Лекція 1: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.

Л е к ц і ї

 

з дисципліни „Безпека життєдіяльності”

для студентів денної та заочної форм навчання

усіх спеціальностей хімічного та механічного факультетів

 

Затверджено на засіданні кафедри ТП

Протокол №8 від 15.03.2009р.

 

Сєвєродонецьк, 2009 р.

УДК 574.2:57.03 (477)(07)

Лекції з дисципліни „Безпека життєдіяльності” (для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей хімічного та механічного факультетів) Укл. В.В. Мілоцький – Сєвєродонецьк; вид – во СТІ, 2009. – 108с.

 

Висвітлені загальні питання функціонування життєдіяльності, взаємовпливу людини на навколишнє природне середовище та середовища на людину, визначені наслідки негативного впливу небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів, принципи їх нормування, правові та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності тощо.

 

 

Укладачі В.В. Мілоцький

 

Відп. За випуск Ю.П. Кудюков

 

Рецензент М.В. Баранівський

 

 

Затверджено Вченою Радою інституту

Протокол № від 2009р.

 

 

З М І С Т

Вступ
Лекція 1: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
1.1. Небезпека.Класифікація небезпек
1.2. Основні джерела та чинники небезпеки
1.3. Прогнозування небезпек та захист від їх дії
1.4. Ризик. Визначення величини ризику
1.5. Види ризиків
Лекція 2. “Безпека життєдіяльності в системі
„Людина – природне середовище”
2.1. Аспекти взаємодії в системі
„Людина – природне середовище”
2.2. Основні причини виникнення екологічної кризи
2.3. Наслідки забруднення навколишнього середовища
Лекція 3Безпека життєдіяльності в системі
“Людина – виробниче середовище
3.1. Вплив виробничого середовища на здоров’я та
працездатність людини
3.2. Характеристика видів виробничої діяльності
3.3. Вплив мікроклімату на працездатність людини
3.4. Метеорологічно небезпечні явища
3.5 Вплив шкідливих речовин на організм людини
3.6. Виробниче освітлення
3.6.1 Природне освітлення
3.6.2 Штучне освітлення
3.6.3 Джерела штучного освітлення та світильники
3.7. Інфразвук
3.8. Виробничий шум
3.9. Ультразвук
3.10. Виробнича вібрація
3.11. Електричний струм
3.12. Статична електрика
3.13. Електромагнітні поля
3.14. Іонізуючі випромінювання
3.15. Ергономіка як наукова дисципліна
Лекція 4Безпека життєдіяльності в системі
“Людина – побутове середовище
4.1. Побутовий травматизм. Статистика та основні причини
побутового травматизму
4.2. Суїцид
4.3. Утоплення
4.4. Отруєння
4.4.1. Харчові отруєння
4.4.2. Отруєння грибами
4.4.3. Медикаментозне отруєння
4.4.4. Отруєння отрутохімікатами
4.5. Побутові предмети та засоби побутової хімії, як джерела небезпеки
4.6. Основні правила небезпеки в побуті
4.7. Місто – як джерело небезпеки
4.8. Витік газу
4.9. Техніка безпеки при користуванні газом
4.10. Руйнування помешкання внаслідок землетрусу,
вибуху, іноді через недоліки будівництва
4.11. Надзвичайні ситуації на транспорті (автобус, тролейбус, трамвай)
4.12. Аварія автомобіля
4.13. Аварія поїзда і пожежа
4.14. Аварія літака
Лекція 5 Безпека життєдіяльності
в умовах надзвичайних ситуацій
5.1. Причини виникнення та класифікація
надзвичайних ситуацій
5.2. Класифікація надзвичайних ситуацій
5.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
5.3.1 Транспортні аварії (катастрофи)
5.3.2 Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО
5.3.3 Пожежо – та вибухонебезпечні об’єкти
5.3.4 Газо –, нафто – та продуктопроводи
5.3.5 Об’єкти комунального господарства
5.3.6 Гідродинамічні аварії
5.4. Надзвичайні ситуації природного характеру
5.4.1 Геологічно небезпечні явища
5.4.2 Гідрологічні надзвичайні ситуації
5.4.3 Масові інфекційні захворювання та отруєння людей
5.5. Організація життєзабезпечення населення
в надзвичайних ситуаціях
5.5.1 Заходи щодо життєзабезпечення
населення в надзвичайних ситуаціях
Лекція 6 Тероризм. Співробітництво держав у боротьбі з ним
Лекція 7 Принципи надання першої долікарської допомоги.
Список використаної литератури
Додаток 1. Завдання до самостійного опрацювання
Додаток 2. Питання для обговорення на семінарських заняттях
Додаток 3. Теми для доповідей, рефератів, контрольних робіт

 

Вступ.

