Чи відкрила Б людина більше речей в світі, якби мала більше органів відчуття.

1. Так.

2. Ні.

Яке з наведених висловлювань відповідає діалектико-матеріалістичному розумінню істини?

1. Iстина – інтуїтивно ясне і самоочевидне положення;

2. Iстина – ідея, керуючись якою приходиш до успіху;

3. Iстина – знання, котре відповідає показанням органів відчуття;

4. Iстина – знання, котре є адекватним відображенням зовнішнього світу;

5. Iстина – логічно несуперечливе знання;

6. Iстина – економічна логічна схема, в яку вкладаються данні досвіду;

Яка позиція є вірною?

1. Філософські положення можна довести великою кількістю переконливих прикладів;

2. Філософські положення доводяться шляхом строгих логічних міркувань;

3. Iстини філософії взагалі не доводяться, а приймаються на віру;

4. Iстини філософії сприймаються як істини інтуїтивно;

5. Філософські положення доводяться всім ходом розвитку наук і практики.

43. Доповніть основні опозиції системи взаємодіючих компонентів самосвідомості суб’єкта пізнання (так званий феноменологічний інтервал свідомості) – до двох заданих: а) єдність «Я» і «Не - Я»(відчуття себе і зовнішнього світу); б) єдність «Я» і «Мого - Ти» (постійна самооцінка) -третім компонентом:

1. Система правил діяльності з певними об’єктами.

2. Система об’єктів, означених поняттями, судженнями і умовиводами.

3. Єдність особистісно-екзистенційного і соціально-нормативного.

4. Творча інтуїція.

44. Науково виважене, обґрунтоване припущення про наявність певних причин, фактів, що зумовлюють відповідні властивості об’єкта, тенденції його розвитку чи реальний стан, є:

1. Ідеєю.

2. Гіпотезою.

3. Проблемою.

4. Фактом.

5. Інтуїцією.

45. Серед запропонованих наукових методів емпіричного дослідження виділіть той, який передбачає активне втручання дослідника у досліджуваний процес задля отримання певної інформації:

1. Спостереження.

2. Опис.

3. Експеримент.

46. Наявність у людини цієї здатності робить її буття енергетично сповненим, внутрішньо напруженим, спонукає людину до виходу за межу, до подолання цієї межі. Таке внутрішнє зусилля, поривання за межі наявного називають:

1. Нірваною.

2. Трансцендуванням.

3. Рефлексією.

4. Насильством.

5. Релігійністю.

6. Мудрістю.

7. Антиномією.

8. Нігілізмом.

Який із методів наукового пізнання не відноситься до емпіричних?

1. Спостереження.

2. Опис.

3. Порівняння.

4. Абстрагування.

5. Вимірювання.

6. Експеримент.

Хто із мислителів вперше висунув і обґрунтував ідею свідомості як способу буття духовного, запровадивши сам термін «свідомість» замість поняття «душа»?

1. Жан Піаже.

2. Зігмунд Фрейд.

3. Блез Паскаль.

4. Рене Декарт

5. Фома Аквінський.

6. Платон

7. Фрідріх Енгельс

49. Сукупність суб’єктивно усвідомлених, об’єктивно зумовлених і практично виправданих прийомів і навичок пізнавальної та суспільно-перетворюючої діяльності людини визначають:

1. Софістикою.

2. Еклектикою.

3. Діалектикою.

4. Логікою.

5. Структурою.

6. Гармонією.

7. Вірою.

Який із методів наукового пізнання не відноситься до теоретичних?

1. Формалізація.

2. Ідеалізація.

3. Індукція.

4. Сходження від абстрактного до конкретного.

5. Експеримент.

6. Дедукція.

Кому з філософів епохи Модерну належить положення про душу людини як “Tabula rasa”, на якій “чуттєвий досвід малює свої візерунки”?

1. Френсісу Бекону.

2. Рене Декарту.

3. Томасу Гоббсу.

4. Джону Локку.

5. Жюльєну Офре де Ламетрі.

6. Бенедикту (Баруху) Спінозі.

Кому з представників філософії Модерну належить заслуга у розробці вчення про “примари” (“привиди”, “ідоли”) людського розуму?

1. Вольтеру.

2. Р. Декарту.

3. Дж. Локку.

4. Ф. Бекону.

5. Б. Паскалю.

6. Г. Лейбніцу.

53. Започаткувавши матеріалістичне розуміння історії, цей мислитель проголосив пріоритет матеріальних інтересів людей в життєвому процесі. Ним був:

1. Герберт Маркузе.

2. Георгій Плеханов.

3. Володимир Ульянов (Ленін).

4. Зігмунд Фрейд.

5. Карл Маркс.

6. Сьорен К’єркегор.

7. Артур Шопенгауер.

