Поняття права та обов’язки цивільного характеру (поняття)

Якщо національний закон держави передбачає певне право, то Суд частіше за все розглядає його як право цивільне. Тобто поняття «цивільні права та обов’язки» набуває в практиці суду досить широкого тлумачення.

Поняття кримінального обвинувачення (поняття)

Кримінальне обвинувачення висунуте особі тоді, коли держава вживає заходів, з огляду на які можна стверджувати, що особа вчинила кримінальне правопорушення і які так само суттєво позначаються на ситуації підозрюваного. Суд дає цьому поняттю широке тлумачення, спираючись на 3 критерії визначення можливості віднесення конкретної справи до сфери його застосування: кваліфікація правопорушення за національним законодавством, характер правопорушення, характер і суворість можливого покарання.

Елементи права на суд

право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду.

Критерії розумності строку розгляду справи судом

ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин. За загальним правилом, розумний строк розраховується з моменту відкриття провадження у справі і завершується ухваленням остаточного рішення судом найвищої інстанції. Аналіз практики ЄСПЛ засвідчує, що при визначенні розумності строку розгляду справи враховуються такі критерії, як важливість справи для заявника, складність справи, поведінка сторін, кількість стадій судочинства, особливості політичної або соціальної ситуації у державі тощо.

Правомірні обмеження права на суд

Серед обмежень права на доступ до суду фігурують

1.строк позовної давності, забезпечення виплати штрафів, положення про

2.обмеження доступу до суду неповнолітніх та осіб, що страждають на психічні розлади.

3.Серед законних обмежень також є можливість зацікавленої особи відмовитися від здійснення права.

Юрисдикційний імунітет є однією з ситуацій, коли право на суд може піддаватися суттєвим обмеженням. Це ж стосується юрисдикційних імунітетів, визнаних за державою у міжнародному праві.

Стаття 6 має певне обмеження - право на справедливий судовий розгляд в сенсі Конвенції передбачається щодо розгляду спору стосовно цивільних прав і обов'язків особи, а також щодо кримінального обвинувачення. ЄС узагальнив прецедентну практику стосовно поняття "спору" наступним чином: а) відповідно до духу Конвенції слово "спір" має тлумачитись не технічно, а скоріше як в реальному, ніж формальному сенсі; б) спір має відноситись не тільки до "реально існуючого права", але й до наміру або засобу, в який воно має бути реалізовано. Це має стосуватись і "питання права" і "питання фактів"; в) спір має бути реальним та мати серйозне підґрунтя; г) відповідно до прецедентної практики Суду, вираз "спір стосовно цивільних прав та обов'язків" охоплює всі процедури, результат яких є вирішальним для таких прав та обов'язків. Таким чином, цивільні права обов'язки мають бути аспектом - чи одним з аспектів - спору, щоб підпадати під гарантії, проголошені в статті 6.

Суд, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, - це

Поняттям «суд» Конвенція позначає орган, який характеризується в матеріальному смислі своєю роллю, що стосується відправлення правосуддя: вирішення на основі норм права і по завершенні належного процесу будь-якого питання, що відноситься до його компетенції. Цей орган, згідно з практикою Суду, повинен відповідати іншим вимогам: бути незалежним, особливо щодо виконавчої влади, бути неупередженим, передбачати тривалість мандату його членів, надавати достатні процесуальні гарантії, бути компетентним вирішувати як питання факту, так і питання права, мати право змінити рішення державних органів.

Термін «суд», вжитий у зазначеній статті, тлумачиться ЄСПЛ в широкому розумінні. Аналіз рішень ЄСПЛ засвідчує, що під поняття «суд», окрім власне судових органів, можуть підпадати арбітражі, професійні дисциплінарні органи, органи, що займаються земельними питаннями, органи дозвільної системи тощо. Так, до ознак таких органів можна віднести:1) здатність ухвалювати обов’язкові для виконання рішення;2) обов’язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.

Чи гарантує Конвенція право на виконання остаточного рішення суду?

