Поняття про декортикацію, децеребрацію, смерть мозку.

Децеребрація - перерізання головного мозку вище довгастого, вживана в дослідах на тваринах при фізіологічних дослідженнях. Через деякий час після децеребрації розвивається децеребраційна ригідність м'язів. Децеребрація дозволяє вивчати рефлекторну діяльність довгастого і спинного мозку за відсутності впливів з боку проміжного мозку і кори великих півкуль.

Декортикація - видалення кори великих півкуль головного мозку.

Смерть мозку – повне і незворотнє припинення всіх функцій головного мозку,що реєструється при працюючому серці,на фоні штучної вентиляціі легенів,інфузійної та іншої медикаментозної терапії.

Основні напрями лікування у після реанімаційному періоді.

Екстрацеребральний гомеостаз. Після відновлення спонтанного кровообігу –

1) підтримання незначної гіпертензії;

2) забезпечення дещо підвищеного рівня РаО₂ (більше 100 мм.рт.ст.) і помірної гіпервентиляції (РаСО₂ 30-33 мм.рт.ст.)

3) підтримання зниженої або нормальної температури тіла.

4) збереження нормального рівня цукру крові (5,5 -8,0 ммольл).

Інтрацеребральний гомеостаз: Фармакологічні методи: застосування перфторану (вводять у перші 6 год. постреанімаційного періоду, 5 мл/кг, що зменшить набряк головного мозку, вираженість постреанімаційної енцефалопатії та підвищення активності кори головного мозку і підкіркових структур, сприяє швидкому виходу з коматозного стану. Фізичні методи: забезпечити гіпотермію тіла до 34 С⁰ протягом 12-24 год.

Інтенсивна терапія набряку мозку.

Консервативна терапія включає: осмотичні діуретики і салуретики, ШВЛ у режимі гіпервентиляції, підтримання адекватної перфузії мозку, нормалізація водно-електролітного обміну. Підвищене положення тулуба – для посилення відтоку і зменшення припливу крові до мозку.

Дегідратаційна терапія: осмотичні діуретики-манітол 15%р-н 1г/кг.

Протипокази: серцева, ниркова недостатність, коли діурез >4-6л., внутрішньочерепні крововиливи, у термінальній стадії коми, потрібно контролювати гематокрит,бо згущення крові веде до порушення мікроциркуляціі.

Селуретики – фуросемід в/в,в/м 1мг/кг, пригнічує реабсорбцію натрію в нирках, зменшує секрецію ліквору, призначають коли осмотичні діуретики протипоказані.

Кортикостероіди – дексаметазон 20 мг/кг, зменшують проникність клітин мозку для води і зменшують секрецію ліквору.

ШВЛ у режимі гіпервентиляції РаСО2 28-33 мм.рт.ст.

Барбітурати в/в натрію тіопентал 1 мг/кг за 1 год.

Для купірування діенцефального кризу і нормалізації температури тіла використовують нейровегетативну блокаду з лікувальною гіпотермією (діазепам, наркотичні анальгетики, антигістамінні засоби).

При неефективності консервативної терапії здійснюють краніоектомію.

Класифікація видів анестезії.

Структура класифікації: вид-метод-спосіб-техніка

Загальна - внутрішня(неінгаляційна) - інгаляційна

Регіональна/місцева - центральна (*епідуральна(тора кальна,люмбальна,каудальна), *спінальна) - периферична (*провідникова (блокада нервів) *плексусна (блок нервових сплетень *інфільтраційна (інфільтрація місцевим анестетиком) *термінальна/поверхнева(аплікація місцевого анестетика на шкіру,слизові)

Сполучена ( регіональна+загальна)

Техніка Загальна: Зі спонтанним диханням,з ШВЛ Регіональна: Із застосуванням катетеру, без застосування катетеру.

Спосіб: в/м, орально, ректально, в/кістково(великогомілкова), в/в

Основні вузли наркозного апарату.

Сучасний наркозний апарат складається з 4 вузлів: балона із редуктором, газового дозиметра, випарника анестетиків та дихальної системи.

