Поняття нотаріату та його завдання.

Нотаріат вУкраїни

Тема №1

Поняття нотаріату та його завдання.

Згідно з Конституцією України (ст. 59) [1] кожному громадянину

гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом

з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього консти-

туційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату

обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.

Нотаріат в Україні (ст. 1 Закону) це система органів і посадо-

вих осіб, на яких покладено обовязок посвідчувати права, а також

факти, що мають юридичне значення, і вчинювати інші передбачені за-

конодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогід-

ності.

Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та за-

хист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом

здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяль-

ність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним

правам, фактам і документам.

Нотаріус посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у на-

явності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі від-

повідних документів.

Основні завдання нотаріату:

забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтере-

си фізичних та юридичних осіб;

сприяти зміцненню законності та правопорядку;

попереджати правопорушення.

Принципово новим у цьому Законі було введення в державне зако-

нодавство положення про приватний нотаріат. Крім того, нові поло-

ження Закону регламентували підвищення вимог до посади нотаріуса,

його правовий статус, порядок допущення до нотаріальної діяльності

осіб з вищою юридичною освітою.

Згідно з вимогами Закону в Україні вперше було створено дер-

жавні нотаріальні архіви.

Підвищення вимог до посади нотаріуса зумовлювалося розвитком

господарської діяльності у країні, що спричинювалось до необхідності

укладення великої кількості угод, договорів та визначення їх правово-

го значення шляхом надання їм офіційності та юридичної вірогідності.

Нині в Україні триває процес удосконалення нотаріальної діяль-

ності. Про це свідчать прийняті в 1998 р. Укази Президента України

Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні і Про впорядку-

вання справлення плати за вчинення нотаріальних дій, згідно з якими

значно поширились компетенція і повноваження приватного нотаріату.

Про подальше правове реформування нотаріату з метою безумов-

ного забезпечення важливого принципу правової держави поєднан-

ня інтересів громадянина і держави на основі пріоритетності прав

людини і громадянина свідчить проект нового закону Про нотарі-

ат, який розглядається у Верховній Раді України. У запропоновано-

му проекті Закону основним є положення про те, що нотаріат

в Україні повинен існувати як незалежний правовий інститут, який діє

від імені держави і керується лише законом.

Пропонований курс лекцій з урахуванням чинного законодавства

висвітлює положення про організаційну побудову нотаріату в Ук-

раїні, правову регламентацію його діяльності, принципи нотаріальної

діяльності, завдання, загальні правила і порядок вчинення нотаріаль-

них дій.

Правовий статус нотаріуса

Нотаріус (лат. — писар, секретар) — представник органів та установ нотаріату, що законом уповноважений вчиняти нотаріальні дії.

Нотаріус при реалізації нотаріальних функцій зобов'язаний, встановивши фактичні обставини при вчиненні конкретної нотаріальної дії, здійснювати провадження за суворо регламентованими правилами.

Нотаріус — особа, на яку законом покладений обов'язок посвідчувати права і факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної сили.

Нотаріусом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту (академія, університет, інститут III—IV рівня акредитації), який пройшов стажування в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса протягом 6 місяців. Після закінчення терміну стажування особа, що бажає займатись нотаріальною діяльністю, складає кваліфікаційний іспит і отримує свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Воно видається Мін'юстом на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату.

Нотаріус, який вперше починає нотаріальну діяльність, в Головному управлінні юстиції Мін'юсту в АРК, обласному, Київському та Севастопольському міському управлінні юстиції в урочистій обстановці приносить присягу.

Приватний нотаріус для здійснення нотаріальних дій зобов'язаний зареєструвати діяльність та отримати реєстраційне посвідчення. Для цього до Головного управління юстиції Мін'юсту в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міського управління юстиції подається заява. Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається. Після отримання цього посвідчення нотаріус зобов'язаний у 3-місячний строк розпочати нотаріальну діяльність.

 

Нотаріус має право:

— витребувати від підприємств, установ, організацій відомості або документи, що необхідні для здійснення нотаріальних дій;

— складати проекти угод і заяв;

— виготовляти копії документів і виписки з них;

— давати консультації правового характеру;

— давати роз'яснення з питань здійснення нотаріальних дій.

Нотаріус зобов'язаний:

— здійснювати свої професійні обов'язки у точній відповідності до законодавства України та присяги;

— сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів;

— роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки вчинених нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана тим, хто звертається за вчиненням

нотаріальної дії, на шкоду;

— додержуватись принципу таємниці вчинюваних нотаріальних дій;

— відмовляти у здійсненні нотаріальних дій у випадку їх не відповідності законодавству України і міжнародним договорам.

