Перші враження один про одного

Мета: дізнатися, яке «перше враження» склалося про тебе в інших людей ще за відсутності глибокого розуміння психологічних якостей тих чи тих членів групи. Цей матеріал надзвичайно цінний для наступного порівняння його з більш змістовним і глибоким психологічним аналізом поведінки. Ця вправа сприяє самопізнанню.

Процедура: кожному членові групи пропонується вербально або невербально (як характеристику чи використання символу) виразити перше враження про кожного з учасників навчання. Найкраще це зробити наприкінці першого заняття. Можливі два варіанти цієї вправи: а) висловлення перших вражень від групи усіма учасниками навчання до одного з її членів; б) висловлення перших вражень одного члена групи по черзі всім іншим.

Невербальний контакт

Мета: зняття емоційного напруження, формування згуртованості групи, емоційної теплоти й близькості між її членами.

Процедура: а) кожен член групи підходить до інших і по черзі потискує їм руки, дивлячись у вічі; б) усі заплющують очі, а один із членів групи, розплющивши їх, передає дотиком «почуття» сусідові, той передає їх далі, доки «інформація» не повернеться до того, хто розпочинав вправу; в) один член групи сидить із заплющеними очима, інші по черзі підходять і торкаються його руки, а він має вгадати, хто це; г) один із присутніх сидить на стільці спиною до групи, решта підходять і виявляютй своє ставлення до нього.

Знайомство з групою

Мета: виявити емоційний стан членів групи, які можуть деструктивно впливати на розвиток групового процесу.

Процедура: керівник протіонує для обговорення такі питання: Що Вас лякає в групі? Що Ви найбільше сподіваєтеся отримати від роботи в групі? Наскільки Ви довіряєте психокорекційній групі? Чи готові Ви брати активну участь у її роботі? Чи довіряєте Ви керівникові?

Довіра

Мета: звільнення від негативних емоцій, які заважають виникненню довіри (остраху, невпевненості, тривоги, образи на когось у групі й т. ін.).

Під час виконання цієї вправи можуть виникати особливо активні опори. Поняття «довіра» не завжди пов'язане з позитивною оцінкою особистості іншого й ускладнюється недостатнім знайомством з цією людиною або відмінностями поглядів на життя. Об'єктивування моментів, які заважають довірі, є важливим кроком на шляху до згуртованості групи.

Процедура: кожен член групи, по черзі звертаючись до інших, визначає ступінь своєї довіри до них: «є довіра до тебе», «не впевнений, що довіряю тобі», «не довіряю». Результати виконання вправи обговорюються.

Метафоричний самоопис

Мета: спираючись на психологічний механізм проекції та ідентифікації, застосувати метафору для самовираження, що сприяє психологічній захищеності, зниженню опору й тривожності в групі. У такий спосіб відбувається подання про себе значно повнішої інформації, ніж за прямих висловлювань.

Процедура: кожен учасник вибирає якийсь предмет, тварину чи явище, яке асоціюється з його особистістю, й упродовж кількох хвилин розповідає про риси, якості та проблеми об'єкта. Можна надати розповіді сюжетно-психологічної форми.

Просторова соціограма

Мета: 1-й варіант. Дати змогу кожному учасникові об'єктивувати ступінь емоційної близькості до інших членів групи й навпаки, а також отримати зворотний зв'язок про адекватність його уявлень про стосунки з членами групи.

Процедура: 1-й варіант. Один член групи стає із заплющеними очима в центрі кімнати, решта рангуються відповідно до ступеня психологічної близькості, яку відчувають до нього. Кожен запам'ятовує своє місце, потім усі розходяться. Той, хто стояв посередині, розплющує очі й ставить усіх згідно зі своїм баченням того, хто як до нього ставиться. Потім, аби він міг оцінити правильність своїх уявлень, усі стають на ті місця, на яких стояли спочатку.

2-й варіант. Гра проводиться у великій кімнаті. Ведучий обирає протагоніста й пропонує йому стати (чи сісти) в центр ігрового майданчика. Решта членів групи тісним колом стають навколо нього. Далі ведучий спонукає до дії такими словами: «Зараз протагоніст перетворюється на світило, на різній відстані від якого розташовані численні планети — це всі присутні. Ті, у кого тяжіння до нього сильніше, займають місце ближче до центру; в кого слабше — розміщуються далі або зовсім «відриваються». Далі протагоністові пропонується самому розмістити людей: «Заплющіть очі, зосередьтеся... Розплющіть очі. Повільно обертайтесь навколо себе. Кожному по черзі повідомляйте, в якому напрямку й на яку відстань треба відходити. Поки людина не відійде на потрібну відстань, яка відповідає Вашому внутрішньому відчуттю, командуйте: «Ще... ще... стоп!» Ті, кому Ви так і не сказали «Стоп!», узагалі залишають ігровий майданчик. Ви маєте право не лише віддаляти, а й залишати людину на тому місці, де вона була, або наближати її до себе».

