Тема 1. Соціологія як наука про суспільство

Зміст

 

План лекцій................................................................................................ 2

 

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство......................................... 4

 

Тема 2. Становлення, розвиток і сучасний стан соціології................. 17

 

Тема 3. Соціологія особистості.............................................................. 26

 

Тема 4. Соціологія сім’ї.......................................................................... 38

 

Тема 5. Соціальна стратифікація і мобільність.................................... 50

 

Тема 6. Глобальні проблеми сучасності та перспективи розвитку.... 63

 

Тема 7. Медична соціологія і соціологія тіла........................................

 

план лекцій

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство

ПЛАН

1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет

2. Структура соціології

3. Етапи соціологічного дослідження

4. Методи соціологічного дослідження

5. Суспільство як об’єкт наукового пізнання

 

Тема 2. СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТоК І СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІОЛОГІЇ

ПЛАН

1. Виникнення і розвиток соціології у ХІХ ст. і напочатку ХХ ст. (Конт, Маркс, Спенсер, Дюркгейм, Вебер)

2. Основні напрямки сучасної соціології (структурно-функціональний аналіз, символічний інтеракціонізм)

 

Тема 3. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

ПЛАН

1. Предмет соціології особистості

2. Соціальна поведінка, соціальний статус і соціальні ролі особистості

3. Поняття і процес соціалізації.

4. Конформізм і девіантна поведінка

5. Злочинність як різновид девіантної поведінки

6. Самогубство як соціальний феномен

 

Тема 4. СОЦІОЛОГІЯ сім’ї

ПЛАН

1. Основні поняття

2. Суспільні функції сім’ї

3. Історичні і сучасні форми сім’ї

4. Актуальні сучасні проблеми сімейно-шлюбних відносин

5. Культурні стереотипи кохання і їх вплив на сімейні відносини

 

Тема 5. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ І МОБІЛЬНІСТЬ

ПЛАН

1. Поняття соціальної стратифікації і соціальної мобільності

2. Історичні форми соціальної стратифікації

3. Основні концепції соціальної стратифікації.

4. Соціальна стратифікація і нерівність у сучасних капіталістичних суспільствах

5. Маргінальність як соціологічне поняття і проблема

 

Тема 6. Глобальні проблеми сучасності та перспективи розвитку

План

1. Основні глобальні проблеми сучасності. Римський клуб та ідея “суспільства збалансованого розвитку”

2. Глобалізація та антиглобалізм

3. Теорія стадій економічного розвитку і постіндустріальне (інформаційне) суспільство

4. Концепція “кінця історії” Ф.Фукуями

5. Проблеми міжцивілізаційних відносин у сучасному світі. Цивілізаційний підхід до розуміння історії. Концепція конфлікту цивілізацій С.Гантінґтона

 

Тема 7. МеДИЧНа СОЦІологія І СОЦІОЛОГІЯ ТІЛА

ПЛАН

1. Основні напрямки дослідження медичної соціології

2. Медицина як соціальний інститут

3. Здоров’я у соціальному контексті

4. Вплив соціальних чинників на тіло людини

 

 

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство

 

ПЛАН

1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет

2. Структура соціології

3. Етапи соціологічного дослідження

4. Методи соціологічного дослідження

5. Суспільство як об’єкт наукового пізнання

 

Поняття соціології, її об’єкт і предмет

Соціологія - наука про суспільство. Вивчає принципи, закони, механізми формування й розвитку соціальних систем (систем суспільних відносин, тобто типових відносин між людьми). Об’єкт - суспільство як система типових повторюваних взаємодій між людьми. Предмет - суспільні зв’язки та відносини.

В рамках соціології різноманітні відносини між людьми, їх поведінка, емоції й думки, розглядаються як такі, що мають не природне (біологічне), а соціокультурне походження й значення.

Структура соціології

В структурі соціологічного знання можна виділити три рівні:

1) рівень загальносоціологічних теорій;

2) рівень спеціальних (окремих) соціологічних теорій;

3) рівень конкретно-соціологічних (емпіричних) досліджень.