Стажист нотаріуса

Стажистом нотаріуса може бути особа, що має вищу юридичну освіту. Умови роботи цього суб'єкта нотаріальних правовідносин визначаються трудовим контрактом, що укладається між стажистом і приватним нотаріусом або державною нотаріальною конторою з дотриманням норм трудового законодавства України та правил проходження стажування.

Організаційні засади діяльності державних та приватних нотаріальних контор, а також державних нотаріальних архівів.

Організація роботи державних нотаріальних архівів

Організація роботи державних нотаріальних архівів регулюється Положенням "Про державний нотаріальний архів", затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 8/5 від 7 лютого 1994 р. Відповідно до ст. 23 Закону державні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

ТЕМА №2

Місце та час здійснення нотаріальних дій та їх оплата

Тема №3

Посвідчення безспірних прав.

1. Видача свідоцтва про право на спадщину

2. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

3. Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя

4. Видача свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів

Охорона спадкового майна

Стаття 1283 ЦК. Охорона спадкового майна

1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

4. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Охорона спадкового майна здійснюється нотаріусом за місцем відкриття спадщини в інтересах спадкоємців як за законом так і за заповітом, відказополучателя та кредиторів спадкоємця, які замовляють свої права на майно. Охорона майна здійснюється на підставі заяви спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів, а також за місцем органів місцевого самоврядування, житлових органів, а у випадку, коли до кола спадкоємців входять неповнолітні або визнані у встановленім законом порядку недієздатними, то за листом органів опіки І піклування.

Нотаріус вимагає в особи, що звернулась до нього з такою заявою, свідоцтво про смерть спадкодавця та довідку про місце мешкання спадкодавця, для встановлення місця відкриття спадщини. Після цього нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідні органи місцевого самоврядування, виїжджають на місце знаходження майна і проводять опис майна у присутності зацікавлених осіб та двох понятих. Опис майна може провадитись також за місцем знаходження майна, що може не співпадати з місцем відкриття спадщини. В такому разі нотаріус направляє лист про опис майна нотаріусу за місцем знаходження майна з проханням провести опис майна та навпаки, якщо опис провадиться за місцем знаходження майна, нотаріус за місцем знаходження майна повідомляє про це нотаріуса за місцем відкриття спадщини, в любому разі свідоцтво про право на спадщину буде видаватися за місцем її відкриття. У опису спадкового майна нотаріус вказує усе майно, яке він знайшов на місці відкриття спадщини, вказує докладну характеристику предметів та відсоток їх зносу, а також вартість, якщо спадкоємці не згодні з оцінкою нотаріуса, вони вправі запросити експерта-оцінщика. Витрати, пов'язані з оплатою експерта, спадкоємці беруть на себе.

Опис майна проводиться у строк до шести місяців, тобто у строк, встановлений для прийняття спадщини. Охорона майна триває протягом шести місяців до закінчення строку для прийняття спадщини усіма спадкоємцями. Спадкоємці зобов'язані нести витрати по опису майна, а також по його охороні. Охорона спадкового майна, що признана відумерлою, тривається протягом одного року, до того моменту, як суд визнає таке спадкове майно відумерлим. Спадкове майно протягом шести місяців не можна нікуди перевозити, перекладати або продавати, якщо такі дії значно погіршать стан та ціну спадкового майна.

Якщо виникає потреба у покритті видатків, пов'язаних з охороною спадкового майна, (наприклад, оплата податків та зборів на земельну дільницю, або на житловий будинок) витрати приймають на себе спадкоємці, що призиваються до спадщини відповідно до їхньої частки у спадщині. До майна, що було описано та знаходиться під охороною, спадкоємці, закликані до спадщини, повинні ставитися як до своєї власності (ст. 1268 ЦК).

 

Якщо нотаріусу стало відомо про відкриття спадщини, він зобов'язаний сповістити про це усіх відомих йому спадкоємців, коли такими відомостями володіють інші органи або особи, вони повинні сповістити про це нотаріуса або органи місцевого самоврядування, коли нотаріуса немає.