Позитивні сторони

Мета: допомогти учасникам виявити якомога більше якостей, які позитивно сприймаються товариством й можуть додати відчуття сили, впевненості й задоволення; створити ситуацію, в якій буде зрозумілою відмінність або тотожність сприймання самого себе зі сприйняттям себе групою.

Процедура: кожен учасник по черзі знайомить групу з тими своїми якостями, рисами та вміннями, які цінує у собі сам, на які спирається в досягненні власних цілей. Після цього всі члени групи взаємно висловлюються щодо сприйняття тих чи тих позитивних рис.

Кредо

Мета: визначитись у ролі цінностей, які є базовими в житті.

Процедура: учасник сідає посеред кімнати й говорить кожному про те, в що він вірить у житті. Можна розпочинати словами: «Вірю в те, що...».

Аналіз взаємин у групі

Мета: з'ясування рольових функцій, які поступово з'являються в групі у процесі взаємодії згідно з груповими принципами.

Матеріали: бланки А і Б.

Процедура: учасники навчання оцінюють роль кожного члена групи. Для цього вони в алфавітному порядку заповнюють бланки, ставлячи у відповідній клітинці крапку або хрестик. \

Бланк А

Чи наявні в нашій групі зазначені нижче ролі? Як розподілені вони між учасниками групового процесу, чи спостерігається монополія деяких із них?

Які ролі в групі виражені*сильніше, а які слабкіше?

Які ролі є непридатними, надуманими?

Що можна й що потрібно змінити, щоб група працювала краще?

/. Ролі, які сприяють виконанню групових завдань.

1. Ініціатор — це учасник, який частіше за інших виступає з пропозиціями й спонукає групу до дії, активності. Ініціатива може стосуватися конкретного завдання, проблеми та організації роботи групи загалом.

2. Послідовник — підтримує нову ініціативу, розширює її, допомагає в реалізації розпочатих у групі справ.

3. Дослідник нового — часто ставить запитання й намагається знайти (отримати) відповідь.

4. Забезпечувач інформації — відповідає на запитання «дослідника нового» (або за власною ініціативою надає групі відомості, узагальнює результати, спостереження та ін.).

5. Координатор — координує діяльність різних членів групи, стежить, щоб усі рівномірно були задіяні в дослідженнях.

6 4-226

6. Заводій (штурман) — відповідно до якихось зовнішніх орієнтирів визначає напрям діяльності групи, періодично констатуючи його правильність, оцінює, як далеко група просунулася до мети, звертає увагу на можливість відступу від мети на час, який залишився до кінця заняття.

7. Арбітр — оцінює зусилля товаришів, актуальну ситуацію, підбиває підсумки діяльності групи.

//. Ролі, важливі для розвитку співробітництва у групі.

8. «Застрільник» — спонукає інших до активності.

9. Гармонізатор — намагається залучити всіх до участі в групі, заохочує до спільних зусиль, залагоджує конфлікти, намагається подолати суперечності між учасниками навчання, готовий іти на компроміс.

 

10. Той, хто вносить розрядку, — у складних ситуаціях намагається зняти напруженість влучним жартом, дотепною реплікою, моральною підтримкою.

11. Охоронець правил — стежить за дотриманням проголошених принципів, норм і правил роботи групи, нагадує іншим про їх існування.

III. Ролі, які руйнують співробітництво в групі.

12. Той, хто блокує, — протистоїть груповим принципам, піддає сумніву важливість позитивного результату. Його особисті інтереси суперечать груповим, ігнорують їх.

13. Шукач визнання — незалежно від того, що відбувається в групі, постійно намагається зосереджувати увагу присутніх на своїй особі, нагадує про себе, свої заслуги, демонструє свої здібності й можливості, прагне бути в центрі подій, здивувати й зацікавити всіх своєю особою. Впадає в депресію, якщо зазначені дії не дають бажаного результату.

14. Домінатор — намагається посісти в групі позицію лідера, маніпулює іншими з метою підкорення їх собі, провокує конфлікти.

15. Той, хто уникає роботи в групі — не підтримує групових ініціатив, намагається бути осторонь. Уникає дій, ризикованих для його «Я». Поступово замикається в собі, ухиляючись від ситуацій, що потребують активності.

Якщо у групі виникає конфлікт, дуже важливо вміти його дослідити. Опишемо методику.

