Особливості позанавчальної виховної роботи з учнями

Позаурочний час займає значне місце в житті учня про­фесійно-технічного навчального закладу, тому завданням педа­гогічних працівників училища є організація раціонального, ко­рисного як для учнів, так і для училища, використання цього часу. Розумно організовуючи вільний від навчання час учнів, прищеп­люючи їм уміння та навички культурної організації дозвілля, ми не тільки підвищуємо ефективність виховного процесу під час навчання, але і створюємо необхідні передумови для всебічного розвитку особистості, умови, коли учень більш самостійно реалі­зує свої знання, здібності, творчі задуми та інтереси завдяки більш вільному спілкуванню з людьми, світом мистецтва, науки, куль­тури, з природою, навколишньою дійсністю.

Позанавчальна робота включає в себе два основні компо­ненти: виховного і освітнього характеру. Вона проводиться поза рамками навчального плану та навчальних програм, у позауроч­ний (позанавчальний) час. Вона включає в себе: час організованої роботи, що регулюється навчальним закладом, і час, вільний від організованої діяльності, який керується, переважно, самими уч­нями, час, що використовується ними на власний розсуд.

Позанавчальна робота відіграє величезну роль у формуванні і розвитку пізнавальних інтересів учнів, розширенні їх знань, у вихованні таких важливих якостей, як дисциплінованість, почуття відповідальності, ініціативи, самодіяльності, творчих здібностей, надбанні корисних практичних умінь та навичок.

Не слід забувати, що добре, професійно організовані на­вчальні заняття сприяють розгортанню різноспрямованої позанавчальної роботи. Адже учні, які виявили великий інтерес до того чи іншого предмета, охоче записуються та беруть участь у предметних гуртках, виявляють бажання брати участь в прове­денні дослідницької, конструкторської та іншої творчої роботи. З іншого боку — позанавчальна робота сприяє кращому засвоєнню учнями знань і під час уроків. Попри те, що навчальна і позанавчальна робота має одну і ту саму мету, позанавчальна робота з учнями має певні особливості. Перш за все, позанавчальна виховна робота організується на основі добровільної участі в ній учнів. Залежно від інтересів і уподобань, учні добровільно записуються в ті чи інші гуртки, секції, товариства і т.д. Другою особливістю позанавчальної роботи є те, що зміст цієї роботи не пов’язаний і не обмежений рамками обов'яз­кової і єдиної для всіх навчальних закладів програми, а залежить від бажань, певних запитів самих учасників, а також від конкрет­них умов, що склалися у даному профтехучилищі, зокрема, наяв­ності спеціалістів, особливостей матеріальної бази тощо. Для прове­дення такої роботи складаються в кожному напрямі певні про­грами і рекомендації, але вони мають носити лише рекомендацій­ний характер і є певними орієнтирами в роботі. На основі таких програм керівники складають конкретні плани роботи на семестр або навчальний рік.

Третя особливість позанавчальної роботи, її відмінність від навчальної, полягає в тому, що її результати (у діяльності учнів) не оцінюються за допомогою цифрової (бальної) системи. Для обліку цієї роботи широко застосовуються різні форми громадсь­кої перевірки і оцінки, як-от: виступи учасників на загальноучилищних оглядах, участь у виставках учнівської творчості, на кон­курсах і олімпіадах, різного рівня і змістового спрямування зма­ганнях, зокрема спортивних тощо.

Особливістю позанавчальної роботи є також перевага само­стійної роботи учнів, хоч вона, звичайно, спрямовується педагога­ми. Педагогічне керівництво тут в значній мірі поєднується з роз­витком ініціативи і самодіяльності учнів.

В училищі є досить багато різних форм позанавчальної виховної ро­бот и: учнівські збори, гуртки художньої та технічної творчості, раціоналізаторів та винахідників, об'єднання за інтересами, лекторії, дискусії, диспути, культпоходи, конкурси, зма­гання, олімпіади, спартакіади, дні здоров'я, дні іменинників, екскурсії та інші.

Основні спрямування позанавчальної роботи з виховання в ПТНЗ.

Розумове і трудове виховання.

В рамках розвитку розумових здібностей учнів, викладачі та майстри виробничого навчання повинні задавати і домагатися виконання учнями домашніх завдань, давати цікаві творчі завдання, залучати до різноманітних конкурсів та олімпіад.

Основні спрямування змісту загального плану позанав­чальної роботи в училищі — це заходи пізнавального характеру, спрямовані на творче оволодіння майбутньою професією.Тому необхідно забезпечити навчання учнів усьому новому, передовому, що впрова­джується у виробництво: організація, норми, технологіч­ні процеси, робочий інструмент, пристрої. З самого по­чатку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничи­ми уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікова­ного виконання робіт. Цього добитися можливо і за рахунок екскурсій на провідні підприємства галузі. Вдосконалення практичних умінь і навичок можна досягти участю майбутніх робіт­ників в конкурсах «Кращий за професією», виготовлен­ням експонатів на виставки, виконанням різноманітних завдань з виробничого навчання.

Моральне виховання.

