Тестові завдання з філософії

Тестові завдання з філософії

Розробник – кандидат філософських наук, доцент

Заремський Мечислав Йосипович

Із наведених висловлювань виберіть істинне.

1. Філософія - це наука про світ у цілому, котра узагальнює дані всіх інших наук;

2. Філософія - наука про загальні методи пізнання;

3. Філософія - це вираз людського ставлення до світу;

4. Філософія - наука про всезагальні закони природи, суспільства і мислення;

5.Філософія - це “мислячий розгляд предметів”;

6. Ні один з варіантів не є вірним.

Виділіть правильне судження.

1. Ідеалізм - це заперечення існування світу матеріальних предметів і явищ;

2. Ідеалізм - це прагнення обґрунтувати значення ідеалів в житті, прагнення до ідеального;

3. Ідеалізм - це визнання думки, свідомості в ролі первинного по відношенню до інших речей і явищ світу;

4. Ідеалізм - це твердження, що ідеї, думки існують реально.

Чи можна вважати ідеалістичним положення про те, що ідея космічного корабля передувала самому космічному кораблю?

1.Так

2.Ні

Хто із перерахованих філософів був представником ідеалізму?

1. Конфуцій;

2. Геракліт;

3. Ван Чун;

4. Фалес;

5. Демокріт;

6. Епікур.

Визначте, яке з даних висловлювань виражає матеріалістичну тенденцію в філософії.

1. Я мислю. Отже, я існую. (Р. Декарт)

2. Існувати - значить перебувати в сприйманні. (Д.Берклі)

3. Природа є причиною самої себе (Б.Спіноза)

Визначте, яке з даних висловлювань виражає ідеалістичну тенденцію в філософії.

1. Нема нічого в інтелекті, чого б не було в відчуттях. (Д.Локк)

2. Все дійсне - розумне, все розумне - дійсне. (Гегель)

7. Філософія є:

1. Способом теоретичного відображення дійсності;

2. Способом практичного відображення дійсності;

3. Способом духовно-практичного відображення дійсності.

Яка позиція є вірною?

1. Філософські положення можна довести великою кількістю переконливих прикладів.

2.Філософські положення доводяться шляхом строгих логічних міркувань.

3. Істини філософії взагалі не доводяться, а приймаються на віру.

4.Істини філософії сприймаються як істини інтуїтивно.

5. Філософські положення доводяться всім ходом розвитку наук і практики.

Чи є філософія наукою? Чи повинна вона нею бути? Уважно проаналізуйте висловлювання, використайте аргументи і контраргументи в обгрунтуванні своєї позиції і знайдіть серед запропонованих позицій хибну.

1. Філософія є наукою про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і пізнання.

2. Філософія не є наукою: наука прагне підтвердити свої теоретичні тези результатами спостереження або експерименту (т.зв. принцип верифікації), тоді як філософія байдужа до підтвердження її тез і навіть часом розвиває свої ідеї всупереч даним науки.

3. Філософія не є наукою, бо вона не підлягає об’єктивному контролю з боку досвіду або алгоритму.

4. Філософія не є наукою, бо твердження науки в принципі можуть бути спростовані. У філософії ж поява нової ідеї або цілої теорії ще не викликає безперечного визначення хибності інших ідей або теорій.

5. Філософія не є наукою, бо розвиток її не має характеру кумулятивного процесу.

6. Філософія не є наукою, бо бо вона не має своєї спеціальної мови (термінів, символів, спеціально вироблених засобів комунікації між фахівцями в межих наукового співтовариства тощо).

7. Філософія не є наукою, бо вона не може вказати предмет свого дослідження, який мавби такі самі ознаки об’єктивної дійсності, як і предмети дослідження інших наук.

10. Серед запропонованих варіантів вкажіть на ті риси, які не характеризують первісну свідомість:

1. Емоційність.

2. Образне сприйняття світу.

3. Асоціативність.

4. А(до) логічність.

5. Схильність оживотворювати (гілозоїзм).

6. Схильність одухотворювати (аніматизм).

7. Раціоналізованість і системність.

8. Антропоморфізм.

9. Родовий соціоморфізм.

10. Генетизм.

