Бюджет держави як економічна категорія

Бюджет держави як економічна категорія

У вивченні бюджету велике значення має характеристика його як економічної категорії. Бюджет є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової системи в цілому.

Бюджет держави як відособлена ланка фінансової системи відображає ту частину розподільних відносин, яка пов'язана із формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів. Характерними ознаками цих відносин є те, що вони, по-перше, відбивають двосторонні відносини держави з юридичними та фізичними особами; по-друге, регламентуються державою в законодавчій формі; по-третє, пов'язані зі створенням фінансової бази для забезпечення виконання державою її функцій — управлінської, оборонної, економічної та соціальної; по-четверте, характеризують перерозподіл доходів і коштів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення; по-п'яте, спрямовані на реалізацію основних завдань економічного і соціального розвитку країни. Отже, бюджет держави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджет відображає участь держави у розподільних відносинах.

 

 

Призначення і роль державного бюджету

Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення. Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. До таких благ відноять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо), їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найвразливіших верств населення.Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів.

 

3. Бюджет як основний фінансовий план держави

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади й управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне узагальнення планових і фактичних показників.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність. Бюджет може складатись у вигляді одного чи кількох фінансових планів.

 

Бюджетний надлишок, бедж дефіцит.

Бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками;

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету).

. Види бюджетного дефіциту:

За формою прояву виділяють

ü відкритий

ü прихований

Відкритий – офіційно визнаний у законі «Про бюджет»

Прихований дефіцит – офіційно не визначається

За причинами виникнення розрізняють:

· свідомий,

· вимушений,

Свідомий дефіцит виникає за умов достатності ресурсів у суспільстві та досить високому рівні доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов’язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур.

Вимушений дефіцит пов’язаний з низьким рівнем ВВП, зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у державі.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють

· Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку

· Пасивний – покриття поточних витрат.

Джерелом покриття дефіциту є:

1) державні позики

2) грошова емісія.

державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу.

Джерелом цього погашення можуть бути:

1) додаткові податкові надходження, які утримує держава завдяки зр. ВВП на основі інвестування позичених коштів;

2) підвищення рівня оподаткування;

3) зменшення видатків

4) випуск нових позик

Грошова емісія може використовуватись тільки в умовах жорсткого контролю за використання цих грошей.

 

 

Основні положення Закону України «Про Державний бюджет України»

1.Визначити доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі

2. Затвердити видатки Державного бюджету України на 2011 рік у сумі, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі

Затвердити на 2011 рік:

3.повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі

4. надання кредитів з Державного бюджету України у сумі, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України - у сумі та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України

5. Установити граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі Установити оборотний залишок бюджетних коштів на 2011 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею.

 

Сутність бюджетного процесу

Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.Складання бюджету належить до відання органів держ.викон.влади і виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Верховна Рада України визначає осн.напрями бюдж.політики спец.постановою(бюджетною резолюцією), яка в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на наступний бюдж.рік Закони У. Щодо змін доходів або видатків держ.бюджетів на наст.рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюдж.резолюції.

Кабінет Міністрів щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником бюдж.процесу. Роботу зі скл-ня і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Верх.Рада України, ВерхРада АРК, місцеві Ради нар.депутатів та органи держ.виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад визначають зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соц-культ.розвитку, визначають напрями викор.коштів бюджетів.

 

 

Бюджетні повноваження

Бюджетні повноваження - це права та обов'язки органів державної влади у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Бюджетні повноваження залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів, поділяються на:

— матеріальні - визначають зміст прав і обов'язків органів державної влади у сфері функціонування бюджетної системи;

— процесуальні - передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних органів у сфері бюджетного процесу. Рівні бюджетних прав:

— вертикальний (між представницькими та виконавчими органами різного рівня) - базується на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади;

— горизонтальний - ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади. Групи бюджетних прав:

— повноваження у галузі зведеного бюджету - ґрунтуються на забезпеченні єдності бюджетної системи; проведенні єдиної бюджетної політики;

— повноваження у галузі державного бюджету - це повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету;

— повноваження у галузі місцевих бюджетів - повноваження органів місцевого самоврядування.

