Із «споминів» Павла Скоропадського

«Я думав про організацію такої партії, яка в основу своєї діяльності поклала б:

1. Компроміс в соціальних питаннях.

2. Демократизацію державного устрою в розумінні притягнення до участі в правлінні державою нових, що вийшли з народу, сил, але в межах, нешкідливих для розвитку самої держави.

3. 3. Українізацію зросійщених культурних верств, яка була б можлива тільки шляхом повільного втягнення їх в державну і культурну роботу, уникаючи всяких ексцесів шовінізму».

«Мої вороги все обвинувачують мене в безмежному честолюбстві, якого ради тільки ніби й пішов я на Гетьманство. Кажуть, що я керувався не ідейними мотивами — принести користь своєму народові і своїй Батьківщині, а жадобою почоту, слави... Слава Богу, що других обвинувачень навіть вороги не вигадали. Я люблю людей честолюбних, бо вони вміють бажати і осягати своєї мети. Може, це й одна із наших хиб, що у нас замало людей з великим честолюбством. Зрештою; яке нам діло до того, яке особисте почуття дає людині імпульс, аби вона робила добре діло».

«Я томився через те, що нічого не робив, обурювався неробством других. Бачив навкруги повну розгубленість або якийсь зовсім безпідставний оптимізм: ось, мовляв, німці прийшли, налагодять порядок і все буде добре. Обурювався тим, що Україна все більше і більше наближа­лася до становища колонії, і то, головним чином, через невміння самого її населення собі самому дати раду. Я не уявляв собі добре психології наших власницьких класів, як великих, так і дрібніших. Я думав, що треба тільки енергійно взятися за справу і все це з'єднається в одну організовану силу, до голосу якої будуть прислухатися і німці, і всі соціалістичні партії. В національному питанні вважав потрібним найсильніше підтримувати українські національні змагання, але не культивувати в українцях особливої ненависті до Росії, не накидати силоміць української культури, знаючи, що для розвою всякої культури далеко більш корисний її повільний органічний зріст, ніж поверхове і примусове прищеплювання. Засвоєння українцями шовіністично-націоналістичних тенденцій я вважав з державного боку шкідливим, бажаючи натомість розвитку територіально-державницького патріотизму. При умові підпорядкування українського націоналізму територіально-державним інтересам, я готовий був всіма силами підтримувати національний рух і тому старався надати національного українського характеру організації власницьких елементів».

«Але тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише одне: пам'ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька тижнів пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з українством, розуміється, не мало б. Тим самим не було б Української держави, яка реально появилась на світовій арені хоч в цьому короткому періоді Гетьманства. А це значить, що ідея української державності в очах чужих і своїх здавалась би й досі нездійснимою утопією. Від часів Гетьманства 1918 року державністьукраїнська стала фактом, з яким світ уже рахування і буде рахуватись. Тепер тільки від нас самих, українців, залежать докази, що факт цей здатний до життя».

Зі спогадів Дмитра Дорошенка (міністра закордонних справ гетьманського уряду) ї приводу заяви Гетьмана про федерацію з Росією (1923—1924рр.)

«Акт 14 падолиста виник як результат трагічних обставин у половині падолиста 1918 року Й мав на меті рятувати - в буквальному цьогослова розумінні - од руїни й загибелі Українську Землю, був вимушений постановою Антанти й по суті носивчисто декларативнийхарактер. Самгетьман у своїх записках пояснює, що, видаючи свою грамотупро федерацію, він хотів зберегти Україну вгрізний момент, коли вона опинилася безборонна, між двома вогнями, загорожена внутрі громадянською війною, позбавлена відпорної сили і консолідованостї…

... Разом із тимгетьмансподівався, то, декларуючи федеративний союз а Росією, він забезпечить Україну в майбутньому від помсти росіян...

Тай фактичносамостійність України зберігалася й надалі: зберігався гетьманськийуряд. Рада міністрів,своя окрема армія і цілий окремий державний апарат.