Протягом усієї історії існування людства воно завжди прагнуло дбати про свою безпеку. Однак нині, в умовах загострення екологічної ситуації, соціальних та воєнних протиріч, суттєвих змін в техногенній сфері, питання стоїть прямо і однозначно: чи буде людина надалі жити на планеті Земля чи ні.

З таких умов все більш значним та необхідним стає потреба у формуванні знань з безпеки життєдіяльності, як умови забезпечення стійкого та безпечного життя. Одним із шляхів виконання цього завдання є організація системи навчання з безпеки життєдіяльності.

“Безпека життєдіяльності” це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, що вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Мета вивчення дисципліни – забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивостей, можливий вплив на життя і здоров’я людини та сформувати необхідні вміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Завдання дисципліни „Безпека життєдіяльності” – навчити студентів:

- ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, величину та імовірність їх прояву;

- визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

- планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі „людина – життєве середовище”;

- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;

- використовувати нормативно – правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

- запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;

- використовувати у своїй практичній діяльності заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

В процесі життя, виробничої та будь-якої іншої діяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек, як реальних, так і потенційних. Вивчення цих небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватись, вміння знизити їх негативний вплив дозволяє людству існувати в сучасних умовах.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

В центрі уваги БЖД – система „людина-життєве середовище”.

Під життєвим середовищем розуміють частину зовнішнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров’я. Розгляд системи “людина-життєве середовище” можливий як на загальному рівні, так і стосовно підсистем меншого масштабу.

В першу чергу необхідно виділити підсистему „людина-природне середовище”, оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою, що відносини між людиною та природним середовищем зазнали значної трансформації.

Сьогодні природний стан навколишнього середовища виявився суттєво порушеним, що спричинило появу нових небезпек природного походження, які не лише негативно впливають на здоров ΄я людини, але й загрожують її існуванню.

Важливе значення має розгляд підсистеми „людина - виробниче середовище”. Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах, створення агрегатів великої потужності, підвищення швидкості роботи устаткування, використання нових матеріалів збільшило кількість виробничих небезпек для здоров’я та життя людей.

Пильної уваги до себе вимагає підсистема „людина-побутове середовище” з огляду на значний ріст кількості нещасних випадків, травм, смертей саме в цій сфері. Наявність у сучасних квартирах великої кількості побутових електроприладів, предметів, виготовлених із синтетичних матеріалів, широкий спектр засобів побутової хімії суттєво полегшує наше життя, робить його комфортним, але водночас вводить в наш дім цілий комплекс небезпечних та шкідливих факторів: електричний струм, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля, підвищений рівень шуму, вібрації, шкідливі речовини та ін.

Особливе значення у вирішенні питань БЖД відводиться людині, як елементу системи „людина-життєве середовище”. Згідно з даними статистики 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних подій, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій та побутовій сферах спричинені людським фактором.

Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об’єктів економіки і в цілому території від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти призводять до значних людських жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству.

 

Види ризиків.

Існує низка ознак ризиків природних, соціальних, фінансових, бізнесових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види.

За масштабами розповсюдження розрізняють ризики стосовно окремої людини, групи людей, населення регіону, нації, всього людства.

З позицій доцільності ризик буває обґрунтованим та необґрунтованим (безглуздим).

За волевиявленням поділяють ризики на добровільні та вимушені.

Стосовно відношення до сфери людської діяльності розрізняють економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик в природокористуванні.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятий, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятим вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Знехтуваний ризик в теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятого ризику. Величину прийнятого ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами.

 

 

Виробниче освітлення

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору.

Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору втомлює очі, призводить до зниження продуктивності праці; при цьому зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски – тимчасове засліплення.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносять: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Для створення сприятливих умов зорової роботи виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлених норм;

- не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути пере адаптації органів зору;

- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

- повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання) небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників;

- повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним.

 

Природне освітленення

 

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря. Окрім того, природне світло має і психологічну дію.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду;нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення.