Основні учасники бюджетного процесу: Президент України, органи законодавчої і виконавчої влади, Національний банк України, органи державного фінансового контролю.

 

 

8. Бюджетне планування

Бюджетне планування — це суб'єктивна діяльність людей, а тому воно лише тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів, вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше, цілей, які поставлені на сьогодні.

Основними функціями фінансового планування є:

-відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

-вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

-здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

-встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об'єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли в неї закладатимуться науково обгрунтовані товарні принципи. До них належать принципи:

-комплексного підходу до основних параметрів економічного й соціального розвитку в тісному взаємозв'язку з наявними бюджетними можливостями;

-оптимального використання бюджетних ресурсів із метою першочергового забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямів розвитку економіки й соціальної сфери;

-раціонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсів та їхнього перерозподілу через ланки бюджетної системи;

-єдності у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних розрахунків, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій і напрямів розвитку;

-наукового обгрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних розрахунків, їхню економічну обгрунтованість, використання прогресивної методології, норм і нормативів, а також вибір кращих методів забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з урахуванням кінцевих результатів.

 

 

9 .Складання, розгляд та прийняття закону про Державний бюджет

Складанню проектів бюджетів передує розробка прогнозів соціального і економічного розвитку. Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Бюджетний запит (згідно з Бюджетним кодексом) - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Складання бюджетних запитів загалом починається з доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, розроблених на основі типової форми визначеної Міністерством фінансів України з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів.

На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України та подає його Кабінету Міністрів України для розгляду. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня. Він підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховні Раді України.

 

Основи бюджетного устрою

Вертикальна структура бюджету характеризується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система. Вони тісно взаємозв`язані. Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система, тобто бюджетний устрій - це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями влади. Бюджетна система відображає складові частини бюджету, тобто це сукупність всіх бюджетів, які формуються в даній країні у відповідності з її бюджетним устроєм. Основи бюджетного устрою досить стабільні і мають в цілому однакові чинники в різних країнах. Бюджетні ж системи різних країн можуть досить відрізнятись, хоча і засновуються на однакових підвалинах.

Основами бюджетного устрою, які характеризують напрямки та форми вертикальної побудови бюджету, виступають:

- встановлення принципів побудови бюджетної системи;

- виділення видів бюджетів;

- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

- організація взаємовідносин між різними бюджетами.

Принципи побудови бюджетної системи є головним і визначальним елементом у бюджетному устрої. Саме вони визначають характерні ознаки і риси бюджетного устрою тієї чи іншої країни. Принципи побудови бюджетної системи розглядаються за двома напрямами. Перший напрямок характеризує структурну побудову бюджету, другий - взаємозв`язок різних ланок.

Можливі три варіанти структурної побудови бюджету виходячи з трьох різних принципів. По-перше, можливе створення єдиного для всієї країни бюджету на основі принципу централізації державних фінансових ресурсів в єдиному фонді. Цей варіант дає можливість сконцентрувати всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. Але це підриває автономність місцевих органів влади, робить їх взагалі або непотрібними, або недієздатними. Навіть теоретично він можливий тільки в невеличких країнах, а практично застосовується в тих з них, так званих карликових країнах, де немає територіального поділу. По-друге, можливий протилежний варіант, який засновується на принципі децентралізації. Він передбачає створення тільки регіональних бюджетів. При цьому загальнодержавні потреби можуть фінансуватись за рахунок відрахувань на централізовані потреби. Але і цей варіант настільки складний і неефективний, що теж ніде не використовується. По-третє, виходячи із необхідності врахування як загальнодержавних, так і місцевих потреб створюється декілька рівнів бюджету виходячи з принципу поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Саме такий принцип є загальноприйнятим у світі.

Другий напрямок встановлення принципів побудови бюджетної системи характеризує взаємозв`язок між її ланками. Тут існують два альтернативні підходи - встановлення або єдності всіх бюджетів, або їх автономності. Принцип єдності означає, що всі складові елементи бюджету складають в сукупності зведений - консолідований бюджет, який затверджується і виконується в загальному обсязі.

