майбутнього вартісного розподілу.

Взаємозв'язок полягає в тому, що ціни є основою фінансового розподілу вартості, а фінанси, базуючись на пропорціях розподілу, що склалися під впливом цін, виступають інструментом, що їх реалізує.

Фінанси і заробітна плата
Відмінності:
1. За допомогою зарплати розподіляється необхідний продукт, а за допомогою фінансів весь національний продукт.
2. Розподільчі відносини, що здійснюються через зарплату, матеріалізуються у грошових коштах, що надходять у власність окремих громадян для задоволення їхніх особистих потреб, а фінанси мають суспільне призначення.
3. На відміну від фінансів, функціонування зарплати може розглядатись як процес двостороннього руху вартості. Зарплата має компенсаційний характер і залежить від кількості та якості затраченої праці — кожний працівник повинен отримувати від суспільства таку частку вартості, яка відповідає його трудовому вкладу.

Взаємозв'язок фінансів і зарплати полягає у тому, що, з одного боку, фінанси "допомагають" зарплаті формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємств. З іншого боку, заробітна плата, нарахування якої не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів у вигляді стійких пасивів.

Фінанси і кредит
Відмінності:
1. Кредит функціонує на основі поверненості.
2. Кредитні ресурси виражають "розірваний у часі рух" вартості від кредитора до позичальника і назад, а фінансові відносини — односторонній процес.
3. Кредитний перерозподіл пов'язаний із переміщенням грошових коштів між суб'єктами розподільчого процесу, а фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них.
4. Кредитні ресурси формуються у процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, держави, громадян, а фінансові — із доходів і нагромаджень, що утворились на стадії вартісного розподілу.
5. Кредит надається позичальнику на визначений термін на умовах поверненості та платності, а фінансові ресурси — безоплатно, без регламентування умов їх повернення.
6. Кредит має тісніший зв'язок з грошовим обігом, з його допомогою задовольняється потреба в платіжних засобах, здійснюється регулювання грошової маси

Взаємозв'язок фінансів і кредиту виражається у їх комплексному використанні. Так, при недостатності власних фінансових ресурсів, підприємство залучає банківські кредити. З іншого боку, тимчасово вільні фінансові ресурси підприємства зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх у якості кредитних ресурсів.

 

Історичні та економічні передумови виникнення фінансів

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера товарно-грошових відносин, яку вони охоплюють, та роль в процесі сусп. відтворення визначаються економічним устроєм суспільства, природою та функціями держави.

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Початкове застосув термін «фінанси» отримав в Італії у 18 ст. Цим словом позначали платежі та внески, які зд на користь держави. . Безпосередньо в наук обіг термін фінанси ввів франц вчений і політик ЖАН БОДЕН у 1577р. у праці «6 книг про республіку».

Фінанси – це економічна категорія, що має вартісний характер і пов*язана з тов-грош відносинами. Тому однією з осн причин виникн фінансів вважають саме тов в-во. Тов в-во передбачає наявн ринку, обмін товарів шляхом куп-продажу із застос грошей. Фінанси забезпеч формування грошових доходів та нагромаджень, розподіл та викор їх на потреби в-ва, потреби працівників, на загальнодерж потреби. Процес розширеного відтворення представлений сукупністю циклів, що безперервно повтор і склад з 4 послідовних стадій : в-ва, розподілу, обміну та споживання.

Другою умовою, що визнач об*єктивну необх фінансів, є дія закону вартості. Продукт – товар може бути обміняний на інший лише за умови рівновеликих витрат сусп. необх праці та їх в-во, тобто за умов їх однакової вартості.

Умовою, що визначає об*єктивну необх фінансів, є принцип розподілу згідно витраченої праці або принцип матеріальної зацікавленості.

Четверта передумова, що визначає необх фінансів, це наявність держави. З цього погляду визначають 2 осн етапи розвитку фінансів.

1 етап характер нерозвиненою формою фін відносин. В цей час держ доходи форм за рахунок податків у натуральній формі та трудових повинностей. На більш пізній стадії цей етап визнач відторгненням монархів від держ казни (бюджету). Саме у цей період закладалася структура та законодавче підґрунтя видаткової частини бюджету. Так були сформовані чотири напрями видатків бюджету: на військові потреби, управління, економіку й соц. потреби.

2 етап характер формуванням різноманітних фін систем, високим ступенем впливу фінансів на економіку, великим розмаїттям фін відносин. Податки стають важливим фін методом мобілізації ресурсів в держ та місц бюджети, а також найважливішим засобом перерозподілу НД.

Формування та становлення практичної фінансової діял відб одночасно їз становленням її теоретичних аспектів.

Планово-директивний тип фінансової політики, його характерні риси та інструменти впливу.