До першого рівня відносяться теорії, предметом яких є суспільство або соціальне як таке. Ці теорії відносяться до всіх суспільств або всіх соціальних систем. Їх завдання - розкриття сутності соціального як такого та методів його дослідження. Ці теорії відповідають на такі питання: що таке суспільство? що являє собою суспільство (будь-яке суспільство) як система? що є базовими елементами цієї системи? якою є її структура? як вона функціонує? які фундаментальні закони визначають існування, відтворення й розвиток будь-якого суспільства або будь-якої соціальної системи? що є головними чинниками суспільного розвитку? чи існують закони суспільного розвитку? якщо існують, то що це за закони? якими є головні принципи соціально-наукового пізнання? тощо.

До другого рівня належать загальні теорії, що охоплюють лише окремі аспекти соціального, окремі соціальні інститути чи практики, ту або іншу виокремлену підсистему в системі суспільних відносин. Ці теорії також стосуються усіх суспільств (або, принаймні, усіх тих суспільств, в яких мають місце ті соціальні феномени, які є предметом дослідження). Прикладом можуть служити соціологічні дослідження феномену соціальної мобільності (започатковані Питиримом Сорокіним) або феномену самогубства (класичним дослідженням на цю тему є праця Еміля Дюркгейма).

Нарешті, до третього рівня належать дослідження, предмет яких обмежений рамками конкретного, історично визначеного суспільства, соціального процесу, соціальної ситуації. Дослідження цього типу можуть дуже відрізнятися за історичними масштабами досліджуваного предмету і теоретичним значенням результатів дослідження. Як приклад, можемо взяти, з одного боку, дослідження становлення капіталістичного суспільства, здійснювані Карлом Марксом у “Капіталі” чи Максом Вебером у праці “Протестантська етика та дух капіталізму”, з іншого - дослідження симпатій виборців України напередодні чергових парламентських виборів.

Іншим способом структурування соціологічного знання є виділення в структурі соціології рівнів макросоціології та мікросоціології.

До макросоціології відносяться теорії та дослідження, предметом яких є великі соціальні спільноти, складні соціальні системи, глобальні соціальні процеси тощо.

Натомість, мікросоціологія досліджує соціальні процеси на рівні індивіда (процеси соціалізації індивіда) та малих соціальних груп (найважливішою з яких є родина).

 

Суспільство як об’єкт наукового пізнання

Поняття суспільства

В соціологічній літературі можна знайти багато визначень поняття суспільства. Якщо їх узагальнити, то можна сказати, що поняття суспільства вживаєтья у двох смислах.

У широкому смислі, суспільство - це уся сукупність відносин між людьми.

В більш вузькому смислі, ми називаємо суспільствами ті або інші конкретні, історично визначені, культурно специфічні спільноти людей на відміну від інших таких спільнот (інших суспільств). В цьому смислі ми можемо говорити про феодальне суспільство, сучасне українське суспільство тощо.

Отже, поняття суспільства, суспільного, соціального вживається для позначення власне людських відносин і форм життєдіяльності. Важливо зауважити, що тут йдеться, насамперед, про відмінності людини порівняно з іншими живими істотами, що детерміновані не природними, біологічними, а культурними, історичними чинниками. (Біологічно зумовлені відмінності між людиною і іншими тваринами вивчаються не соціологією, а біологією.)

Отже, поняття суспільства невіддільне від поняття культури, що означає сукупність форм мислення і життєдіяльності людей, що формуються і змінюються історично.

Біологічно зумовлені форми поведінки - це способи функціонування організму і його реакції на зовнішні впливи, що детерміновані генетично, структурою й законами розвитку організму. Вони не змінюються історично; точніше - змінюються лише в процесі біологічної еволюції як наслідок генетичних змін, змін структури організму при переході від одних біологічних видів до інших.

Натомість, культурно зумовлені форми поведінки формуються й розвиваються поступово, з часом, від покоління до покоління, історично. Історія, історичність - це ключові поняття, що характеризують царину суспільного, культури на відміну від царини біологічного, природи.

