Із промови на варшавському сеймi Л. Деревинського, шляхтича з волинi (1620 Р. )

...Саме у великих мicтax церкви запечатанi, церковнi мастки зруйнованi, в монастирях замiсть монaxiв тримають худобу. Перейдемо до князiвства Литовського: там уприкордонних з боку Москви мicтax робиться те саме. В Могильовi й Оршi церкви запечатанi, попи розiгнанi. В Пiнську зроблено те саме. З монастиря Дещинського зробили корчму. Через те дiти вмирають нехрещенi..., без шлюбу люди в розпутствi живуть....

...Хто додержує грецької вiри i не перейшов в унiю, той не може проживати в мicтi, мiряти лiктем i квартою i бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тiло померлого жителям мicтa i вiдкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бiдняки не можуть добути води, через це виникають великi позови....Kpiм того, монaxiв, якi не пристали до унії, унiати хапають по Новогрудку i по iнших мicтax, роздягають на вiльному шляху i заарештовують.... З невинних людей незаконно стягують грошовi суми. Коротко сказати: давно вже великi й нечуванi утиски терпить наш руський народ як у кopонi, так i в Великому князiвствi Литовському.

§ Яких утискiв зазнавало українське населення з боку шляхти?

№15

1. Назвіть причини і характер визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр?

2. Зробіть порівняння рис, притаманні християнству та язичництву

Питання для порівняння	Християнство	Язичництво
Кому поклонялись
Священе місце поклоніння
Хто здійснює обряди
Предмет почитання
Заходи почитання

3. Охарактеризуйте державну діяльність перших київських князів. Визначте близькі моменти їх політики.

4. Аналіз документа.

З "Повісті минулих літ"

Боротьба між синами Святослава. Початок князювання Володимира

У рік 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей.

І Ярополк, ввійшовши у город Олегів, узяв волость його і послав шукати брата свого. І, шукавши, його не знайшли, та сказав один древлянин: "Я бачив учора, як спихнули його з моста". І послав Ярополк шукати його. І волочили трупи з рову од ранку й до полудня, і знайшли Олега насподі під трупами, і, винісши, поклали його на коврі. І прийшов Ярополк до нього, і плакав, і сказав Свенельду: "Дивись, адже ти сього хотів". І погребли Олега на [високому] місці коло города Вручого, і єсть могила його коло Вручого й до сьогодні. І взяв волость його Ярополк. А в Ярополка була жона - грекиня - [раніше] ж була вона черницею, та привів був її отець його Святослав і віддав її за Ярополка, бо гарна вона була з лиця.

Коли ж почув це Володимир у Новгороді, що Ярополк убив Олега, то, убоявшись, утік він за море. А Ярополк посадив посадників своїх у Новгороді і володів один у Русі...

У рік 6488 [980]. Прийшов Володимир з варягами до Новгорода і сказав посадникам Ярополковим: "Ідіте до брата мойого і скажіте йому: "Володимир іде на тебе, готуйся насупроти битися".

І сів він у Новгороді, і послав [отроків] до Рогволода, князя полоцького, мовлячи: "Хочу взяти дочку твою за жону". Він тоді запитав дочку свою: "Чи хочеш ти за Володимира?" А вона сказала: "Не хочу я роззути Володимира, а Ярополка хочу". Рогволод же прийшов був із замор'я і мав волость свою в Полоцьку. А Тур [сів] у Турові; од нього ж і туровці прозвалися.І прийшли отроки Володимирові, і повідали йому всю річ Рогніді, дочки Рогволода, князя Полоцького. Володимир тоді зібрав воїв багато - варягів, і словен, і чуді, і кривичів - і пішов на Рогволода. У сей же час хотіли видати Рогнідь за Ярополка. І прийшов Володимир на Полоцьк, і вбив Рогволода і синів його двох, а дочку його Рогнідь узяв за жону і пішов на Ярополка.

І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі - межи Дорогожичем і Капичем, - і єсть рів [той] і до сьогодні.

Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового [послів], обманливо мовлячи: "Посприяй мені! Якщо уб'ю я брата свойого - буду мати тебе за отця свойого і велику честь бо дістанеш ти од мене. Не я бо почав братів убивати, а він. Я ж того убоявся і прийшов на нього". І сказав Блуд до посланих Володимиром: "Я буду з тобою в приязні".

О злая облудо людськая! Як ото Давид говорить: "Той, що їсть хліб мій, підняв на мене облуду".

...Отак і Блуд зрадив князя свого, діставши од нього почесті многі. Сей і був повинен за ту кров.

Бо сей Блуд, запершись із Ярополком [у Києві], часто слав до Володимира [послів], кажучи йому іти на приступ до города з боєм, [а] сам замишляв убити Ярополка. Та [через] городян не можна [було] вбити його. Блуд, отож, не змігши, як би його погубити, замислив [учинити це] обманом, кажучи йому не виходити на битву з города. І мовив при цім Блуд Ярополкові: "Кияни посилають до Володимира, говорячи: "Іди на приступ до города з боєм. Ми видамо, -мовляв, - тобі Ярополка. Утікай із города".

І послухав його Ярополк, і побіг із города, і, прийшовши, заперся в городі Родні на усті Росі. А Володимир увійшов у Київ.

