Проектування колірного середовища інтер'єрів різного призначення

Проектування колірного середовища розподіляється на кілька етапів. На першому відбувається збір вихідних даних з області фізіології, психології, гігієни, визначаються психофізіологічні й соціокультурні вимоги. На другому етапі виявляється залежність колірного середовища від типологічних особливостей об'єкта, містобудівних, світлокліматичних умов, колірної культури регіону.

Насамперед проводиться аналіз об'ємно-просторових характеристик проектованого інтер'єра і їхня фіксація, виявляється структура інтер'єра, визначається композиційний прийом побудови простору.

Друга дія на цьому етапі являє собою побудову маршрутної схеми й фіксацію основних крапок стояння для уточнення графіка руху, що дозволяє встановити, чи збігається вісь руху з основною віссю розвитку простору, забезпечується різка або поступова зміна видових крапок.

Третя дія - перевірка зв'язку колірного середовища з типологічними особливостями проектованого об'єкта залежно від характеру зонирування кожної типологічної групи та від характеру процесу, що протікає в ній.

Характер зонування перевіряється декількома паралельними методами.

Метод функціонального зонування дозволяє відзначити границі функціональних зон — просторів, призначених для виконання певного виду або комплексу подібних видів діяльності. Складається карта функціональних зон, фіксується їхній збіг або розбіжність зі структурним членуванням простору. Визначається, який принцип зв'язку між зонами виявляється ведучим: єднаності або роз'єднаності, відкритості або замкнутості.

На рівні соціального зонування встановлюється, якому соціальному колективу приділяється спеціалізована зона для виконання певної діяльності, тимчасово або постійно зв'язаний даний колектив у процесі її виконання.

Під вихідною одиницею психогігієнічного зонування розуміється група суміжних приміщень, у межах якої найчастіше переміщаються споживачі й вплив якої в силу цього виявляється підвищенно активним. Психогігієнічний аналіз дозволяє встановити залежність між процесами діяльності й психофізіологічним навантаженням.

Формотворні якості кольору допомагають видозмінювати внутрішній простір, коректувати його пропорції. Занадто довгий коридор здається значно коротше, якщо торцева стіна пофарбована у виступаючий колір.

Кольори, що наближають, використані для фарбування стін, зорово зменшують, а що віддаляють - розширюють простір.

Бляклі тони візуально розширюють обсяг приміщення, особливо якщо в ньому з'являється яскрава локальна колірна пляма.

У маленьких низьких приміщеннях однакове, дуже світле фарбування стін і стелі зменшує відчуття нависання його над головою.

При занадто великій висоті приміщення й необхідності зменшити її користуються двома прийомами: стеля офарблюється у виступаючий колір; стеля й частина, що примикає до неї, стіни в один колір, інша частина - у контрастні по світлоті або колірному тону.

Членування стіни по висоті за допомогою кольору різко знижує висоту приміщення, тому колір панелі, обумовлений лише економічними міркуванням може значно порушити пропорції приміщення.

Необхідно пам'ятати про те, що площини, що обгороджують внутрішньо простір, попадають у поле зору людини мінливо.

Стеля майже не залучає уваги, підлога й ще в більшій ступені стіни спостерігаються людиною майже завжди.

Тому при необхідності зберегти й підкреслити єдність внутрішнього простору в першу чергу підбираються потрібні колірні сполучення для стін і підлоги. Цілісність орнаментованої підлоги забезпечується при підборі для нього дрібного малюнка. У результаті оптичного змішання колірних стель вони починають сприйматися як однородно пофарбована площина. При необхідності зберегти великий малюнок складові його елементи робляться зближеними по светлоте й колірному тоні. Стеля в інтер'єрі відіграє роль не що тільки огороджує й колірної поверхні, але й відбивача природного й штучного світла. Тому в приміщеннях, де потрібний високий рівень освітленості, рекомендується офарблювати стелю у світлий тон (тонуючим білим кольором, що максимально відбиває світлові промені).

Колірні схеми у великому ступені залежать від призначення приміщення.

У приміщенні, призначеному для занять інтелектуальною працею рекомендується застосовувати колірну схему, побудовану на зближених - від жовто-жовтогарячих розбілених до зеленувато-блакитних. Гама холодних розділених кольорів знаходить широке застосування у виробничих приміщеннях, пов'язаних з високою придатністю робіт і високою зоровою напругою. Холодні кольори різного ступеня насиченості використовуються у виробничих приміщеннях з високим температурним режим, в «гарячих» цехах. Низькі температури виробничих процесів вимагають застосування гами теплих кольорів.

Більший або менший ступінь пихатості кольору в приміщенні залежно від часу перебування в ньому. У приміщеннях короткочасного перебування, призначених для розваг: активного відпочинку (кафе, танцювальні зали, фойє кінотеатрів і будинків культури й т.п.), можуть широко застосовуватися більше яскраві й контрастні колірні композиції із введенням кольорів, що сприяють певному нервовому порушенню (наприклад, червоні й жовтогарячі). Однак із цього не треба необхідність використання кричущих, строкатих сполучень і результаті - порушення художніх принципів колірної гармонії.

При виборі загального чи колориту того іншого приміщення немаловажним є облік орієнтації його по сторонам світла. Особливо необхідно враховувати цей фактор при виборі фарби житлових кімнат. Рекомендується для кімнат, що виходять вікнами на північ, застосовувати гаму теплих кольорів. У цьому випадку, особливо якщо у фарбуванні стін підібрані жовтуваті або жовтувато-жовтогарячі тони, кімната здається світлішою й сонячнішою. Для кімнат, що виходять на південну сторону, можна вирішувати колірну композицію в холодних тонах. Однак це аж ніяк не означає, що в приміщеннях, орієнтованих на південь, не можна застосовувати фарбування теплих тонів. Просто вони повинні бути дуже світлими й малонасиченими. Ці приміщення вдень завжди будуть здаватися пофарбованими більш яскраво.

