Із брошури Михайла Грушевського «якої ми хочемо автономії й федерації» (1917р. )

«Чого хочуть українці

Українці в політичній справі хочуть утворити широку національно-територіальну автономію України в складі федеративної Російської республіки.

...Йдучи знизу догори, з меншого до більшого, се будуть такі форми громадського пожиття:

· повний централізм;

· децентралізація адміністраційна (бюрократична);

· самоуправа (самоврядування), вужче або ширше;

· автономія вужча (обмежена) або широка; державність неповна (несуверенна); держава самостійна, незалежна.

...Сюди, значить, мусять увійти губернії в цілості або в переважній часті українські - Київська, Волинська, Подільська, Херсонська, Катеринославська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Таврійська і Кубанська. Од них треба відрізати повіти і волості неукраїнські, як, скажімо, північні повіти Чернігівської губернії...»

Зі статті Михайла Грушевського «Від слова до діла!» (1917 р.)

«...Ми не можемо ставити сього домагання в залежність від того, чи збереться на Установчих зборах централістська чи автономно – федералістична більшість, чи автономісти-федералісти потягнуть за собою інших. Ми мусимо йти напевне.

Тільки поставивши всіх перед фактом, ми розвіємо їх сумніви - так, як реальні виступи українства в останніх тижнях примусили замовкнути старі балачки про те, що, мовляв, українство не має ґрунту в масах і т. ін.

..Ми не будемо з тривогою чекати висліду Установчих зборів як розіграння якоїсь всеросійської лотереї, а будемо знати, що вони нам дадуть.

Дадуть те, що властиво по самій ідеї своїй дати повинні - останню юридичну санкцію того устрою, який виробиться на місцях...»

Зі статті Михайла Грушевського «Чи Україна тільки для українців?» (1917 р.)

«З різних сторін до мене звертаються з тривожними запитаннями, чи се за нашою згодою і відомістю виголошуються по різних місцях такі слова, що Україна тільки для українців, а «кацапам» звідси треба забиратись, що всякі посади на Україні повинні тепер займати тільки українці, а іншим людям робить тут нічого...

Ні я, ні мої товариші - організовані українці - не згоджувалися з такими поглядами...

Ми думаємо якраз, що Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не обирати, не експлуатувати для себе».

З «Автобіографії» Михайла Грушевського (1914-1919 рр.)

«Але от прийшла революція, в березні 1917 року спало ярмо московське. В Києві українці почали організовувати політичний центр, названий Центральною Радою, вибрали мене головою й стали кликати, щоб негайно приїздив. Дуже трудно вже тоді було їхати. Я пустився і спіткало мене нещастя в тій дорозі: віз (вагон – К Б.), в котрім я їхав, загорівсь, ледве з життям я вискочив, а речі мої і рукописи в огні зістались.

Та про се не було часу думати, велика праця тоді починалась, котрій треба було себе цілого віддати. Пробув я головою Центральної Ради тринадцять місяців, до кінця її існування. Тяжке і відповідальне було те становище. Вороги українства, які і давніше пеклом на мене дихали в своїм засліпленні, вважали мене автором і українського руху, і винахідником української мови, тепер особливо всіли на мене своїми лайками й погрозами. А найтяжче ставало, коли не було згоди й між своїми, а так мусило бути в міру того, як приходилось вирішувати різні питання дальшого життя. При тім же, хоч всяку відповідальність валили на мене, в дійсності мав я дуже обмежений вплив і то моральний тільки: юридично моя роль була чисто формальна, як голова Центральної Ради я проводив її збори та репрезентував її назовні».

Завдання А. Історик із Канади Томас Приймак відзначав, що «конституційний проект Грушевського 1905 р. став політичною програмою України на багато років». Чи згодні ви з цим твердженням? Спираючись на результати порівняльного аналізу, обґрунтуйте свої думки.

Завдання Б. Валентин Мороз писав, що «Грушевський чудово пасував до початкового, заспіваного стану української революції». Проаналізуйте уривки зі статей Грушевського, порівняйте їх із заявою Центральної Ради івисловіть свою думку. Чи справді його ідеї сприяли формуванню соціальної та політичної платформи Центральної Ради?

Завдання В. Проаналізуйте уривки зі статей М.Грушевського за таким планом:

1.Перспектива взаємин України та Росії.

2. Ставлення до Установчих зборів.

3. Етнічна територія України в уявленні М. Грушевського.

4. Статус не українців в Українській державі.

