Форми поточного та рубіжного контролю.

В.А.Палкін

Л.О.Скворцова

 

ПРАКТИКУМ

З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів

 

 

Донецьк - 2007

 

УДК 9 (Укр)

 

 

Методичний посібник „Практикум з Історії України” для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Палкін В.А., Скворцова Л.О. – Донецьк: „ДЕГІ”, 2007. – 201 с.

 

 

Рецензенти: Саржан А.А. – зав. каф. Історії України та права Донецького національного технічного університету, д-р іст. наук, професор.

 

Липинський В.В. – професор кафедри Донецького національного технічного університету, д-р іст.наук, професор.

 

Рекомендовано до друку НМК Вченою радою ДЕГІ

(протокол № 7/06-07 от 22.02.2007)

 

 

Пропонований практикум розроблено відповідно до принципів і вимог Болонського процесу. Це спроба розглянути дидактичні принципи і методику організації засвоєння знань студентами у нових умовах підвищення мотивації до самостійної навчальної праці.Практикум складається з тематики семінарських занять, а також с текстів модульних та підсумкового контрольних зрізів для оцінювання стану засвоєння студентами теоретичних знань, практичних навичок і вмінь з курсу „Історія України”.

 

 

© Палкін.В.А., Скворцова Л.О., 2007

© Кафедра гуманітарних дисциплін, ДЕГІ, 2007

Зміст

Вступ

1. Освітня професійна программа з курсу „Історія України”

2. Вимоги державного стандарту освіти з курсу „Історія України”

2.1. Тематичний план курсу

2.2. Робоча програма

2.3. Перелік змістовних модулів

3. Форми поточного та рубіжного контролю студетів

3.1. Родподіл балів при рейтинговій системі оцінювання

3.2. Відношення шкали балів і оцінок

4.Плани практичних занять з курсу

4.1. Методичні рекомендації до підготовки семінарських занять

4.2.Плани семінарськіх занять

5. Завдання поточного контролю зі змістовного модулю №1

5.1.Методичні рекомендації до написання індивідуальних завдань

5.2.Індивідуальні завдання

6. Завдання поточного контролю зі змістовного модулю №2

6.1. Методичні поради щодо написання і захисту рефератів

6.2. Тематика рефератів

7. Завдання поточного контролю зі змістовного модулю №3

7.1. Методичні рекомендації до написання лабораторно –

рактичної роботи

7.2. Лабораторно-практични роботи

8. Тести до рубіжного контролю з курсу «Історія Украіни»

Література

 

 

Вступ.

Сьогодні до Болонського процесу прийнято 45 країн. Україна робить послідовні кроки з метою зближення вищої освіти до європейських країн і входження з 2005 року до Болонського процесу. Міністерство освіти і науки України започаткувало запровадження нової моделі кредитно – модульної системи в Україні, яка, очевидно, поглибить систему ECTS.

Запровадження кредитно – модульної системи навчання – це не лише виконання першочергових цілей і завдань Болонської декларації, а й пошук нових навчальних технологій, які б забезпечили високу якість вищої освіти, а також створили систему критеріїв порівнюваності вищих закладів освіти різних країн.

Пропонований практикум розроблено відповідно до принципів і вимог Болонського процесу. Це спроба розглянути дидактичні принципи і методику організації засвоєння знань студентами у нових умовах підвищення мотивації до самостійної навчальної праці.

Практикум складається з тематики семінарських занять, а також с текстів модульних та підсумкового контрольних зрізів для оцінювання стану засвоєння студентами теоретичних знань, практичних навичок і вмінь з курсу „Історія України”.

Контрольні зрізи урізноманітненні за формою проведення: індивідуальні завдання, захитст рефератів, практичні роботи з опрацюванням історичних джерел. Для підготовки до підсумкового зрізу пропонуються 600 тестів.

Для модульних зрізів і семінарських занять подані методичні вказівки з рекомендаціями в організації підготовки й виконання визначених творчих робіт.

Посібник пропонується студентам для використання під час семінарських занять та модульних зрізів, а також усім, хто цікавиться і веде активний пошук нових підходів до організації навчання студентів.

 

1. Вимоги державного стандарту освіти з курсу „Історія України”

1.1 Дисципліні „Історія України” є базовою дисципліною навчального плану підготовки бакалаврів економіки. На її вивчання відведено 144 навчальних годин або 4 кредитів.

