Що означає комплексний підхід до розв’язання проблем фірми в контексті її маркетингової діяльності.

визначення мети фірми відповідно до її ресурсів і можливостей;

узгодження мети фірми з витратами на маркетингові операції;

поєднання цілей фірми з цілями наявної і потенційної клієнтури;

використання повного комплексу маркетингових операцій для освоєння відповідної ніші товарного ринку.

165. Перевага маркетингових засад функціонування підприємств полягає в тому, що в поле зору підприємця потрапляють сфери:

виробництва, продажу, споживання (користування);

управління;

комерційної діяльності;

правильної відповіді в переліку немає.

166. Концепція маркетингу виникла:

в Японії, в XVII ст.;

США, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.;

європейських країнах, у XVIIІ ст.;

поступово, еволюційно, і тому важко встановити дату.

167. Першим, хто вказав на те, що маркетинг має стати головною функцією підприємства, а створення цільової групи споживачів — специфічною роботою менеджера, був:

Мак-Кармік, Міжнародна компанія прибиральних машин;

Пітер Друкер, відомий американський теоретик і практик маркетингу;

перший із клану Міцуї, японський купець середньовіччя;

аргументованих і спеціальних досліджень у цьому напрямі не проводилося, та й мають вони переважно пізнавальний, а не серйозний теоретичний чи практичний характер.

168. Одним із перших принципів маркетингу на ринку споживчих товарів і послуг застосували:

компанія «Макдональдс»;

купець з м. Токіо, перший із клану Міцуї;

компанія «Дженерал-електрік»;

ці принципи були відомі ще в добу першого поділу праці.

169. Що є спільного між середньовічним купцем, першим із клану Міцуї (Японія, 1650 р.), та сучасною компанією «Універмаги Міцукосі»:

відданість клієнтам, турбота про задоволення їхніх потреб;

нагромадження капіталу;

генетична лінія;

нічого спільного, крім країни функціонування.

170. У перекладі з англійської слово «маркетинг» означає:

результат дії на ринку;

ринкова діяльність;

прибуток від дії на ринку;

мета дії на ринку.

171. Американська асоціація маркетингу (ААМ) визначає маркетинг:

як різноманітні види господарської діяльності;

діяльність з доведення товарів від виробника до споживача;

різноманітні види господарської діяльності фірми, пов’язані з отриманням доходів;

всі відповіді правильні.

172. Подана ААМ дефініція маркетингу як виду господарсь­кої діяльності зі спрямування товарів від виробника до споживача не відображає суті маркетингу, оскільки:

стверджує, що маркетинг розпочинається там, де завершується виробництво;

відводить споживачеві суто пасивну роль користувача доведеними до нього товарами;

нехтує основним принципом маркетингу: закладати у процесі виробництва товару властивості, здатні задовольнити потреби споживача;

кожен варіант відповіді певною мірою доповнює інший.

173.Оцінка ефективності маркетингових рішень належить до групи цілей:

аналітичних;

облікових;

управління і контролю;

виробничо-збутових.

174. Першою організацією в історії розвитку маркетингу у США була:

Американське товариство маркетингу;

Національна асоціація викладачів курсу реклами;

Національна асоціація викладачів реклами, перетворена на Національну асоціацію викладачів маркетингу;

Американська асоціація маркетингу.

175. Назвіть кредо засновника компанії «Найк» Філа Найта, що є запорукою її успішної діяльності:

стопроцентне задоволення потреб клієнта;

стопроцентний продаж виготовлених кросівок;

стопроцентне охоплення клієнтів ринку;

стовідсоткове пропонування всіх можливих видів кросівок.

176. Необхідність застосування концепції маркетингу постала передусім у сфері:

економічній;

соціальній;

біологічній;

природній.

