Основи стандартизації та сертифікації

ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

Конспект лекцій

 

Тема 1. Загальні відомості про стандартизацію

1.1. Вступ.

1.2. Сутність стандартизації.

 

Вступ.

Сучасне виробництво, експлуатація та ремонт виготовленої продукції, впровадження принципів взаємозамінності, уніфікації й агрегатування є неможливими без достатнього рівня розвитку стандартизації та сертифікації.

На сьогоднішній день стандартизація та сертифікація, управління якістю складають взаємопов'язану систему і є невід'ємною частиною ринку.

Стрімкий розвиток національної стандартизації та сертифікації супроводжується її прониканням у різні галузі людської діяльності, що зумовлює зростання промислового виробництва.

Джерела витоків стандартизації сягають товщі віків. Першими її проявами були писемність, створена 60 віків тому, будівництво, знаряддя праці і побуту, зброя, транспортні засоби, грошові одиниці тощо. Величними пам’ятками людської праці, думки, винахідництва є піраміди, храми, інженерні комунікації, інші об’єкти, під час створення яких широко використовували принципи стандартизації.

Якісно новими темпами починає розвиватися стандартизація із розвитком промисловості - появою фабрик і заводів, що випускають продукцію однакового призначення: вводяться єдина система різей (Англія, 1841 р.) та єдиний розмір цегли для будівництва (Німеччина, 1845 р.), встановлюється сортамент прокату металу, приймається Міжнародна метрична конвенція, створюється Комітет технічної стандартизації (Великобританія, 1901 р.). У 1904 р. для проведення галузевих робіт із стандартизації було створено міжнародну електротехнічну комісію - ІЕС. Із розвитком міжнародних економічних взаємовідносин та промисловості, для координації робіт зі були створені національні організації із стандартизації у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), США, Франції (1918 р.).

Діюча система стандартизації постійно зміцнює пріоритети, які пов’язані із оцінкою якості об’єктів стандартизації та методів їх випробувань. Узгодження національних стандартів із провідними світовими системами стандартизації є необхідним, перш за все, для забезпечення взаєморозуміння між партнерами різних сфер промисловості, а також в торгівельно-економічних зв’язках. Існуюча система стандартизації надає можливість прийняти участь в процесі створення стандарту всіх зацікавлених сторін (це зумовлено правом виробника продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій та окремих фахівців брати участь у роботі технічних комітетів).

Слід зазначити, що діяльність із стандартизації є динамічною та завжди відповідає змінам, які відбуваються в різних сферах життя суспільства, перш за все, в економічній, повинна прагнути встигати й передбачати їх, щоб стандарти сприяли розвитку економіки, а не відставанню вітчизняного виробництва.

Фонд стандартів, який є базою для інформаційного забезпечення робіт не тільки із стандартизації, але також і з сертифікації, метрології та керування якістю, набув міждержавного значення.

Для організації та координації стандартизації і суміжних видів діяльності в кожній країні створюють спеціальний орган — національний орган стандартизації, основною функцією якого є розроблення та прийняття національних стандартів, доступних широкому колу користувачів. Національний орган має право бути членом міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації та представляти інтереси країни в цих організаціях.

Національна інфраструктура з стандартизації, управління якістю, сертифікації та метрології відіграє головну роль для забезпечення конкурентоспроможності в секторі експорту. Вона повинна вчасно надавати експортерам адекватну інформацію про технічні регламенти і стандарти та повідомляти їм про зміни, що передбачаються. Сертифікат відповідності, який отриманий за помірну плату та в короткі терміни, повинен прийматись ринком, куди поступає продукція. Повинні бути доступними консультаційні послуги, за допомогою яких можна переробити або покращити потенційну експортну продукцію для того, щоб вона відповідала особливостям ринку, на який експортується.

Стандартизація акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з’єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни. Вона поєднує науку, техніку і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях народного господарства, технічному переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвитку економіки країни.

