Організація і методика виховної роботи в ПТНЗ

Зміст виховної роботи

До змісту виховання входять такі складові:

а) Розумове виховання. Завданням та результатом розумово­го виховання є оволодіння вихованцем певною системою науко­вих знань про природу, суспільство, людське мислення, сформованість світоглядних понять, уявлень. Розумове виховання як процес слід розглядати з позицій завдань розвитку в особистості розумових сил і здібностей, діалектичного, логічного, абстракт­ного, евристичного, а також системного мислення; володіння інте­лектуальними мислиннєвими операціями (аналізом, синтезом, до­казовістю, порівнянням, узагальненням, умінням класифікува­ти предмети, явища, процеси тощо).

б) Моральне виховання. Це організована і цілеспрямована діяльність педагогів-вихователів, батьків, сил громадськості щодо формування у вихованців моральної свідомості, почуттів, нави­чок та звичок поведінки, які відповідають як загальнолюдським нормам моралі, так і тим, які "прижились" та утвердились в дано­му суспільстві, зокрема національних моральних рис та якостей,скажімо, нашого українського народу.

Завдяки добре поставленому моральному вихованню людина приєднується до тих моральних цінностей, які відбивають суспільні відносини між людьми, засвоює погляди на правила і норми пове­дінки, виробляє в собі відповідні звички в поведінці.

До позитивних рис та якостей моралі людини в нашому суспільстві належать такі: любов і відданість Батьківщині, турбота за її народ; повага до людей; гуманність, честь, прав­іють, працьовитість, сміливість, мужність, справедливість, доброзичливість, самокритичність, людяність, дисциплінованість, сила волі, вірність слову, скромність, почуття відповідальності, хоробрість, життєрадісність, почуття власної гідності, старанність, тактовність, доброта, добросовісність, ініціативність і творчість, ощадливість, рішучість, витримка.

в) Трудове і професійне виховання, метою якого є (в сучасних умовах) формування поважного ставлення до праці у будь-якій сфері, — чи то фізичній, чи розумово-інтелектуальній. Виховання потягу до високого професіоналізму, постійного збагачення знань, умінь і навичок. Сюди ж належить виховання культури праці, високої дисциплінованості в праці, поваги до людей праці, розу­міння того, що тільки праця людей, яка забезпечує виробництво матеріальних цінностей, продукції, всього необхідного для жит­тя людей, а також уміння управляти цими процесами забезпе­чить гідне життя людей, їх матеріальний і духовний достаток.

г) Економічне виховання. Знання економічних закономірнос­тей існування та розвитку держави, суспільства в умовах ринкової економіки, індивідуального права приватної власності. Володіння такими поняттями і знаннями, як: підприємницька діяльність, кооперація, планування індивідуальне, групове (колективне), облік і контроль, продуктивність праці, собівартість продукції, якість продукції, госпрозрахунок, конкурентність.

Економічне виховання включає економічне мислення і відповідну до сучасних умов поведінку. Завдання економічного виховання переважно виконується в процесі вивчення соціаль­них предметів, а також у процесі виробничого навчання. Тут учнів не лише ознайомлюють із змістом основних (сучасних) економі­чних понять, але й детально вивчають технологію і професійну техніку у здійсненні таких напрямів економічної діяльності, як: підприємницька діяльність, кооперація, конкурентність та не­допущення недобросовісної конкуренції, не­допущення зловживання монопольним середовищем на ринку, планування, шляхи досяг­нення високої продуктивності праці, якість продукції, ведення господарського розрахунку, обліку і контролю.

д) Екологічне виховання. В основі екологічного виховання лежить формування екологічної культури, яка включає в себе зас­воєння провідних ідей, основних наукових понять та фактів, на базі яких здійснюється оптимальне функціонування такої систе­ми: людина — суспільство — біосфера.