177. Запровадження основних засад концепції маркетингу на початковій стадії розвитку маркетингу полягало:

у підпорядкуванні виробничого циклу запитам клієнтів;

урахуванні вимог світових стандартів щодо рівня якості;

забезпеченні клієнтам ринку широкого вибору товарів;

інтенсивному рекламуванні та стимулюванні збуту.

178. Концепцію маркетингу спочатку застосували підприємства, фірми сфери:

торговельної;

побутових послуг;

виробничої;

яку важко тепер установити.

179. Застосування концепції маркетингу на підприємствах виробничої сфери зумовлено тим, що:

збитки підприємств через неефективне функціонування системи «підприємство

ринок» були надто великі за обсягами;

вони першими зіткнулися з проблемою збуту своєї продукції;

там працювало найбільше фахівців, здатних підійти до розв’я­зання проблеми збуту з використанням концепції маркетингу;

на той час склалася ситуація, яка об’єктивно сприяла застосуванню концепції маркетингу.

180. Концепцію маркетингу не можуть застосовувати:

підприємства виробничої сфери, торгівлі, харчування, побуту, аудиторські фірми, банки, страхові й рекламні агентства;

адміністративні установи, обласні та районні виконкоми;

навчальні та лікувальні заклади, заклади культури, політичні партії та діячі, спортивні клуби, рок-групи;

у переліку немає правильної відповіді.

181. Мерчандайзинг слід розглядати:

як нову концепцію, що змінює концепцію маркетингу;

новий підхід у межах концепції маркетингу;

нову концепцію діяльності фірми, що застосовує маркетинг;

відповіді п. 1, 3 є правильними.

182. Мерчандайзинг застосовується:

виключно виробничими фірмами;

і виробничими, і торговельними фірмами;

виключно торговельними фірмами;

будь-якою фірмою з продажу товарів, послуг, ідей.

183. До ознак мерчандайзингу не належать:

зосередження уваги фірми на певній назві товару;

зниження ціни на товар з певною назвою;

стимулювання вибору покупцем товару з певною назвою;

створення привабливості товару в думці, уяві покупця.

184. Об’єктом мерчандайзингу можуть бути:

товари, пропоновані торговельною фірмою;

певний товар, товарна група, продаж яких здійснює торговельна фірма, що застосовує особливі прийоми і методи;

будь-який товар, пропонований виробничою фірмою протягом певного періоду;

товар, як правило, престижний, що вимагає особливих прийомів продажу.

185. Франчайзинг – це:

лобіювання франчайзером продажу товарів на товарному ринку;

система певних знижок фірми-франчайзера фірмі-оператору в процесі продажу товарів;

об’єднання зусиль з продажу товарів фірмою-франчайзером та фірмою-оператором за угодою;

надійний метод збуту товарів фірмою-франчайзером.

186. Фірма-франчайзер від фірми-оператора відрізняється тим, що:

перша тільки виготовляє, а друга тільки продає;

перша і виготовляє, і продає, а друга тільки продає;

перша тільки продає, а друга тільки виготовляє;

перша тільки продає, а друга і виготовляє і продає.

187. Фірма-оператор не зобов’язана:

здійснювати одноразовий платіж франчайзеру за право діяти на ринку від його імені;

звітувати йому про доходи та витрати;

нести перед ним повну відповідальність за якість обслуговування;

відраховувати йому певну частку власних прибутків.

188. Найпоширеніша серед країн Західної Європи система франчайзингу існує:

в Італії, Бельгії;

Франції, Німеччині, Великобританії;

Іспанії, Нідерландах;

усіх західноєвропейських країнах.

189. В Україні першими систему франчайзингу застосували галузі, підприємства:

металургійної промисловості;

лікеро-горілчаної;

легкої;

фармацевтичної промисловості.

190. Ознакою поділу підприємств, закладів на комерційні і не комерційні є:

засоби, інструменти у процесі діяльності;

остаточна, кінцева мета;

сфера, до якої належить підприємство, заклад;

масштаби, технології, ринки.