Якими осбливостями характеризується софійний спосіб філософствування?

1. Він є універсальним засобом самовизначення і самопіднесення людини, коли конче потрібним стає породження нових філософських ідей, коли відсутньою стає потреба розширенні обріїв філософського мислення; це здатність охоплювати і висловлювати у свій спосіб такі тенденції буття, що не віднайшли ще свого відтворення в усталених формах суспільної свідомості.

2. Він обгрунтовується на прагненні передусім логічно відтворити світ і людину в ньому шляхом упорядкування й узагальнення наявного знання, де істина розглядається як теоретичний образ дійсності, а те, що не відповідає цьому образу, виштовхується на перифірію усвідомлення.

3. Він є способом світобачення, що виникає на грунті абсолютизації знання, точніше, лишень одного типу знання― науково-технічного; найвища цінність― точне знання; найвищі, найбільш значущі людські якості― професійні, фахові.

4. Найвищою цінністю є краса; найвище життєве прагнення- відшукування естетичної насолоди.

Якими особливостями характеризується епістемний спосіб філософствування?

1.Він є універсальним засобом самовизначення і самопіднесення людини, коли конче потрібним стає породження нових філософських ідей, коли відсутньою стає потреба розширенні обріїв філософського мислення; це здатність охоплювати і висловлювати у свій спосіб такі тенденції буття, що не віднайшли ще свого відтворення в усталених формах суспільної свідомості.

2.Він обгрунтовується на прагненні передусім логічно відтворити світ і людину в ньому шляхом упорядкування й узагальнення наявного знання, де істина розглядається як теоретичний образ дійсності, а те, що не відповідає цьому образу, виштовхується на перифірію усвідомлення.

3. Він є способом світобачення, що виникає на грунті абсолютизації знання, точніше, лишень одного типу знання― науково-технічного; найвища цінність― точне знання; найвищі, найбільш значущі людські якості― професійні, фахові.

4.Найвищою цінністю є краса; найвище життєве прагнення- відшукування естетичної насолоди.

Що становить смислове ядро будь-якого світогляду, незалежно від того, як він структурований чи класифікується?

1. Здоровий глузд.

2. Емоції.

3. Категорії.

4. Логічні процедури.

5. Уявлення.

6. Ідеї.

Які особливості характеризують філософський світогляд як спосіб духовного освоєння світобудови(Всесвіту)?

1. Світобудова (Всесвіт)усвідомлюється людьми завдяки перенесенню на неї якостей і форм людини і людського суспільства.

2. Люди усвідомлюють себе і своє суспільство, переносячи на себе властивості і закони природи, світобудиви як такої.

3. Предмети природи і суспільні явищя наділяються властивостями і навіть виглядом людини.

4. Світобудова (Всесвіт) усвідомлюється через сукупність або навіть систему образів, коли зображуване значною мірою є спричиненим суб’єктивним враженням, коли об’єкт служить розкриттю стану суб’єкта.

5. Взаємне відношення світобудови як такої, природи і людей духовно освоюється в логічній системі понять і категорій; головними видовими ознаками є раціоналізованість і системність.

Кому завдячує філософія введенням у її понятійний аппарат терміну “онтологія” – як вчення про Буття, його сутність, форми, фундаментальні принципи та категорії?

1. Канту, 1800 р.

2. Гегелю, 1790 р.

3. Піфагору, 500 р. до н.е.

4. Геракліту, 510 р. до н.е.

5. Гоклініусу, 1613 р.

6. Фомі Аквінському, 1270 р.

Філософія як універсальний спосіб самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця в світі й свого призначення в ньому, як теоретична форма розвитку світоглядного знання, як загальна світоглядна методологія виконує цілий ряд функцій. Яка з перерахованих не функцій філософії не належить?

1.Інтегративно-смислова, або ж культурно-синтезуюча

2.Людинотвірна, або ж гуманізуюча

3.Критично-рефлексивна

4.Магічна

5.Методологічна

6.Проективно-прогностична

Про який елемент свідомості говориться в тексті: «Моє відношення до мого середовища є моя свідомість»?

1. Рефлексивність

2. Предметність

3. Соціальна обумовленість

4. Рефлекторність

5. Матеріальність

Яка з перерахованих форм відображення є граничною в можливостях психіки у вищих тварин?

