Характеристики суспільного розвитку

Для описання й характеристики історичних змін вживаються такі поняття як соціальний розвиток, прогрес, регрес, еволюція, революція, реформа.

Соціальний розвиток - це спрямований процес суспільних змін. Поняття соціального розвитку передбачає, що суспільні зміни відбуваються у деякому відомому напрямку, виражають певну стабільну тенденцію (або комплекс тенденцій). Залежно від того, як ми оцінюємо ці тенденції, ми можемо характеризувати соціальний розвиток як прогресивний або регресивний.

Поняття прогресу характеризує соціальний розвиток, наслідки якого ми оцінюємо як позитивні. Відповідно, поняття регресу характеризує соціальний розвиток, наслідки якого ми оцінюємо як негативні.

Характеристика суспільного розвитку як прогресивного чи регресивного є відносною, залежить від критеріїв оцінки, які ми обираємо. Як правило, в якості критеріїв оцінки виступають ті або інші показники, що однаково оцінюються усіма або переважною більшістю людей. Найчастіше ми вживаємо поняття прогресу у смислі економічного прогресу як зростання обсягів виробництва товарів і послуг, їх асортименту і якості, як розвитку виробничих технологій, що забезпечують таке зростання. Ми можемо говорити про науковий прогрес, як процес відкриття нових теорій, що пояснюють нові явища (яких не могли пояснити відомі раніше теорії), заміни старих теорій на нові, більш універсальні і точні. Ми можемо говорити про прогрес у медицині як процеси, що забезпечують зменшення рівня захворюваності й смертності тощо. Якщо ми знаємо, який саме критерій прогресу мається на увазі в даному випадку, то можемо вживати характеристики “прогресивний” або “регресивний” як об’єктивні.

Якщо критерій оцінки не визначений, то поняття прогресу (регресу) не може вживатися як об’єктивна характеристика. Оцінка ж розвитку як прогресивного чи регресивного “взагалі” необхідно буде суб’єктивною. Наприклад, економічний прогрес може мати наслідком екологічну деградацію, науковий прогрес - винахід і виробництво зброї масового винищення тощо. Питання про те, як слід оцінювати такий розвиток “у цілому” не може бути розв’язане на об’єктивних наукових засадах; така оцінка необхідно виражатиме особисту (суб’єктивну) шкалу цінностей того, хто її дає.

Разом з тим, науковці намагаються запровадити комплексний критерій оцінки, який враховував би усі найбільш значущі потреби людини в міру їх важливості. Наприклад, такий комплексний критерій як якість життя може включати оцінку рівня здоров’я, освіти, матеріального забезпечення, можливостей організації відпочинку, стан екологічного середовища тощо. В якості критерію може використовуватись також комплекс показників, що характеризують рівень особистого розвитку людей у даному суспільстві. Важливою проблемою сучасності є забезпечення такого суспільного розвитку, щоб прогрес в одних сферах не призводив би до регресу (деградації) в інших - проблема “суспільства збалансованого розвитку” (див. тему 6).

Інші поняття, з допомогою яких характеризуються суспільні зміни - поняття соціальної еволюції, революції і реформи.

Соціальна еволюція означає поступовий розвиток суспільних процесів. Натомість, революція - це швидкі й радикальні, “стрибкоподібні” системні зміни у суспільстві.

Реформами називають зміни у соціально-політичній системі, що здійснюються свідомо, цілеспрямовано людьми, наділеними владними повноваженнями, і що не знищують основ цієї системи.

 

Суспільство як система: елементи і структура

Соціальна система (суспільство як система) - суспільство, що розглядається як сукупність елементів і стійких і зв'язків між ними, які утворюють певну структуру. Елементами соціальної системи можуть виступати індивіди, соціальні групи, інститути, організації.

Соціальна структура - сукупність стійких зв'язків між елементами соціальної системи, що відбиває її важливі характеристики. Соціальна структура може розглядатися як сукупність способів поділу праці, кооперації, сукупність ролей і статусів, що функціонально зв'язані між собою і т.п. Ентоні Ґіденс визначає соціальну структуру як сукупність схем, за якими відбувається взаємодія різних осіб або груп у суспільстві.

Соціальна структура суспільства має вертикальне і горизонтальне виміри. Вертикальний вимір представляє суспільну ієрархію, відносини влади-підпорядкування, відносини нерівності в соціальному статусі (залежно від рівня освіти, майнового стану, престижу професії, обсягу влади тощо). Горизонтальний вимір соціальної структури - це відносини між різними групами, що розглядаються як рівноправні учасники соціального процесу (це можуть бути різні етнічні або расові групи, професійні об'єднання і т.п.).