191. Феноменальний злет «Пепсіко» на світовому ринку безалкогольних газованих напоїв можна пояснити:

унікальними споживчими властивостями напою «Пепсіко», які винайдено внаслідок тривалих наукових досліджень;

майстерністю віце-президента «Пепсіко» Джона Скаллі в управлінні маркетингом;

розгалуженою мережею продажу «Пепсіко» на всіх континентах;

феномен цього явища ще не досліджено.

192. Різниця між підприємством та фірмою, яка діє на засадах мар­кетингу, полягає в тому, що:

підприємство намагається досягти мети завдяки автономним зусиллям кожного підрозділу, а фірма об’єднує спільні зусилля всіх відділів;

підприємство спрямовує зусилля фахівців на досягнення мети, а фірма домагається такого самого результату завдяки високій кваліфікації працівників;

жодної принципової відмінності між ними нема, оскільки змінюється лише форма;

у переліку немає правильної відповіді.

193. Кінцева мета фінансового, технологічного та маркетингового відділів фірми в далекій перспективі:

максимізація прибутків;

мінімізація витрат;

оптимізація доходів;

ощадливість.

194. Проміжна мета поточного періоду діяльності фірми, орієнтованої на маркетинг, полягає:

у максимальному покритті витрат доходами;

тимчасових збитках, виправданих потребою залучити якнайбільше потенційних покупців;

задоволенні запитів клієнтів будь-якою ціною;

відповіді п. 1 і 3 є правильними.

195. До маркетингової підсистеми фірми варто включити:

підсистему кадрів, підсистему фінансів;

підсистему технолога, підсистему виробництва;

підсистему збуту, реклами;

таку підсистему у відповідях не названо.

196. Дослідження маркетингу є складовою:

системи фірми;

підсистеми маркетингу;

підсистеми фірми;

підсистеми фірми і маркетингу.

197. До підсистеми маркетингу фірми не належать:

реклама;

продаж;

інформаційне забезпечення;

фінансове забезпечення.

198. Управління маркетингом потрібно розглядати:

як оцінку ситуації та перевірку виконання;

діагноз фірми та прогноз ринку;

всеохоплюючий процес пристосування фірми до ринку та використання нею найвигідніших з ринкових можливостей;

спостереження за станом та змінами на ринку для виявлення суттєвих розбіжностей між очікуваними і фактичними результатами діяльності фірми та коригування дій.

199. Управлінською називається та система, в якій наявні:

керівник та його підлеглі, засоби управління;

керівна та керована підсистеми;

засоби керівництва, мета, стимули;

об’єкт управління, керівна та керована підсистеми.

200. Об’єктом управління маркетингу можуть бути:

інші підрозділи фірми;

підпорядковані фірмі підприємства;

ринок як сукупність покупців, споживачів, підприємств та організацій покупців (потенційних покупців) товарів чи послуг фірми;

підприємства та організації, постачальники, банки, рекламні агентства, транспортні контори.

201. Об’єктом управління фірми можна назвати ринок:

однозначно;

за певних умов;

неоднозначно;

за багатьох умов.

202. Неоднозначність ринку як об’єкта управління полягає в тому, що:

ринок не завжди діє так, як цього хоче фірма;

поведінка покупців на ринку зумовлена іншими чинниками, ніж бажання фірми;

ринок, у свою чергу, керує фірмою;

ринок тільки за певних дій фірми стає об’єктом її управління.

203. Функції маркетингу об'єднуються у групи:

управління і контролю, виробничо-збутові, аналітичні;

виробничо-збутові, фінансові, аналітичні;

управління і контролю, аналітичні, кадрові;

облікові, виробничо-збутові, аналітичні.

