Еволюція страхування в Україні. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Еволюція страхування в Україні.



До набуття Україною статусу незалежної дер­жави стра-ння тут здійснювалося згідно з еко­номічними, соціальними та правовими умо­вами, що існували у відповідний період у Київський Русі, царській Росії, а згодом –у ко­лишньому СРСР.

Найдавнішим способом страхового захисту в нас було взаємне стр-ння. Відомо, що почи­наючи з ХІІІ ст. і до появи залізниці на тере­нах сучасної України велику роль у переве­зенні вантажів на далекі відстані відігравало чумацтво. Якщо в до­розі у якогось чумака ги­нув кінь чи ламався віз, то зусиллями всього гурту купували потерпілому потрібні засоби пересування, аби він міг подоро­жувати далі. Тут ще не завжди вдавались до по­передньої сплати регулярних внесків на ство­рення і по­повнення резервного фонду, адже пе­ревозити гроші було безпечніше, коли вони були зосе­реджені по багатьох індивідуальних гаман­цях.

Найбільш поширеним ризиком за тих часів стали пожежа. З метою захисту від її наслідків 1827 року було створено Перше російське стр-ве това­риство від вогню, а до 1913 року вже понад 300 страховиків. У тому числі 13 АТ, здійснювали такий захист.

З відміною кріпосного право активізується роз­виток стр-вої справи, орієнтованої на село. Ство­рюється система земського стр-ння, яке поділялося на обов¢язкове, додаткове і доб­ровільне.

В 1863 р було створене в Полтаві товариство взаємного стр-ння. Згодом такі товариства з¢явилися у Києві, Одесі та Харкові. Ці товари­ства обслуговували здебільшого великих до­мо­власників, купців і фабрикантів.

В 60-ті рр 19 ст страххова справа переживала глибоку кризу. Дуже постраждали товариства зі стр-ння від пожеж. Їхні бюджети стали дефіцитними. Необмежена конкуренція трах то­вариств стала небезпечною для стр-виків.

У 1874 р був створений синдикат, до якого увійшло 8 страх товариств. Вони опрацювали угоду, згідно з якою зобов¢язалися діяти на одна­кових для всіх умовах, без будь-яких відхилень.

У 2 половині 19 ст спектр стр-вих послуг уже був досить широким. Стр-ві товариства прий­мали на стр-ння будівлі, тварин, меблі, одежу, засоби транспорту, певного розвитку набуло стр-ння життя.

Основним видом стр-ння і надалі лишалося стр-ння від вогню. У 1909 році був затвердже­ний статут Товариства стр-вання від вогню майна гірничих і гірничозаводських підприємств (м.Харків).

У дореволюційні роки одним із важливих центрів стр-вання була Одеса. Тут існували самостійні страхові товариства, а також кон­тори філій провідних стр-вих компаній Петер­бурга і Мо­скви, іноземних страховиків.

Досить поширеним було й самостр-ння. В 1857р було створене Російське товариство пароплав­ства і торгівлі мало своєю головною базою Одесу. Фонд цього товариства засто­совувся при стр-нні суден.

Вантажі тривалий час не страхувалися. Це зу­мовлювалося високим довір¢ям до пе­ревізників. Проте за бажанням власник міг за­страхвати ван­таж у місцевій конторі Російського товариства морського, річкового і сухопутного транспорту і стр-ння вантажу. Прибуток від стр-ння вантажу був значним.

Набули поширення товариства взаємного стр-ння серед землевласників. За прикладом Ліфляндського товариства було організовано то­вариство взаємного стр-ння землевласників у Києві. Воно ставило своїм завданням відшкодування збитків, завданих вогнем зем­ле­власникам Київської, Подільської та Во­линської губерній.

Особисте стр-ння виникло в 30-х рр 19 ст. протя­гом тривалого часу стр-ння життя було моно­полією Російського товариства застрахо­ваних капіталів і доходів.

У 1906 р був прийнятий закон про проведення стр-ння життя державними ощадними касами. Проте виплата страхової суми в разі настання страх випадку відсрочувалася на 5-7 років.

Стр-нням життя, крім АТ і ощадних кас, зай­ма­лися також товарства взаємного стр-ння.

З 1885р дозволено діяльність іноземних стр-вих товариств.

У 1894 р був установлений державний нагляд за діяльність страхових АТ.

Події 1917 р внесли багато змін і у стр-ву справу. Уже через рік вона було оголошена державною монополією. Всі стр-ві операції здійснювалися органами Головного управління державного стр-ння при Мінфіні. У країні застосовувалися єдині правила і та­рифи з кожного виду стр-ння.