Покращення якості та підвищення конкурентоспроможності товарів (процесів, робіт. послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Вона дозволяє регламентувати вимоги до якості продукції, більш ефективно вирішувати проблеми спеціалізації, визначати найбільш раціональні способи виробництва продукції і переробки сировини, здійснювати управління якістю товарів в виробництві та сфері обігу тощо.

Споживачі та суспільство очікують на те, що продукція та товари повсякденного попиту на ринку будуть безпечними, не нанесуть шкоди їх здоров'ю. Суспільство також розраховує на те, що продукція та товари повсякденного попиту не будуть шкідливо впливати на навколишнє середовище. Проте, на ринки поступає продукція, яка має попит, але не є безпечною, а часто є небезпечною для здоров'я і навколишнього середовища. Нещодавні приклади таких значних невдач: продаж червоного м'яса (баранина, свинина, яловичина) в Європі, яке призводить до захворювання коров'ячим сказом, продаж шин для чотириколісних автомобілів в Америці, які розривалися на середній швидкості руху, що призвело до фатальних випадків, тощо. Тому уряд повинен втручатись у ринок, вимагаючи, щоб споживчі товари відповідали мінімальним стандартам - технічним регламентам, які були зроблені обов'язковими за допомогою певного законодавчого механізму.

Подібна ситуація існує стосовно місцевих рослин та тварин, які піддають небезпеці людське життя через внесені пестициди, іноземні рослинні матеріали, бактерії, хвороби тощо. Тому уряд застосовує заходи, щоб захистити рослинний та тваринний світ, а також здоров'я людини проти таких негараздів.

Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали. напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію: на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контролю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

В даний час вже очевидно, що конкурентноздатність будь-якого підприємства залежить, у першу чергу, від якості його продукції або послуг як сукупності властивостей і характеристик, що володіють здатністю задовольняти реально існуючі і прогнозовані потреби споживача.

Якість – це показник, що відбиває не тільки властивості і здатність продукції задовольняти споживача, але і показник економічної складової підприємства, що випускає цю продукцію. При цьому підприємство повинне забезпечити сукупність усіх витрат, зв'язаних з випуском якісної продукції, що відповідає вимогам споживачів.

Стандарти встановлюють однозначну термінологію, системи одиниць, познак, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідної для оцінювання та вибору ними продукції. Очевидно, що наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.

Завдяки торгівлі та іншим чинникам, установи метрології, стандартизації, сертифікації, управління якістю досягли більш тісного співробітництва на регіональному та міжнародному рівнях. Як результат цього — краще розуміння атрибутів системи метрології, стандартизації, сертифікації, управління якістю, а також вищий рівень гармонізації питань, пов'язаних з метрологією, стандартами та оцінкою відповідності. Завдяки регіональним та міжнародним системам існують засоби визнання довіри, яка виходить далеко за рамки національних кордонів. Неспроможність стати частиною цих регіональних та міжнародних організацій зазвичай призводить до тяжких наслідків для промисловості країни, а також до створення основних бар’єрів у торгівлі.

Проте, доречно наголосити, у певних умовах застосування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції. Негативний вплив стандартизації на розвиток виробництва і якість готових виробів відчувається у тому випадку, коли стандарти та інші нормативні документи будуть розроблені без урахування досягнень науки і техніки. або вони не будуть своєчасно переглянуті з урахуванням цих досягнень і з деяким випередженням.

 

Сутність стандартизації.

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних і можливих задач з метою досягнення оптимального рівня упорядкованості у визначеній сфері, результатом якої є підвищення рівня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усунення технічних бар'єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.

Результатом діяльності стандартизації – є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву. Іншими словами, стандартизація – це встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності в певній галузі на її користь за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної оптимальної економії під час дотримання умов експлуатації (використання) та вимог безпеки.

Стандартизація базується на об’єднаних досягненнях науки і техніки за умови використання їх передового досвіду, визначає основу не тільки дійсного, але й майбутнього розвитку галузі та здійснюється нерозривно з науково-технічним прогресом.