Екологічне виховання включає: володіння прикладними знаннями та практичними уміння­ми і навичками раціонального використання багатств природи; уміння своєчасно давати об'єктивну оцінку стану навколишнього середовища, вживати необхідні заходи щодо його поліпшення; передбачати можливі негативні наслідки та не допускати їх; свідоме дотримання норм поведінки в природі, відносин з нею, що включатиме нанесення шкоди, засмічування або й руйнування навколишнього середовища; готовність до природоохоронної діяльності. Екологічне виховання здійснюється в процесі вив­чення спеціальних предметів екологічного циклу та близьких до них, як-от: біологічні, фізика, хімія, технічні дисципліни, охо­рона праці та інші.

є) Правове виховання. Виховання правосвідомості, правової культури, що відповідає загальнодержавним нормам права і відпові­дальності за дотримання його норм, викладених у законах, і відпо­відаючи цим нормам поведінки; правова орієнтація як готовність особистості — свідомого дотримання правових наказів та норм, до виконання громадських обов'язків, усвідомлених як суспільні і особисті цінності; глибока повага до законів і прав суспільно­го співжиття, готовність виконувати викладені в них вимоги, в яких розкрита воля та інтереси народу, особистості, її готовність брати активну участь в управлінні загальнодержавними справа­ми у запобіганні правопорушенням.

є) Естетичне виховання. Це система знань, уявлень, понять, які має засвоїти вихованець з метою забезпечення естетичного став­лення до дійсності, розуміння і об'єктивної оцінки прекрасного в природі, мистецтві, в праці і спілкуванні між людьми. Естетичне виховання передбачає формування і утвердження естетичних по­чуттів, поглядів, смаків і переконань, художнього кругозору, умінь і навичок творчої художньо-естетичної діяльності, тобто формування і розвиток естетичної культури особистості.

ж) Фізичне виховання. Забезпечення нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, підтримання на високому рівні загальної працездатності в процесі як навчання, так і пращ, а також у роки перебування в збройних силах країни з метою служіння батьківщині; оволодіння життєво важливими руховими якостя­ми та навичками, зокрема, для самостійних занять фізичною куль­турою та спортом; вироблення навичок особистої гігієни.

з) Статеве виховання. Воно зумовлене тим, що в підлітко­вому та юнацькому віці фізіологічні зміни в організмі не лише впливають на психіку, але й самі, певною мірою, контролюються свідомістю, залежать від образу життя підростаючої особистості. Виникаючі іноді не усвідомленні сексуальні відчуття можуть бути "облагороджені", або просто нейтралізовані, шляхом виховання у неї певних почуттів, сили волі, моральних звичок.

Суттєвим аспектом статевого виховання є врахування особли­востей сексуального розвитку і поведінки представників різної статі: дівчат і хлопців. Необхідно брати до уваги, що в старшому підлітковому та ранньому юнацькому віці з'являється вибірковий інтерес до лю­дини іншої статі, зав'язуються певні стосунки між хлопцем і дівчи­ною. В цьому віці можуть виникати глибокі, стійкі, тривалі по­чуття закоханості і дружби, які засновані на особистих симпатіях, спільності запитів до духовних цінностей та інтересів. Педагогічному колективу профтехучилища, сім'ям, батькам потрібно пам'ятати, що головним засобом статевого виховання є, перш за все, здорова, розумна, духовна, моральна атмосфера, в якій живе і формується особистість молодої людини. Треба так організовувати життя учнів, щоб вони правильно уявляли своє майбутнє життєве покликання, свою відповідальність перед матір'ю і батьком, проявляли, в міру своїх можливостей, турботу про членів сім 'ї, де вони ростуть і розвиваються, аби вони усвідомлювали час і свої можливості до самостійного життя, а значить і статевих стосунків. Успіх статевого виховання багато в чому залежить від єдності поглядів і дій сім'ї і навчального закладу, де вчиться хлопець чи дівчина. При цьому провідна роль тут належить педагогам, вихователям, які мають професійно здійснювати свою освітню роль у даному напрямі.