За роки Радянської влади стр-ння ровивалося нерівномірно. Це стосувалося насамперед об¢єктів держ власності.

Згідно із законодавством стр-ння майна держ підпр-ств і організацій з 1921 р здійснювалося добровільно.

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 4 вересня 1929 р запроваджувалось обов¢язкове стр-ння в дер­жавній промисловості, яке охоплювало прак­тично все майно.

Водночас стр-ння кооперативних і громадсь­ких підпр-ств, куди ввійшли і колгоспи, було переве­дено на державну основу. Відповідну роботу мали виконувати органи Держстраху СРСР. Цей стр-вик організував також роботу з обов¢язкового та добровільного стр-ння майна громадян.

З березня 1929 р набуло значного поширення ко­лективне стр-ння. Спочатку ставилося зав­дання охопити стр-ням не менш як 75% пра­цюючих. Але вже до 1940 р фактичний показ­ник знизився до 30%. Цей вид стр-ння був збитковим.

У післявоєнні роки було затверджено поло­ження про Держстрах СРСР. Цей документ розширював права низових стр-вих органів.

У період реформ 60-х рр багато було зробле­ноз налагодження стр-вого захисту с/г підпр-тв. З 1968 р запроваджені умови обов¢язкового стр-ння майна колгоспів.

Протягом 60-70-х рр було запроваджено нові види стр-ння майна, життя та здоров¢я грома­дян. З 1988 р державні підприємства дістали право на здійснення добровільного стр-ння майна і відповідальності.

Початок 90-х рр ознаменувався великими політичними та економічними змінами світового значення. Україна за кількістю насе­лення, вироб­ничим потенціалом посіла 2-ге місце серед нових країн. Вона обрала ринко­вий тип розбудови екон-ки. Це зумовило не­обхідність проведення глибо­ких екон реформ. Складовою частиною нового госп-го ме­ханізму має бути ефективна система стр-ння, що відповідає світовим стандартам.

18. Роль страх у вирішенні соц. проблем сус-ва. Страх-ня забезпеч. Раціон. Форму­вання і ви­корист. коштів, призначених для здійснення соц. програм. Світовий досвів довів доцільність на­громадження і використ. коштів на соц. програми страх-вим мет-м. Сформовані цим мет-м ресурси застосов-ця як доповнення до держ. ресурсів, зпрямову­ваних на фінан-ня освіти, охорони здо­ров”я, пенсійне забеспечення та деякі інші соц. за­ходи.перевага страх-го мет-ду страх-ня й ви­кор-ня коштів соц. спрямування полягає ось у чому.Він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одержують академіки та прибиральниці, підвищує відповід. за якість медичних та інших соц. по­слуг. Створення зав­дяки страхування можли­востей нагромадити кошти для виплати май­бутніх пенсій, придбання житля, оплати вип­лат на навчання в вузі чи ко­леджі сприяє тому, щоб кожний громадянин ре­алізував свої можливості і задовольнив потреби. Утакому разі зменш. навантаження на держ. бюджет, а контроль за раціон. викор-ням коштів перено­ситься безпосередньо на споживача соц. по­слуг і виплат.

19.Класифікація страхування, її значення. Кла­сифікаційні ознаки.(конспект).

Страх-нню підлягають різні об¢єкти. Воно охо­плює різні категорії страх-ників. Його умови відрізняються за обсягом страх- відповідальності, воно проводиться в силу за­кону або на добровільних засадах. Для впо­рядкування цієї різноманітності страх-вих відносин і створення єдиної взаємопов¢язаної системи необхідна класифікація страх-ння.

Класифікація ст-ня – науково обгрунтований розподіл ланок страх-ння за їх загальними оз­наками.

Виділяють класифікаційні ознаки ст-ння:

-історичні ознаки знаходять свій прояв у виділенні етапів розвитку страх-ня, що має важливе теоретичне значення.

-економічні ознаки знаходяться в основі поділу ст-ння на стр0ня життя і загальні види стр-ння і враховує їх важливі з фінансової точки зору організаційні особливості. Крім цього екон ознаки дозволяють класифікцвати стр-ня за об¢єктими на який спрямований страх захист, а також за родом небезпеки. Така класифікація використовується коли йдеться про комплексний захист майнових інтересів стр-льника.

-за юридичною ознаками передбачається ви­окремлення певних класів страх-ня відповідно до міжнародних норм. До того ж юрид ознаки знаходяться і в основі класифікації стр-ня згідно з вимогами внутрішнього законодав­ства України. Саме класиф-ція за юрид озна­кою передбачає застосування такої класиф ознаки, як форма проведення страхування.

19.Класифікація страхування, її значення. Кла­сифікаційні ознаки.(учебник).

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (по­нять) у певній галузі знань або діяльності лю­дини, вико­ристовувану як засіб для встанов­лення взаємоз¢язків між цими поняттями (кла­сами).

Така система підпорядкованих понять бу­дується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації. Розрізняють натуральну клисифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються і штучну кла­сифікацію, коли для неї використо­вуються не­суттєві ознаки.

Залежно від того, з якою метою потрібно ви­ко­нати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу хар-ся багатьма специфічними по­няттями. Без класифікації цих понять не можна виконувати ні теоретичні дослідження, ні прак­тичну роботу в цій галузі. Тому кла­сифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сфері діяльності страхових ком­паній, у підходах щодо забезпечення страхо­вого захисту майнових інтересів фізичних і юридич­них осіб, у визначення об¢єктів страху­вання, об­сягів страхової відповідальності, у формах про­ведення страхування тощо. У зв¢язку з цим можна вирізнити найістотніши класифікаційні ознаки:

-історична ознака;

-економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація, страховика; рід небезпек; ста­тус страхувальника; статус страховика);

-юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за фор­мою проведення).

Класифікація за історичною ознакою пов¢язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виник­нення тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічними ознаками пере­дбачає кілька варіантів. Найважливішим є поділ страхування залежно від спеціалізації страховика на сфери діяльності: страхування життя і за­гальні види страхування.

В основі віднесення того чи іншого виду стра­ху­вання до “життя” чи “не-життя” полягає су­купність двох класифікаційних ознак, а саме:

-наявність нагромаджувального хар-ру дого­вору страхування;

-строк дії договору страхування.

Згідно з чинним законодавством У, до дого­ворів страхування життя належать договори, строк дії яких перевищує 10 (в окремих ви­падках – 5) років.

Не менш важливою є класифікація за об¢єктами страхування, тобто об¢єктами, на які спрямова­ний страховий захист. Ця кла­сиф-я передбачає виокремлення галузей:

-особистого страх-ня (об¢єкти – життя, здо­ров¢я і працездатність страхувальників);

-майнового страх-ня (об¢єкти – майно в різних його видах);

-страх-ня відповідальності (об¢єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страху­валь­ником життю, здоров¢ю, майну 3-ї особи).

Класифікація за родом небезпеки. Під родом не­безпеки розуміється набір специфічних страхо­вих подій, які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в за­гальному страх-ні виокремлюють, наприк­лад, ав­тотранспортне страх-ня, морське, авіаційне, страх-ня ядерних, космічних, кре­дитних ризиків тощо.

Класифікація за статусом страхувальника пе­ре­дбачає поділ усього розмаїття посліг на ті, які об­слуговують інтереси громадян і ті, які обслуго­вують інтереси підприємницької діяльності.

Класифікація за статусом страховика викори­сто­вується здебільшого для забезпечення держ регу­лювання страх-вої діяльності (ви­дання ліцензій, ведення держ реєстру страхо­вих компаній та ін), контролю за страхови­ками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і тери­торіальному розрізі. У цьому плані можна виок­ремити страхування комерційне, взаємне, дер­жавне.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними передбачає кілька підходів. На­самперед це виокремлення певних класів згідно з міжнародними нормами.

Згідно з вимогами внутрішнього законодав­ства У ця класиф-я передбвчає такі види страхування:

1.Страх-ня життя.

2.Страх-ня від нещасних випадків.

3.Медичне страх-ня (безперервне стр-ня здо­ров¢я).

4.Страх-ня здоров¢я на випадок хвороби.

5.Страх-ня залізничного транспорту.

6.Страх-ня наземного транспорту (крім залізничного).

7.Страх-ня повітряного транспорту.

8.Страх-ня водного транспорту.

9.Страх-ня вантажів та багажу.

10.Страх-ня від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

11.Страх-ня цивільної відповідальності влас­ників наземного транспорту.

12.Страх-ня відповідальності власників повітряного транспорту.

13.Страх-ня відповідальності власників пвод­ного транспорту.

14.Страх-ня відповідальності перед 3-ми осо­бами.

15.Страх-ня кредитів.

16.Страх-ня інвестицій.

17.Страх-ня фінансових ризиків.

18.Страх-ня судавих витрат.

19.Страх-ня виданих гарантій та поручи­тельств.

20.Страх-ня майна (відмінного від того, що в %-10 пунктах).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.222.116.199 (0.038 с.)