Так, гарантує. Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї рішення Євросуду є обов'язковим для виконання Україною.

ЄСПЛ поширює вимогу щодо розумності строків не тільки на розгляд справи в суді, але й на виконання судового рішення. У справі «Будров проти Росії» ЄСПЛ прямо вказує, що право на звернення до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система країн-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов’язковим для виконання, залишалося би не чинним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Тлумачення ст.6 Конвенції у світлі принципу верховенства права вимагає більш широкого підходу, за яким формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Отже, не можна уявити, що ст.6 Конвенції, захищаючи право на розумний строк розгляду справи, не передбачала би захисту права на виконання судового рішення.

Гарантії справедливого розгляду кримінальної справи за ст. 6 Конвенції

- доступ до суду та право на виконання рішення суду;- розгляд справи судом, створеним відповідно до закону;- розгляд справи безстороннім і неупередженим судом;- розгляд справи в розумні терміни;- відкритість процесу та публічність проголошення рішення суду;- права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.

ч. 3 ст.6 Конвенції: Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Поняття приватного життя

Поняттям «приватне життя» у розумінні Суду охоплюються ім’я, стать, сексуальна орієнтація і навіть стиль одягу особи. Захист інформації про особу (в тому числі і медичної інформації) також входить у поняття приватного життя, яке підлягає захисту згідно зі ст.8 Конвенції. Європейський суд свідомо уникає визначення «приватного життя» і надає пе­ревагу, як правило, зосередженню на конкретному питанні. Якщо вивчати судові прецеденти, можна побачити, що концепція «приватно­го життя» належить до сфери безпосередньої особистої автономії. Сюди відно­сяться аспекти фізичної і моральної недоторканності. Підхід Суду наштовхує читача на думку, що приватне життя — не суво­ро окреслене захищене коло, а велика зона з доволі розмитими кордонами.

Поняття сімейного життя

Сімейне життя у трактуванні ст. 8 вклю­чає зв’язки між родичами, наприклад, між батьком, матір’ю і дітьми усередині од­ного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками. Для визначення наявності сімейного життя у конкретній ситуації Суд досліджує такі обставини: чи живе пара разом і протягом якого часу, чи має пара спільних дітей, позашлюбних чи інших, докази їх взаємних обов’язків. Поняття сімейного життя безумовно включає стосунки між близькими родичами.

Поняття житла

Поняття«житло»– це насамперед місце постійного проживання особи. Воно охоплює не лише місце, де особа мешкає на постійній основі, не залежно від форми та підстави такого проживання, але й місце роботи, службові чи комерційні приміщення. При цьому поняттям житла охоплюється і те житлове приміщення, у якому особа збирається проживати. «Житло» означає місце, де людина проживає осіло. Суд з’ясовує такі питання: чи визначає закон приміщення як житло? Чи має мешканець право власності на нього? Чи мав він на меті перетворити його в постійне місце проживання? Чи має ця людина інше «житло»?

Поняття кореспонденції

Згідно Конвенції принцип свободи ко­респонденції, стосується, зокрема, відправ­лення приватних, особистих або сімейних листів, а також телеграм чи навіть, у відповідних випадках, зберігання матеріалів або «предметів, що можуть нале­жати до категорії кореспонденції». ЄСПЛ включив до сфери захисту ст8, кореспонденцію ко­мерційного характеру і про­фесійну кореспонденцію.

46.Свобода вираження поглядів включає…

- свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання ОДВ і незалежно від кордонів.

47.Концепція «вартового пса» означає…

Важливу роль у демократичному суспільстві відіграє преса. Хоча вона немає переходити певні межі, зокрема,стосовно захисту репутації та прав інших осіб або необхідності запобігти поширенню конфіденційної інформації, її обов'язком є — у спосіб, що відповідає її зобов'язанням, — передавати інформацію та ідеї з усіх сфер суспільного життя. При тому як пресса має обов'язок передавати інформацію та ідеї, так і читачі мають право одержувати їх. Якщо буде навпаки — преса не зможе відігравати своєї ролі «суспільного вартового собаки».