Потрібно також ураховувати, що при зміні джерела освітлення деякі кольори змінюються. Так, при переході від сонячного освітлення до електричного теплі кольори світлішають, а холодні - темніють. Светлота теплих зелених кольорів не змінюється, а червоні стають насичені. При штучному освітленні ясно-жовті тони важко відрізнити від білих, жовтогарячі - червоніють, а сині стають менш насиченими; темно-сині кольори змішуються із чорними, блакитні - зеленіють і стають близькими по тоні холодним зеленим, фіолетові наближаються по кольорі до пурпурних, тобто теплішають.

Помітно змінюються деякі кольори на відстані: пурпурний, синій і фіолетовий темніють, всі інші - світлішають.

Завданням архітектора є створення загального колірного ансамблю, зв'язаного єдністю задуму з виявленням головної колірної теми, якій підлеглі всі другорядні колірні складові. Колірну композицію інтер'єра варто будувати по принципах нюансних сполучень, використання протиставлень і контрастів.

Існуючі типи колірних гармоній можна класифікувати в такий спосіб.

Нюансні:

монохроматична гармонія - використовується один колірний тон, міняються лише його светлота й насиченість;

гармонія півтонів - змішуються два основних колірних тони;

гармонія близькорозташованих у колірному колі кольорів.

Контрастні, побудовані на сполученні додаткових кольорів; контрастних кольорів;

трьох основних кольорів з їх проміжними, сірих півтонів з яскравим колірним акцентом.

Використання того або іншого виду гармонії для ізольованого приміщення залежить від розмірів і пропорцій, призначення приміщення, віку людей, що перебувають у ньому, характеру й роду їхньої діяльності в даному приміщенні. У невеликих приміщеннях бажано використовувати один з типів нюансної гармонії при дуже світлих розбілах кольору. Більш різкі контрасти протилежних кольорів вимагають більшого простору. Надмірний їхній контраст може бути зменшений або зниженням насиченості всіх використовуваних кольорів, або застосуванням двох близьких кольорів у сполученні з одним контрастним.

На рівні композиційного зонування визначаються характер композиційної теми, її моно - або поліцентричність, ступінь пластичної активності просторового центра, загальні принципи побудови внутрішнього простору й реалізація їх у типі композиції. Композиційне зонування дозволяє визначити ступінь цілеспрямованості й достатності використання кольору для вираження композиційної ідеї.

Останній етап припускає перевірку того, наскільки повно намічена колірна схема відповідає кольорам композиційного завдання, тобто наскільки відібрані на ранніх стадіях елементи колірного середовища в стані виявлення провідні типологічні властивості простору, закономірності архітектонічної системи, способи метроритмической організації, масштабні зв'язки інтер'єра.

Розглянемо особливості кольору середовища деяких типів інтер'єрів.

Гармонічне колірне рішення сучасного шкільного комплексу, нерозривно пов'язане з архітектонікою будинку, його об'ємно-просторовим рішенням, покликано виховувати етичний смак дитини, його художнє подання про красу та, гармонію колірних сполучень. Правильно вирішений у колірному відношенні інтер'єр шкільного будинку стає середовищем, здатним зняти зорове й загальне стомлення, створити найбільш сприятливі умови для зорової роботи, нормально зростаючого дитячого організму.

При проектуванні шкільного інтер'єра необхідно враховувати й те, що в дітей відчуття кольору трохи інше, чим у дорослих: діти більше чутливі до фарб, їхнє відношення до улюблених або неулюбленних кольорів і колірних сполучень проявляється гостріше й безпосередніше.

Колірна перевага не залишається незмінною протягом всього шкільного життя дитини - вона мінлива та імпульсивна. У міру росту діти все частіше в якості улюблених називають більш холодні й більш складні тони (табл. 2).

 

Таблиця 2 Колірні переваги в дітей
Вік	Колірні переваги в дітей різного віку за даними
Циммерманна	Райха
6 — 8 років	Червоний, пурпурний, жовтий, жовтогарячий, зелений	Червоний, рожевий
9—10 років	Зелений, жовтий, жовтогарячий, червоний, пурпурний, синій	Жовтогарячий, жовтий, жовто-зелений.
до 14 років	Зелені, жовтий, відтінки синього	Відтінки синього

 

Наведені в табл. 2 дані про характер колірної переваги й про зміну останнього з віком мають велике значення, тому що дають архітекторам можливість правильно вибирати кольори при проектуванні шкільного інтер'єра й реконструкції шкільних будинків. Симпатії дітей до різних кольорів у різному віці підказують застосування колірних гам у приміщеннях для різних вікових груп. Цілком логічне введення в інтер'єр для дітей молодшого віку групи жовтих і жовтогарячих кольорів, середнього й старшого - більше холодних.

Колірне рішення шкільного інтер'єра, як показує практика, лише тоді гармонійно, коли в кожному окремому випадку розробляється колірна схема комплексу шкільних приміщень як єдиного цілого. Вихідною точкою є вибір гами кольорів для мінімального функціонального осередку.

Для того щоб зменшити стомлюваність, у першу чергу зорову, необхідно перемкнутися на інший колір. Така зорова розрядка може бути досягнута в класі за рахунок введення в інтер'єр невеликих по площі яскравих кольорових плям, які не повинні постійно перебувати в поле зору.

Додаток 1