Природне освітлення поділяється на бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі, отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

Е_вн- освітленість в даній точці в середині приміщення;

Е_зовн- освітленість горизонтальної поверхні відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами” (СНИП П-4-79).

 

Штучне освітлення

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення. При якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Штучне освітлення передбачає у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНИП ІІ-4-79 і визначається в основному, характеристикою зорової роботи. В СНИП ІІ-4-79 вісім розрядів зорової роботи.

 

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об`єкта розпізнання, мм	Розгляд зорової роботи	Штучне освітлення	Природне освітлення	Сумісне освітлення
Освітленість, лк	КПО, %
При комбінованому освітленні	При загальному освітленні	При верхньому чи комбінованому освітлені	При боковому освітлені	При верхньому чи комбінованому освітлені	При боковому освітлені
Високої точності     Середньої точності     Малої точності   Загальне спостереження за ходом виробничого процесу	0,3-0,5   0,5-1,0   1-5   ------		2000-400   750-300   300-200***     --------	500-200   300-150   200-100   75*-30	1*	1,5     1*	2,4   1,8   0,7*	1,2   0,9   0,6   0,2*

Таблиця 3.2 Характеристика зорової роботи.

 

*При постійному спостереженні за процесом.

**Норматив стосується роботи при середньому контрасті об’єкту з фоном і темним фоном.

 

Інфразвук

 

Інфразвук знаходиться в діапазоні нечутних звуків, коли частота акустичних коливань не перевищує 16-20 Гц. Під впливом інфразвуку, котрий має великі амплітуди коливань, які знаходяться в резонансі з коливаннями внутрішніх органів, можуть виникати больові відчуття

В природних екосистемах інфразвукові коливання виникають під час землетрусів та інших природних явищ. Також виникають під час роботи машин та механізмів.

Існують порогові значення інфразвукової дії.

Поріг небезпеки смерті відповідає інфразвуковому впливові загального рівня 180-190 ДБА, котрий призводить до смерті навіть під час короткочасного впливу.

Порогом потенційної небезпеки для життя людини є інфразвуки інтенсивністю 155-180 ДБА. Такі інфразвуки призводять до психофізіологічних відхилень.

Виробничий шум

Шум набір звуків різної частоти та інтенсивності.

Акустичні коливання, котрі лежать в діапазоні частот 16-20 000 Гц, називають звуковими. Вони сприймаються людиною з нормальним слухом. Акустичні коливання з частотою менше 16 Гц називають інфразвуковими, а понад 20 кГц – ультразвуковими.

Область чутних звуків обмежується двома пироговими кривими: порогом чутності та порогом больових відчуттів. Пирогове значення слуху молодої здорової людини – 0 ДБ. Больовий поріг звук з інтенсивністю 140 ДБА. Поріг дискомфорту (біль у вусі) відповідає звуковому тиску понад 120 ДБ. Шум з рівнем звукового тиску до 30-35 ДБ не турбує людину. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 ДБ зумовлює значне навантаження на нервову систему. Вплив шуму з рівнем понад 75 ДБ протягом тривалого часу викликає погіршення слуху, а при шумі з вищим рівнем (понад 160 ДБ) може настати смерть.

Неспецифічні зміни в органах та системах людини особливо проявляються при дії високочастотного шуму. Робітники скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам’яті, підвищену втомленість, порушення сну, серцебиття та біль в ділянках серця. Загальне захворювання організму з ураженням органу слуху (специфічний прояв дії шуму) та центральної нервової, серцевосудиної системи (неспецифічні зміни) називають шумовою хворобою.

 

Ультразвук

Ультразвук, дія котрого виявляється рідше, ніж акустичні коливання чутного діапазону. Також справляє шкідливий вплив на людину. Ультразвук – механічні коливання в газах, рідинах та твердих тілах. Він використовується а процесах металообробки, в ультразвукових установках, з метою отримання емульсій, сушіння, очищення, зварювання, дефектоскопія, навігації, підводного зв’язку.

Низькочастотний ультразвук, притаманний промисловому виробництву, діє на весь організм людини, зокрема на вестибулярний апарат.

Тривала, систематична дія ультразвуку, котрий поширюється через повітря. Викликає функціональні зміни діяльності нервової, серцево-су-динної та ендокринної систем, слухового та вестибулярного аналізаторів, зміни властивостей та складу крові.