Соціальна група - це відносно стійке об’єднання людей, що перебувають у взаємодії і пов’язані між собою спільними інтересами й цілями. Характерною рисою усіх соціальних груп, незалежно від їх розміру, є усвідомлення їх членами спільної ідентичності.

У сучасному суспільстві більшість людей належить до багатьох соціальних груп різних видів; вони мають декілька групових ідентичностей. Сучасна людина, як правило, частково (більшою або меншою мірою) ідентифікує себе з різними групами; і при цьому не ідентифікує себе повністю з жодною з них. З цим, значною мірою, пов’язане усвідомлення сучасною людиною своєї індивідуальності, “самості”.

Соціальні групи характеризуються такими ознаками:

1) відносна стійкість,

2) постійність зв’язків, інтересів і цілей, що об’єднують членів групи,

3) усвідомлення членами групи спільної ідентичності (приналежності до даної групи).

Соціологія займається також вивченням інших колективних утворень, для яких така стабільність та групова ідентичність не характерна. Ці утворення називають натовпами. Натовп - це будь-яке короткочасне скупчення людей, яких зібрав разом спільний інтерес. Натовп привернув увагу соціологів і філософів тим, що у ньому часто кардинально змінюється психологія і мотивація поведінки людини: людина втрачає свою індивідуальність, почуття відповідальності, і переходить у специфічний психічний стан, що характеризується як психологія натовпу. Людина втрачає власну індивідуальність, керується настроєм натовпу, відчуває себе не як індивіда, а як частину великого анонімного цілого. Натовп характеризується такими властивостями як анонімність, психічне зараження, навіювання і наслідування.

Суспільний інститут (інституція) - відносно стійка модель поведінки людей у суспільстві; автономна, стійка, функціонально визначена підсистема в системі суспільних відносин. До соціальних інститутів належать: економіка, політика, держава, право, родина, наука, освіта, релігія, культура, власність, гроші, засоби масової інформації тощо.

Держава - інститут, що здійснює політичну владу на певній території, спираючись на закон та спроможність застосувати силу. Згідно з класичною формулою Макса Вебера, визначальною відмітною рисою держави, що відрізняє її від інших інститутів, є монопольне право на застосування насильства.

Громадська організація - добровільне об’єднання людей задля досягнення деяких спільних цілей, з підпорядкуванням певній дисципліні і спільному керівництву.

Громадянське суспільство – автономна від держави сфера суспільних відносин, сфера самоорганізації суспільства. Поняття громадянського суспільства протиставляється поняттю держави. Воно охоплює всю сукупність неполітичних відносин, що захищені законом від прямого втручання держави. Часто поняття громадянського суспільства ототожнюють з сукупністю громадських організацій та неформальних об’єднань.

 

Типологія соціальних груп

У соціології розрізняють малі та великі соціальні групи.

Малі групи - об’єднання людей, для яких характерна безпосередня взаємодія усіх членів.

Великі групи - об’єднання людей, в яких такої безпосередньої взаємодії немає, - кожен член великої групи не знайомий з переважною більшістю інших її членів.

До числа малих груп відносяться родина, невеличкі товариства і неформальні об’єднання, шкільні класи і студентські групи, трудові колективи на низовому рівні (такі як бригада, інженерна група тощо). До числа великих груп належать етнічні групи, класи, релігійні спільноти і т.ін.

Крім того, в соціології розрізняють соціальні групи за багатьма різноманітними ознаками, зокрема:

1) за основними функціями у суспільстві (в системі розподілу праці): касти (Індія), стани (дворянство, духівництво, селянство, міщанство у середньовічному суспільстві), класи в марксистському розумінні (пролетаріат і буржуазія) тощо;

2) за рівнем доходів і багатства, влади, престижу соціального статусу: класи у веберівському розумінні або страти (зокрема, часто розрізняють вищий, середній та нижчий клас);

3) демографічні групи, що розрізняються за статтю (чоловіки, жінки), віком (діти, молодь, старі), родинним станом (одружені, неодружені, розведені, вдівці) тощо;

4) етнічні (національні) спільноти;

5) професійні групи (лікарі, інженери, вчителі);

6) територіальні спільноти (міське або сільське населення, громади конкретних населених пунктів тощо).