Необхідність та сутність категорії страхового захисту (сз), методи його забезпечення

Необхідність та сутність категорії страхового захисту (сз), методи його забезпечення

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді, зменшити та відшкодувати збитки, завдані непередбаче­ними подіями. Виникає необхідність появи сз.

Сутність сз полягає в нагромадженні й витра­чанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подо­лання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними втрат.

Для того, щоб система заходів з поперед­ження, подолання і відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину вало­вого продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства. Сукупний фонд сз не має зведеного планового чи звітного оформлення, котре характеризувало б його величину. Не існує й спеціального ор­гану управління цим фондом.

До фонду сз належать: централізовані нату­ральні та грошові фонди держави; децен­тралізовані фонди суб’єктів господарювання (самостраху­вання); фонди, створювані за до­помогою страху­вання.

2. Страх фонд сус-ва, його сутн. та при­знач. Страх/ф –сукупність нат. запасів і фінан. резервів сус-ва, признач. для попе­реджен, локалізації і відшкодування збитків, завданих стих. лихами, нещасн випадками та і. надз. подіями.До фонду страх/захисту на­леж. централізов натур та грош резерви дер­жави, децентрал фонди, а також фонди, створювані мет-м страхув. Страх. фонд сус-ва створюєт”ся для того, щоб система заходів з попередження подолання і відшкодування втрат була реально можлива. На його ство­рення спря­мовують частину валового про­дукту.Необхідність формування страх/ф пов”язана головн чином з діями протеріччя між людиною і руйнівними силами природи.В сучас­ному сус-ві ризиковий харак-р суспільного вир-ва найбільшим чином визн-ся не стільки природ факторами, скільки про­теріччями, пов”язаними з ускладненнями ви­роб відносин між людьми.Розвиток ринкових відносин багато­кратно підви щує підприем. ризик.Сьогодні ма­ють місце технологічні ри­зики, зростає аварійність і травматизм на транспорті. Збільшення ризику соц., міжнаціональн., і міждержавних конфліктів, громад. хвилювань, які наносять ущерб як ок­ремим підприємствам, орга-ям, так і сус-ву вціло му.Вказаний збиток по своїм масшта­бам є як правило, локальним,але може но­сити і надзвичайний ха-р.

3.Форми організації та методи утво­рення страхового фонду суспісьтва.

Організація страхового захисту відображає реально існуючі відносини між людьми з при­воду відшкодування надзвичайного збитку завданого стихійними лихами та іншими ви­падковими подіями.

Організація страхового захисту суспільного вир-ва пов¢язана з методами формування і викори­стання страхового фонду.

Страховий фонд може створюватися мето­дами:

1.Централізований.

2.Децентралізований.

3.Страхування.

страховий фонд створюється в грошовій і на­ту­ральній формах.

Централізований метод створення страх фонду передбачає його формування за раху­нок коштів держави, що резурвуються в цен­тралізованому порядку. При цьому методі держава бере на себе організацію страхового фонду. Для цього потрібні мінімальні витрати. Страх фонд фор­мується за рахунок прямого врахування нату­ральних і грошових коштів від виробленоо національного доходу. Створення такого фонду дозволяє швидко маневрувати коштами для відшкодування збитків завданих стихійними ли­хами та іншими надзвичайними подіями.

Метод самострахування (децентралізований) найбільше розповсюджений в сільському гос­по­дарстві. Де в господарствах створювалися і ство­рюються запаси і фонди продовольчі, фуражні, фінансові резерви, запаси насіння, палива, для відшкодування надзвичайних збитків від стихійних лих і підтримання про­цесу вир-ва. Пе­ревага самострахування поля­гає в тому, що воно дає змогу оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії. Проте при самостра­хуванні практично немає розподілу наслідків ризику. Один великий ризик може призвести до необхідності ліквідувати підприємство. Самострах вимагає відволікання значних ре­сурсів до резервів. Крім того, кошти цих фондів перебувають у господарському обо­роті і на момент, коли ностане реальна по­треба використати їх з цільовим призначен­ням, можуть бути в неліквідній формі.