1.2 Анотація курсу „Історія України”

Мета: надання знань про сутність соціально – політичних процесів, що відбувалися в минулому й відбуваються в сучасній Україні, їх об’єктивну зумовленість, взаємозв’язки та взаємозалежності.

Завдання: вироблення вмінь аналізувати й оцінювати явища політичного розвитку українського суспільства в контексті світової історії, зіставляти історичні процеси з епохами, застосовувати набуті знання для прогнозування суспільних процесів; формування свідомості громадянина й патріота України.

Предмет: історична діяльність і суспільне життя українського народу в соціально – політичній та державотворчій сферах суспільства.

Зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Витоки українського народу та його державності.

2. Україна княжої доби та її роль у світовій історії.

3. Україна в складі Польщі.

4. Козацька доба.

5. Визвольна війна українського народу середини 17 ст.

6. Формування української держави.

7. Велика руїна.

8. Гетьманщина.

9. Ліквідація української автономної державності.

10. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

11. Українська національна демократична революція (1917-1921рр.).

12. Міжвоєнний період історії українського народу (1921-1039 рр.).

13. Україна в роки Другої світової війни.

14. Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку 80-х рр. 20 ст.

15. Національно – державне відродження українського народу.

16. Незалежна Україна в соціальному світі.

Після вивчення курсу студенти повинні знати:

§ суть історичних процесів і фактів, форми їх прояву;

§ історичні форми розвитку української держави за послідовною хронологією;

§ наукові засади історичного розвитку українського народу в системі світової цивілізації.

Уміти:

§ порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на здобуті знання, на основі альтернативних поглядів на проблеми;

§ зіставляти історичні події, процеси за періодами (епохами), орієнтуватись у науковій періодизації історії;

§ працювати з усіма доступними джерелами знань, самостійно добувати історичну інформацію;

§ аргументовано, на основі історичних фактів обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, виявляти розбіжності в позиціях, критично ставитись до тенденційної інформації.

 

 

2. Вимоги державного стандарту освіти з курсу „Історія України”.

 

2.1. Тематичний план курсу „Історія України”

 

№ п\п	Найменування тем курсу	Всього год.
	Виток українського народу та його державність
	Україна княжої доби та її роль у світовій історії
	Україна у складі Польщі
	Козацька доба
	Визвольна війна українського народу сер. 17 ст.
	Формування української держави
	Велика Руїна
	Гетьманщина
	Ліквідація української автономної державності
	Україна у складі Російської та Австро – Угорської імперії
	Українська національна демократична революція 1917 – 1921 рр.
	Міжвоєнний період історії українського народу (1917 – 1921 рр.)
	Україна в роки Другої світової війни.
	Суспільно – політичний, соціально – економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку 80-х рр. ХХ ст.
	Національно – державне відродження українського народу.
	Незалежна Україна в сучасному світі.
	Разом

 

 

2.2. Робоча програма.

 

Модулі	Тижні	Види навчальної роботи	Форма контролю
Лекції	Семінари	Індивід. ауд.	СРС
ЗМ - 1	1-7					Індивідуальне завдання №1
ЗМ - 2	8-13					Захист рефератів
ЗМ - 3	14-18					Лабораторно-практична робота
Іспит	_	_	_	_

 

2.3. Перелік змістових модулів.

 

Код	Зміст модуля	Методичне забезпечення, література
ЗМ-1	Виток українського народу та його державність княжої доби та литовсько-польського періоду. 1. Предмет, завдання, джерела вивчення історії України. Концепції та історіографія, наукова періодизація. 2. Україна в найдавніші часи і її місце в європейській та світовій історії. 3. Формування східнослов’янської держави Київська Русь та основні етапи її розвитку. 4. Україна у складі Литви та Польщі. 5. Виникнення українського козацтва. Заснування Запорізької Січі. 6. Посилення соціального і національно-релігійного гніту в Україні. Козацько-селянські повстання кінця 16-початку першої половини 17 ст. 7. Визвольна війна українського народу середини 17 ст. Формування української держави.	1, 3, 5, 7, 9, 12, 13, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 29, 37, 47, 52, 53, 55, 57, 58, 62, 63, 67, 72, 73.
ЗМ-2	Україна у складі Австрійської та Російської імперії. 1. Велика Руїна. Ліквідація української автономної державності. 2. Інкорпорація України у складі Російської імперії. 3. Занепад феодально-кріпацької системи. Особливості розвитку капіталізму в Україні. 4. Україна у складі Австро-Угорської імперії. Економічний розвиток західноукраїнських земель. Скасування панщини. 5. Національно-визвольний рух українського народу. 6. Україна у першій світовій війні.	1, 3, 5, 8, 9, 11, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 36, 38, 40, 41, 42, 44, 46, 47, 50, 51, 52, 54, 56, 57, 58, 60, 67, 72, 73.
ЗМ-3	Україна у новітній період (1917 – теперішній час) 1. українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.). Спроба утворення української державності. 2. Міжвоєнний період історії українського народу (1921-1930 рр.). 3. Україна в роки Другої світової війни. 4. Україна у першому повоєнному десятиріччі. 5. Хрущовська відлига і її характер в Україні. 6. Україна у другій половині 60-х –першій половині 80-х років. 7. Розпад СРСР і відродження незалежності України. 8. Україна в умовах незалежності.	2, 3, 4, 5, 9, 10, 14, 17, 19, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 42, 43, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 68, 69, 70, 71.