Ультразвук з рівнем звукового тиску 80-90 ДБ має стимулюючий вплив, діючий як мікро масаж. Прискорює обмінні процеси, але при 120 ДБ впливає негативно.

3.10. Виробнича вібрація

 

Вібрація- це механічні коливання, котрі виникають в пружних тілах або в тілах, що знаходяться під впливом змінного фізичного поля.

За способом впливу на людину вібрація поділяється на два види:

- загальна вібрація (вібрація робочих місць), котра передається через опорні поверхні на тіло людини;

- локальні, котра передається через руки та ноги людини.

Характер та ступінь поширення коливань по тілу людини визначається їх частотою, амплітудою, тривалістю дії, площею контакту тіла людини та джерела вібрації, місцем прикладання та напрямком вібраційного впливу, демпферними властивостями тканини.

За умови спів падання частот власних коливань внутрішніх органів та частот зовнішніх збурю вальних сил виникає резонанс. Резонанс тіла людини виникає при частотах понад 0,7 Гц.

Резонансна частота для голови (при сидячому положенні людини)-2-3 Гц при вертикальних вібраціях і 1,5-2 Гц-при горизонтальних вібраціях. Резонанс очних яблук лежить в межах 60-90 Гц, і саме вібрації з такими частотами викликають розлад зорового сприйняття. Для грудей, діафрагми та живота резонансними є частоти 3-3,5 Гц. Ці частоти можуть призвести до порушення функції дихання. Резонансна частота для всього тіла в сидячому положенні-4-6 Гц.

Вібрація справляє на людину наступні впливи:

- подразнювальний;

- зміщення органів;

- деформація тканин та клітин окремих органів.

Наслідками впливу вібрації є:

- зниження працездатності;

- порушення функції центральної нервової системи;

- порушення функції опорно-рухового апарату;

- порушення функції статевих органів.

Вплив вібрації протягом тривалого часу поряд з впливом інших несприятливих виробничих факторів викликає вібраційну хворобу.

Віброхвороби характеризується ураженням нервово-м`язової та опор-но-рухової системи.

Загальна вібрація викликає віброхворобу у водіїв транспортних засобів та операторів транспортно-технологічних машин та агрегатів. Основний симптом цієї форми віброхвороби - вестибулопатія, ознаками котрої є запаморочення, головний біль, гіпергідроз.

Незважаючи на несприятливий вплив, вібрація може справляти стимулюючий вплив. Короткочасний вплив вібрації має місце зниження больової чутливості. За допомогою вібромасажу можна зняти м`язову втому.

Законодавчим документом, котрий встановлює допустимі параметри виробничої вібрації та санітарні правила роботи з вібронебезпечними механізмами та обладнанням,є ГОСТ 12.1. 012-90 ”Вібраційна безпека. Загальні вимоги”.

 

Електричний струм

 

Дія електричного струму на людину має різносторонній характер. Електричний струм справляє термічну, електролітичну, біологічну та механічну дії.

Термічна дія проявляється у вигляді опіків тіла, нагріванні до високої температури органів, котрі знаходяться на шляху струму. При цьому виникають суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму полягає в розшаруванні органічної рідини (крові, плазми), у зміні її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму -це розшарування, розриви тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту і миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму полягає в подразненні та збудженні живих тканин організму, а також супроводжується порушенням внутрішніх біоелектричних процесів. Ці дії електричного струму призводять до двох видів електро травм місцевих і загальних.

Загальні електротравми (електричний удар) викликають збудження різних груп м`язів тіла людини. Це призводить до судом, зупинки дихання та зупинки серця. За несприятливих умов може статися клінічна смерть.

Місцеві електротравми - це опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки -наслідок термічного ефекту як результат проходження електричного струму через тіло людини, та зовнішньої дії на нього електричної дуги. Може бути кілька ступенів електричних опіків, тобто від незначного почервоніння до обвуглення шкіри.

На наслідки ураження людини електричним струмом впливає ряд чинників. По-перше, це сила та час його проходження через тіло людини, рід струму (змінний або постійний), шлях струму через тіло людини, а стосовно змінного струму-його частота.

Сила струму зумовлюється напругою, під котрою опинився потерпілий.

Опір тіла людини вважається рівним 1 кОм.

Особливості впливу струму на людину в залежності від сили та роду струму.

Струм, значення котрого не дозволяє потерпілому самостійно відірватись від струмоведучих частин, називається не відпускним.