Людина, на відміну від інших живих істот, не просто виконує та або іншу “генетичну програму”. Вона має унікальну здатність винаходити різноманітні нові форми життєдіяльності, передавати їх іншим людям і, у свою чергу, засвоювати форми життєдіяльності, винайдені іншими людьми. Унікальне поєднання у людини здатностей до новаторства (творчості) і навчання лежить в основі феноменів історичності, культури, соціального. Одним з визначальних факторів, що робить можливим історичний, культурний, суспільний спосіб буття людини є традиція - передача вироблених людьми форм життєдіяльності від покоління до покоління, що ґрунтується на означеній вище здатності до навчання.

Варто також відзначити, що ці здатності й особливості суспільного буття людини невіддільно пов’язані зі свідомістю й мовою. Винахід і передача іншим людям нових форм життєдіяльності здійснюється в ідеальній формі, - через виникнення нових ідей у свідомості людини, фіксацію цих ідей у мові і передачу ідей, виражених у мові, іншим людям. Мова і мовлення є тим духовним середовищем, у якому і через яке існують традиція, культура і суспільство.

 

Типологія соціальних груп

У соціології розрізняють малі та великі соціальні групи.

Малі групи - об’єднання людей, для яких характерна безпосередня взаємодія усіх членів.

Великі групи - об’єднання людей, в яких такої безпосередньої взаємодії немає, - кожен член великої групи не знайомий з переважною більшістю інших її членів.

До числа малих груп відносяться родина, невеличкі товариства і неформальні об’єднання, шкільні класи і студентські групи, трудові колективи на низовому рівні (такі як бригада, інженерна група тощо). До числа великих груп належать етнічні групи, класи, релігійні спільноти і т.ін.

Крім того, в соціології розрізняють соціальні групи за багатьма різноманітними ознаками, зокрема:

1) за основними функціями у суспільстві (в системі розподілу праці): касти (Індія), стани (дворянство, духівництво, селянство, міщанство у середньовічному суспільстві), класи в марксистському розумінні (пролетаріат і буржуазія) тощо;

2) за рівнем доходів і багатства, влади, престижу соціального статусу: класи у веберівському розумінні або страти (зокрема, часто розрізняють вищий, середній та нижчий клас);

3) демографічні групи, що розрізняються за статтю (чоловіки, жінки), віком (діти, молодь, старі), родинним станом (одружені, неодружені, розведені, вдівці) тощо;

4) етнічні (національні) спільноти;

5) професійні групи (лікарі, інженери, вчителі);

6) територіальні спільноти (міське або сільське населення, громади конкретних населених пунктів тощо).

І СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІОЛОГІЇ

ПЛАН

1. Виникнення і розвиток соціології у ХІХ ст. і напочатку ХХ ст.

2. Основні напрямки сучасної соціології

Тема 4. СОЦІОЛОГІЯ сім’ї

ПЛАН

1. Основні поняття

2. Суспільні функції сім’ї

3. Історичні і сучасні форми сім’ї

4. Актуальні сучасні проблеми сімейно-шлюбних відносин

5. Культурні стереотипи кохання і їх вплив на сімейні відносини

 

Основні поняття

Соціологія сім’ї - галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку сімейно-шлюбних відносин в конкретних соціокультурних умовах, взаємовідносини сім’ї з іншими соціальними інститутами, відносини усередині сім’ї. Предметом досліджень при цьому виступають типи соціальних відносин в сім’ї; чинники, які детермінують чисельність і структуру сім’ї; зв’язки сім’ї з іншими соціальними спільнотами і сферами соціального життя; суспільні функції сім’ї, мотивація шлюбів і причини розлучень; конфлікти в сім’ї, тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин тощо.

Сім’я - це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми.

Зв’язки спорідненості - це такі зв’язки між індивідами, що встановлені або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кровних родичів (матерів, батьків, дітей, діда й бабусю тощо).

