Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

1-2

. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.

Хід роботи: у штатив помістити 8 пробірок і пронумерувати їх маркером. У кожну пробірку налити 1,0% розчин хлориду натрію (NаCl) в убуваючій кількості від 1,0 до 0,3 мл. Для приготування розчинів різної концентрації на початку в кожну пробірку додати дистильовану воду згідно таблиці, а потім по дві краплі консервованої крові.

Вміст пробірок обережно перемішати і залишити стояти протягом 1 години при кімнатній температурі. Після цього відзначити, в якій пробірці виявляється початковий і кінцевий гемоліз еритроцитів. Про початок гемолізу свідчить поява рожевого кольору розчину, про про його закінчення – відсутність осаду еритроцитів. Концентрації розчинів в цих пробірках і є показником осмотичної резистентності еритроцитів.

Максимальна стійкість еритроцитів або нижнє значення осмотичної резистентності знаходиться в межах 0,30 – 0,25

Мінімальна стійкість еритроцитів або верхнє значення осмотичної резистентності знаходиться в межах 0,45- 0,40.

Отримані результати у вигляді умовних позначень («-» - гемоліз відсутній; «+» - гемоліз повний; «+ -» - гемоліз частковий) розмістити в таблиці 2.1.

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Хід роботи: капіляром з приладу Панченкова набрати з флакона 5,0%-ний розчин цитрату натрію до міт­ки 50 (Р) і випустити розчин на годинникове скло.

Занурити у флакон з кров'ю кінчик капіляру і, нахиляючи капил­ляр, набрати в нього (без бульбашок повітря) кров до мітки 0 (К). Потім випустити кров в розчин цитрату натрію на годинникове скло. Повторити забір крові з флакона до мітки 0 (К) і цю порцію теж випустити на годинникове скло. Швидко пе­ремішати кров скляною паличкою на годинниковому склі. Нахиляючи капіляр, набрати в нього суміш крові з цитратом натрію до мітки 0 (К), закрити паль­цем верхній кінець капіляру, аби розчин крові не витік. Уперти нижній кінець капиляру в нижнє гумове кільце приладу Панченкова та потім вставити верхній кінець капіляру в гумове кільце зверху.

*При використанні консервованої крові, яка вже містить цитрат натрію, набрати кров в капіляр до мітки 0 (К) і помістити його в прилад Панченкова.

Відмітити час і рівно за годину поглянути, яка висота стовпчика прозорої плазми, тобто на скільки міліметрів за 1 годину осіли еритроцити.

Визначення кількості еритроцитів в 1 літрі крові.

Хід роботи: скляну камеру для підрахунку формених елементів крові помістити під мікроскоп і розглянути на ній сітку Горяєва спочатку при малому, а потім при великому збільшені. Накрити камеру покривним склом і притерти його краї до скла камери до появи веселкових кілець.

У консервовану кров занурити кінчик капіляру Салі і набрати кров до мітки (0,02 мл). Стежити, аби в капіляр не потрапили бульбашки повітря. Обтерти кінець капіляру фільтрувальним папером і перенести його вміст у конічну пробірку з 3,0% розчином хлориду натрію (4,0 мл), перемішати скляною паличкою.

Для підрахунку еритроцитів узяти скляною паличкою краплю розведеної (у 200 разів) крові, нанести на середній майданчик камери в краю покривного скла. Капілярними силами крапля сама втягується під покривне скло та заповнює камеру. Надлишок розчину крові стікає в жолобок.

Якщо на сітку потрапило повітря або на бічних майданчиках виявився надлишок розчину, камеру потрібно промити дистильованою водою, насухо витерти марлею і заповнити знову.

Заповнену розведеною кров'ю камеру поставити під мікроскоп і розпочати підрахунок еритроцитів. Підрахунок проводити краще при малому об'єктиві

(Х 8), але використовувати при цьому окуляр X 15.

Для того, щоб отримати точні дані, необхідно підрахувати число еритроцитів в 5 великих квадратах (кожен з яких розділених на 16 маленьких), розміщених у різних місцях сітки, наприклад, по діагоналі. Для цього на аркуші паперу намалювати 5 великих квадратів, розділити кожен з них на 16 маленьких, потім в кожен маленький квадрат вписувати знайдене число еритроцитів. Щоб уникнути двократного підрахунку клітин, підраховують еритроцити всередині кожного маленького квадрату, а також на верхньому та лівому його кордонах.

