Три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Перше завдання - захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення несплати чеків.

Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій.

Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Друге завдання - дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання - запобігає можливим правопорушенням.

Третє завдання - запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.

Або

Основне завдання нотаріату:
- забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;
- сприяти зміцненню законності та правопорядку;
- попереджати правопорушення.
Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон України “Про нотаріат”. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігає можливим порушенням прав й інтересів осіб, які звернулися до нього.
Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам.

3. Принципи, завдання діяльності та організації нотаріату в Україні;

Принципи нотаріального процесу — це найбільш загальні правові вимоги до вчинення нотаріальної діяльності, що відображають характер нотаріального провадження. Вони закріплені в нормах права.

Принципи:

- законності;

- обґрунтованості нотаріальних актів;

- диспозитивності;

- безпосередності;

- національної мови;

- сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав та інтересів;

- таємниці вчинення нотаріальних дій.

1. Принцип законності при здійсненні нотаріальних дій необхідно розглядати у двох аспектах.

По-перше, всі дії нотаріуса та інших посадових осіб повинні підкорятися відповідним законодавчим актам.

По-друге, у рамках нотаріального процесу дотримуватися законів повинні й інші суб’єкти — фізичні та юридичні особи, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Процесуально-правовий прояв цього принципу полягає в тому, що порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії суворо врегульований законодавством.

2. Принцип обґрунтованості нотаріальних актів вимагає, щоб вчинені нотаріальні дії ґрунтувалися на дійсних обставинах, підтверджений необхідними відомостями і документами.

Представлені матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимося та вірогідності. Він перевіряє, чи виданий документ правомочним органом, чи підписаний відповідними посадовими особами, чи дотримана встановлена форма документа, чи зберіг він силу, а також інші обставини.

3. Принцип диспозитивності. Закон передбачає негідність особистої ініціативи зацікавленої особи в охороні її прав та інтересів.

Тому принцип диспозитивності у нотаріальному процесі полягає в тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки за ініціативою зацікавлених осіб, а не нотаріальних органів. Нотаріальний орган вчиняє нотаріальні дії за наявності письмової чи усної заяви такої особи.

4. Принцип безпосередності полягає у тому, що:

а) при здійсненні нотаріальної дії повинні безпосередньо бути досліджені певні документи (ст. 42 ЗУ «Про нотаріат») і встановлені особи громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 ЗУ «Про нотаріат»);

б) нотаріально засвідчувані угоди, а також заяви й інші документи мають бути підписані у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію; якщо ж правочин, заява чи інший документ підписаний у відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Принцип національної мови.

Нотаріальне діловодство ведеться українською мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути переведені їй нотаріусом або перекладачем.

6. Принцип сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав і інтересів реалізується в таких повноваженнях нотаріуса, як з’ясування відповідності волевиявлення особи її діям і намірам (ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про нотаріат») та надання допомоги у виборі оптимального варіанту угоди, що, у свою чергу, полягає у: роз’ясненні прав і обов’язків, відповідних законів і підзаконних актів; попередженні про наслідки вчинених нотаріальних дій (ст. 5 ЗУ «Про нотаріат»); складанні проектів угод і заяв, виготовленні копій документів і виписок з них (ст. 4 ЗУ «Про нотаріат»); витребуванні необхідних документів доказів (ст. 46 ЗУ «Про нотаріат»).

7. Принцип таємниці вчинення нотаріальних дій. Нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, повинні зберігати таємницю вчинення цих дій (ч. 2 ст. 5, ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»).

Вимога таємниці нотаріальних дій означає насамперед те, що їх слід вчиняти тільки у присутності безпосередньо зацікавленої особи (чи осіб) і лише в разі потреби у присутності тих, хто надає їм допомогу (представників, перекладача, громадян, що підписують документи за хворих чи неписьменних, і т. ін.).

4. Джерела нотаріального процесуального права;

Джерела нотаріального процесуального права — це нормативні акти, які регулюють організацію нотаріальних органів і процесуальний порядок вчинення ними нотаріальних дій.

Джерелом нотаріального процесуального права передо всім слід назвати конституцію україни, яка закріпила низку важливих загальних положень принципового значення для діяльності нотаріальних органів.

Основні положення діяльності нотаріальних органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, врегульовано законом україни "про нотаріат", який був прийнятий верховною радою україни 2 вересня 1993 р. І набрав чинності 1 січня 1994 р.

Законом україни "про нотаріат" детально регламентовано питання організації діяльності нотаріальних органів.

Новим законом для підвищення професійного рівня нотаріусів установлено більш високі вимоги для зайняття посади нотаріуса (обов'язкове стажування, складання кваліфікаційного іспиту, одержання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю).

Посилено вимоги щодо відповідальності нотаріуса. Урегульовано підстави для анулювання свідоцтва на право заняття нотаріальною діяльністю, чітко визначено права та обов'язки нотаріуса. Водночас установлено правові гарантії захисту прав та інтересів нотаріуса.

