Сфигмограмма – это метод регистрации пульсовой волны

•Каждый такой цикл начинается крутым подъѐмом-анакрота пульсовой волны (возникает в результате повышения АД и вызванного этим растяжение, которому подвергаются стенки артерий под влиянием крови, выброшенной из сердца в начале фазы изгнания).

•Достигнув вершины пульсовая волна начинает снижаться –катакротическая часть,на которой имеется инцизура.

•Появление катакроты объясняется тем, что, когда желудочек начинает расслабляться и давление в его полости становится ниже, чем в аорте, кровь, выброшенная в артериальную систему, устремляется назад к желудочку; давление в артериях резко падает и на пульсовой кривой крупных артерий появляется глубокая выемка –инцизура.

•Катакрота прерывается второй (+) волной, обозначаемой как дикротическая. Поскольку движение крови обратно к сердцу встречает препятствие, т. к. полулунные клапаны под влиянием обратного тока крови закрываются и препятствуют поступлению еѐ в сердце. Волна крови отражается от клапанов и создаѐт вторичную волну повышения давления, вызывающую вновь растяжение артериальных стенок.

Оцінка деяких показників функціонального стану судинної системи у людини в стані відносного спокою і після фізичного навантаження (проба Мартіне-Кушельовського).

Хід роботи: Випробовуваному накладають манжету тонометра і через 1,5 - 2 хвилини починають підрахунок пульсу в положенні сидячи. Пульс рахують безперервно кожні 40 с до його стабілізації, тобто до трикратного повторення однієї і тієї ж частоти. Після цього вимірюють АТ. Потім випробовуваний, не знімаючи манжети тонометра, виконує фізичне навантаження (20 присідань протягом 30 з, викидаючи руки вперед).

Відразу після присідань випробовуваний сідає і у нього протягом перших 10 з підраховується пульс, а за те, що залишилося до закінчення 1-ої хвилини час (50 з) вимірюється АТ.

З початку 2-ої хвилини відновного періоду кожні 10 з визначають частоту пульсу до трикратного повторення вихідної частоти (контролюється 3-х хвилинний відрізок відновного періоду). Після відновлення пульсу вимірюють АТ

Критеріями для оцінки проби є збудливість пульсу і характер реакції АТ на навантаження.

Збудливість пульсу – збільшення частоти пульсу, по відношенню до початкового, виражене в %. У здорових людей не перевищує 60-80%.

Характер реакції АТ на навантаження виражається одним з п'яти можливих типів:

1. Нормотонічний тип реакції -разом з почастішанням пульсу відбувається виразне підвищення тиску систоли (не більше 150% від початкового). Тиск діастоли не міняється або злегка знижується. Пульсовий тиск збільшується.

2. Астенічний (гіпотонічний) тип характеризується значнішим почастішанням пульсу (збудливість більше 100%), тиск систоли слабкий або зовсім не підвищується, а інколи знижується, пульсовий тиск знижується. Збільшення хвилинного об’єму кровообігу (ХОК) забезпечується в основному за рахунок збільшення ЧСС. Ця реакція пояснюється зниженням скоротливої функції серця.

3. Гіпертонічний тип характеризується більш вираженим, ніж при нормотонічній реакції, почастішанням пульсу, а головне - різким підйомом тиску систоли (більше 160 - 180% від початкового) або діастоли (більш ніж на 10 мм рт.ст.). Ця реакція спостерігається в початковій стадії нейроциркуляторної дистонії, при перетренуванні.

4. Дистонічний тип характеризується появою феномену «безкінечного тону» (тони Короткова прослухуються при зниженні тиску в манжеті до 0). Це є наслідком зміни характеру потоку крові в крупних артеріях і при даному навантаженні свідчить про астенізацію організму (перевтома, перетренування і так далі).

5. Ступінчастий тип характеризується тим, що тиск систоли досягає максимального рівня не відразу після навантаження, а на 2-3 хвилині відновного періоду. Цей тип також характерний для перевтоми і перетренування.