Об'єкти стандартизації це – продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, їхні складники, устаткування, системи, їхня сумісність, правила, процедури функції, методи чи діяльність.

Найважливіші об'єкти стандартизації такі:

а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти зокрема

1) організація провадження робіт зі стандартизації;

2) термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

3) класифікація та кодування інформації;

4) методи випробовування (аналізування), системи та методи забезпечування якості, контролювання якості та керуванння якістю;

5) метрологічне забезпечення (захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);

6) системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

7) стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

8) системи технічної та іншої документації загального застосовування;

9) типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загальномашинобудівного використовування;

10) умовні познаки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні геометричні системи і допуски, посадки, геометрія поверхні тощо) та їх контролювання;

11) інформаційні технологи, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загальної призначеності;

б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використовування природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

Суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

3) національний орган стандартизації;

4) технічні комітети стандартизації;

5) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.

Метою стандартизації в Україні є:

1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;

2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;

3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;

4) забезпечення охорони життя та здоров’я;

5) забезпечення прав та інтересів споживачів;

6) забезпечення безпечності праці;

7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

Стандартизація відповідно до основної мети має різні завдання:

1) забезпечення безпечності продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна людей, тварин, рослин та охорони природного довкілля

2) створення нормативних вимог до якості сировини, продукції, процесів, послуг

3) створення єдиної системи показників якості продукції, способів її випробувань та контролю

4) забезпечення єдності і правильності вимірювань в країні

5) удосконалення систем термінології і позначень в різних галузях

6) створення системи нормативної документації

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, що виготовляється для потреб народного господарства. населення, оборони держави та експорту, до її розробки, вироблення та застосування. а також забезпечення контролю за правильністю використання цієї документації.

Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні і конкретні, що стосуються забезпечення відповідності.

Загальні цілі випливають насамперед зі змісту поняття. Конкретизація загальних цілей для української стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог стандартів, що є обов'язковими.

До них відносяться розробка норм, вимог, правил, що забезпечують: безпеку продукції, робіт, послуг для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна; сумісність і взаємозамінність виробів; якість продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науково-технічного прогресу, єдність вимірювання; економію усіх видів ресурсів; безпеку господарських об'єктів, яка пов'язана з можливістю виникнення різних катастроф (природного і техногенного характеру) і надзвичайних ситуацій; обороноздатність і мобілізаційну готовність країни.

Конкретні цілі стандартизації відносяться до визначеної області діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того або іншого виду продукції підприємства.

Основні функції стандартизації:

Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;

5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;

8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;

Стандартизація здійснюється на різних рівнях. Рівень стандартизаціїрозрізняється в залежності від того, учасники якого географічного, економічного, політичного регіону світу приймають стандарт. Так, якщо участь у стандартизації відкрито для відповідних органів будь-якої країни, то це міжнародна стандартизація.

Регіональна стандартизація - діяльність, відкрита тільки для відповідних органів держав одного географічного, політичного або економічного регіону світу. Регіональна і міжнародна стандартизація здійснюється фахівцями країн, представлених у відповідних регіональних і міжнародних організаціях, задачі яких будуть розглянуті нижче.

Національна стандартизація - стандартизація в одній конкретній державі. При цьому національна стандартизація також може здійснюватися на різних рівнях: на державному, галузевому рівні, у тому або іншому секторі економіки (наприклад, на рівні міністерств), на рівні асоціацій, виробничих фірм, підприємств (фабрик, заводів) і установ.

Стандартизацію, що проводиться в адміністративно-територіальній одиниці (провінції, краї і т.п.), прийнято називати адміністративно - територіальною стандартизацією.

Орган стандартизації – орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному і міжнародному рівні, основними функціями якого є: розробка, узгодження і затвердження стандартів.

Отже, стандартизація — незамінний і практично єдиний засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки та інформаційних мереж, норм безпеки та екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей, якості продукції. Розвиток стандартизації нерозривно пов'язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема, з впровадженням систем керування якістю, систем екологічного керування та інтегрованих систем.

