Макросередовище підприємства

Соціальне середовище.

Найбільш очевидним із соціальних факторів є власне населення країни. Структурним і якісним зростанням населення займається демографія, при цьому виробничій системі варто брати до уваги результати її досліджень, особливо в галузі структурних змін. Високі темпи росту населення, в загальному вигляді, є вигідними бізнесу, оскільки означають розширення потенційного ринку й багатий ринок праці. Відповідно, низькі темпи росту зменшують і споживчий ринок, і ринок праці. В найближчому майбутньому очікується скорочення пропозиції робочої сили, що має стимулювати роботодавців по іншому відноситися до найму робітників зрілого й похилого віків, більш цінувати молодь, вкладати більше коштів в освіту з метою збільшення власних вигод в умовах дефіцити робочої сили.

Тенденції вікової структури населення особливо мають хвилювати підприємців., які збираються виробляти нові види (марки) виробів. Для них можуть представляти цікавість темпи народжуваності й пов’язані з цим соціальні заходи по захисту материнства. Інший бік проблеми – пенсійний вік й зростаюча кількість пенсіонерів.

Зміни в суспільстві не обмежуються змінами в чисельності населення та його структурному складі. Стиль життя, звички й цінності, етичні й релігійні основи суспільства, а також соціально-економічні класи також змінюються. Ці зміни, у свою чергу, можуть вплинути на загальну масу доступної робочої сили й на поведінку споживачів.

Вивчення всієї різноманітності соціальних факторів й пристосування до їх постійних змін може надати фірмі значні переваги в позиціях на ринку і, в кінцевому підсумку, укріплення її конкурентоспроможності.

Правове середовище.

Виробничі підприємства, як і всі бізнес-організації, працюють в юридичних рамках, що регулюють їх поведінку й вирішують конфлікти з точки зору суспільного блага. Ділові взаємовідносини оформлюються контрактами щодо постачання й оплати поставлених товарів і послуг з деяким розривом у часі. Тому дуже важливо повне взаєморозуміння, знання власних прав і обов’язків обома сторонами договорів. Ці права й обов’язки в країнах розвиненої економіки оформлені у Контрактному праві.

Підприємство має різноманітні контракти зі споживачами, найманими робітниками й службовцями, постачальниками сировини. Ці контракти є об’єктами спеціальних законів; і споживачі, і наймана робоча сила є захищеними цілою низкою законів. Споживачі не можуть до кінця оцінити кожну свою покупку на момент її придбання. Багато товарів упаковані таким чином, що розгледіти їх можна тільки потім. Наприклад, якість бензину можна перевірити тільки в результаті їзди. Багато товарів не можливо повністю протестувати до покупки. Через таку незахищеність покупця в світі існують закони, правові акти, які захищають споживачів та встановлюють обмеження підприємствам щодо їх діяльності та збільшення витрат.

Ціла низка законів захищає споживачів від монопольних цін. Монополісти можуть встановлювати ціни й виробляти товари неефективно в умовах відсутності конкуренції. З різним ступенем ефективності через закони та практичну діяльність відповідні державні інститути захищають суспільні інтереси, або регулюючи природну монополію, або створюючи обмеження для її створення.

Приватна власність й діяльність виробничих організацій зазвичай регулюється спеціальними законами або актами. Наприклад, захищаються інтереси кредиторів, які надають займи організації, захищаються права акціонерів. Іншим різновидом юридичного середовища є різноманітні правила щодо реєстрації компаній, при цьому будь-які дії понад встановлені вважаються незаконними.

Інший спектр законів стосується ділових взаємовідносин організацій з суспільством. Якщо діяльність організацій призводить до злочинів, порушенням порядку, забрудненню оточуючого середовища, організації можуть підлягати регулюванню, ліцензуванню або притягненню до відповідальності. Особливо серйозно налаштовано суспільство щодо захисту оточуючого середовища, для цього контролюється виробнича діяльність підприємств й використання землі власниками. Прийняті й плануються до прийняття акти щодо захисту населення від шумів. Подобна практика зазвичай призводить до збільшення вартості розвитку промисловості й сервісу, однак, таке збільшення є планованим та вважається виправданим з точки зору суспільства.

Державне і політичне середовище.

Незважаючи на тенденції останніх років до приватизації, країни Запади все ж відносяться до групи змішаних економік, коли національна економіка складається з приватних і державних підприємств. Державний сектор економіки складається з низки компонентів. Уряд надає обслуговування у якості соціального захисту, в той час як місцеві адміністрації – освіту й житло. Іншими частинами державного сектору є охорона здоров’я й деякі національні галузі (атомна енергетика, зв'язок тощо). Більшість націоналізованих галузей працює на ринку, продаючи власні товари й послуги на комерційній основі для забезпечення самоокупності.

