Психологічний вплив кольору на людину

Існують загальні закономірності впливу кольору на людину. Серед них первинні психологічні реакції, які визначаються тим, що колірне середовище може створити легкий, піднятий настрій, або, навпаки, придушувати активність. Колір здатний викликати почуття бадьорості й утоми, легкості й вазі. Серед психологічних реакцій на колір є й вторинні, коли обраний колір створює відчуття легкого, вільного, що розширюється простору, а може підкреслити масивність стін, замкнутість і концентрированість простору.

Залежно від викликуваних психологічних реакцій всі кольори діляться на збудливі й заспокійливі. До першої групи ставляться теплі кольори - жовта, жовто-жовтогаряча, жовтогарячо -червона, червона й всі похідні від них. Теплі інтенсивні кольори здаються розташованими ближче до спостерігача, тому їх називають «виступаючими» кольорами. Заспокійливі кольори холодні - блакитний, синій, синьо-фіолетовий. Холодні кольори сприймаються як далекі, «відступаючі».

Зелений колір займає проміжне положення в колірному колі між жовтим і синім, тому залежно від переваги частки домішки жовтого кольору він сприймається як теплий жовто-зелений, перевага синього кольору в суміші дає синьо-зелений колір, сприйманий уже як холодний. У просторовому відношенні ці відтінки нейтральні. Те ж відбувається з фіолетовим кольором, що виходить від змішування синього й червоного. При збільшенні частки червоного кольору він сприймається як відносно теплий, синього - як холодний синьо-фіолетовий.

Червоний колір - збудливий, зігрівальний, енергійний і життєрадісний, найбільш живий і активний колір. Активізує всі функції організму, стимулююче діє на мозок і викликає яскраві емоційні реакції; використовується при лікуванні деяких хвороб (вітряна віспа, скарлатина, кір); сприяє збільшенню мускульної напруги, але лише при короткочасному впливі; є джерелом підвищеного стомлення. Червоний колір сприяє підвищенню тиску крові, підсилює ритм подиху й наповненість пульсу.

Червоний колір — перший серед кольорів, що роблять активний вплив на людину. І в силу цього включення червоного кольору в інтер'єр специфічно.

Характер використання кольору в інтер'єрі визначається материалами-кольороносіями. Коли ми говоримо про червоний як збудливий кольор, ми насамперед маємо на увазі яскраво пофарбовані тканини, алкідні емалі, олійні фарби, пластмаси. Кольору, уведені в інтер'єр цими матеріалами, звичайно можуть бути дуже сильними, активними. Але є й інша група матеріалів - червона цегла, глиняна ангоба, червоний глиняний черепок - вони теж несуть в інтер'єр червоний колір, але в дуже складних, стриманих відтінках. І тут активність червоного кольору багато в чому слабшає.

Червоний колір воліють люди енергійні, активні, легко збудливі. Для реалізації їхньої колірної переваги зовсім не обов'язково офарблювати їм стіни кімнат. Буває досить увести його як акцентний колір, вибравши для нього композиційно значиме місце.

Жовтогарячий колір ставиться до групи тонізуючих кольорів, ступінь його активності при впливі на людину ледве слабкіше, ніж у червоного. Він впливає на частоту й наповненості пульсу. Є дані про те, що жовтогарячий колір сприяє травленню. Жовтогарячий колір у всій своїй активності й силі використовується для декорування більших площин, в основному його застосовують як акцентний колір. У сполученні з білим він дає відчуття сонячного світла. Цей колір підсилює й очищає вплив холодних кольорів. Його використовують у кольорі абажура, диванної подушки, штор.