Коли встановлено наявність у спадкодавця майна, що перейде до спадкоємців, спадкоємці, або інші особи — представники органів місцевого самоврядування, органів міліції, прокуратури, органів опіки та піклування та інші) вимагають проведення опису майна, нотаріус здійснює такий опис та приймає заходи до охорони спадкового майна, нотаріус або відповідальна особа органів місцевого самоврядування назначають відповідальну особу для охорони спадкового майна — охоронця спадкового майна.

Відповідальну особу, якщо вона дала на це згоду, призначають охоронцем успадкованого майна, і нотаріус попереджує її про кримінальну відповідальність за використання цього майна у корисливих цілях. Охоронець майна, якщо він не спадкоємець, вправі вимагати винагороди за охорону спадкового майна, а також одержувати від спадкоємців гроші за усі свої витрати, які пов'язані з охороною спадкового майна. Ризик випадкової загибелі майна, що було передано до охорони, якщо не буде доказана вина охоронця, лежить на спадкоємцях цього майна, які приймають на себе усі зобов'язання по оплаті видатків по охороні спадкового майна, а також приймають на себе усі збитки, що можуть виникнути у зв'язку з охороною цього майна.

Коли спадкодавець призначив виконавця заповіту, він може звернутися до нотаріуса або до відповідних органів місцевого самоврядування з заявою щодо прийняття засобів по охороні спадкового майна. При проведенні опису спадкового майна, нотаріус має право призначити виконавця заповіту за його згодою охоронцем спадкового майна або призначити іншу людину за згодою виконавця заповіту та спадкоємця.

Якщо відкривається спадщина за заповітом та за законом, спадкоємці за законом, що не згодні, щоб особа, яка була призначена виконавцем заповіту, була призначена охоронцем тієї частини майна, яка буде успадкована за законом, вони мають право вимагати у нотаріуса призначення охоронцем частини майна, що успадковується за законом іншої особи.

Ця особа призначається охоронцем майна, що спадкується, за законом. В цьому випадку нотаріус, що проводить опис спадкового майна, вказує в опису, що спадкове майно буде охоронятися двома охоронцями, та визначає, яке майно кожен з них буде охороняти.

Нотаріат вУкраїни

Тема №1

Поняття нотаріату та його завдання.

Згідно з Конституцією України (ст. 59) [1] кожному громадянину

гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом

з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього консти-

туційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату

обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.

Нотаріат в Україні (ст. 1 Закону) це система органів і посадо-

вих осіб, на яких покладено обовязок посвідчувати права, а також

факти, що мають юридичне значення, і вчинювати інші передбачені за-

конодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогід-

ності.

Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та за-

хист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом

здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяль-

ність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним

правам, фактам і документам.

Нотаріус посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у на-

явності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі від-

повідних документів.

Основні завдання нотаріату:

забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтере-

си фізичних та юридичних осіб;

сприяти зміцненню законності та правопорядку;

попереджати правопорушення.

Принципово новим у цьому Законі було введення в державне зако-

нодавство положення про приватний нотаріат. Крім того, нові поло-

ження Закону регламентували підвищення вимог до посади нотаріуса,

його правовий статус, порядок допущення до нотаріальної діяльності

осіб з вищою юридичною освітою.

Згідно з вимогами Закону в Україні вперше було створено дер-

жавні нотаріальні архіви.

Підвищення вимог до посади нотаріуса зумовлювалося розвитком

господарської діяльності у країні, що спричинювалось до необхідності

укладення великої кількості угод, договорів та визначення їх правово-

го значення шляхом надання їм офіційності та юридичної вірогідності.

Нині в Україні триває процес удосконалення нотаріальної діяль-

ності. Про це свідчать прийняті в 1998 р. Укази Президента України

Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні і Про впорядку-

вання справлення плати за вчинення нотаріальних дій, згідно з якими

значно поширились компетенція і повноваження приватного нотаріату.

Про подальше правове реформування нотаріату з метою безумов-

ного забезпечення важливого принципу правової держави поєднан-

ня інтересів громадянина і держави на основі пріоритетності прав

людини і громадянина свідчить проект нового закону Про нотарі-

ат, який розглядається у Верховній Раді України. У запропоновано-

му проекті Закону основним є положення про те, що нотаріат

в Україні повинен існувати як незалежний правовий інститут, який діє

від імені держави і керується лише законом.

Пропонований курс лекцій з урахуванням чинного законодавства

висвітлює положення про організаційну побудову нотаріату в Ук-

раїні, правову регламентацію його діяльності, принципи нотаріальної

діяльності, завдання, загальні правила і порядок вчинення нотаріаль-

них дій.