Планово-директивний тип фінансової політики, як правило, застосовується в державах з командно-адміністративною системою управління економікою. Мета цього типу фінансової політики, що здійснюється прямим директивним керівництвом у всіх сферах економіки і соціального життя, - забезпечення максимальної концентрації фінансових ресурсів в руках держави для подальшого їх перерозподіл)' у відповідності до основних напрямків державного плану.

Фінансовий механізм створює фінансові інструменти, за допомогою яких відбувається вилучення всіх фінансових ресурсів, що не використовуються у відповідності до плану. Таке вилучення відбувається у підприємств, населення, органів місцевої влади. Видатки бюджетів визначаються виходячи із пріоритетів, що встановлюються державним планом, покриття видатків на соціальні потреби здійснюються за залишковим методом по мінімальним нормам. Управління фінансами відбувається з одного центру - міністерства фінансів.

Необхідно підкреслити, що в сучасних умовах ні в одній країні світу в чисту вигляді жоден тип фінансової політики не зустрічається.

 

Суть і значення бюджету.

Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні риси, але в наш час можливо виділити також характерні особливості, а саме :

- бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу;

- бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є основою задоволення першочергових економічних і соціальних потреб держави;

- бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу;

- бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є основою задоволення першочергових економічних і соціальних потреб держави;

Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізацій функцій держави.

Специфічними ознаками даних відносин є:

Перерозподільний характер – бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

2. Всеохоплюючий характер – ними охоплені всі юридичні і фізичні особи. 3. Законодавче регулювання

Бюджет як фінансовий план держави

З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону.

Бюджетним кодексом України поняття «бюджет» подається як – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Як фінансовий план бюджет відображає

економічну, соціальну,військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:

а) масштабами державного сектора економіки;

б) економічною політикою держави (чому віддається перевага – бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).

Рівень соціальнихвидатків визначається фінансовою моделлю суспільства.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

 

Бюдж устрій

Бюдж устрій визначає яким чином побудована бюдж сист. Це організація вертик структурної побудови бюдж держ за рівнями влади. Встановлений законодавчо.

Бюдж устрій ґрунтується на таких засадах: - виокремлення видів бюдж, що ств в даній країні, - встановлення принципів побудови бюдж сист, - розмежув дох і видатків між ланками бюдж сист, - визнач характеру і форм взаємовідносин між бюдж.

Податкова система

Податкова система – сукупність встановлених в країні податків, обов'язкових платежів до бюджету і держ цільових фондів. В Законі України «Про систему оподаткування»,я кий був прийнятий в новій редакцій в 1997 визначено основи, принципи формування податкової системи в Україні, встановлено перелік податків і зборів, визначено органи контролю, управління і регулювання податкової системи. Механізм стягнення податку, їх ставки, пільги з оподаткування можуть змінюватися тільки на основі законів, які стосуються системи оподаткування. В Україні є важливою проблема щодо ефективності дії податкової системи щодо удосконалення системи оподаткування, яків пливають на інтегрування укр. економіки у світовий ринок. Важливим є вплив податків на діяльність суб'єкта господарювання, де вагомо відчувається податковий тиск на їх діяльність. В Україні поступове удосконалення податкової системи направляється на децентралізацію податків, тобто податки, які сплачуються в регіонах, на певних територіях, більший їх обсяг залишається в місцевих бюджетах. На сьогодні удосконалюється механізм оподаткування, який має стимулювати і сприяти впровадження у вир-во нових технологій. Такі пріоритети децентралізації визначені у новому Податковому кодексі, який має бути прийнятий в 2009 році.

 

50. Портфельний інвестор
Портфельний інвестор - інвестор, зацікавлений вмаксимізації прибутку безпосередньо від цінних паперів,а не в контролі над підприємством. До портфельнихінвесторів відносяться інвестиційні фонди, пенсійніфонди, страхові компанії і так далі.

Портфельні інвестори сподіваються на отримання доходу від цінних паперів, що перебувають у їхніх портфелях, тому для цих інвесторів конче актуальними є питання: що, як, коли і де купувати? Під час вибору фінансових інструментів для формування інвестиційного портфеля інвестори зазвичай зважають на три основні критерії — ліквідність, дохідність і рівень ризику. Досягнення оптимального значення за всіма критеріями одночасно неможливе, тому залежно від своєї мети у разі формування портфеля інвес­тори виокремлюють такі типи портфелей цінних паперів: портфель зростання, портфель доходу, портфель ризикового капіталу, збалансований портфель, спеціалізований портфель.

 

51. Прибу́ток

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

Економычна роль прибутку

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

— прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності

— прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.

— прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Прибуток на капітал — найважливіша категорія ринкової економіки, складна багатогранні за своєю сутністю та конкретними формами вияву.

Функції прибутку:

Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства

Стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.

Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.

Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів.

Індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.

Види прибутку:

Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

 

Ревізія

Реві́зія — форма фінансового контролю. Її змістом є перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками Р. складається акт. Назва «ревізія» носить традиційний характер. Відрізняється від перевірки контролюючим суб´єктом та підконтрольним об´єктом.