Жовтий — останній у ряді тонізуючих кольорів. Фізіологічний вплив його вважається оптимальним, тому що він добре впливає на зір і нервову систему. Це один з найменш стомлюючих кольорів. Його використання в інтер'єрі приносить відчуття сонячності, світла, радісного настрою. Він може бути внесений в інтер'єр штучними матеріалами-кольороносіями, здатними ввести відкритий і сильний колір, і природними матеріалами (дерево, очерет, соломка в традиційних прикрасах або декоративних панно). Витончені, складні й м'які відтінки жовтого кольору й створюють камерну, спокійну, затишну атмосферу. У жовтому кольорі легко прочитується тепла й холодна тональність. Так, стронцій дає відтінок напруженого й холодного лимонного кольору, а кадмій жовтий, неаполітанський жовтий - значно більше м'які й теплі відтінки. Тому відтінки цього кольору легко використовуються при декорі приміщень, орієнтованих як на північ, так і на південь.

Оскільки жовтий знаходиться останнім у ряді активно впливаючих на людину кольорів, він досить часто займає більші площі. Але в цьому випадку його насиченість і повнота знижуються. Зате при включенні його як акцентний колір насиченість може бути граничною. Жовтий колір є найяснішим у спектральному колі і його використання дає, як правило, дуже легкий, насичений світлом інтер'єр.

Блакитний є представником групи заспокійливих кольорів, оскільки здатний знижувати кров'яний тиск і заспокоювати пульс, сповільнювати ритм подиху. Психологічний вплив його пов'язаний із широким поширенням у природі. Для людини - це колір чистого, ясного неба й спокійної води, гірських вершин, що йдуть до обрію далечіней. В інтер'єрі ці психологічні й просторові враження сполучаються й дозволяють рекомендувати блакитний колір як розширювальний у маленьких приміщеннях, як колір робочої зони, як колір для приміщень, орієнтованих на південь. Поганий ефект дає блакитний відтінок у кімнаті з вікнами на схід або захід, оскільки сонячні промені, що попадають у приміщення, мають теплий спектральний склад і не відбиваються від холодних по кольору поверхонь, роблячи приміщення похмурим і темним.

Синій ставиться до групи холодних кольорів, але його заспокійлива дія при великій насиченості й зачорненності кольору переходить у гнітючу. Специфічний психологічний вплив його може бути пов'язане з тим, що в природі синій колір - це колір перехідних, найчастіше напружених станів (короткочасного вечірнього неба між блакитним денним і чорно-фіолетовим нічним; колір штормового моря й грозових хмар). Може бути, тому насичений синій колір не використовується на великих площинах житлового інтер'єра, щоб не надавати йому характер зайвої строгості, холодності, відторгненості.

Зелений колір займає проміжне положення між групами холодних і теплих кольорів. Психофізіологічний вплив цього кольору вважається оптимальним. Фізіологічна доброчинність цього кольору визначається тим, що він регулює кров'яний тиск за рахунок розширення капілярних посудин, поліпшує невралгічні болі. Це самий звичний і широко розповсюджений колір природного оточення, що асоціюється для людини зі спокоєм і надійністю: Психологи вважають, що певні асоціації закріплюються за кожним відтінком зеленого кольору.

Ясно-зелений — лагідний колір, що асоціюється з весняним пробудженням природи.

Яскраво-зелений — природний, але настирливий і вимогливий, асоціюється із прохолоддю, спокоєм.

Темно-зелений — природний, надійний, таємничий, що асоціюється з безпекою й спокоєм.

Зелено-блакитний — далекий, відвернений, що асоціюється з водою, льодом, холодом.

Колірна композиція диктує свої рекомендації з використання кожного з названих відтінків. Так, яскраво-зелений, як правило, не рекомендується для декорування великих поверхонь, зате часто використовується як акцент на біло-бежевому тлі; темно-зелений добре виглядає на досить великій поверхні, але припускає розміщення на його тлі елементів білих або зі світлої деревини й т.п.

Фіолетовий колір — твердий і неспокійний. Він діє гнітюче та у своїй повній спектральній насиченості зустрічається лише як акцентні плями невеликої площі, як контурні лінії. Цей колір при включенні в інтер'єр часто зм'якшується підключенням сірого рівної світлоти.