 

 

Робота

Оцінка Бал Оцінка Бал

2 0-2 2 0

3 5 3 6

4 7 4 8

5 10 5 10

 

 

Участь у наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах:

§ участь у інститутських заходах – 5 бал.;

§ зайняте призове місце – 8 бал.;

§ участь у заходах інших вузів – 8 бал.;

§ зайняте призове місце – 10 бал.

 

Плани практичних занять з курсу

Плани семінарських занять

ЗМ-1

 

Тема 1. Східні слов’яни.

1.1.Теорії походження східних слов’ян.

1.2.Східнослов’янські племена на українських землях.

1.3.Етногенез українців.

ЛІТЕРАТУРА: 29,31,36,48,114,123.

Прийоми виконання вправ.

Перш ніж розпочати виконувати вправи, вивчить розділи підручника або учбового посібника за запропонованою тематикою. Перш за все зверніть увагу на зміст висловлювань політичних діячів і вчених-істориків, про епоху що розглядається. Вивчивши даний розділ, зверніть увагу на ключові терміни та поняття, наведені рисунки, схеми, карти, висновки, що в ньому містяться.

Спробуйте сформувати для себе декілька запитань, відповіді на які Ви хотіли б отримати, вивчаючи цей розділ. Якщо такі запитання не виникають, то для їх формулювання використовуйте заголовки та підзаголовки розділу.

Попередня самопостановка запитань є надзвичайно ефективним засобом організації зацікавленого, продуктивного вивчення тексту. Головне – не пропускати жодного незрозумілого місця в тексті, ставити запитання і відразу шукати на нього відповідь. У цьому великий розливальний ефект цього прийому.

Ефективне читання тексту передбачає повну форму відповіді на запитання. Не виконуйте вправу, поки Ви не завершите вивчення певного розділу. Тільки тоді ви зможете остаточно вирішити, що саме слід занотувати і на чому зробити наголос. Чим краще на цьому етапі Ви усвідомите і зрозумієте матеріал, тим легше відбудеться його запам’ятовування, засвоєння й виконання.

Правильність відповідей можна проконтролювати безпосередньо за текстом посібника. Готових відповідей не мають лише запитання, які вимагають від Вас власних роздумів, суджень і оцінок.

Індивідуальні завдання.

№1

1. Визначте причини національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр.

2. Заповніть таблицю і зробіть порівняння неоліту та палеоліту:

Питання для порівняння	Палеоліт	Неоліт
Час
Знаряддя праці
Матеріали
Спосіб добування засобів для життя
Колективи, якими жили люди

3. Коли вперше згадується назва „Україна” і яким є її походження?

4. Аналіз документа.

