Виробничий профіль (місія) фірми

Власне призначення підприємство формулює в умовах певного складу структури й стану зовнішнього середовища, які визначають систему можливостей фірми щодо задоволення потреб споживачів. Зовнішнє середовище, включаючи мікро- і макросередовище, формує цілком визначену систему ресурсів, якими може оперувати підприємство для виконання власної місії. Фірма має бути впевнена, що наявні або доступні ресурси є достатніми. Ці ресурси, в свою чергу, визначають структуру виробництва, технологічний профіль, кадровий та кваліфікаційний склад, а також довгострокові наміри фірми щодо виживання та вдосконалення в умовах, що диктуються ринком. Успіх фірми залежить від вміння ретельно аналізувати ринок й від того, яку власне позицію зайняла фірма: стратегічну помірковану й найбільш правильно визначаючу місце фірми, час, товар та його ціну.

Існує традиційна думка, що прийняття рішень й вибір місії поведінки фірми практично завжди визначаються конкуренцією й ринковими умовами. Виробничі підприємства діють у відповідності до конкурентних обставин й умов «попиту – пропозиції», тобто тими силами, які знаходяться за межами області фірми. Тому, переважно, в економічній літературі в фокусі знаходиться не фірма, як така, а ринки, на яких діють або з якими взаємодіють фірми.

Традиційна теорія підприємництва, навпаки, розглядає ринки та сили конкуренції як умови, які обмежують діяльність фірми. Існуючі та майбутні ринкові умови трактуються як обставини, що створюють альтернативи (або загрози) для бізнесу. Однак, не слід бачити в ринку й економічних силах абсолютний детермінант того, що представляє собою бізнес кожної окремої фірми й того, як вона намагається завоювати власну клієнтуру. Стратегія фірми в боротьбі за «ринкове місце» застосовується в її сфері впливу, вважається, що вона може бути застосованою в межах можливостей фірми надавати результати від гарно продуманої стратегії по відношенню до свого місця на ринку. Дійсно, потужними бізнес-стратегіями є ті, які мають потенційні можливості генерувати серйозні впливи на ринки, покупців, конкурентів й напрями розвитку галузі.

Розуміння того, як фірма формує власну природу й напрями власної діяльності (що можна побачити з прийнятих фірмою стратегій), є важливим з декількох точок зору. Для початку відзначмо, що стратегічний курс фірми є, власне, продуктом зовнішніх ринкових альтернатив (або обмежень) й внутрішніх факторів: ресурсів, кваліфікації, управлінських переваг. Множина факторів впливає на вибір стратегії: споживацькі смаки та звичаї, переваги, технологічні зміни, конкурентні впливи, потреби в інвестиціях, відповідні очікування прибутку, фінансові можливості фірми, оцінки кваліфікаційних й управлінських якостей з точки зору їх достатності для досягнення успіху на ринку, диверсифікація, персональний склад управлінської ланки та її цілеспрямованість, державні акти регулювання, обов’язки, соціальні, політичні й культурні умови, які обмежують або розширюють спектр діяльності фірми.

По-друге, стратегія фірми має визначальне значення для позиції фірми, ринкових нововведень й сфери інтересів фірми. Одні фірми є лідерами (технологічними), інші йдуть за лідером. Одні фірми агресивні за природою, інші консервативні й обирають стратегії, які не передбачають ризик. Ряд фірм будує стратегію на забезпеченні власної ниши на межі ринка через тиск відомих, маючих «ім’я» фірм.

По-третє, стратегія – це основа для таких важливих типів прийняття рішень в бізнесі, як, наприклад: 1) вибір серед декількох споживацьких груп й окремих споживачів з метою задоволення їх потреб; 2) вибір найбільш ефективних, з погляду ресурсів ті витрат, технологій та виробничих процесів; 3) визначення оптимальних обсягів виробництва й місцерозташування підприємства; 4) спроби досягти вершини у конкурентній боротьбі й завоювати прибуткову ринкову долю; 5) розуміння ті вигідне використання нових ринкових альтернатив й умов «попиту – пропозиції», що постійно змінюються.

Все вищеперераховане дозволяє сказати, що обставина, чи є фірма успішною або вона потерпає від невдач, частково залежить від широти й значущості її стратегії, а не тільки від економічного положення на ринку. Фірми, відомі власними управлінськими успіхами, завжди шукають можливість впливу на ринки за допомогою власного продукту, альтернативних стратегій, спрямованих на досягнення конкурентних переваг. Отже, стратегія фірми поліпшує можливості успішно конкурувати на своєму місці на ринку; поліпшує можливості фірми досягати конкурентні переваги; дозволяє отримувати надприбуток.

