Тема 4. Методичні основи стандартизації. Системи стандартів..

4.1. Методи та принципи стандартизації

4.2. Систематизація, класифікація та кодування.

4.3. Єдині міжгалузеві системи стандартів.

 

Методи та принципи стандартизації

Згідно з методологією та практичною діяльністю стандартизації для вирішення поставлених перед нею завдань слід виділити низку методичних принципів, а саме:

• принцип плановості;

• принципи перспективності;

• принцип оптимальності;

• принцип динамічності;

• принцип системності;

• принцип обов'язковості

Принцип плановості

Забезпечується шляхом складання перспективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації. Планування в галузі стандартизації є складовою частиною системи державного планування.
Планування слід здійснювати для послідовного, системного розвитку народного господарства, правильного розподілення ресурсів. Ефективність планування є однією з ланок управління народним господарством, засобом забезпечення темпів розвитку економіки країни, гарантією успішного створення матеріально-технічної бази промисловості.

Планування здійснюється шляхом складання на науковій основі перспективних і поточних планів для усіх рівнів народного господарства, координування і контролю за виконанням, досягнення високих кінцевих результатів при правильному розподіленні матеріальних і грошових ресурсів. Об’єм і спрямованість планів зі стандартизації визначається завданнями, які стоять перед народним господарством на конкретний період. Плани включають програми комплексної стандартизації та метрологічного забезпечення

Принципи перспективності

Забезпечуються розробкою і випуском випереджаючих стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації відносно досягнутого рівня. До того ж норми та вимоги, які запроваджуються у стандартах, будуть оптимальними в майбутньому. Випереджаючі стандарти містять норми і вимоги, шо перевищують існуючий рівень, і тим самим орієнтують науку і виробництво на динамічний розвиток науково-технічного прогресу. Базою для розробки випереджаючих стандартів є науково-технічні прогнози.

Випереджаючі стандарти дають змогу планувати процес підвищення якості, надають розробникам і споживачам інформацію щодо параметрів виробів у майбутньому. Ці стандарти являють собою, якоюсь мірою, програму організації виробництва щодо випуску продукції підвищеної якості. У той же час на розробників випереджаючих стандартів покладено велику відповідальність за правильність прогнозування розвитку науки та техніки на визначений період

Принцип оптимальності

Передбачає вироблення й прийняття таких норм, правил та вимог, шо забезпечують народному господарству оптимальні втрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних. Під час вирішення різних завдань та проблем найвища результативність буде досягнута тоді, коли із великої кількості можливих варіантів рішень будуть відібрані найбільш раціональні та економічні, тобто оптимальні варіанти. А це, своєю чергою, сприяє підвищенню ефективності виробництва та продуктивності праці

Принцип динамічності

Передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів. Чинні стандарти підлягають перевірці згідно з рядком в інформаційних даних. Під час перевірки визначають науково-технічний рівень стандартів, за потребою розробляють пропозиції шодо оновлення застарілих показників, норм, характеристик, вимог, термінів, визначень, позначень, одиниць фізичних величин. Результати перевірки можуть слугувати підставою для перегляду стандарту.

Під час періодичного оцінення та перегляду стандартів важливо визначити їх відповідність існуючим і можливим потребам споживачів, врахувати зміни вимог споживачів. Якщо стандарти не будуть враховувати потреби суспільства, то вони виявляться непотрібними, більш того — вони будуть перешкодою для подальшого прогресу.

Наприклад, особливо швидко застарівають стандарти на товари народного
споживання, що пов’язано зі зміною вимог споживачів, їх матеріальним становищем, рівнем та відношенням роздрібних цін на різні товари, швидкоплинністю моди тощо. Цими обставинами пояснюється те, що одні товари користуються підвищеним попитом, а інші залежуються, уціняються, але однаково не знаходять споживача. Тому основне завдання стандартизації – розробляти такі стандарти на товари народного споживання, які б сприяли усуненню подібних диспропорцій у реалізації виробів і давали змогу більш гнучко регулювати якість продукції, що значно підвищить попит на неї.