Пурпурний колір є результатом змішання фіолетового й червоного й у силу цього має певну подвійність. Наприклад, психологи говорять про те, що пурпурно-фіолетовий темний колір - це колір розкішний, що піднімає, а пурпурно-червоний - могутній, міцний, але земний прикореневий.

Білий колір займає особливе місце в інтер'єрі, використовується на більших площинах, у силу своєї нейтральності служить прекрасним тлом для будь-яких колірних акцентів, збільшуючи їхню яскравість і чистоту, виявляючи їхню складність. Коли ж білий колір використовується як лінійний контур, він забезпечує сусідство будь-яких кольорів. Біла розмежувальна лінія знімає прикордонний контраст, неминучий при безпосередньому зіткненні чистих кольорів, зм'якшує строкатість.

Із усього комплексу питань, що становлять складну проблему психологічного впливу кольору, для дизайнерів особливо актуальні питання про фізіологічні реакції людини на колір і про колірні асоціації.

Всі спектральні кольори тим або іншим способом впливають на функціональні системи людини.

Червоний — збудливий, зігрівальний, активний, енергійний, проникаючий, тепловий, активізує всі функції організму; використовується для лікування вітряної віспи, скарлатини, кору й деяких шкірних захворювань; на короткий час збільшує мускульну напругу, підвищує кров'яний тиск, прискорює ритм подиху.

Жовтогарячий — тонізуючий; діє в тім же напрямку, що й червоний, але слабкіше; прискорює пульсацію крові, поліпшує травлення.

Жовтий (найясніший у спектрі) — тонізуючий, фізіологічно оптимальний, найменш стомлюючий; стимулює зір і нервову діяльність.

Зелений (самий звичний для органа зору) — фізіологічно оптимальний; зменшує кров'яний тиск і розширює капіляри; заспокоює й полегшує невралгії й мігрені; на тривалий час підвищує рухово-мускульну працездатність.

Блакитний — заспокійливий; знижує мускульна напруга й кров'яний тиск, заспокоює пульс і сповільнює ритм подиху.

Синій — заспокійлива дія переходить у гнітюче; сприяє загальмуванню функцій фізіологічних систем людини.

Фіолетовий — з'єднує ефект червоного й синього кольорів; робить гнітючу дію на нервову систему

Колір як естетичний фактор. Психофізіологічний вплив кольору тісно пов'язаний з естетичним. Друге як би вбирає в себе перше, але далеко не обмежується їм, оскільки колір впливає як на «нижні» шари психіки, так і на «верхні». Доведено, що людина почуває себе досить комфортно лише в тім середовищі, що певною мірою повторює його власні якості, є як би його опосередкованим відображенням, або «портретом».

Тому проблема колірного клімату середовища, розглянуте в плані естетичному, зводиться головним чином до проблеми вивчення й обліку колірних переваг людей.

Про колірні переваги, як уже говорилося, можна судити по декоративно-прикладному мистецтву даного народу або соціальної групи, по улюбленим кольорам в одязі, в оздобленні житла, у національному живописі. Все це, безсумнівно, пов'язане з географічними особливостями даної країни або місцевості, з її колірним кліматом і з колористикою її флори та фауни. Архітектор повинен добре відчувати й розуміти колорит даної країни й народу.

Штучні «об'єкти» завжди включаються в природне середовище й так чи інакше контактують із ним. У наш час переважає тенденція «тяги до природи». Суспільні інтер'єри максимально розкриваються назовні, у них вводиться жива зелень, газони, фонтани (басейни), рваний камінь і т.д. Більші прорізи або суцільно засклені стіни вводять в інтер'єр навколишній пейзаж і небо. При цьому треба з особливою увагою ставитися до обробки й фарбування поверхонь у приміщенні. Насамперед потрібно чітко усвідомити свою позицію стосовно природи: вона може виражатися у всілякій підтримці й підкресленні всього натурального, природного й, навпаки, у протиставленні штучного природному.