1. Відчуття

2. Уява

3. Уявлення

4. Поняття

5. Умовивід

6. Сприйняття

Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Розум ніколи не має перед собою ніяких речей, крім сприймань, і він ніяким чином не в змозі виробити хоча б який-небудь досвід відносно співвідношення між сприйманнями і об’єктами».

1. Це – емпіризм.

2. Це – раціоналізм.

3. Це – релятивізм.

4. Це – інтуїтивізм.

38. Одна із основних форм пізнання, пов’язана з відображенням предметів та явищ в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній дії їх на органи відчуття, називається:

1. Умовиводом.

2. Судженням.

3. Поняттям.

4. Абстрагуванням.

5. Уявленням.

6. Уявою.

7. Сприйманням.

8. Відчуттям.

9. Гіпотезою.

10. Теорією.

Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Будь – яке наше споглядання є тільки уявленням. Які предмети в собі і обособлено від нашої чуттєвості, нам зовсім невідомо. Ми не знаємо нічого, крім властивого нам способу сприймати їх».

1. Це – емпіризм.

2. Це – раціоналізм.

3. Це – релятивізм.

4. Це – догматизм.

Яка позиція є вірною?

1. Філософські положення можна довести великою кількістю переконливих прикладів;

2. Філософські положення доводяться шляхом строгих логічних міркувань;

3. Iстини філософії взагалі не доводяться, а приймаються на віру;

4. Iстини філософії сприймаються як істини інтуїтивно;

5. Філософські положення доводяться всім ходом розвитку наук і практики.

43. Доповніть основні опозиції системи взаємодіючих компонентів самосвідомості суб’єкта пізнання (так званий феноменологічний інтервал свідомості) – до двох заданих: а) єдність «Я» і «Не - Я»(відчуття себе і зовнішнього світу); б) єдність «Я» і «Мого - Ти» (постійна самооцінка) -третім компонентом:

1. Система правил діяльності з певними об’єктами.

2. Система об’єктів, означених поняттями, судженнями і умовиводами.

3. Єдність особистісно-екзистенційного і соціально-нормативного.

4. Творча інтуїція.

44. Науково виважене, обґрунтоване припущення про наявність певних причин, фактів, що зумовлюють відповідні властивості об’єкта, тенденції його розвитку чи реальний стан, є:

1. Ідеєю.

2. Гіпотезою.

3. Проблемою.

4. Фактом.

5. Інтуїцією.

45. Серед запропонованих наукових методів емпіричного дослідження виділіть той, який передбачає активне втручання дослідника у досліджуваний процес задля отримання певної інформації:

1. Спостереження.

2. Опис.

3. Експеримент.

46. Наявність у людини цієї здатності робить її буття енергетично сповненим, внутрішньо напруженим, спонукає людину до виходу за межу, до подолання цієї межі. Таке внутрішнє зусилля, поривання за межі наявного називають:

1. Нірваною.

2. Трансцендуванням.

3. Рефлексією.

4. Насильством.

5. Релігійністю.

6. Мудрістю.

7. Антиномією.

8. Нігілізмом.

Аналіз морфологічної будови культури дозволяв цьому мислителеві вирізнити вісім різновартісних за рівнем зрілості культур: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську (аполлонівську), європейсько-християнську (фаустівську), магічну (візантійсько-арабську), культуру майя. Він передбачав також виникнення в майбутньому дев’ятої культури – російсько-сибірської. Хто ж був автором цієї класифікації?

1. Мартін Хайдеггер. “Буття і час”.

2. Мішель Фуко. “Археологія знання”.

3. Фрідріх Ніцше. “Так казав Заратустра”.

4. Освальд Шпенглер. “Присмерк Європи”.

5. Хосе Ортега-і-Гассет. “Історія як система”.

6. Микола Костомаров. “Історичні монографії”.

7. Михайло Грушевський. “Всесвітня історія в короткім огляді”.

8. Макс Вебер. “Протестантська етика і дух капіталізму”.

9. Самійло Величко. “Літопис”.

