Внутрішній і зовнішній аудит

Внутрішній і зовнішній аудит

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Основними об'єктами внутрішнього аудита є вирішення окремих функціональних завдань управління, розробка й перевірка інформаційних систем підприємства. Об'єкти внутрішнього аудита можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб'єкта й вимог його керівництва й (або) власників. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв'язку з тим, що вище керівництво не займається повсякденним контролем діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.
Як правило, до функцій внутрішнього аудита належать:

• перевірка систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, їх моніторинг і розробка рекомендацій з поліпшення цих систем;
• перевірка бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів та способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації такої інформації й складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій, залишків по бухгалтерських рахунках;
• перевірка дотримання законів і інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва й (або) власників;
• перевірка діяльності різних ланок управління;
• оцінка ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінка контрольних перевірок у філіях, структурних підрозділах економічного суб'єкта;
• перевірка наявності, стану й забезпечення збереження майна економічного суб'єкта;
• робота над спеціальними проектами й контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;
• оцінка використовуваного економічним суб'єктом програмного забезпечення;
• спеціальні розслідування окремих випадків, наприклад підозр у зловживаннях;
• розробка й подання пропозицій по усуненню виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.

Відповідальність за виконання своїх обов'язків внутрішній аудитор несе тільки перед власниками й (або) керівництвом підприємства.

Таким чином, у рамках внутрішнього аудита здійснюється не тільки детальний контроль за збереженням активів, але й контроль за політикою і якістю менеджменту.
Зовнішній аудит - виконують фірми (аудитори) за договорами з замовниками. Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній аудит проводиться тільки незалежними особами і аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку. Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів.

 

Національний регіональний галузевий та локальний соціальний аудит.

Важливість “регіональної” складової со- ціального аудиту пояснюється, перш за все, тим, що на регіони лягає основна турбота про соціальне становище населення. Соціальний аудит дає можливість одержати об’єктивну і достовірну інформацію щодо соціального клі- мату на підприємствах і в організаціях регіонів, дозволяє виявити істотні і потенційно можливі соціальні ризики, сприяючи тим самим ефек- тивному регулюванню соціальних відносин. Загальновідомо, що дотепер існує значна дифе- ренціація українських регіонів за рівнем жит- тя, доходів, заробітної платні, умов праці, тому аудиторське обстеження дозволить об’єктивно оцінити соціальну ситуацію на територіях. Од- ночасно соціальний аудит дозволяє регіону до- биватися більшої уваги з боку центру до своїх соціальних потреб і просуватися у бік затвер- дження соціальної справедливості. Нормативно-правовими підвалинами со- ціального аудиту є універсальні міжнародні угоди у сфері соціальних та економічних прав: Статут Організації Об’єднаних Націй (1945 р.), Загальна декларація прав людини (1948 р.), Єв- ропейська конвенція про захист прав та осно- вних свобод (1950 р.), Європейська соціальна хартія (1961 р.), Міжнародний пакт про еконо- мічні соціальні та культурні права (1966 р.), За- вершальний акт Засідання з безпеки та співро- бітництва в Європі (1975 р.) тощо [1]. На регіональному рівні значення соціаль- ного аудиту обумовлене певними причинами. Місцеві адміністрації: - як органи місцевого самоврядування, за- цікавлені в посиленні внутрішнього контролю за результатами своєї діяльності та в підтримці ефективної діяльності своїх структурних під- розділів; - відчувають необхідність у прихованій формі самоконтролю та самоперевірки, відсте- женні результатів власної діяльності специфіч- ними корпоративними методами; - мають інформувати населення про хід ви- конання важливих соціальних програм для під- тримки діалогу з представницькими органами; - зацікавлені в отриманні даних про резуль- тати ефективності соціальних програм від само- го населення або від незалежних експертів, які не є співробітниками адміністрацій.

Японська модель соціального аудиту.

Японська модель соціального аудиту суттєво відрізняється від європейської та американської: тут набагато більше уваги приділяється соціально-економічним проблемам. Для японської моделі соціального аудиту можна виділити такі характерні риси: – він отримав найбільший розвиток у сфері охорони навколишнього середовища та трудових від- носинах. У той же час права людини порівняно з іншими предметами аудиторського обстежен- ня займають скромніше місце; – у розробці соціальних стандартів вирішальну роль відіграє уряд. Якщо говорити про державну інспекцію трудових відносин, то її можна характеризувати як своєрідну форму «державного соціального аудиту»; – до процесу розробки соціальних стандартів широко залучаються профспілки трудящих та пред- ставники науки і громадськості. Таким чином, в Японії забезпечуються основні права трудящих, необхідні для забезпечення гід- них умов життя. Крім того, законодавством встановлено мінімальні стандарти умов праці. Доки вони не порушуються, державні та адміністративні органи не втручаються в процес визначення умов праці.