Час відновлення ЧСС і АТ до вихідних величин у здорових людей не повинен перевищувати 3 хвилини.

Хід роботи: Для виконання даної роботи використовується сухоповітряний спірометр, 96% етиловий спирт, вата. Перед початком роботи одягнути мундштук на спірометр і продезінфікувати його 96%-ним етиловим спиртом (це необхідно обов'язково зробити при обстеженні кожного нового пацієнта). Повертаючи скляну кришку, встановити мітку проти нульової відмітки на циферблаті шкали.

1. Вимір дихального об'єму (ДО). Виконуючи спокійні вдихи через ніс, зробити 5 спокійних видихів через рот в спірометр. За шкалою визначити сумарний об'єм видихнутого повітря і розділити його на кількість видихів.

Вимір резервного об'єму видиху (РОвид.). Спірометр привести у вихідну позицію. Після спокійного вдиху зробити як можна глибокий видих в спірометр.

Зняти показання приладу і відняти з цієї величини показник дихального об'єму. Ця величина і відповідатиме резервному об'єму видиху ( РОвид.)

Вимір резервного об'єму вдиху (РОвд.). Від величини ЖЄЛ необхідно відняти суму ДО і РОвид.

 

Вимір життєвої ємності легенів (ЖЄЛ). Спірометр привести у вихідну позицію. Зробити максимальний вдих і, закривши ніс, як можна інтенсивніше видихнути в спірометр.

Зафіксувати показник і порівняти його з фізіологічною величиною.

Для висновків про величину ЖЄЛ необхідно визначити ЖЄЛ (у мл) за формулами:

Чоловіки: ЖЄЛ [27,63 - (0,112 * вік в роках) * зріст в см.]

Жінки: ЖЄЛ [21,73 - (0,101 * вік в роках) * зріст в см.]

Якщо ЖЄЛ відхиляється від розрахованої величини не більше ніж на 20% - це нормальна ЖЄЛ.

 

38-39

Метод пневмотахометрії застосовують для визначення максимальної швидкості повітряного потоку при форсованому вдиху або видиху. Отримані при тахометрії показники прийнято називати потужністю вдиху або видиху. За даними цього методу судять про силу допоміжних дихальних м'язів і про стан прохідності дихальних шляхів.

Хід роботи: Дослідження виконують при положенні піддослідного стоячи. Для виміру потужності вдиху, піддослідний після повного видиху робить форсований вдих через датчик пневмотахометра. Для виміру потужності видиху піддослідний з положення максимального вдиху робить форсований видих через датчик пневмотахометра. Кожну операцію повторюють 5 разів. Потужність вдиху і видиху визначають за максимальними показниками пневмотахометра. Сила дихальних м'язів вимірюється в л/сек.

Результат: Результати пневмотахометрії записують в протокол. Порівнюють результати пневмотахометрії у різних піддослідних. У нормі сила дихальних м'язів рівна

	Вдих	Видих
Чоловіки:	4,5-5 л/с	3,5-4,5 л/с
Жінки:	3-3,5 л/с	2-3 л/с

 

Спірографічний метод передбачає реєстрацію спокійного дихання, а також виконання трьох спеціальних дихальних маневрів для визначення життєвої ємкості легенів (ЖЄЛ), форсованої життєвої ємкості легенів (ФЖЄЛ) і максимальної вентиляції легенів (МВЛ).

Необхідність проведення проби з форсованим диханням обумовлена тим, що, по-перше, при форсованому диханні різко збільшується швидкість руху повітря в дихальних шляхах. При цьому дихальний потік з ламінарного стає турбулентним, що збільшує залежність швидкості потоку від поперечного перетину бронхів. Це приводить до чіткішого виявлення порушень бронхіальної провідності.

По-друге, при форсованому видиху відбувається динамічна компресія повітряносних шляхів унаслідок високих значень (позитивних) внутрішньо-плеврального тиску.

Зменшення структурної стійкості стінок бронхів при патологічних змінах в них сприяє полегшенню цієї компресії та більш чіткому виявленню бронхіальної обструкції.