Об’єкт, предмет та завдання безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності (БЖД) — наука, що вивчає вплив на людину зовнішніх та внутрішніх факторів у всіх сферах її життєдіяльності.

Об’єктом вивчення безпеки життєдіяльності є людина у всіх аспектах її діяльності (фізичному, психологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення БЖД є вплив на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх і внутрішніх факторів.

Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення умов позитивного і негативного впливу на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх і внутрішніх факторів, обґрунтування оптимальних умов і принципів життя.

Життя — це вища, порівняно з фізичною та хімічною, форма існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища, реакції на подразнення, наявність специфічного упорядкованого обміну речовин і енергії, самовідновлення, систем управління, фізичної і функціональної дискретності живих істот і їх суспільних конгломератів. Воно виникає при певних умовах навколишнього середовища.

Діяльність — це специфічна форма активного відношення людини до навколишнього середовища, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні його в інтересах людей, що включає в себе мету, засоби, результат і сам процес створення людиною умов для свого існування та розвитку.

Під життєдіяльністю можна розуміти:

1) властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2) складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини та дозволяє зберігати їй здоров’я і працездатність;

3) складну систему, яка здатна забезпечити і підтримати в середовищі буття певні умови життя та всі види діяльності людей.

До основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

1) Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини (для цього потрібні повітря, питна вода, їжа, світло, тепло, одяг, взуття);

2) Принцип взаємозв’язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем — навколишнє середовище забезпечує життєдіяльність параметрами споживання (енергоресурсами, корисними копалинами, продуктами харчування, елементами штучного середовища та ін. матеріальними благами). В свою чергу життєдіяльність впливає на середовище буття змінюючи параметри споживання (виснажує енергоресурси, корисні копалини, змінює клімат, рослинний та тваринний світ, забруднює середовище);

3) Принцип раціональної організації праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці;

4) Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що безпосередньо пов’язаний з продуктивністю праці, яка визначається людським фактором (способом матеріального заохочення), працездатністю виробничого персоналу, ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним);

5) Принцип захисту здоров’я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути — медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності можуть створюватись для захисту людей і народного господарства в надзвичайних ситуаціях — цивільний захист;

6) Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності.

 

Безпека і небезпека

Основні визначення поняття "безпека":

1) це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних і антропогенний систем;

2) стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди;

3) прийнятний рівень ризику;

4) такий стан будь-якого об’єкту, за якого йому не загрожує небезпека.

Основні визначення поняття"небезпека":

1) це сукупність факторів, що діють постійно або виникають внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, які створюють загрозу для життя або благополуччя людей, об’єктів господарства чи навколишнього природного середовища;

2) це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, речовини або інформації, що може спричинити шкоду;

3) це потенційне джерело шкоди;

4) фактор ризику для людини.

Джерелами небезпек є природні процеси та явища, елементи техногенного середовища, людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Квантифікацією небезпек називають введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. Ідентифікація небезпек — це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків (створення моделей безпеки).

Номенклатура небезпек — перелік назв небезпек або термінів, систематизованих за відповідними ознаками (наприклад, за алфавітом). В окремих випадках складають номенклатуру небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.).

Таксономія небезпек — класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації небезпек:

1) за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

2) за локалізацією (з космосу, атмосфери, літосфери, гідросфери);

3) за наслідками (призводять до захворювання, травми, загибелі тощо);

4) за шкодою (соціальна, технічна, екологічна та ін.);

5) за сферою прояву (побутова, виробнича, дорожньо-транспортна,);

6) за структурою (прості, складні, похідні);

7) за характером дії на людину (активні та пасивні);

8) за джерелом походження:

а) природні небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, комахи, грибки, бактерії, віруси);

б) техногенні небезпеки пов’язані з використанням транспортних засобів, процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, електричної енергії, хімічних речовин, іонізуючого, електромагнітного і акустичного випромінювання;

в) до соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким культурним та духовним рівнем (бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочинність). Першоджерелом цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті;

г) джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни;

д) комбіновані джерела небезпек:

— природно-техногенні небезпеки (смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості земель, виникнення пустель);

— природно-соціальні небезпеки (химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань);

— соціально-техногенні небезпеки (професійна захворюваність і травматизм, психі-чні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психі-чні відхилення та захворювання викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія).

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, а їх дія призводить до матеріальних або моральних збитків.

За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:

1) фізичні, які поділяються на механічні, термічні, електричні, електромагнітні і ядерні (ударна повітряна чи водна хвилі, електромагнітне, акустичне або іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу чи низьку температуру, підвищений або понижений атмосферний тиск, вологість, електрострум, підвищений рівень статичної електрики, природні або штучні радіонукліди);

2) хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людини, флору та фауну, викликають корозію, призводять до руйнації об’єктів життєвого середовища);

3) біологічні (небезпечні тварини, рослини, бактерії, віруси, грибки, спірохети, рикетсії, найпростіші та шкідливі продукти їх життєдіяльності);

4) соціальні (збуджений натовп людей);

5) психофізіологічні (фізичні та нервово-психічні (розумові і емоційні) перевантаження — монотонність праці, перевантаження аналізаторів).

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні. Шкідливими факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті, як наслідку захворювання. Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень та інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті, як наслідку цих пошкоджень.

Будь-яка небезпека може бути як реальною, так і потенційною (прихованою). Для того, щоб потенційна, невизначена в часі та просторі небезпека стала реальною — реалізувалась у небезпечну ситуацію, необхідна сукупність певних обставин — причин або умов. Одна і таж небезпека може реалізовуватись в небажану подію через різноманітні причини і мати різноманітні наслідки (руйнування, забруднення тощо).

Можна виділити наступну послідовність реалізації небезпеки: джерело небезпеки (повінь) → причина (злива) → небезпечна ситуація (затоплення населеного пункту) → вражаючий фактор (високий рівень води, низька температура води) → наслідки (загибель людей, руйнування споруд, транспорту).

Визначена в часі та просторі область, в якій проявляється небезпека та діють її конкретні вражаючі фактори, називається небезпечною зоною. За часом діївражаючих факторів небезпечні зони поділяються на постійні та тимчасові, а за геометричними розмірами — на локальні та розгорнуті. Небезпечна зона є локальною, якщо її розміри домірні з розмірами людини, і розгорнутою, якщо значно перевищують розміри людини.

Найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов: а) небезпека реально існує; б) людина знаходиться в зоні дії небезпеки; в) людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх, або ці засоби не ефективні.

Категорії серйозності дії небезпек:

1) катастрофічна небезпека — смерть, руйнування системи (існування неможливе);

2) критична небезпека — серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі (повне відновлення функцій не можливе);

3) гранична небезпека — травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі (можливе повне відновлення функцій);

4) незначна небезпека — поодинокі незначні захворювання, легкі травми, несуттєві перебої у роботі системи (рівень пошкоджень не впливає на нормальну життєдіяльність).