Вкажіть на варіант, який характеризує сферу суспільного життя, пов’язану з продукуванням широкого комплексу ідей, поглядів, уявлень, трансформації індивідуальної та суспільної свідомості від однієї інстанції до іншої, перетворення на індивідуальний світ людини.

1. Мова йде про матеріальну сферу суспільного життя.

2. Мова йде про духовну сферу суспільного життя.

3. Мова йде про соціально-політичну сферу суспільного життя.

4. Мова йде про культурно-побутову сферу суспільного життя.

За Гегелем, всепоглинаюча характеристика абсолютного духу, народжена його потребою в самозміні й самовдосконаленні, завдяки чому створюється предметний світ культури, відбивається суспільне життя, різноманітні його формоутворення – мораль, право, мистецтво, філософія тощо – це діяльність. Яким чином намагався осмислити і переосмислити гегелівську концепцію діяльності К. Маркс?

1. Він протиставив раціоналістичному тлумаченню діяльності феномен волі як відокремлене від буття функціонування, людське існування.

2. Він вбачав в діяльності головне джерело формування знаково-символічних структур.

3. Він розглядав діяльність як засіб формування життєвого світу.

4. Він обґрунтував ідею предметної діяльності у формі практики.

5. Він трансформував гегелівську ідею діяльності в концепцію соціальної дії, де роль опорних домінант відігравали не стільки раціональні, скільки ціннісні настанови і орієнтації.

60. Кому з вчених належить авторство твору “Дослід про закон народонаселення…”, в якому здійснюється спроба пояснити суперечності суспільного розвитку на основі так званого закону абсолютного перенаселення?

1. К.Марксу.

2. Т. Мальтусу.

3. Р. Ратцелю.

4. Ш. Монтеск’є.

5. Л.І. Мечникову.

6. Т. Боклю.

61. Доповніть зміст так званого “культурного імперативу” (його вихідними тезами є наступні:

Міжнародна неурядова громадська організація, що має за мету поглибити розуміння особливостей розвитку людства в добу НТР, метою якої є пошук варіантів конструктивного природо- й людиноохоронного напряму, -

1. ЮНЕСКО.

2. ООН.

3. Римський клуб.

4. ЄЕП.

5. НАТО.

63. Поняття "надбудова" означає:

1. Сукупність соціально-психологічних рис (національно-психологічних настанов, стереотипів), властивих національній спільноті на певному етапі розвитку, які втілюються в ціннісному ставленні її до навколишнього світу, а також в культурі, традиціях, звичаях.

2. Більш або менш струнка система ідей (почуттів, переживань, настроїв), відповідних їм організацій і установ, а також тих суспільних відносин, в які вступають люди, керуючись зазначеними ідеями і використовуючи певні суспільні інститути.

3. Сукупність виробничих відносин даного суспільства, що включає панівні, залишки старих і зародки майбутніх виробничих відносин.

4. Напрям розвитку, в якому реалізуються внутрішні можливості певної системи в процесі становлення якісно нової системи.

64. Точка зору на походження та сутність класів в марксистській теорії пов’язана з таким їх розумінням:

1. Виникнення класів пов’язане з суспільним поділом праці та появою приватної власності на засоби виробництва.

2. Існування класів пов’язане з біологічними законами, насамперед з боротьбою за виживання людей в тих чи інших географічних умовах.

3. Класове розшарування виникло внаслідок відмінностей у психології, ідеях, рівнях морального та інтелектуального розвитку людей.

4. Класи є відносно самостійними групами людей, що об’єднуються на основі фактично розрізнених інтересів у сфері виробництва, соціального життя, політики.

65. Доповніть плюралістичну модель соціуму М. Вебера визначальними чинниками суспільного розвитку (як відомо, концепція Вебера ґрунтується на таких основних положеннях:

- всі людські дії мають безпосереднє джерело в матеріальному бутті індивідів;

- людина може повністю розкрити свою продуктивну силу лише тоді, коли вона переконана, що її дії спрямовані на такі цілі та ідеали, які не можуть бути зведеними до матеріальних інтересів;

- цілі й ідеали мають значення тою мірою, якою вони пов’язані з досягненням матеріальних інтересів;

- ні матеріальні інтереси, ні ідеї не існують ізольовано, одне потребує іншого як доповнення і завершення).