Резервуарами газів є балони. З балонів кисень та азоту закис надходять у редуктор, де тиск газу знижується до 304- 405,4 кПа (3- 4 атм) і забезпечується його постійне падання. З балонів гази через редуктор та шланги надходять до газових дозиметрів, які забезпечують подачу газів у дихальну систему. Апарати оснащені ротаметричними дозиметрами (ротаметрами), які контролюють кількість літрів газу, що подається за 1 хв.

Ефір, фторотан, трихлоретилен та інші рідкі засоби для наркозу надходять у легені хворого за інгаляційного наркозу у вигляді пари, для чого попередньо їх випаровують у спеціальному приладі - випарнику. В цьому пристрої пара рідких анестетичних засобів досягає потрібної концентрації за допомогою часткового чи повного руху газу-носія, який іде обхідними каналами. Таким чином, на виході з випарника формуються паро-газові суміші певної концентрації.

З випарника наркотична суміш надходить у дихальну систему наркозного апарата, яка буває двох типів - реверсивного та нереверсивного. У системі реверсивного типу відбувається часткове або повне повернення газонаркотичної суміші, яку видихує хворий у систему, в системі ж нереверсивного типу видихувана суміш виходить в атмосферу. Нереверсивний контур може застосовуватись за відкритою або напіввідкритою системою. Якщо повітря для дихальної суміші надходить у апарат з атмосфери, а видихуваний газ повністю виділяється в атмосферу, то така система називається відкритою. Якщо газ для формування дихальної суміші надходить з балонів, а видихуване повітря виділяється в атмосферу, то це напіввідкрита система.

Заходи запобігання загоранню та вибухам у операційній.

-перевірити цілісність проводів, які ідуть для підключення до електросітки і від апарату до хворого. *в операційних забороняється застосовування відкритого полум’я (спиртівки, газові горілки, запалені сірники і т.д.) і електронагрівальних приладів*-Підлога в операційній має бути досить провідною для статичної електрики. *-апаратуру слід надійно заземлити.

Штепсельні розетки, які вимикаються, слід розміщувати не нижче 1,5 м від підлоги, а ножні вимикачі – поза операційною.

Дихальні контури, переваги, недоліки.

Дихальний контур, являє собою систему трубопроводів і клапанів, до якої входять: дихальний мішок і адсорбер (гранули, що забезпечують поглинанню CO₂ видихуваного повітря хворим)

Нереверсивний контур – такий, при якому гази рухаються в одному напрямку: джерело газів → дихальний контур → пацієнт → атмосфера.

а)відкритий — надходження газонаркотичної суміші до пацієнта відбувається без використання спеціальної апаратури, наприклад через маску

б)напіввідкритий — газонаркотична суміш формується у наркозному апараті, з якого надходить до пацієнта, а видихувана наркотична суміш повертається в атмосферне повітря

Реверсивний контур – такий, при якому відбувається реверсія газів, тобто гази рухаються в обох напрямках: з контуру до хворого і назад у контур.

в) напівзакритий — видихувана наркотична суміш частково повертається в газову систему наркозного апарата, а частково надходить до атмосфери

г) закритий — видихувана газонаркотична суміш повністю повертається у га­зопровідну систему наркозного апарата

Переваги нереверсивного контуру: легкість дозування анестетиків і мала ймовірність їхнього передозування.

Недоліки нереверсивного контуру: велика витрата кисню і анестетиків (із вдихуваних газів і парів у кровотік надходить лише невелика їхня частина, інше – видихається) і забруднення повітря операційної.

Переваги реверсивного контуру: мала витрата кисню і анестетиків, незначне забруднення повітря операційної.

Недоліки реверсивного контуру: труднощі при дозуванні анестетиків і висока небезпека передозування, тому що практично неможливо визначити, яка частина газів і парів переходить у кровотік, а яка повертається в контур, у той час як швидкість подачі компонентів дихальної суміші повинна точно відповідати швидкості споживання їх пацієнтомКрім того, реверсивний контур вимагає наявності адсорберу, в якому треба регулярно (кожні 2–2,5 год) міняти поглинач. Виділення великої кількості тепла в адсорбері також є серйозним недоліком, тому що можливі навіть опіки дихальних шляхів