204. Виберіть відповідь, яка б відображала класичну форму впливу керованої системи (ринку) на керівну систему (фірму):

продавець морозива складає асортиментну заявку виробнику залежно від обсягів залишку продукту;

потенційні покупці пива, безалкогольних напоїв, соків у літню спеку ігнорують ці продукти в крамницях, де їх реалізують неохолодженими;

покупець залишається байдужим до тканин з домішками лавсанових, поліамідних, капронових ниток і відповідно зменшеним вмістом натуральної сировини, незважаючи на помітне зниження цін;

усі ситуації можна назвати класичними.

205. Визначення маркетингу як виду людської діяльності, спрямованої на задоволення нужд і потреб людини шляхом обміну належить:

Полу Мейзуру;

Теодору Левіту;

В. Прауде;

Філіпу Котлеру.

206. Якщо фірма запропонувала металопродукцію, сертифіковану міжнародним стандартом, і з цим пов’язує свій успіх на ринку, то їй треба застосовувати концепцію управління:

удосконалення виробництва;

якісного продукту;

інтенсифікації комерційних зусиль;

соціально-етичного маркетингу.

207. Маркетинг є ключовою функцією менеджменту, оскільки:

більшість управлінських рішень ґрунтуються на маркетингових розробленнях;

найвідповідальніші рішення потребують даних маркетингу;

тільки функція управління колективом людей не потребує маркетингу;

усі відповіді є правильними.

208. Для ефективнішого управління маркетингом необхідно всі операції з управління поділити:

на головні і другорядні;

результативні і забезпечувальні;

обов’язкові і необов’язкові;

у переліку немає правильної відповіді.

209. Наступним після прийняття фірмою концепції маркетингу кроком має бути:

створення відділу маркетингу;

відкриття фінансування маркетингових робіт;

вибір системи управління маркетингом;

пошук кваліфікованих спеціалістів з маркетингу.

210. До маркетингових цілей підприємства не належить:

організація рекламних заходів;

здійснення цінової політики;

збільшення обсягів продажу продукції, послуг;

організація конкуренції.

211. Попередні, домаркетингові школи наукового управління підприємствами зосереджували свою увагу на певному колі проблем, крім однієї:

поліпшення технології виробництва;

добір висококваліфікованих кадрів інженерів, працівників адмін­апарату;

вплив середовища на діяльність підприємства;

вдосконалення внутрішньої структури підприємства.

212. На фірмах, де акценти зосереджені на внутрішніх і переважно на технологічних проблемах, досягнення мети оцінюється:

як закономірне;

швидше випадкове;

випадкове і, головне, не тривале;

однозначно успішне.

213. До забезпечувальних цілей маркетингу не належить:

здійснення цінової політики;

організація рекламних заходів;

стимулювання збуту;

покращання споживчих якостей товару.

214. Складовими маркетингового середовища фірми є:

макросередовище в його різноваріантних виявах;

мікросередовище і засоби нейтралізації його негативного впливу;

макро- і мікросередовище;

різноманітні інструменти впливу на це середовище.

215. Твердження Е. Елбінга щодо феномена середовища фірми полягає:

у переоцінюванні впливу середовища на результативність діяльності фірми;

недооцінюванні впливу середовища на досягнення цілей;

необхідності зосередження уваги на середовищі як на джерелі проблем та пристосування внутрішньої структури фірми до їх подолання;

у переліку правильної відповіді немає.

216. Необхідність вивчення середовища діяльності фірми можна пояснити тим, що:

фірма — відкрита система;

ціна помилки є досить високою;

зовнішнє середовище є непередбачуваним і впливовим;

зовнішнє середовище є динамічним, складним та невизначеним.

217. Між теорією природного добору Ч. Дарвіна та функціонуванням фірми спільним є те, що:

дію законів природи за певних умов можна перенести на функціонування економічних систем;

виживають ті фірми (як і біологічні види), котрі швидше еволюціонують у напрямі пристосування до зовнішнього середовища;

функціонування складових економічної системи у контексті зовнішнього середовища є віддзеркаленням біологічного виживання окремих видів у природі;

відповіді п. 1, 3 доповнюють одна одну.