 

Рентабельність

Рентабельність загальна – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.

Ринок капіталу

Ринок капіталу – це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал.

Загальна характеристика

Ринок капіталів виконує такі функції:

По-перше, об’єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди.

По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки.

По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш високий рівень дохідності.

Характеризуючи окремі види фінансових ринків за обома вищерозглянутими ознаками, слід відмітити, що ці види ринків тісно взаємопов’язані і функціонують в одному ринковому просторі. Так, всі види ринків, які обслуговують обіг різних за спрямованістю фінансових активів (інструментів, послуг), є одночасно складовою частиною як ринку грошей, так і ринку капіталів.

Ринок грошей

Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одно­го року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

З розвитком міжнародних кредитних і валютних відносин сформувався міжнародний грошовий ринок (найбільшими в світі ринками грошей є Нью-Йоркський, а також — ринки Лондона. Токіо, Парижа).

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інститути — банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, шо грошовий ринок — важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку — по­пит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит мас форму попиту на позики, пропозиція — форму пропозиції позик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю на­давати позичальнику потрібні блага. Тому розмір відсоткового пла­тежу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну її дії.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облі­гаційний, банківський, обліковий, міжбанківський тощо.

Функції фондової біржі.

Фондова біржа виконує три основні функції:

– посередницьку;( Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам,

інвесторам та фінансовим посередникам)

– індикативну;( Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості та

привабливості цінних паперів)

– регулятивну.( Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі

цінними паперами)

 

Види цільових фондів.

- Пенсійний фонд України

- Фонд соціального страхування України

- Фонд сприяння зайнятості населення України

- Державний інноваційний фонд України

- Фонд соціального захисту інвалідів

- Фонд охорони навколишнього природного середовища

- Державний дорожній фонд, територіальні дорожні фонди

- Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України

- Фонд охорони праці

- Фонд розвитку та захисту конкуренції

- Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств

 

Функції фінансів

Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу.

Отже, фінанси безпосередньо пов'язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм.

Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему.

На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.

Фінанси виконують наступні функції: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

 

Фінанси як економічна категорія, взаємозв’язок фінансів та інших економічних категорій.

У процесі вартісного розподілу фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями — ціною, заробітною платою, кредитом.

Фінанси і ціна
Відмінності:
1. Ціновий розподіл завжди пов'язаний із обміном, а фінансовий відбувається за межами акту купівлі-продажу товарів.
2. Ціновий розподіл передує фінансовому.
3. Фінансовий розподіл є гнучкішим, оскільки ціновий визначає лише пропорції майбутнього вартісного розподілу.

Взаємозв'язок полягає в тому, що ціни є основою фінансового розподілу вартості, а фінанси, базуючись на пропорціях розподілу, що склалися під впливом цін, виступають інструментом, що їх реалізує.

Фінанси і заробітна плата
Відмінності:
1. За допомогою зарплати розподіляється необхідний продукт, а за допомогою фінансів весь національний продукт.
2. Розподільчі відносини, що здійснюються через зарплату, матеріалізуються у грошових коштах, що надходять у власність окремих громадян для задоволення їхніх особистих потреб, а фінанси мають суспільне призначення.
3. На відміну від фінансів, функціонування зарплати може розглядатись як процес двостороннього руху вартості. Зарплата має компенсаційний характер і залежить від кількості та якості затраченої праці — кожний працівник повинен отримувати від суспільства таку частку вартості, яка відповідає його трудовому вкладу.

Взаємозв'язок фінансів і зарплати полягає у тому, що, з одного боку, фінанси "допомагають" зарплаті формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємств. З іншого боку, заробітна плата, нарахування якої не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів у вигляді стійких пасивів.

Фінанси і кредит
Відмінності:
1. Кредит функціонує на основі поверненості.
2. Кредитні ресурси виражають "розірваний у часі рух" вартості від кредитора до позичальника і назад, а фінансові відносини — односторонній процес.
3. Кредитний перерозподіл пов'язаний із переміщенням грошових коштів між суб'єктами розподільчого процесу, а фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них.
4. Кредитні ресурси формуються у процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, держави, громадян, а фінансові — із доходів і нагромаджень, що утворились на стадії вартісного розподілу.
5. Кредит надається позичальнику на визначений термін на умовах поверненості та платності, а фінансові ресурси — безоплатно, без регламентування умов їх повернення.
6. Кредит має тісніший зв'язок з грошовим обігом, з його допомогою задовольняється потреба в платіжних засобах, здійснюється регулювання грошової маси

Взаємозв'язок фінансів і кредиту виражається у їх комплексному використанні. Так, при недостатності власних фінансових ресурсів, підприємство залучає банківські кредити. З іншого боку, тимчасово вільні фінансові ресурси підприємства зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх у якості кредитних ресурсів.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 262; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.161.98.96 (0.011 с.)