Визначіть внесок М. Грушевського у формування програми розбудови Української держави за часів Центральної Ради.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Зміст лабораторно-практичної роботи дає можливість розглянути ідеї М. Грушевського (березень-квітень 1917 р.) на тлі конституційного проекту 1905 року і програмної відозви Центральної Ради. Порівняно з проектом 1905 року погляди М.Грушевського, висловлені ним у статтях 1917 року, набули завершенішого вигляду, зокрема точніше визначено кордони Української держави, структуру державного управління, становище неукраїнських народів тощо. Але водночас ці статті відображають тогочасну проміжну позицію автора між обстоюванням культурно-національної автономії і самостійної держави. Порівняно з відозвою Центральної Ради «До українського народу» Грушевський у цей час пропагував рішучішу програму дій: відмову від культурно-національної на користь національно-територіальної автономії в складі Росії, чітке визначення території України, статусу не українців тощо.

Сама тема роботи не є темою уроку. Виходячи з цього, можливі варіанти організації виконання її:

1. Домашнє дослідження групи студентів з докладним звітом на уроці.

2. Вивчення уривків зі статей за варіантами, з яких кожен передбачає дослідженняскладання підсумкового тексту.

3. Аналіз статей на уроці групою студентів із перенесенням їхньої доповіді про підсумки роботи на кінець уроку, на якому вивчатимуться погляди М. Грушевського.

4. Колективна праця групи над усіма джерелами з колективною фіксацією результатів. Цей варіант відповідніший для робіт, які проводяться вперше, і тому студенти ще не мають досвіду з певного виду діяльності. У цьому разі викладачеві потрібно звернутися до методичних порад щодо проведення лабораторно - практичних робіт у групах.

 

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

ТЕМА: «Володимир Винниченко»

МЕТА

Дати студентам уявлення про В.Винниченка як письменника, політичного діяча, патріота й людину; розвивати в них уміння характеризувати погляди й діяльність видатних осіб з позицій загальнолюдських цінностей.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

«З книги Володимира Винниченка «Відродження нації» (1920 р.)

«Ми всі хотіли сепаратуватись від насильства, від самодержавної руки, від ганебної смерті в петлі всеросійської шибениці. Нам закидали брак патріотизму...»

«Ми стали частиною - органічною, активною, живою, охочою частиною єдиного цілого. Всякий сепаратизм, всяке відокремлювання себе від революційної Росії здавалось смішним, абсурдним, безглуздим. Для чого? Де ми знайдемо більше того, що тепер ми маємо в Росії? Де по всьому світі є такий широкий, демократичний, всеохоплюючий лад? Де є така необмежена воля слова, зібрань, організацій, як у новій великій революційній державі? Де є таке забезпечення права всіх пригноблених, понижених і експлуатованих, як у Новій Росії?»

«Самодіяльність, самотворення, самоуправління, як протилежність абсолютизмові, це розумілось нами як цілком натуральною, необхідною річчю, як єдиним методом організації політичного й господарського життя, коли мати на увазі розвиток держави й її народів, а не просту, грубу експлуатацію їх...

Самодіяльність нашого народу краще всього вкласти в форму Автономії України. Формальність, урочистість, проголошення уложення в «законність» її ми охоче віддавали на Всеросійські установчі збори. Там же мало бути постановлена й оголошена федерація всіх народів Росії, яким також без усякого сумніву буде дано автономію.

Але життя є безупинний, живий, вимогливий процес. Воно не хоче стояти й дожидатись, поки люди надумаються надати йому ті чи ішні форми... Отже, в інтересах проголошених свобод, революції, в інтересах розвитку нашого краю треба було насамперед негайно дати можність многомільйонному народові цього краю приймати нове життя в найлегших для його, в найраціональніших, найекономніших і продуктивніших формах. А для цього треба було зараз же дати йому школу не на чужій, незрозумілій йому мові, а на своїй, на тій, якою він говорить у себе в хаті, в полі, за роботою, з товариством. Далі треба було до керування місцевими справами поставити людей, знайомих з життям місцевого народу, з його мовою, з його кривдами, потребами».

«Але нашою метою, істотною, ґрунтовною метою була не сама державність. Наша мета була - відродження, розвинення нашої національності, пробудження в народі своєї, національної гідності, почуття необхідності рідних форм свого розвитку, здобуття сих форм і забезпечення їх. Державність же є тільки засіб для сеї істотної цілі. І через це самий процес здобуття сеї державності вже мав би служити пробуджуючим, наштовхуючим і усвідомлюючим фактором. Чи вигралось би чи програлось, а процес був би все одно, й він уже сам викупив би й покрив би всі можливі невдачі».

«І виявилось, що українці не зрозуміли наглядної лекції історії: вони розщепили свою суцільну зброю на дві половини, на соціальну й національну, вибрали останню й почали нею боротися проти соціальної. Через це вони зразу же одірвалися від своїх працюючих мас і були дощенту розбиті.

Але переможці-більшовики зробили таку саму помилку: вони також розщепили єдину зброю на дві половини й вибрали тільки іншу - соціальну».