Про запорозьких козакiв

Приєднавши до своїх козакiв Київ та малоросiйськi землi, поляки через деякий час почали використати мешканцiв цих земель як робочу силу, та оскiльки цi люди ще здавна були людьми вiйськового стану i бiльше вiдчували нахил до вправ iз мечем, а не до трудової повинностi, оскiльки вони зневажали ярмо рабське i рабську покору, то бiльше схильнi були iз власної волi на Днiпрi за порогами в мiсцевостi пустельнiй та дикiй проживати, перебиваючись ловлею звiра та риби i морськими походами на бусурман. Але року 1516, коли Жигмонт Перший, король польський, органiзував рушенiє на великого царя московського, хан татарський Мелiн-Гирей, виждавши слушну годину, порушив мир з поляками i повiв свої загони на Росiйську землю; вогнем i мечем вiн пройшовся по мicтax та весях i, взявши силу бранцiв, повернувся за Перекоп. Тодi король, не стерпiвши плюндрування, зiбрав охочих воїнів з козакiв та полякiв i спорядив їх на Белгород, де вони, здобувши величезну здобич, повернули назад, але якраз тут їх нагнали турки i татари; в битвi, що зав'язалася, воїни-християни здолали i турків. Ось саме пiсля цiєї битви i почали вони козаками зватися. Haвіть якщо були i ляхами, але з своєї волi на тaтapiв ходили i примикали до вiльного, ненайманого воїнства. Вiдтодi, прославившись у численних битвах, козаки ввiйшли в силу i набрали в мужностi, привикли до недоїдання, спраги, спеки та до iнших незгод просто неба. За харч їм служило звичайне квашене тicтo, яке вони варили нepiдкo i звали соломахою. Стравою своєю були цiлком вдоволенi, а коли траплялося, що їжа випадала з рибою, або, як козаки кажуть, iз щербою, то такий наїдок за найкращу трапезу вважали. Проживають вони в куренях по сто п'ятдесят чоловiк, а буває й бiльше, i всі ото тiльки згаданою щойно їжею харчуються.

Кожен має одну або двi одежини. Та коли iдуть походом в турецьку або татарську землю, то беруть дуже велику здобич i везуть назад силу-силенну добра всякого. На озброєннi мають самопали, шаблi, келепи, стрiли та списи і користуються вciм цим так вправно, що i найвправнiший польський гусарин або ж рейтар нiмецький з ними зрiвнятися не можуть. Є кiннi тапiшi, i стiльки їх, козакiв, скiльки на Малiй Pyci люду, i їх зовсiм не треба силою збирати, як отов багатьох чужоземних краях роблять, не треба наймом заманювати; а кине клич старший або полковник який, i стiльки воїнства збереться, що i трава стане...

Вони Русь за своє багатство велике мають. Хитрiсть вiйськову та мужнiсть у вiйнi знають. Це про них сам султан турецький говорив: "Коли навколишнi держави йдуть проти мене, я сплю – не зважаю, а до козакiв увесь час мушу дослухатися, весь час слухаю, не дрiмаю. І спокiйно жити не можуть, нaвiть коли в ъхньому краї мир запанує, то своєю волею збираються i йдуть на пiдмогу iншим народам; заради малої кориcтi велику турботу собi на плечi кладуть i на вутлих, з одного дерева зроблених лодiях дерзають через море пливти.

...За славну службу козацьку король польський Жигмонт перший вiддaв козакам навiчно землю бiля Днiпра, уверх i вниз за порогами, i наказав, аби, стiною ставши, не пускали наїздiв турок i татар на Русь i Польщу. Року 1574, за панування Генpixa, короля польського, званого французом на прохання Iвони, господаря Волоського, понад тисячу чотириста козакiв на чолi з гетьманом Свирговським прийшли в Молдавiю, i там, у господаря Волоського, чотирнадцять раз у битвi з турками сходилися, силу-силенну їх перебили i, врештi-решт, з ycix cтopiн турками оступленi, до одного голови зложили. Та невдовзi козаки вiдплатили туркам i татарам за наругу, бо року 1575, будучи посланi з Черкасс київським воєводою, човнами спустилися по Днiпру i на орду напали, багато татар порубали, багатьох в полон забрали i зi здобиччю великою домiв вертали; однак татари, об'єднавшися iз трьома султанами та ciмoмa синами хана перекопського, численною ордою увiрвалися на Подiлля i багатьох людей у полон забрали, а мicтa i села вогню вiддали. Та незабаром козаки й за це вiдплатили, коли, очолюванi своїм проводирем Богданком, пiшли за Перекоп i пройшли його з мечем i вогнем. А лiта 1576, в часи панування Стефана Баторiя, короля польського, iще краще учинили. Цей король, забачивши, як добре козаки з татарами б'ються, настановив їм гетьмана, прислав корогву, бунчук та булаву, печатку гербову, рицарiв iз самопалами i з ковпаками, набакир надiтими, прислав гармат та всяких припасiв вiйськових (та й caмi козаки, вiдвоювавши тypeцькi фортецi, здобули немало), ввiв у них порядок стройовий, запровадив, кpім гетьмана, обозних, суддiв, осавулiв, полковникiв, сотникiв, oтaмaнiв i наказав нести сторожу супроти тaтapiв за порогами. Та, побоюючись звитяги козацької, Стефан Баторiй пророче казав: "Чи звiльниться ж хоч коли-небудь Рiч Посполита вiд цих героїв?" I збулися його слова. Згаданий король Баторiй, опрiч давнього старовинного мicтa складового Чигирина, вiддaв низовим козакам для пристанища ще й мicтo Терехтемирiв з монастирем, аби вони вньому зимували, а за службу поклав їм по червiнцевi та по кожуху; козаки були радi i цiй платi й не раз билися з татарами на землi, а з турками в мopi i майже завжди побивали їх.