Принцип системності

Забезпечується розробкою нормативних документів на об’єкти стандартизації, шо належать до певної галузі та встановлюють взаємопогоджені вимоги до усіх об’єктів на підставі загальної мети. Цей принцип визначає розробку стандартів чи іншої нормативної документації як елемента системи і приводить до упорядкування закономірно розташованих і взаємопов’язаних конкретних об’єктів стандартизації в єдину систему. При цьому вони пов'язані між собою внутрішньою сутністю.

Для вивчення об’єкта у цілому слід знайти загальні закономірності, які об’єднують у ньому різні властивості. Не менш важливою передумовою розвитку системних досліджень є створення укрупнених комплексів. До них належать автоматизовані потокові технологічні лінії, комплексні системи управління, міжгалузеві системи стандартів тощо.

Успішна розробка великих комплексних проблем суспільства, системний підхід до їх вирішення та впровадження отриманих результатів у народне господарство сприяє подальшому науково-технічному прогресу і розвитку економіки країни

Принцип обов'язковості

Визначає законодавчий характер стандартизації. В Україні стандарти та інша нормативна документація мають обов’язковий характер, їх повинні додержуватись усі підприємства і організації незалежно від форми власності. За порушення вимог стандартів, іншої нормативної документації передбачена юридична відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридична відповідальність залежно від виду порушення може бути дисциплінарна, матеріальна чи кримінальна.

Відповідальність за випуск у продаж неякісних, нестандартних чи некомплектних товарів наступає незалежно від того, чи вони надійшли у такому виді від виробника або постачальника, чи зіпсовані у магазині, або під час зберігання на складі, чи базі. Кримінальним визнається вже сам випуск таких товарів у продаж. Тому, торговельні робітники, а саме товарознавці, повинні брати на реалізацію тільки якісний товар і не допускати до продажу зіпсовані та некомплектні вироби, тим самим захищаючи інтереси споживача

На основі принципів стандартизації була сформована система її методів. Стандартизація в своїй діяльності використовує різноманітні методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

– уніфікація – це метод стандартизації, який спрямований на вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів. Уніфікація є одним з найпоширеніших і ефективних методів стандартизації, вона полегшує виробництво, експлуатацію і ремонт машин за рахунок зменшення номенклатури запасних частин;

Уніфікація дає змогу знизити вартість виробництва нових виробів, підвищити серійність та рівень автоматизації виробничих процесів, знизити трудомісткість виготовлення. організувати спеціалізовані виробництва.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація.

Види уніфікації представлені на рис. 5.

Основними напрямами уніфікації є: розробка типорозмірних рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів, деталей; розробка типових виробів з метою створення уніфікованих груп однорідної продукції; розробка уніфікованих технологічних процесів; доцільне обмеження номенклатури виробів та матеріалів для використання.

 

Рис. 5. Види уніфікації

 

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація – усунення невиправданої різноманітності однойменних об’єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об’єктів при розробці обмежувальних стандартів. Робота з симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше використовуються. Симпліфікація веде до спрощення виробництва шляхом виключення зайвих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів звітів та документації, об’єднання норм запасів матеріалів та інше.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення. які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціонального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин.

Внутрішньотипова уніфікаціяподіляється на внутрішньорозмірну і міжрозмірну. Внутрішньорозмірна уніфікація - уніфікація всіх модифікацій певного об'єкта з базовою моделлю чи між собою на основі одного типорозміру. Такою уніфікацією є уніфікація автомобілів «Жигулі». Спочатку вона проводилася на основі базової моделі ВАЗ 2101 (2102, 2103, 2111, 2106), потім – на основі ВАЗ 2105 і 2108. Автомашина кожної модифікації має своє призначення, значно відрізняючись за експлуатаційними якостями, але має ті ж самі базові розміри і велику кількість спільних вузлів і деталей.

Міжрозмірна уніфікація – це уніфікація базових моделей або їх модифікацій між різними розмірами параметричного ряду об'єктів, але одного типу. Стосовно до автомобілів це серія автомобілів БеЛаз різної вантажопідйомності, але одного призначення (самоскиди). Кількість уніфікованих деталей у подібних випадках знаходиться в межах 35%.