Метод страхування. Страховий фонд ство­рюється лише в грошовій формі. Він ство­рюється за рахунок внесків, які надходять в страхову ор­ганізацію від фізичних та юри­дичних осіб, які задіяні в тому чи іншому виді страхування. Це ефективний метод.

4.Економічна необхідність та сутність стра­хування

В процесісуспільноного виробництва люд­ство постійно стикається із суперечностями,які при­зводять до появи певних несприятли­вих подій -ризиків.Поява ризиків -безпере­рвний процес:суспільний розвиток породжує нові й нові ри­зики,з якими прагне боротися людина,але ви­никають нові суперечності,зумовлені усклад­ненням виробничих відносин.Втрат спричине­них надзвичайними явищами,зазнають не тількі підприємці,але й громадяни.Зростання ризиків в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді,зменшити та відшкодувати збитки,завдані непе­редба­ченими подіями.Ось чому виникає не­обхідність страхового захисту.Страхування-(згідно з Законом Укр.'Прострахування")-це еко­номічні відносини,за яких страхувальник спла­тою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події,обумовленої догово­ром або законом,суму виплати страховиком,який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви,здійснює превентивні заходи щодо змен­шення ризику

Принципи страхування.

Страхування грунтується на таких спе­цифічних принципах:

1) Вільний вибір страховика і виду страху­вання. Цей принцип стосується лише доб­ровільних видів страхування. Страхувальни­кові надається можливість обирати будь-якого страховика, що має ліцензію на даний вид страхування. Водно­час страховика ніхто не може змусити здійснювати той чи інший вид добровільного страхування.

2) Страховий ризик – це ймовірна подія або су­купність подій, на випадок яких здійснюється страхування. У міжнародній практиці ризиком вважають конкретний об¢єкт страхування або вид відповідальності. Нерідко страховий ризик тлу­мачать як роз­подія між страховиком і страху­вальником не­сприятливих економічних наслідків у разі на­стання страхового випадку.

3) страховий інтерес виплаває з права влас­ності або володіння тим чи іншим об¢єктом. Кожний індивідуальний або асоціаційний власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об¢єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, не­щасний випадок, пограбу­вання тощо.

Ще більший страховий інтерес мають фізичні особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх працівників) життя чи здо­ров¢я.

У свою чергу, організації, які беруть на себе ри­зики, як і будь-яка інша комерційна струк­тура, мають інтерес отримати прибуток (за­гальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвестування).

4) Максимальна сумлінність. Надійне страху­вання можливе лише за умов високого довір¢я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають право приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об¢єкта стра­хування. На практиці особливо важливо, щоб цього принципу додержувався страху­вальник. Адже саме він володіє інформацією про всі вла­стивості, зокрема дефекти, майна, про стан здо­ров¢я чи інші особливості суб¢єкта страхування.

Страховик залишає за собою право відмовити в укладенні страхової угоди, якщо страху­вальник не надасть усіх істотних відомостей.

5) Страхові відшкодування та виплати не по­винні приносити страхувальникові прибутку. З метою уникнути спроб використати страху­вання у спе­кулятивних цілях страховики до­держують прин­ципу, згідно з яким ма­теріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завда­них збитків має бути таким самим, як і до стра­хового випадку. Відхилення бувають, як правило, в бік зни­ження рівня відшкодування.

Страхові відшкодування можуть здійснюватися в одній з чотирьох форм:

-перерахування належних коштів на рахунок страхувальника або вигодонабувача;

-оплатою витрат ремонт пошкодженого стра­хо­вого суб¢єкта;

-відновленням об¢єкта;

-заміною знищеного, пошкодженого або ви­кра­деного предмета на новий відповідник.

В Україні переважає найпростіша форма відшкодування – перерахування коштів на ра­ху­нок страхувальника або видача йому чека на от­римання готівки.