Знайдену кількість еритроцитів підставляють у формулу:

Х = [(Е * 4000 * 200) / 80] * 10⁶

де: Х — шукане число еритроцитів в 1 літрі цілісної крові;

Е — сума еритроцитів в 80 маленьких квадратах;

1/ 4000 мкл/мм³ — об'єм одного маленького квадратика;

200 — міра розведення крові;

10⁶ — коефіцієнт для перерахунку в міжнародну систему СІ.

Розрахунок кольорового показника (КП) і середньої кількості гемоглобіну в одному еритроциті (КГЕ) – абсолютного вмісту гемоглобіну в еритроциті.

Хід роботи: Кольоровий показник характеризує міру насичення гемоглобіном кожного еритроцита. Розраховується наступним чином:

КП = (кількість гемоглобіну в грамах на літр * 30) розділити на перші 4 цифри кількості еритроцитів.

КГЕ -це ще один показник, який характеризує насичення еритроциту гемоглобіном. Він розраховується шляхом ділення кількості гемоглобіну в 1 літрі крові на кількість еритроцитів.

6.

Скласти та замалювати (у вигляді схеми) механізм регуляції еритропоезу у людини.

Визначення Rh-фактора за допомогою моноклонального

Реагенту анти-D.

Хід роботи: на чашку Петрі піпеткою нанести роздільно по 2 дві краплі реагенту анти-D і краплю крові донора. Скляною паличкою змішуємо кров донора з реагентом анти-D і протягом 5 хвилин спостерігаємо результат. Якщо сталася аглютинация кров донора є резус-позитивною, при відсутності – кров резус-негативна.

Лейкоцитарная формула – процентное соотношение различных форм лейкоцитов в сыворотке крови и подсчет их числа в единице объема.

Хід роботи: у випробовуваного реєструється 100 циклів ЕКГ і визначається тривалість всіх RR – інтервалів. Потім проводиться математичний аналіз серцевого ритму, який дозволяє дати оцінку стану регуляторного апарату серця.

На підставі отриманого ряду інтервалів (100 значень) визначають, скільки разів дане значення RR – інтервалу повторюється серед записаних 100 циклів (отримують гістограму розподілу інтервалів).

Далі обчислюють:

Мо (мода) – значення RR, що найбільш часто зустрічається, – інтервалів (у сек). Показує активність гуморального каналу регуляції ритму серця.

АМ (амплітуда моди) – вірогідність моди в % тобто скільки разів в даному ряду зі 100 циклів зустрічається Мо. Показує активність симпатичної регуляції ритму серця.

Х (варіаційний розмах) – різниця між найбільшим і найменшим значеннями інтервалів RR. Показує активність вагусної регуляції ритму серця.

ІН (індекс напруги) – показує міру напруги регуляторних механізмів ритму серця. Варіює від декількох десятків (у тренованих людей) до декількох сотень (у нетренованих людей).

ХМо

23-26

Аускультація тонів серця у людини.

Хід роботи: За допомогою стетофонендоскопа студенти один у одного вислуховують тоны серця: двостулковий клапан – в 5-му міжребір’ї зліва на 1 см всередину від среднеключичной лінії, тристулковий клапан – в кінці грудини біля місця прикріплення мечовидного відростка. Аортальний клапан – в другому міжребір’ї у правого краю грудини. Клапани легеневого стовбура – в другому міжребір’ї зліва біля краю грудини. У протоколах дати характеристику тонів серця і відзначити місця вислухування клапанного апарату серця.

27.

Реєстрація фонокардіограми.

Хід роботи: Для реєстрації ФКГ обстежуваному на ділянку серця ставлять мікрофон, сигнали з якого передаються на фонокардіограф. При аналізі ФКГ визначається тривалість тонів і відстань між тонами в секундах, використовуючи швидкість запису ФКГ.

Вимір артеріального тиску по методу Короткова.

Хід роботи: Тиск вимірюють за допомогою тонометра. Манжету тонометра накладають на плечі так, щоб не порушити венозний кровообіг. Під лікоть обстежуваного необхідно покласти валик для розслаблення м'язів. Манжету сполучають з тонометром. У ліктьовій ямці ставлять голівку стетоскопа для прослухування тонів Короткова в ліктьовій артерії. За допомогою груші нагнітають повітря в манжетку до тиску 160-180 мм рт. ст. Відкривають кран груші і повільно випускають повітря з манжета. Поява 1–го тону відповідає величині тиску систоли. Далі гучність тонів наростає, а потім зменшується, і тони зникають. Момент зникнення відповідає величині тиску діастоли.

Визначення середнього і пульсового тиску.

Сфигмография — это графическая регистрация пульсовых колебаний сосудов, позволяющая судить об их упруго-вязких свойствах. Различают сфигмограмму центрального (аортограмма, пульс подключичной и сонной артерий) и периферического пульса (артерии конечностей).