Міжтипова уніфікація уніфікація об'єктів, що відносяться до різних параметричних рядів і різних типів (наприклад уніфікація поздовжньо-фрезерних, стругальних, шліфувальних станків між собою). Для автомобілів - це спільні деталі для автомашин різного призначення і різної вантажопідйомності (електролампи, дзеркала, прилади,тощо).

Робота з уніфікації може здійснюватись на різних рівнях: міжгалузевому, галузевому і заводському. Міжгалузева уніфікація проводиться в масштабі декількох галузей промисловості; галузева – в рамках однієї галузі промисловості; заводська – проводиться в рамках одного підприємства. Останнім часом успішно розвивається міжнародна уніфікація.

Робота з уніфікації виконується у певній послідовності. У першу чергу слід визначити напрямок, вид і рівень об’єкта уніфікації, потім провести збір і аналіз уніфікованих виробів, класифікувати елементи відповідно до поставлених завдань. Далі розробляються: нова конструкція чи вибирається одна з існуючих уніфікованих конструкцій якості, яка може замінити всі раніше використовувані; стандарт на необхідні елементи чи деталі. Завершальним етапом роботи з уніфікації є організація спеціалізованого виробництва згідно з розробленим стандартом.

Рівень уніфікації виробів або їх складових частин визначається за допомогою системи показників, із яких обов'язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів.

Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, купованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу.

Коефіцієнт застосування по типорозмірах К^Т_зс розраховується за формулою, %:

де n — загальна кількість типорозмірів виробу; n_о — кількість оригінальних типорозмірів.

До оригінальних належать складові частини. розроблені для одного виробу.

– типізація – це різновид стандартизації, під час якої відбувається розробка та встановлення типових рішень (конструктивних, технологічних, організаційних) на основі найбільш прогресивних методів і режимів роботи. Типізацію прийнято поділяти на:

ü типізацію конструкцій виробів – обґрунтоване зведення різноманітних виробів (машин) до невеликої кількості типів (базових), яка здійснюється на основі аналізу спільних для них технічних характеристик. Типізація конструкцій виробів дозволяє відібрати зразки з найкращими експлуатаційними показниками, які називають базовими конструкціями. Під час типізації аналізуються не тільки типи виробів, які уже існують, але й розробляються нові, перспективні, які враховують досягнення науки і техніки та розвиток промисловості.

ü типізацію технологічних процесів – розроблення і встановлення типових (базових) технологічних процесів для виготовлення однотипних деталей, їх відновлення або ремонту. Це дає можливість скоротити число різноманітних технологічних операцій, застосувати механізацію та автоматизацію виробничих процесів, збільшити продуктивність праці та знизити собівартість продукції.

Типізація є одним з різновидів стандартизації, який дає змогу запобігти розробленню та застосуванню в народному господарстві великої кількості різних машин, подібних за призначенням і конструкцією.

– агрегатування – це метод стандартизації спрямований на створення нових машин, приладів та іншого обладнання шляхом компонування кінцевого виробу з обмеженого набору стандартних і уніфікованих вузлів та агрегатів, які володіють геометричною та функціональною взаємозамінністю.

Можливість багаторазового застосування елементів набору в різних модифікаціях машин і приладів одного класу або близьких за призначенням забезпечує конструктивну спадковість під час створення нових виробів, дозволяє використовувати освоєні у виробництві вузли та агрегати, значно скорочує трудомісткість проектування, виготовлення і ремонту виробів, підвищує рівень взаємозамінності продукції, сприяє спеціалізації підприємств, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшує якість продукції, а також полегшує переналагодження виробництва в процесі освоєння підприємством нової продукції.

Метод агрегатування використовується при створенні контрольно-вимірювальних приладів, які можуть компонуватись із уніфікованих блоків, датчиків, вимірювальних головок, елементів пневматичних приладів; у радіоелектроніці — при проектуванні різноманітної радіоелектронної апаратури на основі прогресивного функціонально-вузлового методу.