1. Релігійні, політичні, моральні та інші ідеї одухотворяють досягнення матеріальних інтересів.

2. Виробничі відносини постають як провідні, а у системі суспільних відносин вони є визначальними.

3. Виробничі відносини не залежать від свідомості людей, а формуються на підвалинах певних продуктивних сил.

4. На реальному базисі здіймається надбудова – юридичні і політичні інститути та певні форми суспільної свідомості.

Суспільство як об’єктивно-суб’єктивний процес розгортання людської життєдіяльності по-різному витлумачувалося в філософських та соціологічних системах. Як його розуміли представники Просвітництва (Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст.?

1. Суспільство є об’єднанням людей для задоволення своїх потреб.

2. Суспільство є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людей.

3. Суспільство є проявом Божого творіння.

4. Суспільство є формою суспільної угоди.

5. Суспільство є реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї.

6. Суспільство є “фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються як його складові члени”.

7. Суспільство є засіб реалізації внутрішніх спонукань, потреб, мотивів індивідів.

8. Суспільство є сукупністю історично обумовлених форм спільної діяльності людей.

Суспільство як об’єктивно-суб’єктивний процес розгортання людської життєдіяльності по-різному витлумачувалося в філософських та соціологічних системах. Як розуміє зміст, підвалини функціонування та розвитку суспільства Макс Вебер?

1. Суспільство є об’єднанням людей для задоволення своїх потреб.

2. Суспільство є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людей.

3. Суспільство є проявом Божого творіння.

4. Суспільство є формою суспільної угоди.

5. Суспільство є засіб реалізації потреб, мотивів, внутрішніх спонук індивідів задля забезпечення “деякого мінімуму взаємоорієнтацій”.

6. Суспільство є реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї.

7. Суспільство є “фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються як його складові члени”.

8. Суспільство є засіб реалізації внутрішніх спонукань, потреб, мотивів індивідів.

9. Суспільство є сукупністю історично обумовлених форм спільної діяльності людей.

68. Теологія історії цього представника західної патристики, автора творів “Про Град Божий”, “Сповідь” була першою теоретичною формою осягнення розвитку суспільства, що мала парадигмальне значення для конституювання європейського наукового аналізу історичного буття. Мова йде про:

1. Фому Аквінського.

2. Уільяма Оккама.

3. Ансельма Кентерберійського.

4. Миколая Коперніка.

5. Іоанна Дамаскіна.

6. Василя Великого.

7. Августина Блаженного.

8. Григорія Нісського.

69. Які особливості змісту та функцій не є властивими для релігії?

1. Побудова лінійного варіанту розвитку історії, яка має початок та есхатологічну спрямованість.

2. Надання історії векторної спрямованості: “Історія – стріла часу, що летить”.

3. Характеристика часу у відповідних модусах (минуле-теперішнє-майбутнє).

4. Втілення ритмів світу в житті демонів, химерних істот, культурних героїв, тотожних космосу, світлу, суходолу, речовині тощо.

5. Формування ідеї єдності всесвітньої історії як наслідок єдинородності людства.

6. Співвідношення реального суспільного процесу з тезами, зафіксованими в Священному писанні, надання останнім статусу взірців для осягнення історії земної.

Кому з мислителів філософія завдячує розробці поняття свободи як незалежності розуму, тобто вищої пізнавальної людської здатності бути незалежною від усіх визначених причин чуттєвого світу? (іншими словами, бути трансцендентальною за своїм характером)?

1. Таке розуміння свободи властиве І. Кантові.

2. Ця позиція властива гегельянству.

3. Саме К. Марксові належить заслуга в розробці трансцендентального розуміння свободи.

4. Така ідея свободи була головною життєвою концепцією Г. Сковороди.

5. Таке розуміння властиве для екзистенціоналізму.

Як відомо, Арістотель трактує людину як істоту політичну, що розумовою діяльністю добуває собі благо – вищу мету прагнення людини. Яка з умов добродійної діяльності за Арістотелем, має завершити (окрім усвідомлення нею своєї діяльності та розгляд останньої не як засобу, а як самоцілі) всю повноту блаженства?