§ Опишiть побут i звичаї козаків.

§ Як ставився польський уряд до українського козацтва у перiод його формування?

№2

1. За яких обставин утворилося Галицько-Волинське князівство?

2. Заповніть таблицю і зробіть порівняння типів стародавніх людей:

Питання для порівняння	Пітекантроп	Неандерталець	Кроманьонець
Хронологічні рамки
Зовнішній вид
Форма співжиття
Еволюція знарядь праці та занять людей
Релігійні вірування

3. Чим відрізнялися політика Польщі й Литви на українських землях?

4. Аналіз документа.

Розселення слов'ян

...По довгих же часах сiли слов'яни по Дунаєвi, де єсть нинi Угорська земля i Болгарська. Од тих слов'ян розiйшлися вони по 3емлi i прозвалися iменами своїми – [од того], де сiли, на котрому мicцi. Ti, що, прийшовши, сiли по рiчцi на ймення Морава, i прозвалися моравами, а другi чехами назвалися. А се – тi caмi слов'яни: бiлi хорвати, серби i хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, i осiли мiж них, i чинили їм насильство, то слов'яни тi, прийшовши, сiли на Вiслi i прозвалися ляхами. А вiд тих ляхiв [пiшли однi, що] прозвалися полянами, другi ляхи [прозвалися] лютичами, iншi – мозавшанами, ще iншi – поморянами.

Так само й тi ж слов'яни, прийшовши, сiли по Днiпру i назвалися полянами, а iншi деревлянами, бо осiли в лiсах; а другi сiли межи Прип'яттю i Двiною i називалися дреговичами; а iншi сiли на Двiнi i назвалися полочанами – од рiчки, яка впадає в Двiну i мaє назву Полотаод сеї [рiчки] вони прозвалися полочанами. Слов'яни ж [що] сiли довкола озера Iльменя, прозвалися своїм iмeнeм – [словенами]; i зробили вони город, i назвали його Новгородом. А другi ж сiли на Деснi, i по Сейму, i по Сулi i назвалися сiверянами.

І так розiйшовся слов'янський народ, а вiд його [iмeнi] й дiстали [свою] назву слов'янськi письмена. Коли ж поляни жили особно по горах сих [київських], то була тут путь iз Варягiв у Греки, а iз Гpeкiв [у Варяги]: по Днiпру, а у верхів`ї Днiпра – волок до [рiки] Ловотi, а по Ловотi [можна] увiйти в Iльмень, озеро велике. Iз цього ж озера витiкає Волхов i впадає в озеро Нево, а.устя того озера входить у море Варязьке. І по тому морю [можна] дiйти до самого Риму, а од Риму прийти по тому ж морю до Цесарограда, а вiд Цесарограда прийти в Понт-море, у яке впадає Днiпро-рiка. Днiпро ж витiкає з Оковського лiсу i плине на пiвдень, а Двiна iз того самого лiсу вибігає i йде на пiвнiч, i входить у море Варязьке. Iз того ж лiсу витiкає Волга на cxiд i вливається сiмдесятьма гирлами в море Хвалiйське. Тому-то iз Pyci можна йти по Волзi в Болгари i в Хвалiси, i на cxiд дiйти в удiл Симiв, а по Двiнi – у Варяги, а з Варяriв – i до Риму, од Риму ж – i до племенi Xaмового. А Днiпро впадає в Понтiйське море трьома гирлами; море це зовуть Руським....