 

Принципи перспективності

Забезпечуються розробкою і випуском випереджаючих стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації відносно досягнутого рівня. До того ж норми та вимоги, які запроваджуються у стандартах, будуть оптимальними в майбутньому. Випереджаючі стандарти містять норми і вимоги, шо перевищують існуючий рівень, і тим самим орієнтують науку і виробництво на динамічний розвиток науково-технічного прогресу. Базою для розробки випереджаючих стандартів є науково-технічні прогнози.

Випереджаючі стандарти дають змогу планувати процес підвищення якості, надають розробникам і споживачам інформацію щодо параметрів виробів у майбутньому. Ці стандарти являють собою, якоюсь мірою, програму організації виробництва щодо випуску продукції підвищеної якості. У той же час на розробників випереджаючих стандартів покладено велику відповідальність за правильність прогнозування розвитку науки та техніки на визначений період

Принцип оптимальності

Передбачає вироблення й прийняття таких норм, правил та вимог, шо забезпечують народному господарству оптимальні втрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних. Під час вирішення різних завдань та проблем найвища результативність буде досягнута тоді, коли із великої кількості можливих варіантів рішень будуть відібрані найбільш раціональні та економічні, тобто оптимальні варіанти. А це, своєю чергою, сприяє підвищенню ефективності виробництва та продуктивності праці

Принцип динамічності

Передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів. Чинні стандарти підлягають перевірці згідно з рядком в інформаційних даних. Під час перевірки визначають науково-технічний рівень стандартів, за потребою розробляють пропозиції шодо оновлення застарілих показників, норм, характеристик, вимог, термінів, визначень, позначень, одиниць фізичних величин. Результати перевірки можуть слугувати підставою для перегляду стандарту.

Під час періодичного оцінення та перегляду стандартів важливо визначити їх відповідність існуючим і можливим потребам споживачів, врахувати зміни вимог споживачів. Якщо стандарти не будуть враховувати потреби суспільства, то вони виявляться непотрібними, більш того — вони будуть перешкодою для подальшого прогресу.

Наприклад, особливо швидко застарівають стандарти на товари народного
споживання, що пов’язано зі зміною вимог споживачів, їх матеріальним становищем, рівнем та відношенням роздрібних цін на різні товари, швидкоплинністю моди тощо. Цими обставинами пояснюється те, що одні товари користуються підвищеним попитом, а інші залежуються, уціняються, але однаково не знаходять споживача. Тому основне завдання стандартизації – розробляти такі стандарти на товари народного споживання, які б сприяли усуненню подібних диспропорцій у реалізації виробів і давали змогу більш гнучко регулювати якість продукції, що значно підвищить попит на неї.

Принцип системності

Забезпечується розробкою нормативних документів на об’єкти стандартизації, шо належать до певної галузі та встановлюють взаємопогоджені вимоги до усіх об’єктів на підставі загальної мети. Цей принцип визначає розробку стандартів чи іншої нормативної документації як елемента системи і приводить до упорядкування закономірно розташованих і взаємопов’язаних конкретних об’єктів стандартизації в єдину систему. При цьому вони пов'язані між собою внутрішньою сутністю.

Для вивчення об’єкта у цілому слід знайти загальні закономірності, які об’єднують у ньому різні властивості. Не менш важливою передумовою розвитку системних досліджень є створення укрупнених комплексів. До них належать автоматизовані потокові технологічні лінії, комплексні системи управління, міжгалузеві системи стандартів тощо.

Успішна розробка великих комплексних проблем суспільства, системний підхід до їх вирішення та впровадження отриманих результатів у народне господарство сприяє подальшому науково-технічному прогресу і розвитку економіки країни

Принцип обов'язковості

Визначає законодавчий характер стандартизації. В Україні стандарти та інша нормативна документація мають обов’язковий характер, їх повинні додержуватись усі підприємства і організації незалежно від форми власності. За порушення вимог стандартів, іншої нормативної документації передбачена юридична відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридична відповідальність залежно від виду порушення може бути дисциплінарна, матеріальна чи кримінальна.

