Тема 7. Фінансові аспекти реорганізації підприємств

Тема 7. Фінансові аспекти реорганізації підприємств

1. Зміст реорганізації та її види.

2. Загальні передумови реорганізації.

3. Сутність та основні завдання реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства.

4. Злиття та приєднання – як методи укрупнення підприємства.

5. Оцінка ефективності проведення реорганізації.

6. Необхідність здійснення реорганізації, спрямованої на розукрупнення.

7. Реорганізація підприємства шляхом його поділу.

8. Порядок здійснення реорганізації шляхом виділення.

9. Перетворення – як особлива форма реорганізації підприємства

 

Зміст реорганізації та її види.

Реорганізація — це повна або часткова заміна власників кор­поративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних під­розділів або створення на базі одного підприємства кількох, нас­лідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником. У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб'єктів господарювання. Рішен­ня щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Серед основних причин реорганіза­ції здебільшого виокремлюють такі:

§ суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів;

§ згортання діяльності;

§ необхідність фінансової санації;

§ необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;

§ диверсифікація діяльності;

§ податкові мотиви;

§ необхідність збільшення власного капіталу (з метою покрит­тя потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності).

Зрозуміло, що причини та мотиви, які спонукають власників і керівництво підпрємства до прийняття рішення щодо реорганізації, визначають і форму майбутньої реорганізації. За формальними ознаками розрізняють такі 3 напрями реорганізації (див. рис.1.):

1) спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2) спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3) без зміни розмірів підприємства (перетворення).

 

Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках – за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням господарського суду.

 

Існує ще й така рекомендована класифікація фінансової реорганізації підприємств за окремими ознаками:

1) за автономністю проведення:

· фінансова реструктуризація, що здійснюється підприємством як самостійний захід;

· фінансова реорганізація, що здійснюється в комплексі з реорганізацією підприємства.

2) за метою здійснення:

· фінансова реорганізація, що здійснюється з метою досягнення стратегічної мети фінансового розвитку підприємства;

· фінансова реорганізація, що здійснюється з метою адаптації до зхміни умов зовнішнього середовища.

3) за можливостями здійснення:

· фінансова реорганізація, що здійснюється підприємством самостійно;

· фінансова реорганізація, що здійснюється із зовнішньою допомогою партнерів;

· фінансова реорганізація, що здійснюється за допомогою державних органів управління підприємством.

4) за характером фінансування передбачуваних заходів:

· фінансова реорганізація, що не потребує залучення додаткового капіталу;

· фінансова реорганізація, що потребує залучення додаткового капіталу.

5) за напрямками проведення:

· реструктуризація складу пасиву балансу;

· реструктуризація сткладу активу балансу;

· реструктуризація складу грошових потоків підприємства.

6) за формами проведення реструктуризації складу пасиву балансу:

· зміна умов виплати боргу;

· переведення простроченої кредиторської заборгованості у більш ліквідні довгострокові фінансові інструменти;

· переведення боргу на іншу юридичну особу;

· заміна боргу на власність;

· додаткова емісія акцій;

· залік взаємних платіжних вимог;

· проведення ефективної дивідендної політики;

· залучення приватних інвестицій та ін.

7) за формами проведення реструктуризації складу активу балансу:

· прискорення інкасації боргу за поставлену продукцію;

· переведення дебіторської заборгованості за розрахунками за продукцію у більш ліквідні фінансові інструменти;

· рефінансування дебіторської заборгованості у грошові кошти;

· продаж невикористовуваних та понаднормативних запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів;

· уцінка та прискорена реалізація долі готової продукції;

· ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

· продаж окремих довгострокових фінансових інструментів інвестування та ін.

8) за формами проведення реструктуризації складу грошових потоків:

· запровадження гнучкої системи цінових знижок;

· надання в оренду невикористовуваних приміщень та обладнання;

· використовування методу прискореної амортизації активів;

· скорочення суми постійних поточних витрат;

· зменшення суми податкових платежів та ін.

Перед здійсненням реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, що потребують реорганізації, та оцінити їх ринкову вартість. Як правило, під час реорганізації засвідчуються приховані резерви підприємств, що реорганізуються. Це зумовлено необхідністю одержати реальну оцінку вартості таких підприємств з метою встановлення правильних пропорцій обміну корпоративних прав підприємств, які виступають правопопередниками на корпоративні права правонаступників.

Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передатний або роздільний баланс (передатний складається у разі злиття чи приєднання підприємств, роздільний – при поділі чи виділенні).

 

Необхідність здійснення реорганізації, спрямованої на розукрупнення.

 

Розукрупнення підприємства (поділ, виділення) здійснюється, як правило, в таких випадках:

Якщо у підприємства поряд з прибутковими секторами дія­льності є значна кількість збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виділення підрозділів, які санаційно спро­можні для проведення їх фінансового оздоровлення, в т.ч. шляхом приватизації. Структурні ж підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з часом оголошується банкрутом.

Якщо у підприємств високий рівень диверсифікації сфер ді­яльності і до них (різних ділянок виробництв) виявляють інтерес кілька інвесторів. Тож, у результаті розукрупнення кожен з інве­сторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільше при­ваблює, не обтяжуючи себе при цьому непрофільними виробничими структурами.

3. При проведенні передприватизаційної підготовки державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

4. За рішенням антимонопольних органів, якщо підприємства зловживають монопольним становищем на ринку (може бути прий­нято рішення про примусовий поділ даних монопольних утворень).

5. З метою створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів), наприклад у результаті виділення з мате­ринської компанії дочірніх підприємств.

Даний напрям реорганізації дає можливість сконцентруватися на окремих стратегічних сферах діяльності підприємства.

Реорганізація підприємства, яке підлягає примусовому розук­рупненню, здійснюється монополістом самостійно за умови лік­відації даного монопольного утворення на ринку. Примусовий поділ не застосовується у випадках:

а) неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних
одиниць;

б) наявності щільного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції під­приємства становить менше30 %).

 

Тема 7. Фінансові аспекти реорганізації підприємств

1. Зміст реорганізації та її види.

2. Загальні передумови реорганізації.

3. Сутність та основні завдання реорганізації, спрямованої на укрупнення підприємства.

4. Злиття та приєднання – як методи укрупнення підприємства.

5. Оцінка ефективності проведення реорганізації.

6. Необхідність здійснення реорганізації, спрямованої на розукрупнення.

7. Реорганізація підприємства шляхом його поділу.

8. Порядок здійснення реорганізації шляхом виділення.

9. Перетворення – як особлива форма реорганізації підприємства