Моральне виховання – це двосторонній процес. З одного боку, це вплив вихователів на вихованців за допомогою різних методів та засобів, з другого – дії-відповіді вихованців, їх різнобічна діяльність, коли вони проявляють не лише свої знання про моральність, їх цінності, але також моральні почуття, своє ставлення до морального і чогось аморального, що проявляється в їх вчинках, діях, поведінці.

Моральне виховання, насамперед, пов'язане з формуванням моральних понять, які можуть, на жаль, по-різному сприйматись вихованцем. Не можна обмежуватися лише запам'ятовуванням назв та змісту цих понять учнями. Завдання морального виховання більш складне. Необхідно забезпечити перетворення цих знань в моральні переконання, які створюються в умовах коли учень (вихованець) не просто заучує поняття, а глибоко усвідомлює, переконується в їх істинності, розумності та корисності. Завершальним етапом морального виховання є перетворен­ня моральних переконань в дії, тобто — відображення твердої моральної позиції в актах поведінки, а з певним часом і в моральні звички.

Метод індивідуальної бесіди допомагає виявленню окремих фактів вихованості тих чи інших моральних якостей особистості, її ставлення до окремих моральних цінностей, як позитивного, так і негативного характеру. Бесіда може доповнюватись матеріалами анкетування, творів учнів, тестування. Хотілося б наголосити, що виховний успіх бесіди залежить від таких чинників, як досвід педагога, ступінь його науково-теоретичної підготовки, мистец­тва ведення бесіди, уміння привабити до себе учня, викликати у нього довіру, а також від особистої чарівності викладача чи май­стра виробничого навчання. Слід також врахувати особисті якості учня, з яким ведеться бесіда. Отже, треба ретельно готуватись до кожної бесіди. Тоді вона принесе позитивні наслідки. Вихователям також слід велику увагу приділяти використанню такого методу виховання, як "приклад".

3. Естетичне виховання. Почуття прекрасного необхідно вміло, наполегливо і цілеспрямовано виховувати. Насолода красою навколишнього світу, творами мистецтва передбачає, в першу чергу, сприймання їх первинних елементів: кольорів, звуків, ліній, форм. Естетична культура, як складова духовної культури, передбачає вміння відрізняти хороше від поганого, і не лише в мистецтві, але й в усіх проявах життя, — в праці, побуті, поведінці людини, її ставленні до навколишнього середовища.

Здібність людини висловлювати свої судження про красу ні є вродженою. Такі здібності тісно пов'язані з естетичною діяльністю, тобто, з участю у творчій діяльності в якійсь (або яки­хось) із галузей, чи то літератури, чи то музики, співу, танцю, живопису, театрального мистецтва. Отже, цілком зрозуміло, що створення в училищі умов для розвитку в учнів творчих здібнос­тей та умінь, згідно з їх інтересами, це один з основних напрямів виконання завдань естетичного виховання.

Важливе місце у формуванні естетичних поглядів і смаків посідає культурно-естетичне оформлення всіх приміщень учили­ща: кабінетів, навчальних аудиторій, майстерень, а також залів, коридорів, кабінетів керівників та їх приймалень і т.д. Сюди вхо­дять чистота приміщень, розміщення меблів, художнє оздоб­лення, раціональне розміщення обладнання, пристроїв, зразків наочності тощо.

Все це впливає на усвідомлення учнями значення краси, створює і поглиблює в них відчуття ролі культури і краси в житті Важливу роль в естетичному зба­гаченні особистості відіграє її участь в одній чи кількох формах естетично-творчої діяльності: у вокальній, хоровій, танцювальній музичній (різних напрямів), художній творчості тощо.

4. Фізичне виховання. Найголовніше завдання фізич­ного виховання — це досягнення фізичної досконалості, яка по­лягає в тому, що людині забезпечується всебічний фізичний роз­виток, зокрема її високої рухливості, що допомагає ефективній діяльності на виробництві, в побуті, у військових справах.

Загальновідомо, що жит­тя — це рух людини, а в наш час високого технічного розвитку люди рухаються мало, вони більше управляють технічними засо­бами, автоматами, які вимагають не стільки фізичних зусиль, скільки розумових, напруження уваги. Такі працівники мають бути готовими і вміти компенсувати свою відносну нерухомість заняттям спортом та іншими фізичними вправами.

Водночас не можна не підкреслити іншої сторони життєдіяльності. Крім автоматизованих процесів на виробництві, у нас є ще досить широка сфера, у промисловості, будівництві, сільському господарстві(агросфера), яка вимагає від працівників затрат чималих фізичних сил, тобто великого навантаження певної групи м’язів, що заважає всебічному фізичному розвитку, а це вимагає творення людиною собі умов для виконання таких фізичних вправ, які сприятимуть активізації всіх інших груп м’язів. Не слід забувати також про необхідність організації правильного відпо­чинку з метою швидкого відновлення працездатності.

Необхідно сформувати у учнів навички оволодіння життєво важливими руховими якостя­ми та навичками, зокрема, для самостійних занять фізичною куль­турою та спортом, заохочувати учнів займатися фізкультурою та спортом у пазаурочний час, приймати участь у різноманітних змаганнях, відвідувати спортивні секції, змагання тощо.