Конфлікт

Мета: усвідомлення сутності конфлікту й набуття умінь його розв'язання. В основі — аналіз конфліктної ситуації.

Матеріал: інструкція до аналізу конфліктної ситуації.

Процедура: розглядається конфліктна ситуація, бажано актуальна для тієї чи тієї групи. Кожен учасник конфлікту отримує перелік пропозицій, на які треба відреагувати. Учасники конфлікту (пара або

Бланк Б
№ пор.	Роль	Прізвище учасника
	Важливі для виконання завдання
	Ініціатор
	Послідовник
	Дослідник
	Постачальник інформації
	Координатор
	Заводій (штурман)
	Арбітр
	Важливі для розвитку співробітництва в групі
	«Застрільник»
	Гармонізатор
	Той, хто вносить розрядку
	Охоронець правил
	Ролі, які руйнують співробітництво в групі
	Той, хто блокує
	Шукач визнання
	Домінатор
	Той, хто уникає роботи в групі
Прізвище та ініціали учасника, який заповнює бланки
Дата Підпис

кілька пар) мають свого спостерігача, який стежить за процесом і веде записи. Виконання вправи завершується загальним аналізом. Роботу можна проводити трійками: двоє учасників намагаються подолати конфлікт шляхом його аналізу, користуючись інструкцією, третій спостерігає за процесом. Інструкція:

1. Виклади партнерові в загальних рисах сутність конфлікту.

2. Вислови партнерові, як ти розумієш його уявлення про ваші стосунки.

3. Поясни партнерові, які вияви його поведінки призводять до виникнення (поглиблення) конфлікту.

4. Ураховуючи інформацію, надану партнером, виклади своє розуміння його бачення конфлікту й того, наскільки адекватно він відображує твою поведінку. Якщо партнер визнає, що його зрозуміли неправильно, спробуй на цьому самому прикладі оптимально розв'язати цю розбіжність поглядів.

5. Якщо конфлікт стосується внутрішньої позиції партнера, поясни йому чітко й зрозуміло, в чому полягає відмінність у ваших поглядах і з якими з них важко погодитися.

6. Повідом, у чому ти згоден із партнером. З'ясуй, чи згоден партнер із твоїм баченням конфлікту.

7. Виклади вербально сутність конфлікту між тобою й партнером. Спробуй дійти з ним згоди.

8. Спробуй якомога чіткіше пояснити поведінку та погляди партнера, які тобі не імпонують.

9. Спираючись на інформацію, отриману від партнера, схарактеризуй власну поведінку й погляди, які йому важко зрозуміти й прийняти.

10. Окресли, що має змінитися в поведінці партнера, що (в твоєму ро
зумінні) йому конкретно слід зробити, аби конфлікт було залагоджено.

11. Виклади партнерові свої наміри щодо власних змін з метою розв'язання конфлікту, з'ясуй, наскільки згоден із твоїм розумінням партнер.

12. Поясни, наскільки ти готовий зробити все те, що бажано партнерові, для розв'язання конфлікту.

13. Якщо не можеш задовольнити бажання партнера, скажи йому про це.

14. Після отримання аналогічної інформації від партнера вислови своє ставлення до ситуації.

15. Після закінчення роботи поділися з партнером враженнями про спільну роботу, а також почуттями, які виникли від взаємодії з ним.

Допомога

Мета: дослідження особистості суб'єкта в ролі того, хто наДає допомогу, та в ролі людини, якій її надають.

Матеріал: перелік положень на допомогу спостерігачеві. Процедура:

1. Учасників поділяють на трійки: суб'єкт, якому потрібна допомога; той, хто його підтримує; спостерігач. Допомога має стосуватися якоїсь психологічної проблеми особистості.

2. Після виконання першої частини вправ суб'єкт, якому була потрібна допомога, за семибальною шкалою оцінює ступінь задоволеності такої потреби. Спостерігач висловлює свої враження щодо того, чи вдалося досягти мети.

3. У групі повідомляється інформація всіх трійок про те, чи досягнуто мети й які почуття це викликало в учасників.

4. При обговоренні слід звертати увагу на те, яка поведінка сприяє наданню допомоги, а яка — ні.

Під час виконання вправи спостерігач дає поради; аналізує поведінку учасників; висловлює їм свою підтримку, згоду чи незгоду; слухає їхні пояснення; намагається проникнути в сутність особистіших проблем та дати їх інтерпретацію.

Подарунки

Мета: виявлення іншим своїх емоцій і ставлення у вигляді «подарунка».

Матеріал: інструкція.

Процедура: група розташовується по колу, учасники по черзі сідають у центрі з метою вручення «подарунка» кожному членові групи.

Інструкція.