Три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Перше завдання - захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення несплати чеків.

Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій.

Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Друге завдання - дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання - запобігає можливим правопорушенням.

Третє завдання - запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.

Або

Основне завдання нотаріату:
- забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;
- сприяти зміцненню законності та правопорядку;
- попереджати правопорушення.
Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон України “Про нотаріат”. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігає можливим порушенням прав й інтересів осіб, які звернулися до нього.
Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам.

3. Принципи, завдання діяльності та організації нотаріату в Україні;

Принципи нотаріального процесу — це найбільш загальні правові вимоги до вчинення нотаріальної діяльності, що відображають характер нотаріального провадження. Вони закріплені в нормах права.

Принципи:

- законності;

- обґрунтованості нотаріальних актів;

- диспозитивності;

- безпосередності;

- національної мови;

- сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав та інтересів;

- таємниці вчинення нотаріальних дій.

1. Принцип законності при здійсненні нотаріальних дій необхідно розглядати у двох аспектах.

По-перше, всі дії нотаріуса та інших посадових осіб повинні підкорятися відповідним законодавчим актам.

По-друге, у рамках нотаріального процесу дотримуватися законів повинні й інші суб’єкти — фізичні та юридичні особи, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Процесуально-правовий прояв цього принципу полягає в тому, що порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії суворо врегульований законодавством.

2. Принцип обґрунтованості нотаріальних актів вимагає, щоб вчинені нотаріальні дії ґрунтувалися на дійсних обставинах, підтверджений необхідними відомостями і документами.

Представлені матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимося та вірогідності. Він перевіряє, чи виданий документ правомочним органом, чи підписаний відповідними посадовими особами, чи дотримана встановлена форма документа, чи зберіг він силу, а також інші обставини.

3. Принцип диспозитивності. Закон передбачає негідність особистої ініціативи зацікавленої особи в охороні її прав та інтересів.

Тому принцип диспозитивності у нотаріальному процесі полягає в тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки за ініціативою зацікавлених осіб, а не нотаріальних органів. Нотаріальний орган вчиняє нотаріальні дії за наявності письмової чи усної заяви такої особи.

4. Принцип безпосередності полягає у тому, що:

а) при здійсненні нотаріальної дії повинні безпосередньо бути досліджені певні документи (ст. 42 ЗУ «Про нотаріат») і встановлені особи громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 ЗУ «Про нотаріат»);

б) нотаріально засвідчувані угоди, а також заяви й інші документи мають бути підписані у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію; якщо ж правочин, заява чи інший документ підписаний у відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Принцип національної мови.

Нотаріальне діловодство ведеться українською мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути переведені їй нотаріусом або перекладачем.

6. Принцип сприяння фізичним і юридичним особам у реалізації їхніх прав і інтересів реалізується в таких повноваженнях нотаріуса, як з’ясування відповідності волевиявлення особи її діям і намірам (ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про нотаріат») та надання допомоги у виборі оптимального варіанту угоди, що, у свою чергу, полягає у: роз’ясненні прав і обов’язків, відповідних законів і підзаконних актів; попередженні про наслідки вчинених нотаріальних дій (ст. 5 ЗУ «Про нотаріат»); складанні проектів угод і заяв, виготовленні копій документів і виписок з них (ст. 4 ЗУ «Про нотаріат»); витребуванні необхідних документів доказів (ст. 46 ЗУ «Про нотаріат»).

7. Принцип таємниці вчинення нотаріальних дій. Нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, повинні зберігати таємницю вчинення цих дій (ч. 2 ст. 5, ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»).

Вимога таємниці нотаріальних дій означає насамперед те, що їх слід вчиняти тільки у присутності безпосередньо зацікавленої особи (чи осіб) і лише в разі потреби у присутності тих, хто надає їм допомогу (представників, перекладача, громадян, що підписують документи за хворих чи неписьменних, і т. ін.).

4. Джерела нотаріального процесуального права;

Джерела нотаріального процесуального права — це нормативні акти, які регулюють організацію нотаріальних органів і процесуальний порядок вчинення ними нотаріальних дій.

Джерелом нотаріального процесуального права передо всім слід назвати конституцію україни, яка закріпила низку важливих загальних положень принципового значення для діяльності нотаріальних органів.

Основні положення діяльності нотаріальних органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, врегульовано законом україни "про нотаріат", який був прийнятий верховною радою україни 2 вересня 1993 р. І набрав чинності 1 січня 1994 р.

Законом україни "про нотаріат" детально регламентовано питання організації діяльності нотаріальних органів.

Новим законом для підвищення професійного рівня нотаріусів установлено більш високі вимоги для зайняття посади нотаріуса (обов'язкове стажування, складання кваліфікаційного іспиту, одержання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю).

Посилено вимоги щодо відповідальності нотаріуса. Урегульовано підстави для анулювання свідоцтва на право заняття нотаріальною діяльністю, чітко визначено права та обов'язки нотаріуса. Водночас установлено правові гарантії захисту прав та інтересів нотаріуса.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США