...В тімдержавнім союзі України з Росією, який заповідався грамотою про федерацію, Україні силоюфактів припадали грати перту роль, бо вона вже існувала як держава, а Росію ще треба було відбудувати. Такі міркування, як признаєгетьман, лежали в основі його грамоти з 14 падолиста, а над усім панувала одна думка: зберегти фізично Україну й український народ в тяжкий переходовий момент серед потужних її ворогів».

Завдання А. Проаналізуйте запропоновані джерела й складіть характеристику гетьмана II.Скоропадського як політичного діяча. Зробіть загальний висновок про цю історичну постать. Хай у цьому вам допоможуть висловлювання про П.Скоропадського політичних діячів та.істориків. Володимир Винниченко: «Генерал; Павло Скоропадський є насильник і узурпатор влади», — «безвольний», «слинявий руський генерал». Євген Чикаленко (громадський діяч, співзасновник Товариства українських поступовців): «Німці, очевидно, вважають гетьманство Скоропадського за перехідний ступінь до якогось Гогенцоллерна і, мабуть, це буде найкращий вихід, бо свої не зможуть збудувати держави; безпремінно для цього треба «варяга» Едвард Карр: «Це був відверто реакційний режим, який мало що давав українським націоналістам і нічого не давав прибічникам соціальних реформ». В’ячеслав Липинський (посол уряду П. Скоропадського у Відні, ідеолог гетьманців-державників): «Гетьманщина мала ширше значення. Воно полягало в ознайомленні і навіть залученні на підтримку ідеї української державності деяких представників значно русифікованої соціально-економічної верхівки України. А це, в свою чергу, сприяло розширенню соціальної бази цієї ідеї поза вузький прошарок, надійніший, продуктивніший клас «хліборобів», тобто заможних селян і володарів маєтків». Ісидор Нагаєвський. «Сам гетьман Павло був скромний і до людей прихильний, але у важких моментах бракувало йому рішучості та послідовності».

Завдання Б. Проаналізуйте документи за такимпланом:

1. Головнамета правління П. Скоропадського.

2. Погляди П.Скоропадського на статус України.

3. Соціальна база Гетьманату.

4. Земельне питання.

5. Робітниче питання.

6. Значення правління П.Скоропадського.

Завдання В. Ознайомтеся з документами й дайте відповіді на запитання:

1. Якою бачив П.Скоропадський Україну в майбутньому?

2. Що пін пропонував для цього зробиш (зверніть увагу на земельне і робітниче питання)?

3. Знайдіть позитивне і негативне в правлінні гетьмана.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Зважаючи на те, що джерела не охоплюють усього періоду Гетьманату, найкраще проводити цю роботу наприкінці вивчення теми «Українська держава Павла Скоропадського, коли студенти матимуть достатнійдля висновківматеріал. Можна запропонувати вчителеві провести роботу в два етапи: на першому вивчаються фрагменти правових документів П.Скоропадського, на другому — його «Споминів». Потім робляться загальні висновки про особу гетьмана.

Щодо форми проведення роботи, то можливі різні варіанти, описані в методичних порадах до попередніх робіт.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11

ТЕМА: «Конституційне оформлення радянської влади в Україні» (1919 р.)

МЕТА

З'ясування і усвідомлення студентами суті більшовицьких політичних, а також соціально-економічних принципів, покладених в основу Конституції УСРР; визначення суті «диктатури пролетаріату»; розвивати в студентах уміння аналізувати й узагальнювати, порівнювати, оцінювати правові акти в певній системі.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

З «Резолюції НІ з їзду КП(б) У» (1-6 березня 1919 р.)

Про вироблення Конституції УСРР.

«III Всеукраїнський з'їзд Комуністичної партії України, обговоривши питання про вироблення Конституції УСРР, визнає необхідність прийняти загалом і в цілому Конституцію Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, допускаючи її зміни залежно від місцевих умов».

З «Конституції Української Соціалістичної Радянської республіки», затвердженої Всеукраїнським з з’їздом Рад на засіданні 10 березня 1919 року і прийнятої в остаточній редакції Всеукраїнським Виконавчим комітетом на засіданні 14 березня 1919 року

«1. Українська Соціалістична Радянська Республіка є організація диктатури працюючих і експлуатуючих мас пролетаріату і біднішого селянства над їх віковими гнобителями й експлуататорами капіталістами й поміщиками.