6) Франшиза – це визначена договором стр-ння частина збитків, яка в разі стр-вого ви­падку не підлягає відшкодуванню страхови­ком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки засто­суванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Безумовна фран­шиза означає, що відповідальність страхо­вика визна­чається розміром збатку за відкидання франшизи. Це дає змогу страхо­викам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ве­дення справи.

7) Суброгація – це передання страхувальни­ком страховикові права на стягнення за­подіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

8) Контрибуція – це право страховика зверну­тися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед од­ним і тим самим страхувальником, з пропо­зицією розділити вит­рати з відшкодування збитків.

Застосування цього принципу стримує нечес­них страхувальників від бажання застраху­вати одне і те ж саме майно з метою наживи. Проте, щоб за­стосувати цей принцип, слід переконатися в тому, що існують не менш як два поліси на відшкодування збитків і стосу­ються вони одна­кових ризиків і одних і тих самих предметів страхування.

9) Співстрахування і перестрахування.

Співстрахування – це страхування об¢єкта за од­ним спільним договором кількома страху­вальни­ками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов¢язки кожного страхувальника. Позитив­ним в співстрах-ні є те, що компанії мають змогу об¢єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні проце­дури оформлення страхування і вип­лати відшкодування.

Перестрахування – це страхування страхови­ком ризиків виконання всіх або частини своїх обов¢язків перед страхувальником у іншого стра­ховика.

Страховик, який уклав договір на перестраху­вання, лишається відповідальним перед страху­вальником у повному обсязі згідно з до­говором страхування.

10) Диверсифікація – поширення активності стра­хових товариств за рамки основного бізнесу. За­кон У “Про страхування” передба­чає, що пред­метом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, пе­рестрахування і фінансова діяльність пов¢язана з формуванням і розміщенням страхових резервів, а також із управлінням ними. Надзвичайно важливо додержувати принципу диверсифікації при розміщенні страхових ре­зервів. Тепер страховики мають право розміщувати кошти на депозитних ра­хунках у банках, у ЦП-х та нерухомості.

8.Виникнення страхування та основні етапи його розвитку.

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери, вже тоді усвідомлювалась необхідність спорудженНя громадських спеціальних приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можли­вої небезпеки. Умовно можемо виділити ок­ремі етапи роз-ку страх-ня з точки зору часу виник­нення тих чи інших видів страх-ня, а саме:14-15 ст.- виникнення морського страх-ня (спочатку у Ломбардії, потім в Англії),16 ст.-виник-ня страх-ня життя, що пов'язано із створенням таблиць смертності,17 ст.- страх-ня від вогню в Англії,19 ст.- виникнення страх-ня людей від нещасних випадків, пов'язано з винаходом залізничого транспорту,Далі- страх-ня технічних ризиків,20 ст.- з'явилися всі види транспортного стр-ня (кредитне, комісійне, ядерне).В 20 ст. виділяють наступні основні етапи розвитку страх. Справи: а) страх-ня в дореволюційний період,Б) ство­рення та розвиток держ. Страх-ня в 20-40-ві роки, кооперативне страх-ня,В) страхова справа в післявоєнний період,Г) демоно­полізація страх-ня (кінець 80-х р- початок 90-х рр)

9.Особливості гільдійсько-цехового страх-ня.

У середньовіччі с-ня (окрім с-ня утрати ван­тажу під час перевезення, с-ня ритуальних свят, як це було за часи Стародавнього Риму і Шумерії) поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями. Серед них з’явилися й захисні гільдії, що мали завдан­ням охорону особи і майна своїх членів від різних зазіхань. Принцип взаємодопомоги закріплювався у статуті гільдії. Поступово тут формувався перелік страхових подій та уточ­нювався розмір внесків і виплат.

Сутність майнового стр-ння.

Економ призначення майнового стр-ня поля­гає в компенсації шкоди заподіяної страху­вальнику внаслідок страхового випадку із за­страх. май­ном.Обсяг відповідальності страхо­вика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пош­кодження або знищення матеріальних цінностей,а також у разі втрати страхувальни­ком страхових коштів або неотримання ним запланованого доходу внаслідок страхових випадків,обумовлених дого­вором стр-ня.Особливістю є те що в основу ви­значення страхової суми за договорами майн.стр-ня покладено дійсну вартість страхованих обєктів.

У разі стр-ня майна не на повну вартість збитки при настанні страх. події як правило також не відшкодовуютьсяв повному обсязі.

Ресурси страхової компанії.

Комерційна діяльність не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових. Фінансових та інформаційних ресурсів. Їх су­купність і раціональна структура визначають потенціал фірми.

У діяльності стр-вих компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Створюючи чи роз­виваючи стр-вий бізнес, потрібно звертати увагу на раціональне формування кожного компонента потенціалу компанії.

Формування ресурсів грунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Ком­панія має визна­чити кількісні та якісні пара­метри необхідних ре­сурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Іншими словами, ідеться про необхідність постійного управління ресур­сами.

Велике значення має добір приміщень для офісу компанії.

Важливо визначити, де саме буде розміщена компанія.

Офіс має бути обладнаний сучасними, зруч­ними для виконання працівниками їхніх функціональних обов¢язків меблями, теле­фонним зв¢язком, комп¢бтерною, копіювальною та ін технікою.

Особливо слід наголосити на необхідності за­без­печення компанії зручним транспортом.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов¢язань стр-вої ком­панії, склада­ються насамперед із грошової частини сплаче­ного статутного фонду і сис­теми страхових ре­зервів.

Основу успіху стр-вої компанії становлять тру­дові ресурси. Від інтелектуального та про­фесійного рівня її персоналу залежить досяг­нення нею стратегічної мети. Тому керівництво компанії має постійно докладати всіх зусиль для якомого раціональнішого до­бору своїх працівників і максимального роз­криття їхніх професійних здібностей.

Строк дії договору с-ня.

За сттатею 15 ЗУ “Про с-ня” договір с-ня пови­нен містити окрім інших реквізитів також строк дії договору.

Також це одна з класифікаційних ознак, за якою види страхування відносять до с-ня життя чи до загальних видів с-ня.

Так, договори с-ня життя – це довгострокові до­говори. Вони укладаються на 10, 20, 30 і більше років. У вітчизняній практиці за ра­дянських часів мінімальний строк договорів с-ня життя становив 5 років. Тепер, згідно з чинним законодавством України, до договорів с-ня життя (внески за якими не підлягають оподаткуванню податком на прибуток) нале­жать договори, строк дії яких пе­ревищує 10 (в окремих випадках 5) років.

Договори загальних видів с-ня укладаються на невеликий строк, як правило, на рік. Але мож­ливо навіть і на кілька днів, наприклад при стра­хуванні вантажів на період транспор­тування.

66.Страховий вік -вікові групи в межах яких приймаються на страхування громадяни або підлягають страх поголів”я с/г. Наприклад до­го­вори змішаного страх життя в нас вклада­ються з громадянами у віці від 16-77 років, по­голів”я кркпного рогатого скогу в господарст­вах грома­дян належать обов”язковому стра­хуванню в віці від 6 місяців

67.Страхова франшиза: види та призна­чення.

Франшиза – це визначена договором стр-ння частина збитків, яка в разі стр-вого випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самостра­хування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних (а іноді і середніх) ризиків, створюють власні фонди ризику (резервні фонди). з огляду на на­явність такого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків із проханням узяти ризик на страхування частково. Застосувати франшизу зацікавлені і страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає більш заінтерисованим вжити превентивних заходів, щоб зберегти здоров¢я, майно або знизити ризик відповідальності перед 3-ми особами.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, пра­вила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допо­мога виплачується за всі дні непрацездатності.

Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збатку за відкидання франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні авто­транспорту та деяких інших об¢єктів. Це дає змогу страхови­кам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

Страховики нерідко заохочують страхуваль­ників у збільшенні франшизи шляхом надання пільг у сплаті страхових платежів.

Страховий вік.