Аналізуючи, можна дійти висновку, що змінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим. Однак за напруги 500 В небезпечнішим є постійний струм.

Найнебезпечнішим є струм частотою 20-100 Гц, що відповідає стуму промислової частоти. Найнебезпечнішими шляхами проходження струму через тіло людини є ті шляхи, котрі викликають ушкодження головного або спинного мозку, серця та легень.

На небезпеку ураження струмом впливають метеорологічні умови приміщення. Зростання температури, відносної вологості, знижена рухливість повітря викликають зростання небезпеки ураження, оскільки виділення поту викликає зниження опору шкіри.

Статична електрика

 

Вплив статичної електрики на людину пов`язаний з протіканням через неї слабкого струму. Електротравми при цьому не виникають. Проте внаслідок рефлекторної реакції на струм, раптовим відстороненням від зарядженого тіла може статися механічна травма від удару, або внаслідок падіння. Найбільш чутливим до електростатичних полів є центральна нервова система.

 

Електромагнітні поля

 

Вплив електромагнітних полів (ЕМП) на організм людини залежить від щільності потоку енергії, частоти випромінювання, тривалості впливу, режиму опромінення, розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

В зоні впливу ЕМП людина зазнає теплового та біологічного впливу. У джерел ЕМП розрізняють ближню (індукційну) та дальню(випромінювальну) зони впливу.

Зміна ЕМП викликає нагрівання тканин тіла людини за рахунок змінної поляризації діелектрика (хрящі, сухожилля тощо) та за рахунок появи струмів провідності. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії ЕМП. Надлишкове тепло, котре виділяється в організмі людини, відводиться за рахунок функціонування механізму терморегулювання. Однак, починаючи з певної межі, організм не забезпечую відведення тепла від окремих органів і тому підвищується температура тіла. Опромінення очей викликає каламутність кришталика(катаракта) та втрата зору.

Тривалий вплив ЕМП супроводжується фізіологічною адаптацією або послабленням імунологічних реакцій.

В зв`язку з цими змінами необхідно обмежувати час перебування людей в зоні впливу електричного поля, створюваного струмами промислової частоти напругою понад 400 кВ.

Лінії електропередач напругою до 1150 кВ, відкриті роздільні пристрої, до складу котрих входять комунікаційні апарати, пристрої захисту та автоматики, вимірювальні прилади є джерелами електричних полів промислової частоти.

 

Іонізуючі випромінювання

Іонізуючі випромінювання (ІВ), діючи на організм людини, викликають в ньому зворотні та незворотні зміни. Внаслідок іонізації та збудження складаних молекул відбувається їх дисоціація, викликана розриванням хімічних зв`язків. Так зміни є ознакою безпосередньої дії радіації.

Радіаційний вплив поділяється на соматичний та генетичний. Соматичний вплив виявляється як гостра або хронічна променева хвороба.

Існують порогові значення дози випромінювання. За одноразового рівномірного гама-випромінювання всього тіла з дозою 0,25 Гр змін у стані здоров’я не спостерігається. При дозі 0,25-0,5 Гр мають місце тимчасові зміни складу крові, котрі швидко зникають.

При дозах 0,5-1 Гр виникає почуття втоми, у 10% опромінених спостерігається блювання, помірні зміни складу крові.

При дозі 1,5-2 Гр спостерігається короткочасна легка форма променевої хвороби. Проявом її є тривала лімфопенія. З`являється блювання протягом першої доби після опромінення. Смертельних наслідків не спостерігається.

При дозі 2,5-4 Гр виникає променева хвороба середньої важкості. Знижується вміст лейкоцитів в крові. В 20% випадків можливий смертельний наслідок. Смерть настає через 2-6 тижнів після опромінення.

При поглиненій дозі 4-6 Гр розвивається важка форма променевої хво-роби.50% випадків захворювання закінчується смертю протягом першого місяця.

При дозі понад 6 Гр розвивається вкрай важка форма променевої хвороби.

Хронічна променева хвороба може розвинутись за умови систематично повторюваного опромінювання нижче значення доз, котрі викликають гостру форму, але вище гранично допустимої дози.

Найбільш характерними ознаками хронічної променевої хвороби є зміни складу крові, деякі симптоми з боку нервової системи, місцеві ураження шкіри, ураження кришталика, пневмосклероз, зниження імунореактивності організму.

Іонізуючи випромінювання викликають також віддалені наслідки-лей-кози, злоякісні новоутворення, раннє старіння.

