Тема 8. Багатостороннє регулювання економічної політики і регіональна економічна інтеграція

8.1. Роль багатобічного регіонального регулювання в системі світового госпо­дарства.

8.2. Особливості економічного розвитку і політики регулювання економіки в країнах, що розвиваються.

Роль багатобічного регіонального регулювання в системі світового господарства

Організаційно-господарське регулювання реалізує процес економічної інтеграції країн — учасниць. Ступінь економічної інтеграції залежить від форм економічного співробітництва.

 

 

Цілі економічної інтеграції

 

стирання різниць між економічними суб'єктами, які відносяться до різних держав на основі знищення дискримінації закордонних партнерів в кожній країні

збільшення ринків збуту

 

 

В сучасних умовах більш ніж 60 % міжнародної торгівлі здійснюється в рамках діючих або планованих регіональних механізмів вільної торгівлі

 

 

Доля регіональних механізмів в міжнародній торгівлі

 

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) - 23,7%

Європейський союз (ЕС) - 22,8%

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) -7,9%

 

 

 

Форми регіональної економічної інтеграції

 

Зона вільної торгівлі

Митний союз

Спільний ринок

Повна економічна інтеграція

Економічний союз

Економічне співробітництво

 

 

Форми інтеграції

• Зона вільної торгівлі передбачає, що учасники послаблюють або скасовують обмеження на торгівлю усередині зони при збереженні зовнішніх митних тарифів. Тут економічна інтеграція дозволяє країнам-учасницям торгувати друг з другом без тарифної дискримінації при збереженні протекціонізму у відношенні до неучасників;

• Митний союз передбачає, що усі країни учасниці домовляються про єдині тарифи на продукцію, яка імпортується з країн, котрі не належать до союзу. Це означає, що усі внутрішні тарифи замінюються єдиними зовнішніми;

• Спільний ринок передбачає, що усі характеристики митного союзу доповнюються вільним рухом капіталу, робочої сили, послуг, що є ознакою відсутності обмежень на переміщення усіх факторів виробництва;

• Економічне співробітництво передбачає: погодження економічної політики в цілях забезпечення стійкого розвитку; сприяння розвитку внутрішньої регіональної торгівлі; поетапне створення єдиного спільного ринку або зони вільної торгівлі в майбутньому; вироблення спільних позицій та стратегій з економічних і соціальних питань при їх розгляді у міжнародних організаціях та міжнародних форумів;

• Економічний союз передбачає економічне співробітництво країн у розробці економічної політики й стратегії країн-членів; координацію промислової політики; вільне пересування товарів, капіталів, робочої сили; координацію в галузі регулювання приватного підприємництва і законодавства;

• Повна економічна інтеграція поки здійснилась в ЄС, коли уніфікується кредитно- грошова і соціальна політика, стратегія економічного розвитку, оподаткування, а також створення наднаціонального органу, рішення якого обов'язкові для кожного члена економічного союзу. Економічний союз передбачає і певний рівень політичної інтеграції

 

 

Економічна інтеграція сприяє

 

підвищенню ефективності розподілу ресурсів

розвитку виробництва і споживання

економії, обумовленої зростом масштабів виробництва окремих фірм та зовнішніми факторами

 

 

 

Економічна інтеграція — це об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків між національними господарствами. Вона охоплює сферу виробництва,міжнародні економічні відношення і веде до створення регіональних господарських комплексів

 

 

Регулювання підприємницької діяльності

 

На вищому рівні-шляхом зустрічей найвищих керівників держав і рішення спільних питань координації економічної політики

на рівні міністрів — рішення функціональних питань з відповідних питань

на рівні комітетів та робочих груп-рішення конкретних питань регулювання господарської діяльності,сприяння розвитку підриємської діяльності на рівні фірм

 

 

Регіональні банки розвитку

• У 1949 році був заснований Міжамериканський банк розвитку (МБР), в якому беруть участь 27 країн,що розвиваються і 16 розвинених

• У 1964 році був заснований Африканський банк розвитку (АФБР), членами якого є 50 раїн регіону на межі розвитку та 25 розвинених країн

• У 1966 році був заснований Азіатський банк розвитку (АЗБР), в якому беруть участь 31 країна,що розвивається, та 14 розвинених країн

 

 

Регіональні банки розвитку та фонди розвитку

 

Їх цілі — досягнення економічного співробітництва та інтеграція країн, що розвиваються; здолання їх зовнішньої залежності

Особливості економічного розвитку і політики регулювання економіни в країнах, що розвиваються

У сучасних умовах ускладнюється характер багатостороннього співробітництва в межах міжнародних і регіональних організацій, яке охоплює економічну, валютно-фінансову, науково-технічну галузі

стр. 113

 

 

стр. 112

 

Ці ускладнення випливають із суттєвих відмінностей

 

В рівнях економічного розвитку країн

В темпах економічного розвитку

В рівні розвитку фінансової сфери і ринку капіталів

В забезпеченості природними і трудовими ресурсами на рівні фірм

 

Країни за рівнем ВВП на душу населення

 

Країни з національним доходом на душу населення більше 9 тис. доларів: Країни Західної Європи (крім Греції і Албанії), США, Канада, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Кувейт, ОАЕ

Країни з національним доходом на душу населення від 750 до 8,5 тис. доларів: Греція, ЮАР, Венесуела, Бразилія, Уругвай, Тринідад і Тобаго, Оман, Лівія, країни Центральної й Східної Європи

Країни з національним доходом на душу населення нижче 750 доларів. Це Індія, Китай, Пакистан, Мозамбік, Ефіопія, Танзанія, Сомалі, Бангладеш, усього більше 60 держав

 

 

Країни, що розвиваються, згідно ООН

 

1. Група країн з високими достатками на душу населення, які відповідають промислово розвинутим країнам: Бруней, Катар, Кувейт, ОАЕ, Сінгапур

2. Група країн з середнім показником ВВП на душу населення об'єднує країни експортери нафти (19 держав) і нові індустріальні країни: Бразилія, Мексика, Аргентина, Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія, Тайланд, Індонезія, Індія, Філіпіни

3. Група бідних країн на шляху розвитку, в яких ВВП на душу населення не перевищує 750 доларів. Це більшість африканських країн, близько десяти азіатських країн, а також Гаяна, Гаїті, Гондурас, Нікарагуа із Латинської Америки

 

 

ООН виділяє 48 найменш розвинутих країн з яких 33 — країни Африки. На їх території мешкає 2,5 % населення світу, але вони виробляють тільки 0,1 % світового ВВП. За даними ООН на долю усіх країн на шляху розвитку припадає 19,4 % світового ВВП, в тому числі на долю країн Південної і Східної Азії — 6,4 %,Західної Азії — 2,3 %; Латинської Америки — 4,6 %; На чотири країни — Гонконг, Республіка Корея, Сінгапур і Тайвань — 2,4 %; Китай — 3,4 %; Індія — 0,7 %. Частина 15 важливіших країн боржників складає 5,1 % світового ВВП

 

 

Стаиовище окремих країн, що розвиваються, в сучасній світовій системі господарства в більшості визначається тією економічною політикою, яка здійснювалась в межах економічних угруповань і реалізувалась в конкретних країнах в формі проведення економічних реформ. На розробку економічної політики в країнах, що розвиваються, великий вплив здійснюють міжнародні економічні організації

 

 

Напрямки економічної політики

 

структурна перебудова економіки

проведення стабілізаційної політики