Практичне заняття 7. Червона книга України. Положення про Червону книгу та її структуру

 

Зміст: Історія появи Червона книги. Категоризація Червоної книги України. Ведення Червоної книги України. Зелена книига України. Основні положення ведення Зеленої книги.

За результатами практичного заняття студент повинен знати:

- історію створення Червоної книги, її категоризацію;

- історію створення, функції ведення Зеленої книги України та її відмінності.

Повинен вміти:

- залежно від стану та ступеня загрози для популяцій видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, поділяти їх на відповідні категорії:

- на основі Зеленої книги України розробляти охоронні заходи щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань.

Завдання:

1) Виконати опис 5 представників фауни з Червоної книги України, що мешкає на території Донбасу за схемою:

- таксономічна належність;

- природоохоронний статус виду;

- ареал виду та його поширення в Україні;

- чисельність і пичиниїї зміни;

- особливості біології та наукове значення;

- морфологічні ознаки;

- режим збереження популяцій та заходи з охорони;

- розмноження та розведення у спеціально створених умовах;

- господарське та комерційне значення.

2) Виконати опис 5 представників рослинного світу з Червоної книги України, що поширена на території Донбасу за схемою:

- природоохоронний статус виду;

- наукове значення;

- ареал виду та його поширення в Україні;

- чисельність та структура популяцій;

- причини зміни чисельності;

- умови місцезростання;

- загальна біоморфологічна характеристика;

- режим збереження популяцій та заходи з охорони;

- розмноження та розведення у спеціально створених умовах;

- господарське та комерційне значення.

Теоретичні відомості. Історія. У 1960 році в Україні був прийнятий закон про охорону навколишнього природного середовища, що стало поворотним моментом в історії охорони біорізноманіття. Із республік колишнього СРСР перші списки рідкісних видів у 1960 році публікує Естонія, але офіційно «Красная книга СССР» була створена в 1974 році, а вийшла у світ в 1978 році. У 1975 році була опублікована «Красная книга СССР. Дикорастущие виды флоры СССР, нуждающиеся в охране». До офіційного видання «Красная книга СССР» включили 444 види судинних рослин. Беручи приклад з естонських вчених, українські ботаніки М.І. Котов та В.І. Чопик в 1962-1963 рр. розпочинають підготовку аналогічних списків рідкісних видів рослин для України, однак до розроблення структури Червоної книги УРСР приступили лише в 1975 році, коли у Москві та Ленінграді відбувся Міжнародний ботанічний конгрес. У 1970 і 1978 роках В.І. Чопик публікує дві монографії, в яких пропонує для охорони 187 видів рослин. Для Криму списки рідкісних видів рослин склали Ю.А. Луке, Л.О. Привалова та І.В. Крюкова.

4 серпня 1976 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову «Про заснування книги рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів тварин і рослин УРСР». Одночасно було затверджено перше Положення про Червону книгу, згідно з яким ведення її покладалось на Академію наук УРСР.

Вперше Червона книга УРСР була надрукована в 1980 році однотомним виданням, до якого занесли 151 вид судинних рослин, 85 видів (підвидів) тварин. Протягом часу, що минув після виходу цієї книги, продовжувалось дослідження флори та фауни, їх видового складу. У зв'язку з дедалі зростаючим антропогенним впливом на рослинний і тваринний світ вивчався стан популяцій, нагромаджувалися нові відомості про динаміку чисельності видів, темпи відновлення або скорочення ареалів, життєвість тощо. Були критично переглянуті старі списки рідкісних видів флори і фауни.

Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року затверджено нове Положення про Червону книгу України, яке стало основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Для підготовки нового видання Червоної книги України необхідно було зібрати узагальнені відомості про сучасний стан тварин і рослин країни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. Друге видання Червоної книги України було підготовлено у двох томах. Перший том «Тваринний світ» був надрукований у 1994 році, другий том «Рослинний світ» - в 1996 році. Найбільшим досягненням українського права з охорони біорізноманіття було прийняття в 2002 році Верховною Радою України Закону України «Про Червону книгу України», до якого увійшли основні статті Положення про Червону книгу України. Для наукового забезпечення ведення Червоної книги України в 2004 році Кабінет Міністрів України затверджує Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України, яка була створена в 2005 році. Лише тоді вчені приступили до перегляду списків видів для нового видання Червоної книги України.

Категоризація. Друге виданняЧервоної книги України було підготовлене у двох томах. Перший том – «Тваринний світ» - був надрукований у 1994 році і налічував 382 види тварин, а саме: гідроїдні поліпи (2 види), черви круглі (2) та черви кільчасті (7), ракоподібні (26), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), комахи (173), молюски (12), круглороті (2) та риби (32), земноводні (5), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41). Другий том «Червона книга України. Рослинний світ» складався з п’яти розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів: судинні рослини (439 видів), мохоподібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (30).

Третє видання видання Червона книга України, видане через 13 років після випуску другого тому видання, включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів.

