Види цінних паперів. Положення щодо цінних паперів

Специфіка корпоративного капіталу полягає в тому, що він виступає у двох формах – реального капіталу (основні та оборотні фонди) та капіталу, представленого корпоративними правами у вигляді цінних паперів. Роздвоєння корпоративної власності проявляється в тому, що власником реального капіталу корпорації виступає саме акціонерне товариство, а власниками цінних паперів - акціонери.

Акціонери (засновники і учасники) при купівлі акцій отримують певні корпоративні права у цьому товаристві. Проте, вони мають право власності лише на акції, ту їх кількість, яку вони придбали. З акцією вони мають право здійснювати операції відповідно до чинного законодавства тих країн, де зареєстровані АТ. В Україні власність на цінні папери належить до поняття приватної власності і акціонери повинні здійснювати з ними операції як з приватною власністю. Вони можуть здійснювати їх відчуження (вільне в публічних акціонерних товариствах, згідно законодавства в приватних акціонерних товариствах) і втрату тих прав і відповідно обов'язків, які несе в собі володіння корпоративними правами.

Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам[94].

У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага.

Цінні папери поділяють на такі групи[95]:

· пайові цінні папери (акції);

· боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);

· похідні цінні папери (фондові деривативи[96]: ф'ючерси та опціони);

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати в майбутньому цінні папери, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених цим договором умовах.

Фондовий дериватив - дериватив, щодо якого Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зробила висновок про належність його до похідних цінних паперів як опціону або ф’ючерсу згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р., № 448/96-ВР. До них відносяться ф'ючерси та опціони.

Ф'ючерси – ціні папери, що містять договірні зобов’язання купити або продати до визначеної дати певну кількість товарів або фінансових інструментів (цінних паперів, валюти) за ціною, погодженою в момент укладання угоди; має на меті отримання різниці в цінах або курсах з моменту укладання угоди до моменту її реалізації.

Опціони – ціні папери, предметом яких є право (а не зобов’язання) особи, яка їх придбала, продати чи купити базові цінності (товари, інші цінні папери, валюту) за насамперед визначеною ціною і в заздалегідь установлений термін.

· приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).

Корпоративні права можуть виступати у вигляді корпоративних цінних паперів або засвідчених часток чи паїв у господарських товариствах, які не є акціонерними. Частки та паї визначаються в установчих документах таких господарських товариств, і, як правило, переходи прав власності на корпоративні права знаходять своє відображення у змінах до цих установчих документів.

Треба мати на увазі, що не всі цінні папери є корпоративними. Так, в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу такі види цінних паперів, як акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери (до 1999 р. мали обіг приватизаційні майнові сертифікати, з житловими чеками та земельними бонами поки що немає ясності). Отже, більшість цінних паперів в Україні представляє відносини позики, а не часток чи паїв у статутних капіталах.

Тому до корпоративних цінних паперів слід віднести насамперед акції, облігації акціонерних товариств та похідні цінні папери акціонерних товариств – ф'ючерси та опціони.

Термін «ринок капіталу» – дуже широкий: він охоплює всі ринки, на яких продаються акції, облігації, ф'ючерси і інші фінансові інструменти.

Термін «ринок цінних паперів» – більш специфічний: він відноситься тільки до акцій і облігацій.

Термін «ринок акціонерного капіталу» – це більш вузький: він відноситься тільки до акцій, які можуть називатися акціонерним капіталом.

Положення щодо цінних паперів. Управління цінними паперами є надзвичайно важливим напрямом корпоративного управління. Капітал акціонерних товариств існує в матеріальній формі і формі цінних паперів. Від ефективності діяльності акціонерного товариства залежить стан його акцій. Проте, досить часто трапляються випадки, коли зміни ціни акцій не пов'язані з господарською діяльністю корпорації.

Водночас падіння курсу акцій має негативний вплив на господарську діяльність, і тому важливість підтримання належного стану акцій, як правило, зумовлює особливу увагу корпорації до своїх цінних паперів, часто така увага проявляється у створенні окремого положення щодо цінних паперів і виділенні окремих працівників і навіть відділів, функціями яких є робота з цінними паперами корпорації. При цьому: розробляються і затверджуються внутрішні документи, такі, як положення про цінні папери акціонерного товариства або про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, про відділ цінних паперів та ін.

У положенні про цінні папери, як правило, наведено види цінних паперів, які може випускати корпорація, та шляхи їх емісії. Як правило, це акції – іменні, прості та привілейовані; облігації –процентні та цільові, з вільним і обмеженим обігом; опціони, векселі – прості та переказні та інші види цінних паперів, які можуть мати обіг і які вважає за потрібне емітувати ця корпорація.

У положенні визначається бездокументна форма випуску (у вигляді записів в електронних базах даних), обов'язкові реквізити, які стосуються того чи іншого виду цінних паперів.

У положення вписують також деякі законодавчі вимоги щодо неподільності акцій, кількість голосів, яку вона дає, права власників привілейованих акцій.

У положенні можуть бути визначені також умови та способи конвертації акцій, їх анулювання, особливості конвертації облігацій, особливості випуску опціонів.

Часто в документ закладаються умови розрахунків за цінні папери, наприклад, у разі визнання (оголошення) акції недійсною. Крім того, зазначаються терміни таких виплат та джерела, з яких вони сплачуються.

Може бути записана і прийнята вимога, згідно з якою покупець отримує акції за договором купівлі-продажу, укладеним з корпорацією, через внесення готівки у її касу, переказ грошей на рахунок поштою або телеграфом, переказ грошей з свого розрахункового рахунку в банку на рахунок акціонерного товариства безготівковим способом, надання майна у натуральній формі у власність корпорації, а також іншими способами, які можуть бути застосовані і які слід відобразити в корпоративних документах.

Якщо корпорація планує випускати інші цінні папери, наприклад облігації, то в положенні розписуються і затверджуються умови їх випуску. Окремим розділом визначаються умови невиконання зобов'язань покупців цінних паперів корпорації щодо термінів та розмірів їх оплати, умови реалізації корпорацією неоплачених акцій.

У положенні можуть бути визначені права неповнолітніх щодо їх права розпорядження акціями, умови передачі акцій на відповідний термін у довірче управління, в тому числі довірчому товариству. На практиці ці відносини регулюються відповідним нормами права, і тому пункти положення можуть лише структурувати ці норми, об'єднавши їх в єдиному документі.