Страх. вік – вікові групи, в межах яких прийма­ються на страх-ня громадяни чи підлягають страх-ню с/г тварини. У тимчасовому страх-ні: договір заключається у віці застрахованого від 16 до 65 – 70 років. СК схильні визначати, як норму прий­няття ризику, вік страхув-ка не більше 65 років, але особа, яка була застра­хована раніше може продовжити страх-ня до 70 – 75 років (страх-ня від нещасного ви­падку). Змішане страх-ня життя: громадяни від 16 до 70 років. Довічне страх-ня: від 20 до 70 років. Страх-ня додаткової пенсії: вік не може бути менше 20 р. для жінок і 25 р. для чоловіків і не може перевищувати віку виходу на пенсію за діючим законодавством (відповідно 55 та 60). Страх-ня дітей: вік ди­тини не повинен пе­ревищувати 15 р. і не може бути меншим за 6 міс. Страх-ня дітей від нещасних випадків: вік дітей – від 1 до 18 років. На страх-ня с/г тварин прийма­ються: велика рогата худоба, вівці, кози – від 6 міс., коні – від 1 року, свині, кролі – від 4 місяців, пушні тварини – від 6 місяців.

24. Сутність майнового страх-ня, його зна­чення.

Економічне призначення майнового страх-ня по­лягає в компенсації шкоди, заподіяної стра­ху­вальнику внаслідок страх. випадку із за­страхова­ним майном. Обсяг відпов-ті страхо­вика включає виплату страх. відшкодування страхувальнику в разі пошкодження або зни­щення мат. цінностей, а також у разі втрати страхувальником грош. коштів або неотри­мання ним запланованого до­ходу внаслідок страх. випадків, обумовлених до­говором. Особливістю цієї галузі є те, що в основу ви­значення страх. суми покладено дійсну вартість страх. об’єктів. Майнове страх-ня поділяється на 2 підгалузі: страх-ня майна громадян і страх-ня майна юр. осіб. Об'єкти страх-ня у громадян: власні житлові і дачні будинки, госп. споруди, ав­томобілі, домашнє майно, тварини. Об'єкти страх-ня у юр. осіб: будівлі і споруди, машини і устат­кування, транспортні засоби, вантажі тощо. Страх-ня майна здійснюється, як пра­вило, в доб­ровільній формі.

Форми та види страх-ня відпов-ті (СВ).

Види СВ: страх-ня цивільної відпов-ті влас­ників транспортних засобів (полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у ДТП, які сталися з вини страхув-ка; обов’язкове), страх-ня відпов-ті повітряного перевізника щодо відшкодування збитків, заподіяних па­сажирам, багажу, пошті, вантажу (обов’язкове), страх-ня відпов-ті влас­ників водного транспорту, страх-ня відпов-ті залізничного перевізника, страх-ня відповідальності перевізника вантажів (доб­ровільне, крім авіаперевізників), страх-ня відпов-ті виробника за якість продукції(про­водиться в добровільній формі і захищає інтереси страху­вальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров’ю, майну внаслідок використання продукції з дефек­тами), страх-ня відпов-ті робо­тодавця (страх-ки відшкодовують збитки страхув-ку в разі притягнення його до відпов-ті за шкоду, яку було заподіяно службовцю, коли він викону­вав свої службові обов’язки), страх-ня про­фесійної відпов-ті (страх-к зобов’язується ви­пла­тити страхув-ку компенсацію за позовом 3-ї сто­рони за шкоду, заподіяну їй страхув-ком через помилку при виконанні ним своїх про­фесійних обов’язків), страх-ня відпов-ті за екологічне за­бруднення.

Суч. стан майн. С. в Укр.