 

РОЗДІЛ 4. Конкурентоспроможність фірми

Конкуренція: поняття і види

Конкуренція – це поведінкова категорія, це суперництво індивідуальних продавців і покупців на ринку за більш вигідні умови продажу й покупки, відповідно. Конкуренція з точки зору економічного зростання представляє собою суперництво старого з новим: нові товари, нові технології, нові джерела забезпечення споживачів, нові типи організації виробництва. Тому конкуренція одночасно приносить очевидні переваги щодо вартості витрат виробництва та якості, при цьому конкуренція здійснює вплив на величину прибутку або обсягу випуску приймаючих участь фірм, а також на життєздатність фірми.

Існують декілька видів конкуренції.

Чиста конкуренція виникає коли багаточисельні продавці та покупці займаються продажем – купівлею гомогенного (не диференційованого) продукту. На такому ринку не існує продуктової диференціації і, через багаточисельність продавців та покупців, жодна зі сторін, діючи незалежно та поодинці, не здатна впливати на ринкові ціни. Чиста конкуренція може бути названа «атомістичною», що підкреслює неістотність ролі окремих покупців та продавців. Наслідком чистої конкуренції є те, що покупці та продавці виступають на такому ринку «прайс–тейкер», тобто приймаючими ціну, адже вони поодинці не можуть впливати на ринкову ціну. Остання встановлюється силами попиту та пропозиції цього ринку.

Досконала конкуренція визначається в сучасній економіці як чиста конкуренція з двома додатковими характеристиками: 1) абсолютна мобільність ресурсів усередині ринку й відсутність бар’єрів для ресурсів на вхід та вихід з цього ринку; 2) наявність у продавців та покупців абсолютного знання щодо ринку, тобто вся інформація є однаково доступною для всіх, при цьому у повному обсязі. Ідеалізовані характеристики ринку досконалої конкуренції використовуються для оцінки інших форм ринкової організації. На довгостроковому горизонті стираються відмінності між чистою та досконалою конкуренцією.

Ефективна конкуренція (реальна) виникає, коли покупці та продавці оперують незалежно, навіть якщо ринок не є чистим або досконало конкурентним. Для того, щоб бути ефективною, конкурентна система має бути відкритою та вільною, а її учасники – порівняними, адже не можна назвати суперництвом між не рівними учасниками справжньою конкуренцією.

Суперництво також стає менш схожим на конкуренцію, якщо в ньому виграє меншість, а більшість програє.

Незважаючи на те, що кожний ринок має власні унікальні властивості, існує дещо спільне в тому, як здійснюється конкуренція на різних ринках. Цього достатньо для того, щоб сказати, що сутність конкуренції може бути виражена єдиною аналітичною концепцією, яка використовується для вияву природи й оцінки інтенсивності конкуренції.

Згідно теорії М. Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п’ятьма конкурентними силами:

1. Суперництво серед конкуруючих продавців.

2. Конкуренція з боку товарів, які є замінниками та конкурентоспроможні з точки зору ціни.

3. Загроза появлення нових конкурентів.

4. Економічні можливості й торгові здатності постачальників.

5. Економічні можливості й торгові здібності покупців.

П’ять сил конкуренції визначають у кінцевому підсумку умови, в яких функціонує кожний конкретний ринок та його складові економічні одиниці. Стан кожної сили та їх спільний вплив визначають можливості конкретної виробничої системи в конкурентній боротьбі та її потенціал.

Конкурентні стратегії фірм представляють собою плани активності для досягнення ринкового успіху і, якщо можливо, для отримання конкурентної переваги над всіма фірмами. Прибуток спонукає конкуруючих розвивати власні стратегії, спрямовані на створення конкурентних взаємодій.

Концепція стратегічних груп. ЇЇ головним достоїнством є методологічна простота, з якою вона відображає складний внесок кожної з п’яти сил конкуренції в створення спектру обставин конкуренції.

Аналітичний інструментарій цієї моделі є корисним у всіх випадках, коли галузь складається з декількох стратегічних груп – чітких груп конкурентів, причому кожна з них займає позицію, яка чітко відрізняється від інших позицій на ринку, а також має власні засоби роботи з покупцями. Стратегічна група складається фірм, що суперничають, при цьому вони мають однакову конкурентну активність й однакові позиції на ринку.