Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод було підписано (де, коли, ким. )

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод було підписано (де, коли, ким?)

Рим 4 листопада 1950 року. Вступила в силу 1953.Генеральною асамблеєю ООН і Радою Європи.

Беручи до уваги цей міжнародний документ у сфері прав людини, було підписано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р.

Саме ці цінності визнано спільною спадщиною європейських держав у преамбулі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1 ) Політичних традицій, 2) ідеали, 3) свободи і 4) верховенство права

Ці контрольні органи були створені відповідно до первинної редакції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Європейська комісія і Європейський суд з прав людини.

На думку Європейського суду з прав людини, ця частина міжнародного договору створює невід’ємну частину його контексту та зазвичай буває корисною для визначення предмета і мети конкретного міжнародно-правового акта при його тлумаченні

Преамбула до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Права та свободи закріплені у тексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (не враховуючи протоколів до неї)

Право на життя (ст. 2) Право на свободу і особисту недоторканість (ст. 5) Право на справедливий суд (ст. 6) Право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8) Право на шлюб (ст. 12) Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13) Право на свободу думки, совісті релігії (ст. 9) Свобода вираження поглядів (ст.10) Свобода зібрань та об’єднання (ст.11) КОНВЕНЦІЯ ЗАБОРОНЯЄ: Катування і нелюдське, або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання (ст.3); Рабство і примусову працю (ст.4). Дискримінацію у здійсненні прав і свобод, які викладені у Конвенції за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (ст. 14). Покарання без закону (ст.7). Зловживання правами з боку держав, груп чи осіб (ст. 17).

7. Україна зробила застереження щодо визнання юрисдикції Європейського суду з прав людини у Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів n 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1)Положення п 1 ст 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року застосовуються в частині, що не суперечить п 13 розділу XV "Перехідні положення" КУ та ст 106 і 157 КПКУ щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на арешт. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до КПКУ або до прийняття нового КПКУ, але не довше ніж до 28 червня 2001 року.

2)Положення п 3 ст 5 Конвенції застосовуються в частині, що не суперечить п 50, 51, 52, 53 Тимчасового дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Указом ПУ від 7 жовтня 1993 року N 431, щодо накладення арешту як дисциплінарного стягнення.!!! даний пункт втратив силу у 2004 році.

3)Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту "d" п 3 ст 6 Конвенції щодо права підсудного на виклик і допит свідків (ст 263 і 303 КПКУ), а щодо права підозрюваного і обвинуваченого - лише в
частині права заявляти клопотання про виклик і допит свідків та проведення з ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 КПКУ.

4)Положення ст 8 Конвенції застосовуються в частині, що не суперечить п 13 розділу XV "Перехідні положення" КУ та ст 177 і 190 КПКУ щодо дачі прокурором санкції на обшук, а також щодо огляду житла. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до КПКУ або до прийняття нового КПКУ, але не довше ніж до 28 червня 2001 року.

Права та/чи свободи закріплені у протоколах до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Протокол №1 Право власності; Право на освіту; Право на вільні вибори;

Протокол №4 Заборона ув’язнення за борг; Свобода пересування; Заборона вислання громадян; Заборона колективного вислання іноземців

Протокол №6 Заборона смертної кари

Протокол №7 Право на оскарження у крим. справах; Право не бути притягненим до суду або покараним двічі; Рівноправність кожного з подружжя

Протокол №12 – загальна заборона дискримінації

Протокол №13 – скасування смертної кари

Суб’єкти, які мають право на звернення до Європейського суду з прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 33, 34 – будь-яка держава-учасник Конвенції, особа, неурядова організація чи група осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін (держав-учасників Конвенції) порушення прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї.

Суб’єкт, який може бути відповідачем у Європейському суді з прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Лише держава-учасник Конвенції (Висока Договірна Сторона)

Критерій прийнятності індивідуальних заяв до Європейського суду з прав людини, що передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона:

є анонімною; за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі (уникнення подвійного розгляду справ). Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану відповідно до ст 34, якщо він вважає: що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або Протоколів до неї; заявник не зазнав суттєвої шкоди; не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

 

Критерій прийнятності індивідуальних заяв, який було запроваджено згідно з Протоколом № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Лекція – завдання суттєвої шкоди потерпілому.

Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином".

17.Згідно із Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як

ДЖЕРЕЛО ПРАВА

Пілотні рішення проти України Європейський суд з прав людини

Справа, в якій Європейський суд з прав людини виніс проти України пілотне рішення

Іванов проти України – стосується тривалого невиконання судових рішень. Каверзін проти України – катування під час перебування під наглядом органів внутрішніх справ.

Цим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було остаточно скасовано смертну кару

Протокол №13

Підстави для виняткового застосування смертної кари, що були передбачені Протоколом № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни; таке покарання застосовується тільки у випадках, передбачених законом і згідно з його положеннями. Держава повідомляє Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення цього закону.

Гарантії ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є

Абсолютними.

Елементи права на суд

право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду.

Поняття приватного життя

Поняттям «приватне життя» у розумінні Суду охоплюються ім’я, стать, сексуальна орієнтація і навіть стиль одягу особи. Захист інформації про особу (в тому числі і медичної інформації) також входить у поняття приватного життя, яке підлягає захисту згідно зі ст.8 Конвенції. Європейський суд свідомо уникає визначення «приватного життя» і надає пе­ревагу, як правило, зосередженню на конкретному питанні. Якщо вивчати судові прецеденти, можна побачити, що концепція «приватно­го життя» належить до сфери безпосередньої особистої автономії. Сюди відно­сяться аспекти фізичної і моральної недоторканності. Підхід Суду наштовхує читача на думку, що приватне життя — не суво­ро окреслене захищене коло, а велика зона з доволі розмитими кордонами.

Поняття сімейного життя

Сімейне життя у трактуванні ст. 8 вклю­чає зв’язки між родичами, наприклад, між батьком, матір’ю і дітьми усередині од­ного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками. Для визначення наявності сімейного життя у конкретній ситуації Суд досліджує такі обставини: чи живе пара разом і протягом якого часу, чи має пара спільних дітей, позашлюбних чи інших, докази їх взаємних обов’язків. Поняття сімейного життя безумовно включає стосунки між близькими родичами.

Поняття житла

Поняття«житло»– це насамперед місце постійного проживання особи. Воно охоплює не лише місце, де особа мешкає на постійній основі, не залежно від форми та підстави такого проживання, але й місце роботи, службові чи комерційні приміщення. При цьому поняттям житла охоплюється і те житлове приміщення, у якому особа збирається проживати. «Житло» означає місце, де людина проживає осіло. Суд з’ясовує такі питання: чи визначає закон приміщення як житло? Чи має мешканець право власності на нього? Чи мав він на меті перетворити його в постійне місце проживання? Чи має ця людина інше «житло»?

Поняття кореспонденції

Згідно Конвенції принцип свободи ко­респонденції, стосується, зокрема, відправ­лення приватних, особистих або сімейних листів, а також телеграм чи навіть, у відповідних випадках, зберігання матеріалів або «предметів, що можуть нале­жати до категорії кореспонденції». ЄСПЛ включив до сфери захисту ст8, кореспонденцію ко­мерційного характеру і про­фесійну кореспонденцію.

46.Свобода вираження поглядів включає…

- свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання ОДВ і незалежно від кордонів.

47.Концепція «вартового пса» означає…

Важливу роль у демократичному суспільстві відіграє преса. Хоча вона немає переходити певні межі, зокрема,стосовно захисту репутації та прав інших осіб або необхідності запобігти поширенню конфіденційної інформації, її обов'язком є — у спосіб, що відповідає її зобов'язанням, — передавати інформацію та ідеї з усіх сфер суспільного життя. При тому як пресса має обов'язок передавати інформацію та ідеї, так і читачі мають право одержувати їх. Якщо буде навпаки — преса не зможе відігравати своєї ролі «суспільного вартового собаки».

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод було підписано (де, коли, ким?)

Рим 4 листопада 1950 року. Вступила в силу 1953.Генеральною асамблеєю ООН і Радою Європи.