Майнове страх-ня – це галузь стр-ня, яка займає особливе місце, оскільки переважну частину НБ країни становить саме майно підпр-в різних форм власн., яке і потребує не­обхідного страхового за­хисту (від стих. лих, пожеж, крадіжок тощо). Але, на жаль, в Укр. страх-ня майна підпр-в знах-ся не на достат­ньому рівні. Оскільки договори страх-ня за­ключ-ся з прибутку підпр-ва, а, як відомо, більшість укр-их підпр-в не мають високих при­бутків, а той зовсім зводять кінці з кінцями, то вони не вважають за порібне відволікати обігові кошти на стр-ня свого майна. Су­час6ний стан Укр. можна охарактеризувати як час постійних змін в сус-ві, реформ в ек-ці, які насамперед пов’яз. зі зміною форми влас­ності. Важливою стає проблема мінімізації підпр-го ризику, тому на­були свого розв. сьо­годні в Укр. і такий вид стр-ня як страх-ня кре­дитних і фін. ризиків (останнє роз­винуте краще). Актуальним для Укр є також страх-ня майна с/г підпр-в, особливо страх-ня урожаю, с/г тварин. Обов’язковим у нашій країні є, на­приклад, страх-ня авіаційних суден

С. майна - комплекс видів М.С. фіз. осіб. Вкл. С. будівель, дом. тварин, дом. майна і лег. трансп. засобів, приват. колекцій. Якщо про­аналіз. фін. стр-ру страх. ринку, то найбільш. попитом корист. послуги по С. майна (61,6% від заг. обсягу стр. послуг) В 1999р. заг. сума стр. премій склала 1,16млрд. грн. Стр. вип­лати склали 360,9 млн. грн. В струк-рі стр. премій найб. попитом корист. по­слуги по С. майна (62% від заг. обс. стр. послуг). В стр-рі стр. виплат М.С. складає 53%. Рівень ви­плат (віднош. виплат до премій)=27%

90. Міжн. с-ма "Зелена картка" та іі знач.

“Зелена картка” - найменування с-ми міжнар. до­говорів і страхового свідоцтва про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Основним завданням цієї системи є створення ефективного

захисту по­терпілих у ДТП за участю автовласників-нерези­дентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система має насамперед запровадити ме­ханізм га­рантованих виплат компенсацій по­терпілим з вини автовласників ін. країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами – членами сис­теми. У таких країнах має здійснюватись обов”яз. страх-ня цив. відпов-ті власників трансп. зас. У кож. країні має бути єдина орг-ція, що здійснює врегулю­вання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території ін. држав, а також єдина орг-ція, що врегульовує збитки автовлас.-не­рези­дентів на території свого перебування. Збитки у країнах – членах системи “зелена картка” вре­гульовуються через уповноважену національну орг-цію (Моторне страх. бюро), яке переадресовує мат. претензії, висунуті до автовлас.-резидента ін. країни, на відповідне моторне страх. бюро цієї країни. Отже, якщо автовласник є резидентом країни – члена система “з. к.”, він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн – членів цієї системи без обов”яз. страх-ня на умовах країни відвідання.

Необхідність та сутність категорії страхового захисту (сз), методи його забезпечення

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді, зменшити та відшкодувати збитки, завдані непередбаче­ними подіями. Виникає необхідність появи сз.

Сутність сз полягає в нагромадженні й витра­чанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подо­лання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними втрат.

Для того, щоб система заходів з поперед­ження, подолання і відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину вало­вого продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства. Сукупний фонд сз не має зведеного планового чи звітного оформлення, котре характеризувало б його величину. Не існує й спеціального ор­гану управління цим фондом.

До фонду сз належать: централізовані нату­ральні та грошові фонди держави; децен­тралізовані фонди суб’єктів господарювання (самостраху­вання); фонди, створювані за до­помогою страху­вання.