Якщо ви стоїте на позиції «натуральності», ви введете в інтер'єр нефарбоване дерево, цеглу, вовняні або джутові гобелени, кераміку. Стелі будуть світлі, стіни — темніше, підлога — ще темніше. Загальна гама буде м'яка, малонасичена, середньохвильова. Якщо ж ви прихильник «антинатуральності», ви зволієте в тім же випадку емалеві покриття, сталеву або пластмасову плитку, глазуровану кераміку, релинові підлоги, меблі на хромованих трубах. Ви можете зробити чорну стелю й білу підлогу, увести в інтер'єр більше плям насиченого червоного або синього кольорів. Іншими словами, свій добуток ви протиставите добуткам природи. Обидва підходи однаково правомірні, якщо вони обгрунтовані. Не треба тільки їх плутати. У ситуації, де домінують кольори природних матеріалів, не рекомендується з ними суперничати. Наприклад, фарбування паркового ослона в зелений або синій колір невдалі, набагато краще колір натуральної деревини або темно-червоний, що не вступає в суперництво із зеленню рослин і синявим неба. В історії, щоправда, відомі випадки, коли у творі мистецтва «дублювався» колір природного оточення, наприклад блакитні мозаїчні куполи храмів у Середній Азії. Сполучення синього неба й блакитної мозаїки зовсім некласичне, воно несе в собі ірраціональний і містичний початок, що відповідає східній філософії й релігії. Воно правомірно в умовах того часу й місця, коли було створено. У системі європейської класичної естетики (якої ми дотримуємося) таке сполучення неприйнятно.

Якщо при проектуванні штучного середовища ставиться не тільки естетична, але й образне, художнє завдання, колір служить одним із засобів її дозволу. Можна розуміти будь-яку об'ємно-просторову структуру - місто, інтер'єр і т.д.- як якийсь живопис у просторі. І тоді принципи колірного рішення такого простору нічим не будуть відрізнятися від принципів побудови колориту картини. Різниця лише в масштабах колірних плям і в засобах їхнього нанесення.

Ф. Л. Райт мріяв про таку архітектуру, що сама стала б живописом.

Ле Корбюзье показав приклади «живопису в просторі» у своїх інтер'єрах монастиря в Ля Туретт, будинків суду в Чандигархе, капели в Роншані.

Ф. Леже мріяв про «поліхромне місто», і в наші дні ця мрія в якімсь ступені здійснилася у Франції в Ля Гранів Борн і інших містах - супутниках Парижа. Насичення простору інтер'єра кольором традиційно для народної архітектури країн Східної Європи. Широко відома майстерність волзьких, західносибірських, українських, молдавських, угорських селян у розписах і прикрасі житла. Призначення всієї цієї роботи, її зміст, чисто художній і ідеологічний.

Наївний народний художник розуміє архітектурне середовище як мікрокосм або всесвіт у мініатюрі. Тут усе організовано в строгому порядку: в «червоному куті» живе бог і святі, пічь - притулок диявола й іншої нечистої сили; ліжко й стіл представляють одночасно небо й пекло. Усіляка орнаментація й прикраси мають магічну, заклинальну силу. Вони робляться не тільки для краси, але й для безпеки й щастя. Всі прикраси селянського будинку - це свого роду візуалізація відчуття щастя. Тому вони й вселяють таку радість і бадьорість. Добре «оформлена» хата - це найвищою мірою цілісна й замкнута в собі «космічна» структура. У нашім масовому суспільному інтер'єрі не вистачає саме цієї цілісності й «космічності». У ньому не можна перебувати довго, не можна «жити», можна тільки провести кілька годин, тому що для «життя» тут багато чого бракує. Одне з важливих якостей «космічного» середовища - повнота й розмаїтість колірних вражень.

Мірилом художності колірного рішення виступає його «космічність», тобто внутрішня завершенность і замкнутість у межах системи, сполучення розмаїтості і єдності, а також відповідність канонам даного стилю.