Французька модель соціального аудиту

У теорії та практиці соціального аудиту провідні позиції займає Франція. Тут питання соціаль- ного аудиту тісно пов’язані із соціальною відповідальністю бізнесу, соціальними інвестиціями у рам- ках концепції сталого розвитку. Характерною рисою системи аудиту є намагання вийти за рамки окремих компаній та перейти на рівень регіонів і національного господарства. Основними напрямами соціального аудиту у Франції є: – відповідність правовим нормам (юридичний аудит); – соціально-трудові відносини на підприємстві (аудит трудових відносин); – можливості підприємства реалізувати стратегічні цілі (аудит соціальної стратегії). На даному етапі соціальний аудит використовується переважно великими французькими кор- пораціями, що мають за кордоном свої дочірні фірми та філії.

Функції соціального аудиту

Отже, на основі вищезазначеного зафіксовано на- ступні функції соціального аудиту:

Інформаційно-контрольна – виявлення та накопи- чення інформації про об'єкт, процес або явище, переві- рка та визначення її повноти і достовірності.

Аналітична – пошук та визначення причинно-наслід- кових зв'язків діяльності організацій та її результатів.

Оціночно-діагностична – огляд та оцінка стану соці- ального об'єкту, процесу або явища. Констатуюча – засвідчує нефінансову звітність під- приємств і організацій, підтверджує або спростовує їх соціальну відповідальність.

Прогностична – виявлення тенденцій розвитку і мо- жливих станів об'єкту, процесу або явища в найближ- чій, середньостроковій і довгостроковій перспективі, сценаріїв розвитку ситуації з метою своєчасного попе- редження можливих небажаних наслідків.

Проектувальна – вироблення рекомендацій по ухва- ленню управлінських рішень і плануванню досягнення бажаних для замовника результатів з урахуванням інте- ресів владних, фінансових, економічних та інших структур.

Управлінська – спрямована на досягнення постав- леної мети, забезпечення сталого функціонування і розвитку організації.

Регулятивна – міжнародні та національні стандарти соціального аудиту створюють певні рамки діяльності, а рейтинги соціально відповідальних компаній, що суттє- во впливають на позитивний імідж останніх, стимулю- ють рух до чесного ведення бізнесу.

Консолідуюча – об'єднання суспільства шляхом узго- дження інтересів різних учасників соціальної взаємодії; посилення довіри до бізнесу та влади за рахунок підви- щення їх соціальної відповідальності; залучення громад- ськості до участі в прийнятті управлінських рішень тощо.

Світоглядно-аксіологічна – формує шкалу цінностей, корпоративну культуру.

Комунікативна-діалогічна – дозволяє встановити ді- алог влади, бізнесу і суспільства в усьому багатстві його змістовних проекцій.

Внутрішній і зовнішній аудит

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Основними об'єктами внутрішнього аудита є вирішення окремих функціональних завдань управління, розробка й перевірка інформаційних систем підприємства. Об'єкти внутрішнього аудита можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб'єкта й вимог його керівництва й (або) власників. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв'язку з тим, що вище керівництво не займається повсякденним контролем діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.
Як правило, до функцій внутрішнього аудита належать:

• перевірка систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, їх моніторинг і розробка рекомендацій з поліпшення цих систем;
• перевірка бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів та способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації такої інформації й складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій, залишків по бухгалтерських рахунках;
• перевірка дотримання законів і інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва й (або) власників;
• перевірка діяльності різних ланок управління;
• оцінка ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінка контрольних перевірок у філіях, структурних підрозділах економічного суб'єкта;
• перевірка наявності, стану й забезпечення збереження майна економічного суб'єкта;
• робота над спеціальними проектами й контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;
• оцінка використовуваного економічним суб'єктом програмного забезпечення;
• спеціальні розслідування окремих випадків, наприклад підозр у зловживаннях;
• розробка й подання пропозицій по усуненню виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.

Відповідальність за виконання своїх обов'язків внутрішній аудитор несе тільки перед власниками й (або) керівництвом підприємства.

Таким чином, у рамках внутрішнього аудита здійснюється не тільки детальний контроль за збереженням активів, але й контроль за політикою і якістю менеджменту.
Зовнішній аудит - виконують фірми (аудитори) за договорами з замовниками. Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній аудит проводиться тільки незалежними особами і аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку. Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів.