Обов’язкове страхування в Україні: призначення і види

За формою проведення с-ня поділяється на доб­ровільне і обов’язкове.

В обов’язковому с-ні відносини виникають згідно з законом, а с-ня здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передба­чено перелік об’єктів, що підлягають с-ню; пе­релік страхових подій; ви­нятки з них; макси­мальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України “Про с-ня” форми типового договору і порядок прове­дення обов’язкового с-ня визначаються КабМіном України. В цьому ж законі наведений перелік 27 видів обов’язкового с-ня, деякі з яких:

-Особисте с-ня від нещасних випадків на транс­порті;

-С-ня членів екіпажу й авіаційного персоналу;

-С-ня ризикових професій н/г від нещасних ви­падків;

-С-ня цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

-С-ня авіаційних суден;

-Обов’язкове с-ня врожаю с/г культур і бага­торічних насаджень у радгоспах та інших держ-х підприємствах;

-Інші.

Обов’язкове державне с-ня: державне особи­сте с-ня військово- службовців і військовозобов’язаних, призваних на збори; дер­жавне обов’язкове с-ня працівників проку­ратури; держ с-ня життя і здоров’я народних депутатів; держ с-ня донорів крові та її компо­нентів; держ с-ня працівників державної лісової охорони; інші.

30.Поняття ризику в страх. Класиф. ри­зиків.

Ризик - 1) можливість несприятливої події; 2) комбінація небеспек; 3) невизначеність втрат; 4) непередбачуваність, тенденція до того, щоб фак­тичні рез-ти відрізнять від передба­чуваних.

Страх. ризик - 1)можлива подія, сукупність подій у випадок їх настання;

2)об¢єкт страх-ня, вид відповідальн.

3)розподіл між страховиком і страхув-ком не­сприятливих наслідків, при настанні страх ви­падку.

Класифікація:

1)з т з можливості вартісної оцінки наслідків ри­зики бувають:

- матеріальні, які мають вартісну оцінку

- нематеріальні (не мають вартісного виразу)

2)в залеж. від можливого варіанту роз-ку подій:

- чисті; - спекулятивні.

3)з т. з. широти охоплення:

-фундаментальні, -специфічні

4)за обсягом відповідальності: індивідуальні, універсальні

5)особлива група ризиків.

-аномальні; -катастроф. (ідемічні; ризики пов”язані з якістю землі)

6)з т. з. здатності людини впливати на роз-к подій:

-об¢єктивні ризики; -суб¢єктивні.

1)в заг. Класиф. Розрізняють:

а) екологічні, б) транспортні, в) політичні, г) спеціальні.

31.Ознаки ризику, придатного для стра­хування.

Це, як правило, чисті ризики, які відповідають критеріям:

1.Критерій цілковитої випадковості. Це озна­чає, що подія, яка є причиною збитків, має бути над­звичайною, а величина збитку – не­передбачува­ною.

2.Критерій однозначності. Вимога однознач­ності полягає в тому, що попри випадковість події між нею та кінцевим результатом (збит­ками) має ут­римуватися явний причинно-наслідковий зв¢язок. Отже, завжди потрібна впевненість у тому, що обсяг коштів на по­криття збитків при даній ви­падковій події відомий цілком точно.

3.Критерій оцінюваності у грошових одиницях. Оскільки страхування базується на форму­ванні фондів грошових коштів, то потреби. Які вини­кають при обслуговуванні ризиків, по­винні мати вартісну, грошову оцінку.

4.Критерій незалежності. Незалежність ри­зиків хар-ся тим, що вони не повинні бути ки­мось спеціально викликаними, а також ризики не по­винні легко кумулюватися, зазнаючи при цьому впливу інших ризиків.

5.Критерій величини. Найбільш страхуваль­ними як із погляду обсягу збитків, так і ймовірності їх настання є середні ризики.

32 Оцінка страховиком ризику і визна­чення доцільності цого стр-ня.

Оцінка об'єкта стр-ня необхідна для встанов­лення страхової суми,яка визначає міру зо­бов'язання зі сторони страховика або макси­мальну межу відшкодування збитку в формі ви­нагороди.Величина страхової винагороди визна­чається ступенем збитку і може співпадати або бути меньше страхової суми в залежності від видів і умов стр-ня.Крім того,страхова сума ви­значає можливість або не­можливість прийняття на стр-ня конкретного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці вико­ри­стовують різні методи,із них найбільш відомі слідуючі.

Метод індивідуальних оцінок використо­вується тільки по відношенню до ризиків,які неможливо співставити з середнім типом ри­зику.Страховик робить произвольную оцінку,яка яка відображає його професійні здібності і субєктивний погляд

Для метода середніх величин характерно поділ окремих ризикових груп на підгрупи.Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризиковим ознакам.

Метод процентів представляє собою су­купністьзнижок і надбавокдо аналітичної бази,які залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризико­вого типу.

33. Методи управління ризиком (уник­нення, запобігання, поглинання, страху­вання)

Управління ризиком представляє собою цілеспрямовані дії щодо обмеження або мінімізації ризику в системі ек відносин.

Уникнення ризику є найефективнішим і най­важ­чим для виконання методом. Уникнення означає фактичне ухилення від ризикогенної, ризиконе­безпечної діяльності. Про уникнення може йтися лише за наявності альтернатив­них вирішень, які є менш ризиковими.

Запобігання втрат і контроль – метод, що по­лягає в попереджувальній (превентивній) діяльності, спрямованій на зменшення ризику (купівля технічних засобів та проведення ор­ганізаційно-технічних заходів, які могли б про­тистояти ви­никненню ризиків). Контроль оз­начає обиеження розміру втрат в тому ви­падку, якщо є прибуток.

Страхування – процес, в якому група фіз або юрид осіб, що підлягають однотипному ри­зику, укладають договори зі страховою ор­ганізацією. Головна ідея цього методу управління ризиком полягає в розподілі втрат серед великої кількості осіб.

Поглинання – полягає у визнанні збитку внаслідок існування ризику без розподілу його при посередництві с-ня. Викор-ня цього ме­тоду може бути пов’язане з двома причинами: 1) коли є випадки, при яких не можуть бути використані інші методи управління ризиком; 2) управління може бути досягнене шляхом самострахування, яке є формою безпосер-го самостійного покриття збитків власними кош­тами

Специфіка ризиків у майновому с-ні

В майновому с-ні виокремлюють с-ня майна громадян і с-ня майна юр осіб, що пов’язано з істотними розбіжностями в практиці прове­дення с-ня майна громадян і юр осіб.

Так, розмір ризику при с-ні майна фіз особи значно менший, аніж розмір ризику юр особи. Ризики фіз особи достатньо прості і однорідні, тому досить часто страховик може видавати стандартний с-вий поліс. А ризики юр особи складні і неоднорідні, тому часто постає по­треба створювати індивідуальні програми страхового покриття.

Процес прийняття на с-ня ризиків фіз особи – здебільшого річ відносно нескладна. Інколи страховики обходяться без попереднього ог­ляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про прийняття на с-ня ризиків юр осіб. Тут завжди потрібний попередній огляд, оскільки ці ризики істотно різняться між со­бою.

Специфіка ризиків у особистому страх-ні.

Враховуючи специфіку об¢єктів особистого страх-вання, інакше слід оцінювати таку ха­рактерну ознаку страх-вання, як надзви­чайність виникнкння певиних подій. Зро­зуміло, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності, які мають надзвичайний хар-р. але факт дожиття застр-ваного до певної дати залежить від його віку, стану здоров¢я, способу життя тощо, можна прогнозувати з певною мірою стр-вого ризику.

Необхідність особистого стр-вання зумовлена ризиковим хар-ром процесу відтворення ро­бочої сили в умовах зростаючої насиченості вир-ва; складними техніко-технологічними системами в умовах погівршання довкілля.

Все актуальнішою в розвинутих країних світу, а також в Україні, стає проблема ма­теріального за­безпеячення людей похилого віку, питома вага яких у загальній чисельності населення не­ухильно зростає.