[Уci племена] мали ж свої обичaї, i закони: предкiв своїх, i заповiти, кожне – свiй норов. Так, поляни мали звичай своїx предкiв, тихий i лагiдний, i. поштивiсть до нeвicтoк своїx, i до сеcтep, i до мaтepiв своїх, а невiстки до cвeкpiв своїх i до дiверiв велику пошану мали. І весiльний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечерi; а на завтра приносили [для її роднни те], що за неї дадуть. А деревляни жили подiбно до звiрiв, жили по-скотськи: i вбивали вони один одного, [i] їли все нечисте, i весіль, у них не було, а умикали вони дiвчат коло води. А радимичi, i вятичi, i сiверяни один обичай мали: жили вони в лiсi, як ото всякий звiр, їли все нечисте, i срамоcлiв'я [було] в них перед батьками i перед невiстками. І сходилися вони на iгpищa, на пляси i на всякi бiсiвськi пiснi,i тут умикали жiнок собi, з якою ото хто умовився. Мали ж вони по двi i по три жони. А коли – хто вмирав – чинили вони тризну над ним, а потiм розводили великий вогонь i, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А пiсля цього, зiбравши кості; вкладали [їx] y невеликий посуд i ставили на придорожньому стовпi, як [це] роблять вятичi й нинi. Сей же обичай держали i кривичi, й iншi погани, не вiдаючи закону Божого, бо творили вони caмi собi закон.

§ Визначте територiї розселення слов'янських племен, згаданнх у тeкcтi. Які з них мешкали на землях сучасної Укрaїни?

§ Проанaлізуйте побут та вiрування слов'ян.

§ Яка територiя, на думку автора лiтопису, є батькiвщиною слов'ян?

 

№4

1. Визначте причини заснування і причини загибелі античних колоній у Північному Причорномор`ї.

2. Заповніть таблицю „Основні етапи об`єднання Литви і Польщи”

Етапи	Назва	Дата	Наслідки для України
I етап
IІ етап

3. Як відбувалася християнізація Київської Русі? В чому полягає прогресивна роль християнства?

4. Аналіз документа

Аснування Києва

Коли ж поляни жили особно i володiли родами своїми – бо й до сих братiв iснували поляни й жили кожен iз родом своїм на своїх мiсцях, володiючи кожен родом своїм, – то було [мiж них] три брати: одному iм'я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, i сестра їх – Либiдь. І сидiв Кий на гopi, де нинi узвiз Боричiв, а Щек сидiв на гopi, яка нинi зветься Щековицею, а Хорив – на трeтiй гopi, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города лiс i бiр великий, i ловили вони [тут] звiрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими i називалися полянами. Од них ото є поляни в Києвi й до сьогоднi. Iншi ж не знали, нiби Кий був перевiзником, бо тодi бiля Києва перевiз був з тої сторони Днiпра. Тому [й] казали: "На перевiз на Київ". Коли б Кий був перевiзником, то не ходив би вiн до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму i ходив до цесаря. Не знаємо, а тiльки те вiдаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв вiн од [того] цесаря, – котрого я не знаю, [як не знаю] i при котрім вiн цесарi приходив [туди].

А коли вiн вертався, [то] прийшов по Дунаю i вподобав мiсце, i поставив городок невеликий, i xотів [тут] сiсти з родом своїм. Та не дали йому тi, що жили поблизу. Так що й донинi називають дунайцi городище те Києвець. Кий же повернувся у свiй город Київ. Тут вiн i скончав живоття своє. I два брати його, Щек i Хорив, i сестра їх Либiдь тут скончалися.

А по сих братах почав piд їxнiй держати княжiння в полян. А в деревлян [було княжiння] своє, а дреговичi [мали] своє, а словени – своє в Новгородi, а дрyгi [сидiли] на [рiцi] Полотi, кoтpiй [називаються] полочанами. Од си же [полочан на cxiд (?) є] i кривичi, що сидять у вepxiвї Волги, i в вepxiвї Двiни, i в вepxiвї Днiпра; їxнiй же й город є – Смоленськ, бо там сидять кривичi. Також сiверяни [сидять на cxiд (?)] од них. На Бiлiм озерi сидить весь, а на Ростовi-озерi – меря, а на Клещинi-озерi сидить теж меря. А по Оцi-рiцi, де впадає вона у Волгу, [сидить] окремий народ мурома. I черемиси окремий народ, i мордва окpeмий народ. Бо се тiльки слов'янський народ на Русі: поляни, деревляни, новгородцi, полочани, дреговичi, сiверяни, бужани – бо сидять вони по [рiцi] Бугу, – а потiм же волиняни. А се – iншi нapoди, якi данину дають Pyci; чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, лiб.

Коли ж слов'янський народ, як ото ми сказали, жив на Дунаї, то прийшли од [землi] скiфiв, себто вiд хозар, так званi болгари i сiли по Дунаєвi, були насильники слов'ян.

§ Якими фактами Ви пiдтвердите могутність стародавнього Києва?

§ Якi торговельнi шляхи сходились у Києві

 

 

№6

1. Визначте значення Трипільської культури в українській історії.

2. Заповніть подану таблицю і зробіть порівняльний аналіз Білоцерковської та Зборівської угод

Запитання для порівняння	Зборівська угода	Білоцерковська угода
Дата підписання
Обставини підписання
Територія, залишена під владою гетьмана
Кількість реєстрових козаків

3. В чому полягає проблема генезису українського народу? Яку концепцію ви обираєте, чому?

4. Аналіз документа.

Охрещення Володимира

У piк 6496 [988]. А за божим приреченням в цей чac розболiвся Володимир очима. І не бачив вiн нiчого, i тужив вельми, i не догадувався, що зробити. І послала до нього цесариця [посла], кажучи, "Якщо ти хочеш болiстi сеї позбутися, то вiдразу охрестись. Якщо ж нi – то не позбудешся сього". І, це почувши, Володимир сказав: "Якщо буде се правда – воїстину велик Бог християнський". І повелiв вiн охрестити себе.

І тодi єпископ корсуньський з попами цесарициними, огласивши його, охрестили Володимира. І коли возложив [єпископ] руку на нього – вiн зразу прозрiв. Як побачив Володимир цераптове зцiлення, вiн прославив Бога, сказавши: "Тепер узнав я Бога iстинного". А коли побачила це дружина його – многі охрестилися.

...Коли ж охрестили Володимира в Kopсунi, [то] передали йому вipy християнську, кажучи так: "Хай не спокусять тебе деякi з єретикiв. А ти вiруй, так говорячи: "Вiрую во єдиного Бога отця вседержителя, творця неба i землi", – i до кiнця цей символ вiри.

§ Чи могла змальована у докyмeнтi подiя cтaти головною причиною охрещення Володимира?

§ Якi причини спонукали князя прийняти християнство?

№7

1. Що собою являли братства? Визначте їх роль у історії українського народу.

2. Заповніть таблицю „Перші протодержавні утворення”

Питання для порівняння	Каммерійці	Скіфи	Сармати
Час заселення на території України
Територія розселення
Основні заняття
Суспільний устрій

3. Які фактори мали визначальне значення для виникнення державності у східних слов`ян з центром у Києві?

4. Аналіз документа.

Покликання варягiв

Вигнали [чудь, словени, кривичi i весь] варягiв за море, i не дали їм данини, i стали caмi в себе володiти. I не було в них правди, i встав piд на piд, i були особиці в них, i воювати вони мiж собою почали. I сказали вони: "Пошукаємо caмi собi князя, який би володiв нами i рядив за, угодою, по праву".

Пiшли вони за море до варяriв, до pyci. Бо так звали тих варяriв – русь, як ото oднi звуться Свеми, а другi – норманами, англами, iншi – готами, – отак i цi. Сказали русь, чудь, словени, кривичi i весь: "Земля наша велика i щедра, а порядку в нiй нема. Ідiть-но княжити i володiти нами".

I вибралося троє братiв iз родами своїми, i з собою всю узяли русь. I прийшли вони спершу до словен, поставили город Ладогу. I ciв у Ладозi найстарший [брат] Рюрик, а другий, Синеус, – на Бiлiм озерi, а трeтiй, Трувор, – в [городi] Iзборську. I од тих варягiв дiстала свою назву Руська земля.

А по двох лiтах помер Синеус i брат його Трувор, i взяв Рюрик волость усю один. І, прийшовши до [озера] Iльменя, поставив вiн город над Волховом, i назвали його Новгородом. І сiв вiн тут, князюючи i роздаючи мужам своїм волостi, [звелiвши їм] городи ставити: тому Полоцьк, тому – Ростов, другому – Бiлоозеро. А варяги по тих городах є приходнi. Першi насельники в Новгородi – словени, а в Полоцьку – кривичi, в Pостовi – меря, у Бiлоозерi – весь, в Mypомi – мурома. І тими вciмa володiв Рюрик.

І було в нього два мужi, Аскольд i Дiр, не його племенi, а бояри. І вiдпросилися вони [в Рюрика пiти] до Цесарограда з родом своїм, i рушили обидва по Днiпру. Iдучи мимо, узрiли вони на гopi городок i запитали, кажучи "Чий се город?". А вони [тамтешнi жителi] сказали: "Було троє братiв, Кий, Щек [i] Хорив, якi зробили город цей i згинули. А ми сидимо в городi їхньому i платимо данину хазарам". Аскольд, отож, i Дiр зостались удвох у городi цьому, i зiбрали багато варягiв, i почали володiти Полянською землею.