 

 

Бюджетний кодекс України

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Бюджетний кодекс України на відміну від бюджетних кодексів ряду інших

країн не вміщує вичерпного переліку складу бюджетних правопорушень.

Розділ I. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇни ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ;

Розділ II. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

Розділ III. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ

Розділ IV. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Розділ V. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

 

Суть міжбюджетних відносин

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсам, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Бюджетне регулювання – система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Механізм міжбюджетних відносин має:

— сприяти гармонійному соціально-економічному розвитку регіонів;

— враховувати зацікавленість місцевих органів влади;

— базуватися не лише на нинішньому економічному стані регіонів, а й враховувати потенційні можливості.

Міжбюджетні відносини відбивають взаємозв'язки бюджетів різних рівнів.

Основними складовими міжбюджетних відносин є: - розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;

— надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т.б. здійснення бюджетного регулювання;

— забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

— здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

 

 

17. Міжбюджетні взаємовідносини в Україні базуються на основі таких інструментів:

1)Власні доходи

2)Закріплені доходи

3)Регульовані доходи

4)Нормативи відрахувань від регульованих доходів

5)Субсидії,дотації,субвенції

6)Внески до державного бюджету України

7)Бюджетні позики

8)Міжбюджетні взаєморозрахунки

Власні доходи – це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього органу.

Закріплені доходи – це доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між

усіма ланками бюджетної системи України.

Субсидія – це грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам, місцевим державним органам, іншим державам.

Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.

Субве́нція— це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей.

Бюджетні позики - короткострокові позики вищого бю-джетного органу установі нижчого рівня для покриття тимчасового касового розриву в бюджеті у зв'язку з перевищенням видатків над доходами в окремі періоди (квартали) ро-ку (як правило, у І півріччі).

Міжбюджетні взаєморозрахунки - процес передавання коштів із державного бюджету місцевим бюджетам і навпаки з метою збалансування доходів і видатків на всіх рівнях бюджетної системи у процесі виконання бюджетів.

 

 

Міжбюджетні трансферти

Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на: 1) дотацію вирівнювання; 2) субвенцію; 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про видачу субвенції.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету, формується резервний фонд. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

 

Бюджетна класифікація.

Бюдж. класиф. – це єдине систематизоване згрупування доходів,видатків (у т.ч. кредитування за вирахуванням погашення) та формування бюдж. за ознаками організаційного устрою, ек. сутності, функціональної д-ті та ін. ознаками відповідно до законодавства Укр. та міжнар. стандартів.

Міністр фінансів затверджує бюдж. класиф., а також зміни до неї, та в обов’язковому порядку інформує про це ВРУ.

Бюдж. класиф. України є єдиною для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, її використовують у бюджетному плануванні в процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, розробці індивідуальних і зведених кошторисів витрат для бюджетних установ. Бюдж. класиф. використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюдж. розписом. На підставі бюдж. класиф. складається звітність про виконання бюдж. України.

Складові бюдж. класиф.:

· класифікація доходів бюдж.;

· класиф. видатків бюджету;

· класиф. формування бюджету

· класиф. боргу

Класиф. доходів бюдж. класифікується за такими розділами: податк. надх, неподатк. надх., дох. від операцій з капіталом, операційні трансферти.

Податковими надх. визнаються передбачені законами Укр. загальнодерж. податки,збори та ін. обов’язкові платежі.

Неподатк. надх. визнаються: дох. від власності та підприємницької д-ті; адміністративні збори та платежі, дох. від некомерц. д-ті та побічного продажу; ін. неподатк. надх.

Видатки з бюдж. класифікуються: ф-ціями з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класиф. видатків); ек. характеристика операцій при проведенні яких здійсн. ці видатки (ек. класифікація видатків); за ознакою гол. Розпорядника бюдж. коштів (відомча класиф. видатків); за бюдж. програмами (програмна класиф. видатків).

 

Податкова система України

Податкова система – сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння.

Податкова система Укр. відповідно до ЗУ “Про систему оподаткування”, включає загальнодержавні та місцеві податки і обов’язкові платежі.