Ведення Червоної книги України передбачає і періодичний перегляд основних наукових критеріїв відбору видів для занесення до неї. На сьогоднішній день такими критеріями є:

- хорологічний - береться до уваги поширення і стан популяцій ендемічних, диз’юнктивних і рідкісних видів у складі флори;

- флорогенетичний - включаються реліктові види і ті, що зникають з природних причин;

- еколого-ценотичний - включаються види різних рідкісних і зникаючих фітоценозів та специфічних екологічних ніш;

- прагматичний - враховується практичне значення видів та їхнє відношення до родичів культурних сортів; естетичний - включаються рослини, що гарно квітнуть, та інші декоративні дикорослі види рослин, які стають рідкісними або зникають внаслідок масового знищення.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяцій видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

- зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

- зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

- зникаючі - види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

- вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

- рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;

- неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», але ще не віднесені до них;

- недостатньо відомі - види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним.

На сьогоднішній день ще немає відомостей про кількісний і якісний склад видів Червоної книги України, які є на всіх територіях і об’єктах природно-заповідного фонду України. Більшменш достовірні дані є лише стосовно заповідників та національних природних парків. За даними Каталогу раритетного біорізноманіття, в заповідниках та національних природних парках України зростає 414 видів судинних рослин, які занесені до офіційних переліків видів рослин і становлять лише близько 8 % флори України, із них представників Червоної книги України 327 видів.

Фітогенетичний фонд представлений 75 родинами, серед яких найбільшими за видовим складом є родини - Зозулинцеві (60 видів), Тонконогові (37 видів) та Айстрові (33 види). Із зазначеного видового складу раритетних судинних рослин близько 130 видів вирощуються у ботанічних садах та дендрологічних парках, що значною мірою підвищує їх рівень збереження в Україні. Видовий склад раритетних судинних рослин, занесених до офіційних переліків, представляє велику наукову цінність і, в першу чергу, має охоронятися у заповідниках та національних природних парках України. За критерієм наукової цінності та за деякими статистичними показниками вже можна визначити пріоритетність територій ПЗФ. Наприклад, у науковому відношенні за кількістю раритетних видів судинних рослин найбільш цінними в Україні є Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, в якому зростає 96 рідкісних видів, Карпатський національний природний парк - відповідно 89 видів, Карпатський біосферний заповідник - 79 видів, Карадазький природний заповідник - 78 видів, Український степовий природний заповідник - 69 видів. Найменша кількість рідкісних видів судинних рослин зростає в Дніпровсько-Орільському - 10, Рівненському - 13, Поліському і «Єланецький степ» природних заповідниках - по 14 рідкісних видів.

У заповідниках і національних природних парках України на сьогодні зростає 16 рідкісних видів мохоподібних, занесених до Червоної книги України. Найбільша кількість видів мохоподібних зростає у Кар­патському національному природному парку (дев’ять видів) та Кримському природному заповіднику (три види).

Лише дев’ять видів водоростей, які занесені до Червоної книги України, зростає тільки в шістьох заповідниках і національних природних парках України. Із них найбільша кількість у природних заповідниках - Карадазький (чотири види) та «Мис Мартьян» (три види).

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, розповсюдження, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.

Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство екології та природних ресурсів України. Підставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин або рослин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони.

Зелена книига України. Зелена книига України — список, до якого заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угруповання, які потребують особливого режиму їхнього використання.Зелену книгу вперше в світі розробили фахівці України. Ідея створення Зеленої книги виникла в Україні, а у 1987 році здійснено перше неофіційне її видання у вигляді монографії. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань не тільки забезпечить збереження відповідних ценозів, а й популяцій рідкісних видів рослин та екосистем. Дане видання є першим офіційним державним документом, у якому зведено відомості про сучасний стан 800 рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань, які потребують охорони.Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране раститетльные сообщества». Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого відтворення.

Основні положення. Основні положення ведення Зеленої книги України базуються на принципах:

- централізованого управління;

- координації дій;

- пріоритетності наукової ініціативи;

- обов'язкового інформування громадськості;

- необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань;

- зацікавленості та відповідальності землекористувачів;

- відповідності міжнародним вимогам.

Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема: «Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники)» (22 вересня 1994 р.), «Положенні про Зелену книгу України» (19 лютого 1997 р.; 29 серпня 2002 р.), «Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття» (1997), «Концепції збереження біологічного різноманіття України» (12 травня 1997 р.), «Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення» (8 лютого 1999 р.), «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.), «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (21 вересня 2000 р.).

Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

 

Контрольні запитання

1 Що таке Червона книга України? Чим регулюється її ведення? Хто її веде?

2 Основні положення ведення Червоної книги України.

3 Що таке Зелена книга України? Чим регулюється її ведення? Хто її веде? Основні положення ведення Зеленої книги України.

 

Рекомендована література: [1] с. 136-146; c.738-782, [2], [10], [11], [12], [13].