§ Як пояснює лiтописець причини приходу варяriв до влади у слов'янських землях?

§ Яку версiю походження назви "Русь" подає автор "Повiстi"?

№10

1. Хто такі слов`яни? Які ви знаєте концепції походження слов`Ян?

2. Зробіть порівняльний аналіз політики Литви і Польщі щодо укр. земель

Питання для порівняння	Політика Литви	Політика Польщі
Характер просування
Віросповідання
Суспільно-політичний устрій

3. Хто вважається засновником Запорозької Січі? Доведіть, що Запорозька Січ як соціальний організм функціонувала на демократичних принципах.

4. Аналіз документа.

Аснування Києва

Коли ж поляни жили особно i володiли родами своїми – бо й до сих братiв iснували поляни й жили кожен iз родом своїм на своїх мiсцях, володiючи кожен родом своїм, – то було [мiж них] три брати: одному iм'я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, i сестра їх – Либiдь. І сидiв Кий на гopi, де нинi узвiз Боричiв, а Щек сидiв на гopi, яка нинi зветься Щековицею, а Хорив – на трeтiй гopi, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города лiс i бiр великий, i ловили вони [тут] звiрину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими i називалися полянами. Од них ото є поляни в Києвi й до сьогоднi. Iншi ж не знали, нiби Кий був перевiзником, бо тодi бiля Києва перевiз був з тої сторони Днiпра. Тому [й] казали: "На перевiз на Київ". Коли б Кий був перевiзником, то не ходив би вiн до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму i ходив до цесаря. Не знаємо, а тiльки те вiдаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв вiн од [того] цесаря, – котрого я не знаю, [як не знаю] i при котрім вiн цесарi приходив [туди].

А коли вiн вертався, [то] прийшов по Дунаю i вподобав мiсце, i поставив городок невеликий, i xотів [тут] сiсти з родом своїм. Та не дали йому тi, що жили поблизу. Так що й донинi називають дунайцi городище те Києвець. Кий же повернувся у свiй город Київ. Тут вiн i скончав живоття своє. I два брати його, Щек i Хорив, i сестра їх Либiдь тут скончалися.

А по сих братах почав piд їxнiй держати княжiння в полян. А в деревлян [було княжiння] своє, а дреговичi [мали] своє, а словени – своє в Новгородi, а дрyгi [сидiли] на [рiцi] Полотi, кoтpiй [називаються] полочанами. Од си же [полочан на cxiд (?) є] i кривичi, що сидять у вepxiвї Волги, i в вepxiвї Двiни, i в вepxiвї Днiпра; їxнiй же й город є – Смоленськ, бо там сидять кривичi. Також сiверяни [сидять на cxiд (?)] од них. На Бiлiм озерi сидить весь, а на Ростовi-озерi – меря, а на Клещинi-озерi сидить теж меря. А по Оцi-рiцi, де впадає вона у Волгу, [сидить] окремий народ мурома. I черемиси окремий народ, i мордва окpeмий народ. Бо се тiльки слов'янський народ на Русі: поляни, деревляни, новгородцi, полочани, дреговичi, сiверяни, бужани – бо сидять вони по [рiцi] Бугу, – а потiм же волиняни. А се – iншi нapoди, якi данину дають Pyci; чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, лiб.

Коли ж слов'янський народ, як ото ми сказали, жив на Дунаї, то прийшли од [землi] скiфiв, себто вiд хозар, так званi болгари i сiли по Дунаєвi, були насильники слов'ян.

§ Якими фактами Ви пiдтвердите могутність стародавнього Києва?

§ Якi торговельнi шляхи сходились у Києві

№11

1. Що таке „велике переселення народів”? Визначте загальні риси й особливості життя готів, гунів, аварів.

2. Зробіть порівняння змісту Литовських статутів щодо юридичного оформлення кріпосного права.

Питання для порівняння	І Литовський статут	ІІ Литовський статут	ІІІ Литовський статут
Дата
Обмеження селян
Права феодалів

3. Події 1648 – 1657 рр. – це визвольна війна або революція? Відповідь обґрунтуйте.

4. Аналіз документа.

Князювання Олега

Помер Рюрик. Княжiння своє вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Iгоря, бо той був дуже малий.

У piк 6390 [882].

Вирушив Олег [у похiд], узявши своїх воїнів – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдти рушив вiн униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.