Відповідальність за випуск у продаж неякісних, нестандартних чи некомплектних товарів наступає незалежно від того, чи вони надійшли у такому виді від виробника або постачальника, чи зіпсовані у магазині, або під час зберігання на складі, чи базі. Кримінальним визнається вже сам випуск таких товарів у продаж. Тому, торговельні робітники, а саме товарознавці, повинні брати на реалізацію тільки якісний товар і не допускати до продажу зіпсовані та некомплектні вироби, тим самим захищаючи інтереси споживача

На основі принципів стандартизації була сформована система її методів. Стандартизація в своїй діяльності використовує різноманітні методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

– уніфікація – це метод стандартизації, який спрямований на вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів. Уніфікація є одним з найпоширеніших і ефективних методів стандартизації, вона полегшує виробництво, експлуатацію і ремонт машин за рахунок зменшення номенклатури запасних частин;

Уніфікація дає змогу знизити вартість виробництва нових виробів, підвищити серійність та рівень автоматизації виробничих процесів, знизити трудомісткість виготовлення. організувати спеціалізовані виробництва.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація.

Види уніфікації представлені на рис. 5.

Основними напрямами уніфікації є: розробка типорозмірних рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів, деталей; розробка типових виробів з метою створення уніфікованих груп однорідної продукції; розробка уніфікованих технологічних процесів; доцільне обмеження номенклатури виробів та матеріалів для використання.

 

Рис. 5. Види уніфікації

 

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація – усунення невиправданої різноманітності однойменних об’єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об’єктів при розробці обмежувальних стандартів. Робота з симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше використовуються. Симпліфікація веде до спрощення виробництва шляхом виключення зайвих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів звітів та документації, об’єднання норм запасів матеріалів та інше.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення. які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціонального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин.

Внутрішньотипова уніфікаціяподіляється на внутрішньорозмірну і міжрозмірну. Внутрішньорозмірна уніфікація - уніфікація всіх модифікацій певного об'єкта з базовою моделлю чи між собою на основі одного типорозміру. Такою уніфікацією є уніфікація автомобілів «Жигулі». Спочатку вона проводилася на основі базової моделі ВАЗ 2101 (2102, 2103, 2111, 2106), потім – на основі ВАЗ 2105 і 2108. Автомашина кожної модифікації має своє призначення, значно відрізняючись за експлуатаційними якостями, але має ті ж самі базові розміри і велику кількість спільних вузлів і деталей.

Міжрозмірна уніфікація – це уніфікація базових моделей або їх модифікацій між різними розмірами параметричного ряду об'єктів, але одного типу. Стосовно до автомобілів це серія автомобілів БеЛаз різної вантажопідйомності, але одного призначення (самоскиди). Кількість уніфікованих деталей у подібних випадках знаходиться в межах 35%.

Міжтипова уніфікація уніфікація об'єктів, що відносяться до різних параметричних рядів і різних типів (наприклад уніфікація поздовжньо-фрезерних, стругальних, шліфувальних станків між собою). Для автомобілів - це спільні деталі для автомашин різного призначення і різної вантажопідйомності (електролампи, дзеркала, прилади,тощо).

Робота з уніфікації може здійснюватись на різних рівнях: міжгалузевому, галузевому і заводському. Міжгалузева уніфікація проводиться в масштабі декількох галузей промисловості; галузева – в рамках однієї галузі промисловості; заводська – проводиться в рамках одного підприємства. Останнім часом успішно розвивається міжнародна уніфікація.

Робота з уніфікації виконується у певній послідовності. У першу чергу слід визначити напрямок, вид і рівень об’єкта уніфікації, потім провести збір і аналіз уніфікованих виробів, класифікувати елементи відповідно до поставлених завдань. Далі розробляються: нова конструкція чи вибирається одна з існуючих уніфікованих конструкцій якості, яка може замінити всі раніше використовувані; стандарт на необхідні елементи чи деталі. Завершальним етапом роботи з уніфікації є організація спеціалізованого виробництва згідно з розробленим стандартом.

