Робоча стадія розвитку групи

Тривалість цієї стадії — 6-7 днів занять, тобто близько 70 годин. Це основна частина роботи групи, пов'язана зі значними навантаженнями на когнітивному рівні. Далі наводимо характеристики поведінки членів групи, які сприяють успішному розвитку робочої стадії, можуть бути своєрідними ознаками ефективності процесу АСПН, динаміка якого пов'язана з інтеграційними процесами у групі:

правила поведінки в групі АСПН виробляються під час групового процесу і спрямовані на надання допомоги членам групи у досягненні їхніх цілей. Нлени групи відчувають довіру до інших учасників навчання і до керівника й відкрито виявляють свої почуття. Відбувається апробація нових форм поведінки;

зворотний зв'язок члени групи здійснюють на пізнавально-чуттєвому рівні, а не на рівні оцінних суджень;

спілкування між членами групи відкрите, відчувається вільна ініціатива, творчість у різних видах діяльності;

увага учасників сконцентрована на тому, що відбувається «тут і тепер», вони вільно висловлюють свої почуття, що виникають у групі в актуальний момент;

члени групи відчувають бажання йти на ризик із метою виявлення причин власних труднощів у спілкуванні;

взаємовідносини членів групи мають чесний, відкритий характер, без елементів гри;

рівень згуртованості членів групи високий, переважає атмосфера емоційної близькості й-теплоти;

конфлікти між учасниками АСПН у групі завжди об'єктивуються, розв'язуються, аналізуються, обговорюються;

конфронтація в групі відбувається без приниження гідності особистості учасника навчання і сприймається як можливість дослідити поведінку людини, а не спроба її скривдити чи покритикувати;

відсутні дії примусового характеру. Учасники навчання самі приймають рішення досліджувати власну поведінку й поведінку інших членів групи;

зворотний зв'язок здійснюється щиро та вільно і сприймається без захисних реакцій. Часто він досліджується на точність відображення;

груповому процесу АСПН властива єдність емоційних і когнітив-них функцій, тому важливо забезпечити не тільки катарсис, а й дослідження причин тих чи тих емоційних станів;

робота над груповими проблемами триває і поза групою — учасники навчання виконують малюнки, в яких відображують груповий процес і кожного члена групи в ньому, динамічну і змістовну сторони навчання, у своїй поведінці реалізують договірні умови, прийняті в групі.

Зазначимо також деякі ознаки групи АСПН, яка працює неефективно:

відсутність довіри, неприязнь та інші негативні почуття виявляються опосередковано, а тому недостатньою мірою експлікуються та досліджуються;

члени групи поводяться стримано, відмовляються відверто висловлювати свої почуття й думки;

цілі роботи недостатньо усвідомлюються не тільки учасниками навчання, а й керівником;

утворюються угруповання, що призводить до роздрібнення групи, між її членами і керівником іде боротьба за лідерство;

конфронтація відбувається вороже, у вигляді прискіпувань, при цьому член групи почуває себе осудженим та знедоленим, беззахисним, що актуалізує його захисти;

увага концентрується на стадії «там і колись», учасники навчання розповідають різні історії, сни, кінофільми і т. ін., філософствують, теоретизують, намагаючись у такий спосіб відійти від групового процесу;

члени групи схильні досліджувати проблеми інших, а не власні, бачать причини своїх особистісних проблем в інших людях, а не намагаються докласти зусиль до дослідження своєї поведінки з метою її конструктивної зміни;

ініціатива в групі цілковито належить керівникові, наявна авторитарність в управлінні груповим процесом;

учасники навчання «закриті», в них актуалізовані психічні захисти;

більшість членів групи залишаються неприйнятний один одним;

замість спонтанної відкритої взаємодії учасників у групі наявні елементи гри;

відчувається роз'єднаність учасників АСПН і психологічна дистанція;

відсутні взаємна турбота та емпатійне розуміння;

зворотний зв'язок здійснюється без співучасті в переживаннях суб'єкта та без співчуття, а тому ігнорується як неважливий, відкидається за допомогою захисної системи;

члени групи не випробовують нових форм ризикованої поведінки, негативні почуття ігноруються або заперечуються, нерідко в ході групового процесу учасники відчувають себе «жертвами»;

правила і принципи функціонування групи АСПН не засвоюються і не виражаються в поведінці керівника і членів групи.

Можна впевнено твердити: якщо навіть на самому початку робочої стадії ефективність роботи групи невисока, сподіватися на виявлення глибиннопсихологічних причин труднощів у спілкуванні немає жодних підстав.

На робочій стадії функції керівника групи АСПН ускладнюються. Перед ним стоїть завдання закріпити показники ефективної роботи групи, підґрунтя якої було закладено на початковій стадії.