Шлюб - суспільно визнаний і схвалений сексуальний союз між двома дорослими індивідами, що створює зв’язки спорідненості між цими індивідами і членами їх родин.

Існує два основні типи шлюбу - релігійний (суспільне визнання, що підтверджується уповноваженими представниками релігійної громади або Церкви) та юридичний (суспільне визнання, що підтверджується державою).

Нуклеарна сім’я - батьки й діти, що живуть разом в одній оселі.

Розширена сім’я - батьки й діти, а також інші близькі родичі, що перебувають у постійному й тісному зв’язку між собою. Може включати діда, бабусю, братів та їхніх дружин, сестер та їхніх чоловіків, тіток і племінників.

В західних суспільствах шлюб, а отже, й сім’я, асоціюється з моногамією: кожна людина може законно перебувати у шлюбі лише з одним партнером. Моногамія характерна для сучасних західних суспільств, проте не є найбільш узвичаєним видом шлюбу у світі.

Полігамія - порядок, за якого чоловік або жінка може законно перебувати у шлюбі водночас з кількома партнерами. Існують два різновиди полігамії: полігінія - коли чоловік може перебувати у шлюбі з кількома жінками водночас (цей різновид найбільш поширений, - зокрема, він характерний для мусульманських суспільств), та поліандрія - коли жінці дозволяється мати двох або більше чоловіків водночас (цей різновид шлюбу дуже мало поширений).

Суспільні функції сім’ї

Виділяють такі основні суспільні функції сім’ї:

- репродуктивна - дітонародження, біологічне відтворення населення;

- виховна - прищеплення дитині у сім’ї суспільно значущих якостей, соціалізація дітей і молоді;

- господарсько-побутова (економічна) - забезпечення матеріального добробуту сім’ї, ведення домашнього господарства;

- матеріального забезпечення - матеріальна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства;

- рекреативна (організації дозвілля) - задоволення потреб у спільному відпочинку, відтворення фізично-психічних, духовних сил людини;

- емоційна - задоволення емоційних потреб;

- соціально-статусна - передавання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури суспільства;

- первинного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів сім’ї;

- сексуальна - регулювання статевої поведінки членів суспільства.

Та перспективи розвитку

План

1. Основні глобальні проблеми сучасності. Римський клуб та ідея “суспільства збалансованого розвитку”

2. Глобалізація та антиглобалізм

3. Теорія стадій економічного розвитку і постіндустріальне (інформаційне) суспільство

4. Концепція “кінця історії Ф.Фукуями”

5. Проблеми міжцивілізаційних відносин у сучасному світі. Цивілізаційний підхід до розуміння історії. Концепція конфлікту цивілізацій С.Хантінгтона

1. Основні глобальні проблеми сучасності. Римський клуб та ідея “суспільства збалансованого розвитку”

Глобальні проблеми - проблеми планетарного масштабу, що стосуються людства в цілому.

До числа найважливіших глобальних проблем належать:

- загроза термоядерної війни;

- деградація екологічного середовища, загроза екологічної катастрофи;

- виснаження природних ресурсів;

- великий розрив у рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними (постіндустріальними) країнами Заходу та рештою світу;

- демографічна криза у країнах європейської культури та демографічний вибух у більшості інших країн;

- міжнародний тероризм

та ін.

На глобальному (світовому) рівні розвиток суспільства протягом кількох останніх століть характеризувався,

- з одного боку, швидким науковим і економічним прогресом (науково-технічна революція), збільшенням влади людини над природою, зростанням виробництва матеріальних благ, розширенням їх асортименту, швидким зростанням матеріального добробуту у розвинутих країнах;

- з іншого боку, зростанням розриву в економічному, науковому і культурному вимірах між цими країнами та переважною більшістю інших країн світу, деградацією екологічного середовища, руйнуванням людиною природних умов власного життя, розвитком озброєння, створенням і застосуванням зброї масового винищення тощо.