1. Неухильне дотримання певних принципів, головним з яких є принцип справедливості.

2. Дії у відповідності з потребами та інтересами людини.

3. Етико-політичні та соціально-філософські орієнтації на органічний взаємозв’язок з усім світом згідно з вимогами загальносвітового закону.

86. Антропософія – це назва філософської системи:

1. Дж. Дьюї.

2. Р. Штайнера.

3. Е. Клапарда.

4. В. Гумбольдта.

5. А. Маслоу.

6. Т. Адорно.

7. Г. Маркузе.

87. Як відомо, розробка принципових проблем практичної філософії своїм фундаментом має обґрунтування морального значення людини, виходячи з характеристики її природних властивостей та суттєвих рис на основі її почуттів. Відомо також і те, такий опис природи почуттів, спрямований на незалежність від прийнятих понять, є засобом і шляхом до розкриття моральних якостей людини. Відомо й те, що родоначальником такого підходу був І. Кант. В якому з його творів вперше застосовується нова методологія пізнання людини?

1. Критика чистого розуму (1781).

2. Спостереження над почуттям прекрасного і піднесеного (1764).

3. Критика практичного розуму (1788).

4. Критика здатності судження (1790).

5. Всезагальна природна історія і теорія неба (1755).

88. Теорія первісно (апріорно) заданої сутності людини, закладеної в ній з моменту народження у “згорнутому” вигляді належить:

1. Е. Торндайку.

2. Б. Скіннеру.

3. А. Шопенгауеру.

4. А. Маслоу.

Представники філософії екзистенціалізму вказують на можливість для людини віднайти в собі здатності забезпечити цілісність буття, перебороти його недостатність. У Марселя це “мудрість”, у Фромм – “гідність”, у Швейцара – “благоговіння перед життям”, у Тілліха – “мужність бути”. На що у цьому сенсі пропонує покладатися родоначальник екзистенціалізму Мартін Хайдеггер?

1. На любов.

2. На совість.

3. На Бога.

4. На владу одних над іншими.

5. На право.

6. На покірність долі.

7. На цинізм.

95. Поєднуючи в собі два різних світи (світ природи і світ моралі та свободи), людина, згідно з поглядами цього мислителя, звертає до тих двох сфер основні питання власного існування та пізнання: що я можу знати? що я повинен робити? на що я можу сподіватися? що є людина? Систематична наукова постановка цих питань – велика заслуга:

1. Х. Ортеги-і-Гассета.

2. Сократа.

3. І. Канта.

4. Г. Гегеля.

5. К. Маркса.

6. Г. Сковороди.

96. Згідно з концепцією цього мислителя певні паталогічні відхилення у функціях людського організму, у самопочутті і поведінці людини зумовлені неусвідомлюваними зусиллями, спрямованими на пригашення чи приховування від усвідомлення власним “Я” таких потягів і бажань, які суперечать нашим уявленням про гідне і належне, руйнують наше реноме. Йдеться про:

1. Сьорена К’єркегора і екзистенціалізм.

2. Едмунда Гуссерля і феноменологію.

3. Альфреда Шюца і соціологію повсякденності.

4. Зігмунда Фрейда і психоаналіз.

5. Карла Густава Юнга і вчення про архетипи неусвідомлюваного.

6. Йоханна Хейзінгу і вчення про Homo Ludens.

97. На думку цього мислителя, людина втілює і резюмує в собі увесь розвиток світу, будучи віссю і вершиною еволюції космосу; еволюція – це сутність космосу, і вона пронизує всю історію людства від його виникнення до повного розгортання ноосфери (сфери колективного розуму), коли досягається якась “точка Омега” – точка “наджиття”, “надособистості”, де людство підноситься до Бога. Це вчення належить:

1. Л. М. Толстому.

2. В.І. Вернадському.

3. І. Канту.

4. А. Швейцеру.

5. М. Шелеру.

6. П. Тейяру де Шардену.

7. М. Хайдеггеру.

98. У своєму вченні про свободу російський філософ М.О. Бердяєв розрізняє три її види:

1) первинну ірраціональну свободу, або сваволю;

2) розумну (раціональну) свободу;

Тестові завдання з філософії