Якщо на першій стадії головною турботою керівника була інтеграція групи, а дезінтеграція членів відбувалася лише на емоційному рівні й була пов'язана з дезадаптацією у зв'язку з нетрадиційними умовами навчання, то на робочій стадії його основні зусилля зосереджено на забезпеченні часткової позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції особистості суб'єкта на більш високому рівні розвитку, що сприяє досягненню поступового й багаторазового пізнання причин труднощів у спілкуванні. Багаторазовість цих процесів веде до розширення самопізнання й саморозуміння суб'єкта.

Керівник, який прагне до інтеграції групи, організовує груповий процес таким чином, щоб він сприяв саморефлексії кожного її члена.

Вправи, які використовуються на цій стадії, порівняно з попередньою повинні мати* значне психологічне навантаження. Наприклад, якщо на початковій стадії членові групи, який сидить у центрі кола, дають символічні назви, то на другій — вже вербальні характеристики, на третій висловлюють припущення (прогнози), що йому може допомогти, а що — завадити в оптимізації стосунків з людьми (учасник при цьому сидить спиною до групи). В кінці цієї стадії активно застосовують психодраматичний прийом «Порожній стілець». Керівник шукає шляхи об'єктивації внутрішніх суперечностей психіки учасника навчання. Він відверто висловлює свою думку, однак не дорікає членам групи, що вони не виправдали його сподівань. На цій стадії бажано, щоб учасники навчання періодично оцінювали процеси, які відбуваються в групі. Пропонуючи учасникам навчання ті чи ті вправи, керівник має добре усвідомлювати, яке значення має кожна з них для розвитку групи й окремого її члена. Не завжди виправданим є використання вправ для виведення групи з «глухого кута». Доцільніше відкрито висловитись про труднощі, які переживає група, і внести пропозицію щодо дослідження причин послаблення активності.

Багаторівнева дезінтеграція, яка відбувається на робочій стадії, зумовлює велике психічне навантаження на кожного члена групи, оскільки спонукає до перегляду позицій, з якими суб'єкт прийшов до групи, однак ще не забезпечує достатніх підстав для продуктивних

висновків. Цей період, який подекуди супроводжується відчуттям «душевної порожнечі», можна назвати періодом психологічного дозрівання. У повсякденному житті подібний стан виявляється в ізоляції, самотності, нерозумінні, які спричинюють перегляд людиною осо-бистісних цінностей.

Поступово визначаються шляхи самозмін, людина знаходить нові ідеали. Навчання у групах АСПН дає змогу послабити дистресогенні чинники (відчуття безцільності життя, самотності, безвиході, приреченості та невдачі), відкриває в людині позитивний потенціал, про який вона часто й не здогадується. Активізація цього потенціалу людини сприяє конструктивним змінам її особистісних якостей, осо-бистісній інтеграції. Тому керівник має надавати членам групи доцільну допомогу на шляху до прогресивних самозмін. Розгляньмо деякі важливі моменти такої роботи.

Керівник повинен спонукати учасників АСПН до аналізу отриманого зворотного зв'язку та до прийняття самостійних рішень щодо можливості його використання у процесі самовдосконалення; блокувати спроби надання допомоги шляхом порад і стимулювати членів групи до прийняття рішень на підставі розширення самосвідомості; за допомогою моделювання створювати можливості для апробації нових форм поведінки; допомагати членам групи не тільки переживати почуття, а й усвідомлювати їх значення, зміст. У протилежному разі істотних змін в їхній поведінці не слід очікувати. Важливо дати суб'єктові зрозуміти, що він має вибір і, користуючись ним, може себе змінити.

Учасник АСПН має зрозуміти, що зміни в поведінці відбуватимуться швидше, якщо він візьме на себе відповідальність щодо них, замість того щоб звинувачувати інших у власних труднощах спілкування. Неспроможність усвідомити власний внесок у створення конфліктних ситуацій викликає регресивні форми компенсації (помсту, іронію, дискредитацію особистісних цінностей іншої людини).

Таким чином, якщо на початковій стадії превалює часткова од-норівнева дезінтеграція, здійснювана завдяки зовнішнім впливам, то на робочій — це вже глобальна багаторівнева позитивна дезінтеграція, яка відбувається під впливом самоаналізу й самоусвідомлення. Якщо на початковій стадії роботи групи процес дезінтеграції супроводжується почуттями здивування, тривожності, меншовартості, сорому, незадоволення собою тощо, то в робочій стадії негативні почуття поступово зникають і завдяки зростанню сенситивності суб'єкт аналізує власну поведінку й поведінку інших, переглядає ієрархію внутрішніх психологічних цінностей і активізує творчий потенціал. Це означає перехід до вторинної інтеграції особистісної структури на більш високому рівні розвитку власних якостей, який здійснюється завдяки багаторівневому аналізу й оцінюванню внутрішнього і зовнішнього середовища. У процесі такого перегляду не підтверджуються певні властивості існуючої структури, певні стереотипні тен-

денції, форми мислення і дії, що веде до їх відкидання та зміцнення бажання розвивати інші якості, які суб'єкт вважає більш прогресивними, соціально виправданими. Аналогічним чином відкидається й певна частина зворотної інформації, отримуваної у групі.