 

Лазерне випромінювання

 

Лазерним випромінюванням (ЛВ) називають електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 0,1-1000 мкм.

Ступінь впливу лазерного випромінювання на організм людини залежить від інтенсивності випромінювання, довжини хвилі, тривалості імпульсу, частоти повторення імпульсів.

Розрізняють кілька видів дії лазерного випромінювання на біологічну тканину: теплову, ударну, світлову а також утворення мікрохвильового електричного поля на рівні клітини.

Неперервне ЛВ викликає переважно теплову дію, котра супроводжується коагуляцією (згортанням) білка. Потужне ЛВ викликає випаровування біологічної тканини.

Найбільш уразливими до дії ЛВ є очі, оскільки оптична система очей збільшує потужність випромінювання видимого та ближнього інфрачервоного випромінювання в 6*10⁴ разів.

На очі, зокрема на сітківку, найбільше впливає ЛВ з довжиною хвиль 0,4-1,4 мкм. Може бути кілька видів ураження сітківки від незначних опіків до суттєвих ушкоджень і повної втрати зору. Клітини сітківки після їх ушкодження не відновлюються.

Ступінь ушкодження райдужної оболонки лазерним опроміненням суттєво залежить від її кольору. Наприклад, зелені та блакитні очі ушкоджуються більше ніж карі.

Під впливом ЛВ можуть відбуватися функціональні зміни серцевої судинної системи, зміни артеріального тиску, підвищення втомлюваності, зниження працездатності.

 

Побутовий травматизм.

Суїцид

У нашій країні одна з основних причин суїциду - високий рівень безробіття, стан психологічного здоров'я, алкогольна та наркотична залежність Чимало молодих людей з острахом дивляться у своє майбутнє і вважають: навколишнє середовище - забруднене, суспільство - морально здрібніле, перспектив для нормального життя - жодних. "Рятівним" кроком для них може стати суїцид.

Згідно з “Медичною енциклопедією” більшість самогубств – це наслідок психічної недуги. Спрощено можна представити таку схему причинно-наслідкових зв’язків суїциду: невдоволення життям – відчай – депресія – порушення психічного здоров’я – самогубство. Звісно, що у житті все набагато складніше.

Психологи поділяють самогубства на такі чотири основні категорії:

Фаталістичне самогубство. Воно як правило, викликано надміру суворим контролем суспільства над особою, що значно обмежує її свободу. Жертва живе із зав’язаними очима, не бачить перед собою світлого майбутнього.

Анемічне самогубство. Самогубці не спроможні раціонально дати раду труднощам. І для того, щоб вийти зі скрутного становища, вирішують покінчити порахунки із життям. Також таке відбувається, коли звичні відносини людини із суспільством раптово і шокуючи змінюються.

Егоїстичне самогубство. Як вважають, його корені – у відчуженості. Ті, хто стає жертвами егоїстичного самогубства, є переважно “самі по собі”. Їх уже ніщо не пов’язує із довколишнім світом і не ставить у залежність від нього. Як правило, такі люди – меланхоліки, схильні до усамітнення.

Альтруїстичне самогубство. Людина тісно пов’язана з колективом і задля нього готова іти на будь-які жертви. Приклад – японські льотчики – камікадзе часів другої світової війни. Також до цієї категорії можна зарахувати тих, хто здійснив самоспалювання аби привернути увагу до якого-небудь руху чи суспільної проблеми.

Повна неспівмірність далеких від життя і нездійснених мрій та реальної дійсності може викликати відчай і довести до самогубства. До речі, чоловіки гірше переносять поразки і стреси, а відтак – відсоток смертей внаслідок самогубства серед “сильної половини” є більшим, аніж серед жінок. Частково це пояснюється тим, що на чоловіках лежить відповідальність за матеріальний стан сім’ї. Більшість керівних посад займають чоловіки, що також пов’язано з нервовим напруженням. Жінки тверезіше мислять, усіма силами намагаються знайти вихід зі складного морального лабіринту.

Профілактика завжди діє краще, аніж лікування. Тому, якщо ви запідозрили, що з вашим другом чи співробітником коїться щось не те, слід виявити підвищену увагу до нього. Причиною для занепокоєння можуть стати: різні зміни в зовнішності, безнадія, тривога, затяжна депресія, безпричинний плач, схильність до усамітнення, проблеми