2. Страх фонд сус-ва, його сутн. та при­знач. Страх/ф –сукупність нат. запасів і фінан. резервів сус-ва, признач. для попе­реджен, локалізації і відшкодування збитків, завданих стих. лихами, нещасн випадками та і. надз. подіями.До фонду страх/захисту на­леж. централізов натур та грош резерви дер­жави, децентрал фонди, а також фонди, створювані мет-м страхув. Страх. фонд сус-ва створюєт”ся для того, щоб система заходів з попередження подолання і відшкодування втрат була реально можлива. На його ство­рення спря­мовують частину валового про­дукту.Необхідність формування страх/ф пов”язана головн чином з діями протеріччя між людиною і руйнівними силами природи.В сучас­ному сус-ві ризиковий харак-р суспільного вир-ва найбільшим чином визн-ся не стільки природ факторами, скільки про­теріччями, пов”язаними з ускладненнями ви­роб відносин між людьми.Розвиток ринкових відносин багато­кратно підви щує підприем. ризик.Сьогодні ма­ють місце технологічні ри­зики, зростає аварійність і травматизм на транспорті. Збільшення ризику соц., міжнаціональн., і міждержавних конфліктів, громад. хвилювань, які наносять ущерб як ок­ремим підприємствам, орга-ям, так і сус-ву вціло му.Вказаний збиток по своїм масшта­бам є як правило, локальним,але може но­сити і надзвичайний ха-р.

3.Форми організації та методи утво­рення страхового фонду суспісьтва.

Організація страхового захисту відображає реально існуючі відносини між людьми з при­воду відшкодування надзвичайного збитку завданого стихійними лихами та іншими ви­падковими подіями.

Організація страхового захисту суспільного вир-ва пов¢язана з методами формування і викори­стання страхового фонду.

Страховий фонд може створюватися мето­дами:

1.Централізований.

2.Децентралізований.

3.Страхування.

страховий фонд створюється в грошовій і на­ту­ральній формах.

Централізований метод створення страх фонду передбачає його формування за раху­нок коштів держави, що резурвуються в цен­тралізованому порядку. При цьому методі держава бере на себе організацію страхового фонду. Для цього потрібні мінімальні витрати. Страх фонд фор­мується за рахунок прямого врахування нату­ральних і грошових коштів від виробленоо національного доходу. Створення такого фонду дозволяє швидко маневрувати коштами для відшкодування збитків завданих стихійними ли­хами та іншими надзвичайними подіями.

Метод самострахування (децентралізований) найбільше розповсюджений в сільському гос­по­дарстві. Де в господарствах створювалися і ство­рюються запаси і фонди продовольчі, фуражні, фінансові резерви, запаси насіння, палива, для відшкодування надзвичайних збитків від стихійних лих і підтримання про­цесу вир-ва. Пе­ревага самострахування поля­гає в тому, що воно дає змогу оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії. Проте при самостра­хуванні практично немає розподілу наслідків ризику. Один великий ризик може призвести до необхідності ліквідувати підприємство. Самострах вимагає відволікання значних ре­сурсів до резервів. Крім того, кошти цих фондів перебувають у господарському обо­роті і на момент, коли ностане реальна по­треба використати їх з цільовим призначен­ням, можуть бути в неліквідній формі.

Метод страхування. Страховий фонд ство­рюється лише в грошовій формі. Він ство­рюється за рахунок внесків, які надходять в страхову ор­ганізацію від фізичних та юри­дичних осіб, які задіяні в тому чи іншому виді страхування. Це ефективний метод.

4.Економічна необхідність та сутність стра­хування

В процесісуспільноного виробництва люд­ство постійно стикається із суперечностями,які при­зводять до появи певних несприятли­вих подій -ризиків.Поява ризиків -безпере­рвний процес:суспільний розвиток породжує нові й нові ри­зики,з якими прагне боротися людина,але ви­никають нові суперечності,зумовлені усклад­ненням виробничих відносин.Втрат спричине­них надзвичайними явищами,зазнають не тількі підприємці,але й громадяни.Зростання ризиків в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді,зменшити та відшкодувати збитки,завдані непе­редба­ченими подіями.Ось чому виникає не­обхідність страхового захисту.Страхування-(згідно з Законом Укр.'Прострахування")-це еко­номічні відносини,за яких страхувальник спла­тою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події,обумовленої догово­ром або законом,суму виплати страховиком,який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви,здійснює превентивні заходи щодо змен­шення ризику