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі, внески у цільові фонди.

До складу цих груп входять:

а) прямі податки: ( податок на прибуток підприємств;податок на доходи фізичних осіб;податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;податок на нерухоме майно (нерухомість);плата (податок) за землю;податок на промисел;)

б) непрямі податки: ( ПДВ;акцизний збір;мито)

в ) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі: (збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг;рентні платежі;державне мито;плата за торговельний патент за деякі види підприємницької діяльності)

г) внески до цільових фондів: ( збір на обов’язкове соціальне страхування; обов’язкове державне пенсійне страхування; на страхування на випадок безробіття;збір до Державного інноваційного фонду;збір за забруднення навколишнього природного середовища;збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства)

До місцевих податків та зборів належать: (податок з реклами;комунальний податок;готельний збір; збір за припаркування автотранспорту;ринковий збір;збір за видачу ордера на квартиру;курортний збір ТА та інш.)

 

 

Бюджетне фінансування

Бюджетне фінансування – це безповоротний та бзоплатний відпуск коштів з ДБ і місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів та забезпечення діяльності установ і організацій.

Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.

Бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад.

Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням.

Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти. визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядника­ми коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошто­рисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання до­тацій, субвенцій, субсидій.Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників бюджетних установ) — розпорядників бюджетних коштів.Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

 

 

Бюджетні інвестиції

Згідно із ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.Такими цінностями можуть бути:§ кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні
папери;§ рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та
інші матеріальні цінності);§ майнові права інтелектуальної власності;§ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших
знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та
виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого
виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");§ права користування землею, водою, ресурсами, будинками,
спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;§ інші цінності. Бюджетні інвестиції – це вкладення бюджетних коштів у розвиток продуктивних сил, удосконалення робочої сили тощо. За рахунок бюджетних інвестицій об’єкти виробничого та невиробничого призначення переходять у власність держави.Суспільне призначення бюджетних інвестицій виражається через їх функції, які проявляються у:- формування та відновленні основних фондів, як економічної сфери діяльності, так і сфери надання суспільних послуг;- перерозподілі інвестиційних ресурсів, через надання капітальних трансфертів населенню та суб’єктам господарювання;- забезпеченні економічного зростання та стабілізації економічних процесів через державні інвестиції в пріоритетні галузі національної економіки;- сприяння соціальному розвитку країни, регіонів та окремих територіальних громад.Основна мета бюджетних інвестицій – інвестиційне забезпечення розвитку реального сектору економіки та соціальної сфери

 

 

Видатки бюджету на науку

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюєть­ся за трьома рівнями. І. Заклади Академії наук України.

Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження: Інститут економічного прогнозу­вання, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, На­ціональний інститут економічних програмII. Відомчі заклади.Національний інститут стратегічних досліджень Академія управління, Науково-дослідний економічний інститут, Українська акаде­мія банківської справи.III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються за­мовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.

Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюєть­ся через головних розпорядників бюджетних коштівДжерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і мето­дів впровадження в практику результатів фундаментальних до­сліджень, які завершились певними винаходами,то фінансування може здійсню­ватись за рахунок коштів замовника.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:фінансування наукових закладів; фінансування наукової тематики.

Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штат­ним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка скла­лась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник.

Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.

 

 

Джерела фінансування витрат на підготовку кадрів є кошти державних і місцевих бюджетів, галузевих міністерств, відомств, організацій. Платні послуги у ВНЗ впроваджені на підставі ЗУ «Про освіту».ВНЗ самостійно використовують бюджетні та позабюджетні кошти відповідно до кошторису доходіві витрат.

Для планування видатків ВНЗ розраховують к-сть студентів та аспірантів, а відповідно до цього і розраховують професорсько – викладацький склад.

Фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад можуть фінансувати вищі навчальні заклади державної форми власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Фінансування вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. Фінансування вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власниками.

50 Бюджетне фінансування закладів культури.. Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет. Фінансування культурно-освітніх закладів здійс­нюється як на основі кошторисного фінансуван­ня, так і комерційного розрахунку.

Коштор