8. Томас Гоббс.

Аналіз морфологічної будови культури дозволяв цьому мислителеві вирізнити вісім різновартісних за рівнем зрілості культур: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську (аполлонівську), європейсько-християнську (фаустівську), магічну (візантійсько-арабську), культуру майя. Він передбачав також виникнення в майбутньому дев’ятої культури – російсько-сибірської. Хто ж був автором цієї класифікації?

1. Мартін Хайдеггер. “Буття і час”.

2. Мішель Фуко. “Археологія знання”.

3. Фрідріх Ніцше. “Так казав Заратустра”.

4. Освальд Шпенглер. “Присмерк Європи”.

5. Хосе Ортега-і-Гассет. “Історія як система”.

6. Микола Костомаров. “Історичні монографії”.

7. Михайло Грушевський. “Всесвітня історія в короткім огляді”.

8. Макс Вебер. “Протестантська етика і дух капіталізму”.

9. Самійло Величко. “Літопис”.

Який з варіантів пояснення суспільного життя розглядає соціум з боку економічних чинників та політичних перипетій розвитку?

1. Марксизм.

2. Технократизм.

3. Релігійно-містичні вчення.

4. Соціально-стратифікаційні концепції.

5. Вчення про культурно-побутові форми соціальності.

6. Філософія життя.

56. Під національним характером слід розуміти:

1. Сукупність виробничих відносин даного суспільства, що включає панівні, залишки старих і зародки майбутніх виробничих відносин.

2. Більш або менш струнка система ідей (почуттів, переживань, настроїв), відповідних їм організацій і установ, а також тих суспільних відносин, в які вступають люди, керуючись зазначеними ідеями і використовуючи певні суспільні інститути.

3. Сукупність соціально-психологічних рис (національно-психологічних настанов, стереотипів), властивих національній спільноті на певному етапі розвитку, які втілюються в ціннісному ставленні її до навколишнього світу, а також в культурі, традиціях, звичаях.

4. Напрям розвитку, в якому реалізуються внутрішні можливості певної системи в процесі становлення якісно нової системи.

 

Із запропонованих варіантів виберіть той, який відображає погляди так званої “філософії життя” на головне завдання соціальної філософії.

1. Виховання надлюдини й побудова суспільного життя на засадах аристократизму й благородства духу.

2. Відмова від культурних претензій і розробка соціальних проектів на засадах технократизму.

3. Повернення від об’єктивної реальності до інтенціонального життя свідомості, до розуміння життя свідомості як смислопокладання.

4. Аналіз станів людини у контексті природи людської особистості та її реалізація в суперечливих реаліях життя.

5. Вивчення суспільства через пізнання окремих явищ засобами конкретно-соціологічного аналізу.

6. Детальний аналіз головних сфер суспільства як цілісної системи, зокрема поведінки людини, що виконує певні соціальні ролі.

Вкажіть на варіант, який характеризує сферу суспільного життя, пов’язану з продукуванням широкого комплексу ідей, поглядів, уявлень, трансформації індивідуальної та суспільної свідомості від однієї інстанції до іншої, перетворення на індивідуальний світ людини.

1. Мова йде про матеріальну сферу суспільного життя.

2. Мова йде про духовну сферу суспільного життя.

3. Мова йде про соціально-політичну сферу суспільного життя.

4. Мова йде про культурно-побутову сферу суспільного життя.

За Гегелем, всепоглинаюча характеристика абсолютного духу, народжена його потребою в самозміні й самовдосконаленні, завдяки чому створюється предметний світ культури, відбивається суспільне життя, різноманітні його формоутворення – мораль, право, мистецтво, філософія тощо – це діяльність. Яким чином намагався осмислити і переосмислити гегелівську концепцію діяльності К. Маркс?

1. Він протиставив раціоналістичному тлумаченню діяльності феномен волі як відокремлене від буття функціонування, людське існування.

2. Він вбачав в діяльності головне джерело формування знаково-символічних структур.

3. Він розглядав діяльність як засіб формування життєвого світу.

4. Він обґрунтував ідею предметної діяльності у формі практики.

5. Він трансформував гегелівську ідею діяльності в концепцію соціальної дії, де роль опорних домінант відігравали не стільки раціональні, скільки ціннісні настанови і орієнтації.

60. Кому з вчених належить авторство твору “Дослід про закон народонаселення…”, в якому здійснюється спроба пояснити суперечності суспільного розвитку на основі так званого закону абсолютного перенаселення?

1. К.Марксу.

2. Т. Мальтусу.

3. Р. Ратцелю.

4. Ш. Монтеск’є.

5. Л.І. Мечникову.

6. Т. Боклю.

61. Доповніть зміст так званого “культурного імперативу” (його вихідними тезами є наступні: