Особливості виконання заходів щодо реорганізації акціонерного товариства в різних формах

Злиття та приєднання.

Стратегічною метою злиття та приєднання є досягнення більшої ефективності діяльності підприємства. В світовій практиці ці заходи звичайно проводяться для:

· заміни «команди» управлінців;

· об'єднання зусиль для досягнення мети;

· зниження накладних та організаційних витрат при значних обсягах виробництва;

· отримання максимального контролю над процесом виробництва способом злиття з постачальником чи споживачем;

· взаємного доповнення ресурсами (наприклад, якщо на підприємстві є унікальна технологія, але воно не може її застосовувати через відсутність засобів, кадрів тощо);

· вигідного розміщення вільних засобів.

У випадках, передбачених чинним законодавством[112], як при злитті, так і під час приєднання потрібне попереднє погодження Антимонопольного комітету.

Злиттям акціонерних товариств визнається виникнення нового акціонерного товариства-правонаступника з передачею йому згідно з передавальними актами всіх прав та обов'язків двох або більше акціонерних товариств одночасно з їх припиненням[113]. Акціонерне товариство може брати участь у злитті лише з іншим акціонерним товариством.

Процедура злиття акціонерних товариств здійснюється за таким порядком:

1) прийняття загальними зборами кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, рішення про припинення товариства шляхом злиття, про створення комісії з припинення товариства, а також про обрання персонального складу комісії з припинення;

2) задоволення вимог кредиторів, заявлених до акціонерного товариства[114];

3) реалізація акціонерами товариства права вимоги обов'язкового викупу належних їм цінних паперів акціонерного товариства[115];

4) складення комісією з припинення товариства передавального акта;

5) прийняття наглядовою радою кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, рішення про затвердження проекту статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств, про затвердження проекту договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження пояснень до умов договору про злиття, про схвалення передавального акта, підготовленого комісією з припинення товариства, а також про затвердження умов конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції товариства, створюваного в результаті злиття акціонерних товариств;

6) отримання наглядовою радою акціонерного товариства висновку незалежного експерта щодо умов договору про злиття акціонерних товариств;

7) прийняття загальними зборами кожного товариства, що бере участь у злитті, рішення про затвердження передавального акта, про затвердження договору про злиття акціонерних товариств, про затвердження статуту акціонерного товариства, а також про обрання уповноважених осіб акціонерного товариства на здійснення подальших дій щодо припинення акціонерного товариства шляхом злиття;

8) подання уповноваженими особами акціонерних товариств, що беруть участь у злитті, заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

9) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

11) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії акцій;

12) обмін акцій товариства, створюваного в результаті злиття, на акції товариств, що припиняються;

13) затвердження результатів розміщення (обміну) акцій уповноваженими особами акціонерних товариств, що беруть участь у злитті;

14) державна реєстрація статуту акціонерного товариства, створюваного в результаті злиття, в органах державної реєстрації;

15) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення (обміну) акцій;

16) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення (обміну) акцій створюваного в результаті злиття товариства на акції товариств, що припиняються, та скасування Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску акцій товариств, що припинилися;

17) державна реєстрація припинення акціонерних товариств, що припинилися шляхом злиття;

18) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій товариства, створюваного в результаті злиття.

Приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усіх його (їх) прав та обов'язків іншому акціонерному товариству-правонаступнику[116]. Акціонерне товариство може приєднатися лише до іншого акціонерного товариства.

Процедура приєднання акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку процедури злиття акціонерних товариств.

Поділ та виділ.

Найчастіше мотивом поділу і виділу є бажання сконцентрувати зусилля керівництва на головному напрямку діяльності підприємства, не відволікаючись на другорядні (недостатньо прибуткові) види діяльності та не допускаючи розпорошення ресурсів.

Ці форми реорганізації схожі тим, що в обох випадках відбувається виникнення нової юридичної особи. Межі правонаступництва юридичних осіб, які знову виникли під час поділу і виділу, визначаються розподільним балансом.

Поділом акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею усіх його прав та обов'язків більше ніж одному новому акціонерному товариству-правонаступнику згідно з розподільним балансом[117]. Акціонерне товариство може ділитися лише на акціонерні товариства.

Процедура поділу акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку процедури злиття акціонерних товариств.

Виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства[118]. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство.

Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється аналогічно порядку процедури злиття акціонерних товариств.

 

Перетворення акціонерного товариства.

Перетворенням акціонерного товариства визнається зміна його організаційно-правової форми з припиненням та передачею всіх його прав і обов'язків підприємницькому товариству-правонаступнику згідно з передавальним актом[119].

Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив.

Учасники створюваного при перетворенні нового підприємницького товариства ухвалюють на своєму спільному засіданні рішення про затвердження установчих документів такої юридичної особи і обрання (призначення) органів управління відповідно до вимог законодавства.

Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства-правонаступника відбувається із збереженням співвідношення між частками акціонерів у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворюється.

 

6.3 Дочірні підприємства: сутність і порядок функціонування

 

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України[120].

Визначення терміну «дочірнє підприємство» (далі ДП) міститься в нормативному документі Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації, якій має назву «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затверджений і набув чинності за наказом Держстандарту України № 288 від 22.11.1994 р., у якому сказано: «Дочірнє підприємство - це підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство».

Порядок створення, діяльності, реорганізації і ліквідації підприємств в Україні регулюється Господарським кодексом України.

Згідно з Господарським кодексом України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Кодексом та іншими законами.

У ст. 63 «Види та організаційні форми підприємств» Господарського кодексу України сказано, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126, підприємство визнається дочірнім.

Правові статуси ДП, філій та представництв товариства мають відмінності між собою.

Філія - структурно відособлена частина юридичної особи, що знаходиться за межами розміщення органа управління юридичної особи і здійснює ту саму діяльність (виробничу, наукову і тому подібну), що і юридична особа в цілому. У філії є своє керівництво, що підпорядковується органу управління юридичної особи і діє на підставі доручення, що видається відповідним органом управління юридичної особи.

Представництво - структурно відособлена частина юридичної особи, що знаходиться за межами розміщення органа управління юридичної особи і діє від його імені. Діяльність представництва обмежується винятково представницькими функціями (укладення угод, здача-прийняття продукції тощо).

Характерні риси дочірніх підприємств, філій і представництв представлені у таблиці 6.1.

 

Таблиця 6.1 – Характерні риси дочірніх підприємств, філій і представництв

Ознака	Філії	Представництва	Дочірні підприємства
Юридичний статус	Відокремлений підрозділ	Відокремлений підрозділ	Юридична особа
Функції	Господарські, представницькі	Представницькі (юридичні дії)	Господарські, представницькі
Державна реєстрація	Не підлягають	Не підлягають	Підлягають
Діє на підставі	Положення	Положення	Статуту
Повноваження керівника визначаються	Довіреністю	Довіреністю	Статутом

 

Юридична особа – суб’єкт, що має відособлене майно, що може від свого імені одержувати майнові і немайнові, пов’язані з майновими права і нести обов’язки, а також бути позивачем і відповідачем у суді та арбітражному суді.

Філії та представництва не є юридичними особами, діють на підставі Положення, затвердженого Товариством, і здійснюють свою діяльність від імені Товариства, що їх створило. Філії та представництва не підлягають державній реєстрації. Легалізація їх діяльності здійснюється шляхом внесення Товариством інформації про створення зазначених відокремлених підрозділів у свою реєстраційну картку[121].

Філії та представництва можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону[122].

Філії та представництва Товариства зобов’язані вести окремий облік своєї діяльності. Баланс філії та представництва входить до балансу Товариства.

Відповідальність за діяльність філій та представництв несе Товариство, що їх створило.

Рішення про створення ДП і затвердження його Статуту є прерогативою вищого органу АТ - Загальних зборів акціонерів. Більш того, рішення цього питання відноситься до виняткової компетенції Загальних зборів, яку вони не вправі делегувати ніяким іншим органам управління АТ, а рішення приймається кваліфікованою більшістю голосів акціонерів (3/4 присутніх на Загальних зборах).

На відміну від філії та представництва дочірнє підприємство є юридичною особою і діє на підставі Статуту, який затверджує Товариство. Дочірнє підприємство реєструється за місцем його знаходження в порядку, передбаченому чинним законодавством[123].

Основними документами АТ, що регулюють порядок створення, діяльності, реорганізації і ліквідації ДП, є «Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації ДП» і Статут ДП, що затверджуються Загальними зборами акціонерів.

Положення докладно розглядає механізм створення ДП, починаючи від ініціювання процедури його створення, підготування техніко-економічного обґрунтування необхідності створення ДП, визначення змісту його Статуту, засобів управління ДП і органів його управління і закінчуючи питаннями реорганізації та ліквідації ДП.

Статут ДП визначає: цілі його створення; види діяльності; термін, на який воно створено; наявність та розмір статутного капіталу, правовий титул наданого йому майна; порядок управління підприємством; взаємовідносини органа управління ДП з АТ; взаємовідносини органа управління ДП з його працівниками; порядок розподілу прибутку ДП; взаємну відповідальність АТ і дочірнього підприємства за своїми зобов’язаннями, а також порядок реорганізації і ліквідації ДП.

Управління ДП здійснюється: АТ, який є його засновником і власником; керівництвом ДП в особі директора, з яким укладається трудовий контракт; іншими посадовими особами, що затверджуються АТ за представленням директора ДП.

АТ управляє ДП шляхом:

· затвердження Статуту ДП і внесення змін і доповнень до нього;

· визначення в Статуті меж повного господарського ведення майном ДП і обсягу повноважень директора по укладенню угод щодо зазначеного майна;

· затвердження річних виробничо-фінансових планів діяльності ДП;

· призначення і звільнення з посади керівництва ДП, визначення умов контракту та трудових договорів, що укладаються з ними;

· попереднє затвердження угод на суму, що перевищує зазначену в Статуті ДП;

· затвердження річних результатів діяльності ДП, визначення порядку розподілу прибутку і покриття збитків;

· ухвалення рішення про припинення діяльності ДП шляхом його реорганізації або ліквідації.

Рішення питань щодо створення, реорганізації, ліквідації ДП, затвердження його Статуту і результатів діяльності за рік відноситься до виняткової компетенції Загальних зборів, а виконання інших функцій власника ДП між Загальними зборами може виконуватися шляхом делегування цих повноважень Наглядовій раді або Правлінню АТ.

Дуже важливе питання про взаємну відповідальність АТ і ДП за своїми зобов’язаннями. ДП, як юридична особа, відповідає за своїми зобов’язаннями всім закріпленим за ним майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення. Засновник (власник) ДП не відповідає за зобов’язаннями останнього, а ДП не відповідає за зобов’язаннями свого засновника (власника), крім випадків, передбачених законодавчими актами України (ст. 7 Закону України «Про власність»). Приклад: товариства з повною, додатковою відповідальністю, командитні товариства.

 

Звідси випливає висновок про те, що, зокрема при банкрутстві ДП, головне підприємство не несе обов’язків по розрахунках із кредиторами ДП і, якщо інше навіть буде передбачено в Статуті ДП, ці положення Статуту не будуть діяти, тому що будуть суперечити чинному законодавству.

Припинення діяльності ДП відбувається шляхом реорганізації або ліквідації. Кошти ДП, що залишилися після розрахунків із бюджетом і робітниками підприємства, використовуються за указівкою засновника (власника).

ДП вважається ліквідованим із моменту винятку його з державного реєстру підприємств.