Рівень уніфікації виробів або їх складових частин визначається за допомогою системи показників, із яких обов'язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів.

Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, купованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу.

Коефіцієнт застосування по типорозмірах К^Т_зс розраховується за формулою, %:

де n — загальна кількість типорозмірів виробу; n_о — кількість оригінальних типорозмірів.

До оригінальних належать складові частини. розроблені для одного виробу.

– типізація – це різновид стандартизації, під час якої відбувається розробка та встановлення типових рішень (конструктивних, технологічних, організаційних) на основі найбільш прогресивних методів і режимів роботи. Типізацію прийнято поділяти на:

ü типізацію конструкцій виробів – обґрунтоване зведення різноманітних виробів (машин) до невеликої кількості типів (базових), яка здійснюється на основі аналізу спільних для них технічних характеристик. Типізація конструкцій виробів дозволяє відібрати зразки з найкращими експлуатаційними показниками, які називають базовими конструкціями. Під час типізації аналізуються не тільки типи виробів, які уже існують, але й розробляються нові, перспективні, які враховують досягнення науки і техніки та розвиток промисловості.

ü типізацію технологічних процесів – розроблення і встановлення типових (базових) технологічних процесів для виготовлення однотипних деталей, їх відновлення або ремонту. Це дає можливість скоротити число різноманітних технологічних операцій, застосувати механізацію та автоматизацію виробничих процесів, збільшити продуктивність праці та знизити собівартість продукції.

Типізація є одним з різновидів стандартизації, який дає змогу запобігти розробленню та застосуванню в народному господарстві великої кількості різних машин, подібних за призначенням і конструкцією.

– агрегатування – це метод стандартизації спрямований на створення нових машин, приладів та іншого обладнання шляхом компонування кінцевого виробу з обмеженого набору стандартних і уніфікованих вузлів та агрегатів, які володіють геометричною та функціональною взаємозамінністю.

Можливість багаторазового застосування елементів набору в різних модифікаціях машин і приладів одного класу або близьких за призначенням забезпечує конструктивну спадковість під час створення нових виробів, дозволяє використовувати освоєні у виробництві вузли та агрегати, значно скорочує трудомісткість проектування, виготовлення і ремонту виробів, підвищує рівень взаємозамінності продукції, сприяє спеціалізації підприємств, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшує якість продукції, а також полегшує переналагодження виробництва в процесі освоєння підприємством нової продукції.

Метод агрегатування використовується при створенні контрольно-вимірювальних приладів, які можуть компонуватись із уніфікованих блоків, датчиків, вимірювальних головок, елементів пневматичних приладів; у радіоелектроніці — при проектуванні різноманітної радіоелектронної апаратури на основі прогресивного функціонально-вузлового методу.

 

Центральний орган

Центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації є Міністерство торргівлі та економічного розвитку (Мінекономрозвитку).

Центральний орган виконавчої влади в області стандартизації передав свої повноваження в області будівництва і промислових будівельних матеріалів Міністерству будівництва України, в області оборони – Міністерству оборони України.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, належить:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері стандартизації;

2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері стандартизації;

3) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері стандартизації;

4) узагальнення практики застосування законодавства у сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення на розгляд в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

5) погодження програми робіт з національної стандартизації.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, належить:

1) вжиття обґрунтованих заходів для прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно доУгоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року;

2) здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів, норм і вимог, установлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Керівна рада

1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах з представників:

1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;

2) наукових установ, навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок);

3) громадських об’єднань суб’єктів господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва), організацій роботодавців та їх об’єднань;

4) громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);

5) інших громадських об’єднань та професійних спілок.

Члени керівної ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Голова керівної ради та його заступники обираються керівною радою.

До повноважень керівної ради належить:

1) підготовка пропозицій щодо:

формування державної політики у сфері стандартизації;<