38-39

Метод пневмотахометрії застосовують для визначення максимальної швидкості повітряного потоку при форсованому вдиху або видиху. Отримані при тахометрії показники прийнято називати потужністю вдиху або видиху. За даними цього методу судять про силу допоміжних дихальних м'язів і про стан прохідності дихальних шляхів.

Хід роботи: Дослідження виконують при положенні піддослідного стоячи. Для виміру потужності вдиху, піддослідний після повного видиху робить форсований вдих через датчик пневмотахометра. Для виміру потужності видиху піддослідний з положення максимального вдиху робить форсований видих через датчик пневмотахометра. Кожну операцію повторюють 5 разів. Потужність вдиху і видиху визначають за максимальними показниками пневмотахометра. Сила дихальних м'язів вимірюється в л/сек.

Результат: Результати пневмотахометрії записують в протокол. Порівнюють результати пневмотахометрії у різних піддослідних. У нормі сила дихальних м'язів рівна

	Вдих	Видих
Чоловіки:	4,5-5 л/с	3,5-4,5 л/с
Жінки:	3-3,5 л/с	2-3 л/с

 

Спірографічний метод передбачає реєстрацію спокійного дихання, а також виконання трьох спеціальних дихальних маневрів для визначення життєвої ємкості легенів (ЖЄЛ), форсованої життєвої ємкості легенів (ФЖЄЛ) і максимальної вентиляції легенів (МВЛ).

Необхідність проведення проби з форсованим диханням обумовлена тим, що, по-перше, при форсованому диханні різко збільшується швидкість руху повітря в дихальних шляхах. При цьому дихальний потік з ламінарного стає турбулентним, що збільшує залежність швидкості потоку від поперечного перетину бронхів. Це приводить до чіткішого виявлення порушень бронхіальної провідності.

По-друге, при форсованому видиху відбувається динамічна компресія повітряносних шляхів унаслідок високих значень (позитивних) внутрішньо-плеврального тиску.

Зменшення структурної стійкості стінок бронхів при патологічних змінах в них сприяє полегшенню цієї компресії та більш чіткому виявленню бронхіальної обструкції.

1-2

. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.

Хід роботи: у штатив помістити 8 пробірок і пронумерувати їх маркером. У кожну пробірку налити 1,0% розчин хлориду натрію (NаCl) в убуваючій кількості від 1,0 до 0,3 мл. Для приготування розчинів різної концентрації на початку в кожну пробірку додати дистильовану воду згідно таблиці, а потім по дві краплі консервованої крові.

Вміст пробірок обережно перемішати і залишити стояти протягом 1 години при кімнатній температурі. Після цього відзначити, в якій пробірці виявляється початковий і кінцевий гемоліз еритроцитів. Про початок гемолізу свідчить поява рожевого кольору розчину, про про його закінчення – відсутність осаду еритроцитів. Концентрації розчинів в цих пробірках і є показником осмотичної резистентності еритроцитів.

Максимальна стійкість еритроцитів або нижнє значення осмотичної резистентності знаходиться в межах 0,30 – 0,25

Мінімальна стійкість еритроцитів або верхнє значення осмотичної резистентності знаходиться в межах 0,45- 0,40.

Отримані результати у вигляді умовних позначень («-» - гемоліз відсутній; «+» - гемоліз повний; «+ -» - гемоліз частковий) розмістити в таблиці 2.1.

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Хід роботи: капіляром з приладу Панченкова набрати з флакона 5,0%-ний розчин цитрату натрію до міт­ки 50 (Р) і випустити розчин на годинникове скло.

Занурити у флакон з кров'ю кінчик капіляру і, нахиляючи капил­ляр, набрати в нього (без бульбашок повітря) кров до мітки 0 (К). Потім випустити кров в розчин цитрату натрію на годинникове скло. Повторити забір крові з флакона до мітки 0 (К) і цю порцію теж випустити на годинникове скло. Швидко пе­ремішати кров скляною паличкою на годинниковому склі. Нахиляючи капіляр, набрати в нього суміш крові з цитратом натрію до мітки 0 (К), закрити паль­цем верхній кінець капіляру, аби розчин крові не витік. Уперти нижній кінець капиляру в нижнє гумове кільце приладу Панченкова та потім вставити верхній кінець капіляру в гумове кільце зверху.

*При використанні консервованої крові, яка вже містить цитрат натрію, набрати кров в капіляр до мітки 0 (К) і помістити його в прилад Панченкова.

Відмітити час і рівно за годину поглянути, яка висота стовпчика прозорої плазми, тобто на скільки міліметрів за 1 годину осіли еритроцити.