І обложили [вої Володимирові] Ярополка в Родні, і був голод великий у ньому, і єсть примовка й до сьогодні: "Біда, як у Родні". І сказав Блуд Ярополкові: "Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твойого? Нам їх не перебороти. Тому мирися ти з братом своїм", - обманюючи його, це говорив вiн. І мовив Ярополк: "Нехай буде так". І послав Блуд до Володимира [посла], кажучи: "Збувся, мовляв, нaмip твiй. Я приведу, мовляв, Ярополка до тебе, а ти приготуй [людей] убити його". Володимир же, це почувши [i] увiйшовши у двiр теремний отчий, що про нього ми ранiш сказали, ciв тут iз воями i з дружиною своєю.

І сказав Блуд Ярополковi: "Пiди до брата свойого i скажи йому: "Що ти мeнi не даси – те я вiзьму". Пiшов тодi Ярополк, i сказав йому [боярин його] Варяжко: "Не ходи, княже. Уб'ють тебе. Утiкай в Печенiги i ти приведеш воїв".

І не послухав вiн його, i прибув Ярополк до Володимира. І коли входив вiн у дверi, пiдняли його два варяги двома мечами пiд груди, а Блуд зачинив дверi i не дав услiд за ним увiйти своїм. І так убитий був Ярополк.

Варяжко ж, побачивши, що вбито Ярополка, утік iз двору в Печенiги i багато воював з печенiгами проти Володимира. І той ледве прихилив його [до себе], поклявшись йому.

Володимир же став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Biд неї вiн i родив Святополка. А вiд гpixовного кореня лихий плiд буває. Тому що була раніш мати його черницею, а по-друге, [оскiльки] Володимир жив iз нею, не одружившись, то був вiн плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був вiн од двох батькiв: од Ярополка i вiд Володимира.

І став княжити Володимир у Києвi один. І поставив вiн кумири на пагорбi, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його [була] срiбна, а вус – золотий, i Хорса, i Дажбога, i Стрибога, i Сiмаргла, i Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, i приводили синiв своїх, i жертвували [їх цим] бiсам,. i оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхнiми земля Руськая i пагорб той. Але преблагий бог не хоче cмepтi грiшникам; на тiм пагорбi нинi є церква святого Василiя [Великого], як ото ми потiм скажемо. Та ми до попереднього повернемось.

Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгородi. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рiкою Волховом, i приносили йому жертви люди новгородськi, яко богу.

Був же Володимир переможений похiттю до жiнок, [i] було йому приведено шiсть жон: Рогнiдь, що її посадив вiн на [рiчцi] Либедi, де ото є нинi сiльце Передславине, i вiд неї родив чотирьох синiв: Iзяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода i двох дочок: [Передславу та Премиславу]; вiд грекинi [вiн родив] Святополка; Biд чехинi [Аллогії] – Вишеслава, а він другої [чехині Малфріді] – Святослава [і] Станислава; від болгарини – Бориса і Гліба. І наложниць [було] у нього триста у вишгороді, триста – вБілгороді, а двісті – на Берестовім...

§ Поясніть причини гострих князівських усобиць.

§ У який спосiб Володимир став великим київським князем?

§ Визначте позицiю автора "Повicтi" щодо змальованих ним подiй. Чи згоднi Ви з нею?

№16

1. Що таке козацький реєстр? Які привілеї й обов`язки мали реєстрові козаки?

2. Зробіть порівняння положення України до та після підписання „Березневих статтей”

Питання для порівняння	За укр. держав-ті	За входженням до Росії
Статус укр.земель
Характер влади
Внутрішня політика
Зовнішня політика

3. Чому з найдавніших часів люди жили колективами? Простежте, як змінювалися форми співжиття людей.

4. Аналіз документа.

Охрещення Володимира

У piк 6496 [988]. А за божим приреченням в цей чac розболiвся Володимир очима. І не бачив вiн нiчого, i тужив вельми, i не догадувався, що зробити. І послала до нього цесариця [посла], кажучи, "Якщо ти хочеш болiстi сеї позбутися, то вiдразу охрестись. Якщо ж нi – то не позбудешся сього". І, це почувши, Володимир сказав: "Якщо буде се правда – воїстину велик Бог християнський". І повелiв вiн охрестити себе.

І тодi єпископ корсуньський з попами цесарициними, огласивши його, охрестили Володимира. І коли возложив [єпископ] руку на нього – вiн зразу прозрiв. Як побачив Володимир цераптове зцiлення, вiн прославив Бога, сказавши: "Тепер узнав я Бога iстинного". А коли побачила це дружина його – многі охрестилися.

...Коли ж охрестили Володимира в Kopсунi, [то] передали йому вipy християнську, кажучи так: "Хай не спокусять тебе деякi з єретикiв. А ти вiруй, так говорячи: "Вiрую во єдиного Бога отця вседержителя, творця неба i землi", – i до кiнця цей символ вiри.

§ Чи могла змальована у докyмeнтi подiя cтaти головною причиною охрещення Володимира?

§ Якi причини спонукали князя прийняти християнство?

№17

1. Назвіть тенденції розвитку культури періоду Київської Русі

2. Заповніть порівняльну таблицю „Теорії походження Київської Русі”

Норманська теорія	Автохтонна теорія	Ваша точка зору

3. Доведіть на конкретних прикладах, що війна з Річчю Посполитою несла українському народу духовне й соціальне гноблення.

4. Аналіз документа.