2.Завдання цієї диктатури є здійснення переходу від буржуазного ладу до соціалізму...

3....а) провадить в життя заходи, що безпосередньо направлені до знищення існуючого економічного устрою і виявляються в скасуванні приватної власності на землю і на всі інші засоби виробництва;

б)...закріпляє владу за робітничим класом, усталюючи в здійсненні державної влади виключно для працюючих мас...

г) організує озброєну оборону здобутків соціалістичної революції...

4. Пориваючи рішуче з минулим, намагаючись знищити, разом з поділом загалу на класи, а також і національний гніті національну ворожнечу, Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє свій твердий намір увійти в склад Єдиної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки утворяться умовини для її збудови. Разом з тим Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє про свою повну солідарність з нині існуючими вже Радянськими Республіками і про свій намір вступити з ними в тісніше політичне об'єднання для спільної боротьби за перемогу світової комуністичної революції, в тісніше співробітництво в області комуністичного будівництва, можливого лише в міжнародному масштабі...

20. Право вибору (до Рад. — К.Б.) мають незалежно від релігії, народності, осілості, стану і т. п. слідуючи громадяни УСРР, які до дня виборів осягли 18 років:

а) всі, що здобувають засоби до життя продукційною і загальнокорисною працею, а також особи, зайняті домашнім господарством, забезпечуючи першим можливість продукційної праці, себто різні робітники і службовці, зайняті в промисловості, торгівлі, сільськім господарстві та ін., селяни й козаки-рільники;

б) солдати Червоної Армії і матроси червоного флоти;

в) громадяни, що не входять в категорії, переведені пп. «а» і «б» за утратою працездатності, відповідно засвідченої...

21. Позбавляються виборчого права і права бути обраними наступні особи, хоч би вони й входили в одну з вищезазначених категорій;

а) особи, що користуються найманою працею з корисною метою;

б) особи, які живуть на нетрудові прибутки, а саме, прибутки з підприємства, маєтків і т. ін.;

в) приватні торгівці, комерційні посередники;

г) ченці і духовні настоятелі церков і релігійних культів;

д) службовці і агенти колишньої поліції окремого корпусу жандармів і охоронних відділів, а також члени панувавшого в Росії дому...

III. Декларація прав і обов'язків працюючого і експлуатуємого народу України

23.... Забезпечення за працюючими дійсної волі совісті...24....УСРР усуває залежність преси від капіталу...

25....Віддає в розпорядження робітничої класи і селянської бідноти всі відповідні для влаштування народних зборів помешкання зі світлом і отепленням.

26....Дає робітникам і біднішим селянам усяку допомогу матеріальну та іншу для їх об'єднання і організації.

28....Ставить своїм завданням дати робітникам і селянам повну, всебічну і даремну освіту.

27....Проголошує гасло: «Не працюючий не їсть»...

29....З огляду інтересів робітничої класи в цілому — УСРР позбавляє політичних прав окремі особи і окремі групи, які користуються цими правами на шкоду соціалістичної революції».

Завдання А. Визначіть основні засади Конституції УСРР і порівняйте їх з відомими вам конституціями інших держав. Схарактеризуйте специфіку радянської форми державного устрою.

Завдання Б. Визначіть специфіку радянської форми державного устрою на основі порівняння Конституції УСРР з конституціями відомих вам держав за таким планом:

1. Диктатура як форма влади.

2. Ступінь демократії.

3. Економічні й політичні засади. Спрогнозуйте можливі варіанти розвитку держави.

4. Рівні влади (законодавча, виконавча) і взаємозв'язок їх.

5. Права людини.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Робота досить складна для виконання, тому передбачено завдання лише двох ступенів складності. Для більшої ефективності виконання її треба спланувати так, щоб воно передувало повторювально - узагальнювальному уроку, семінару, дискусії (можливе поєднання уроків історії України і всесвітньої історії), на яких узагальнюються знання студентів про радянську владу як специфічну форму державності.