1. Не вживаючи слів, виявити свої почуття й ставлення до конкретної людини (в контексті її психологічних якостей). Передати те, що могло б їй бути корисним, доповнювало б її особистість або досвід, запозичений із групового матеріалу. За потреби можна вживати окремі слова, використовувати міміку, рухи, жести, а також предмети, моделювати сценки.

2. Описати словами, які психологічні якості хотілося б подарувати іншому членові групи.

Усе це — ваше минуле

Мета: взаємне знайомство й вивчення членами групи один одного. Ця вправа сприяє згуртованості колективу.

Матеріал: пісковий годинник.

Процедура: членові групи пропонується описати певні переживання, пов'язані з минулим, що були вагомими й позначилися на його особистості. Впродовж визначеного проміжку часу він має поділитися ними з групою й пеоедати пісковий годинник іншому. Бажано, щоб цю вправу виконали всі члени групи. Розпочати виконання може сам керівник.

Чесність

Мета: поглиблення процесу самопізнання; розвиток емоційної близькості між членами групи.

Процедура: всі учасники діляться на мікрогрупи. Члени кожної з них знайомлять інших зі своїми уявленнями щодо того, яким було б їхнє життя, якби вони були абсолютно чесними.

Невизнання

Мета: дати можливість членам групи дослідити в собі побоювання невизнання, неприйняття іншими.

Процедура: всі учасники навчання заплющують очі й кожен уявляє себе відстороненим іншими членами групи, доки не переживе почуття самотності. Під час обговорення слід звертати увагу не лише на почуття «знедоленої» людини, а й на те, хто і чому її не визнає, а також кого їй важко уявити в цій ролі. Такий зворотний зв'язок дуже важливий, адже за допомогою цієї вправи члени групи дістають можливість виявити поведінку, зумовлену внутрішнім острахом бути знехтуваним.

Визнання

Мета: дати можливість членам групи дослідити почуття, які виникають у ситуації визнання, схвалення.

Процедура: кожному учаснику заняття пропонується уявити, що його цінують, люблять і поважають у групі, й передати, які почуття при цьому виникають. Треба наголосити на важливості переживання почуття успіху. Після реалізації цілеспрямованих фантазій слід зробити невеличку паузу, потім члени групи мають по черзі висловити свої почуття. Після закінчення обговорюється відмінність переживань у групі в контексті двох вправ: «невизнання» та «визнання».

Близькість — віддаленість

Мета: об'єктивування почуття самотності, віддаленості чи, навпаки, близькості до когось із членів групи.

Процедура: керівник пропонує обговорити проблему самотності й переживання її членами групи. Обговорення йде в плані подолання цього почуття. Пропонується вибрати людину, з якою той чи той член групи відчував би найбільшу близькість (або віддаленість) і спробувати опрацювати групову ситуацію, за якої це сталося.

Яку рису я взяв би в тебе і що дав би замість неї

Мета: поглиблення самопізнання та взаємопізнання членів групи.

Процедура: вправу можна виконувати двома способами. Кожен член групи по черзі говорить іншим: а) «Я взяв би в тебе...» й називає ту психологічну рису чи особливість психіки, яка йому імпонує; б) «Зі своїх якостей я тобі віддав би (подарував)...». Другий варіант, як правило, реалізувати важче, оскільки він ґрунтується на високій самооцінці певних рис і тут спрацьовують захисти.

Укладання «контрактів»

Мета: допомогти учасникові групового процесу усвідомити свої певні стереотипізовані особливості, які йому заважають у спілкуванні, й позбутися їх.

Процедура: емоційне та інтелектуальне розуміння суперечностей є важливою передумовою кардинальних змін. Проте цього замало, необхідні ще й безпосередні дії суб'єкта, спрямовані на зміну власних навичок та вмінь. Самоусвідомлення важливих особистісних аспектів має спонукати суб'єкта до дій відповідно до «контракту», який укладається в групі. Нова поведінка не може увійти в набір правил спілкування людини без достатнього тренування, подолання стереотипів. У цьому випадку, якщо група виявила в поведінці якогось її члена певні деструкції (наприклад, прикриває рота рукою), з якими йому самому впоратися важко, укладається «контракт», аби допомогти йому подолати внутрішню протидію змінам у самому собі.

Такий «контракт» може стосуватися і «ситуативної» поведінки в групі. Наприклад, якщо хтось активно заперечує інформацію, що надходить від групи, з ним укладається «контракт»: сприймати інформацію мовчки, реагуючи на неї без роздумів та негайної емоційної оцінки.

Член групи може також укласти «контракт» із керівником. Наприклад, якщо хтось просить не залучати його до активної роботи, слід узяти це до уваги.