Отже, має місце незбалансований розвиток: ті самі чинники, що зумовлюють позитивну соціально-економічну динаміку (особливо у розвинених країнах), породжують ряд проблем, які загрожують самому існуванню людства, можуть привести до планетарної катастрофи у досить недалекому майбутньому.

Необхідність подолання такого незбалансованого розвитку викликала дискусії на тему можливостей і шляхів формування нової соціальної системи - суспільства збалансованого розвитку.

Для подолання глобальних проблем необхідною є спільність, координація зусиль усіх країн світу. Проте, на сьогодні досягти такої координації в багатьох критичних питаннях не вдається. Головними причинами цього є великий розрив у рівні соціально-економічного розвитку між країнами Заходу та рештою світу, а також культурно-цивілізаційні відмінності.

Наприклад, пропозиції країн Заходу щодо встановлення максимально допустимих рівнів викидів шкідливих речовин на безпечному рівні не приймаються країнами, у яких зосереджені брудні виробництва і які перебувають у набагато гіршому економічному становищі. Вирубка екологічно дуже важливих для світу лісових масивів у Бразилії допускається урядом цієї країни, оскільки населення цієї країни швидко зростає і потребує місця для житла, - при цьому спроби урядів розвинених країн переконати уряд Бразилії зупинити цю вирубку розглядаються як неправомірні, оскільки в самих цих країнах густота населення значно вища, а частина незаселених, заповідних територій значно менша (реакція типу: “Ви у себе кілька століть тому вирубали що і як хотіли, розселялися де хотіли, - то яке ви маєте право тепер перешкоджати нам робити те саме?!”).

Інший приклад, що ілюструє вплив недовіри між країнами, які мають суттєві цивілізаційно-культурні відмінності: загроза ядерної катастрофи загострюється через прагнення деяких країн, які не мають ядерної зброї, “наздогнати” у цьому відношенні ядерні країни; при цьому саме це прагнення пов’язане з ворожістю до панівних країн світу, західної цивілізації і США, а зусилля останніх, спрямовані за запобігання поширенню ядерної зброї, кваліфікуються як імперіалізм (адже самі вони цю зброю мають). Міжнародний тероризм також, як правило, мотивується ворожнечею до західної цивілізації і виправдовує себе боротьбою проти західного (американського) імперіалізму.

Провідною міжнародною неурядовою організацією, яка займається дослідженням глобальних проблем, пошуком шляхів їх розв’язання, розробкою концепції суспільства збалансованого розвитку є Римський клуб. Ця організація була створена у 1968 р. на зустрічі 30 західноєвропейських вчених, бізнесменів, громадських діячів, які зібралися з метою неформального обговорення перспектив розвитку людства. Сьогодні її членами є понад 100 авторитетних діячів науки і культури із близько 50 країн. Члени клубу дотримуються різних світоглядних концепцій, але об’єднані спільним пошуком шляхів розв’язання глобальних проблем. За роки свого існування члени клубу виконали понад 15 фундаментальних досліджень перспектив розвитку сучасної цивілізації. Перший президент клубу А.Печчеї наголошував, що головна мета цієї організації - “сприяти тому, щоб люди якомога ясніше і глибше усвідомлювали труднощі людства”. Практична мета - сприяти виробленню і реалізації політики, формуванню суспільних інститутів, які допомагали б виправленню сучасних кризових ситуацій.

 

Зміст

 

План лекцій................................................................................................ 2

 

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство......................................... 4

 

Тема 2. Становлення, розвиток і сучасний стан соціології................. 17

 

Тема 3. Соціологія особистості.............................................................. 26

 

Тема 4. Соціологія сім’ї.......................................................................... 38

 

Тема 5. Соціальна стратифікація і мобільність.................................... 50

 

Тема 6. Глобальні проблеми сучасності та перспективи розвитку.... 63

 

Тема 7. Медична соціологія і соціологія тіла........................................

 

план лекцій

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство

ПЛАН

1. Поняття соціології, її об’єкт і предмет

2. Структура соціології

3. Етапи соціологічного дослідження

4. Методи соціологічного дослідження

5. Суспільство як об’єкт наукового пізнання