Держава виконує в економіці також й інші ролі: вона не тільки постачає товари й послуги, але й виступає їх покупцем. Багато приватних фірм тісно зв’язані з державним сектором: це виробники військової техніки й спорядження, книг й посібників для шкіл, медичного обладнання, дитячого харчування тощо.

Ще одна роль держави в економіці – держава виступає регулюючим, захищаючим і керуючою ланкою відносно приватного сектору. Ця роль може приймати форми субсидій, податкових пільг, юридичного контролю за подіями на нерегульованому ринку, регулювання надлишкового виробництва, ставки відсотку. Важливо пам’ятати, що більшість дій держави є обмежувальними (забороняючи ми, контролюючими), а не домомогаючими або підтримуючими приватний сектор. Розглянемо три основних групи точок зору на правильну роль держави в економіці:

1. Невтручання. Прихильники цієї точку зору віддають перевагу ринковим силам попиту та пропозиції й визнають у якості двигуна розвитку тільки індивідуальну ініціативу. Правильна роль держави бачиться в тому, щоб якнайменше заважати. У кращому випадку вона обмежується створенням правового поля ринкових відносин, створенням й охороною порядку й стабільності, в умовах яких приватні конкуруючі підприємства можуть вільно займатися своєю діяльністю.

2. Радикальна точка зору. Вона базується на результатах аналізу капіталістичної системи К. Марксом. Згідно цієї точки зору в подібній системі політична й економічна влада належить приватним власникам засобів виробництва і тому неминуче існує нерівність у доходах і владі. Нерівність неминуче призводить до конфлікту та колапсу капіталістичної системи, яка замінюється соціалістичною. Радикали не стверджують, що держава повинна керувати й контролювати приватну ринкову систему – вони впевнені в неминучості її гибелі.

3. Реформістська (прагматична) точка зору. Це узгоджена точка зору, що об’єднує багато політичних точок зору, зокрема такі, як ринкові сили, приватне підприємництво, індивідуальна ініціатива, прибуткова мотивація. Однак, згідно загальній думці, враховуючи те, що ринок час від часу відчуває різноманітного роду шоки, то втручання держави у певній мірі є цілком доцільним.

Технологічне середовище.

Технологічне середовище, в якому діють промислові підприємства, також має тенденцію до змін, створюючи для підприємства як додаткові можливості й переваги, так і обмеження. Як і по відношенню до інших видів середовища, успішно функціонуюча виробнича організація повинна ефективності пристосовуватися до технологічних змін й використовувати їх для отримання переваг на конкурентному ринку.

Найбільш очевидним напрямом, в якому технологічні зміни впливають на виробничу систему, є попит на продукт й використовуваний для його виробництва технологічний процес.

Технологічні зміни впливають на функціонування виробничої системи й в інших напрямах. Відповідно зі змінами в технології змінюється чисельність і якісний склад робочої сили. З іншого боку, автоматизація виробництва й застосування нових технологій зменшує потребу в висококваліфікованій робочій силі.

Економічне середовище.

Воно не знаходиться у стані спокою й посилює свій вплив на сферу виробництва через свої динамічні зміни, які можуть мати як негативні, так і позитивні наслідки. При цьому, активно діючи фірми, які ініціюють свої спроби впливати на це середовище, мають більше шансів на довгостроковий успіх, ніж ті, які пристосовуються до зміни умов. Володіння знаннями в галузі економіки не є гарантією успішного бізнесу, але це дозволяє інтерпретувати й аналізувати тенденції щодо змін економічного середовища, а також їх прогнозувати.

Частина економічного середовища була віднесена до мікросередовища фірми разом з тими силами мікросередовища, які активно й найбільш часто вступають в контакт й впливають на функціонування мікросередовища підприємства. З точки зору мікроекономіки, як частини загальної теорії економіки, сили мікросередовища мають бути також проаналізовані в ринковому середовищі, яке характеризується різними типами ринкових структур.

Розглянемо вплив економічного середовища на діяльність виробничої системи з точки зору макрорівня. Традиційними категоріями макроекономіки виступають рівень зайнятості, платіжний баланс, темпи економічного зростання.

Проаналізуймо чотири основних аспекти макросередовища, які є найбільш важливими для визначення поведінки фірми: рівень зайнятості, інфляцію, податкові умови й економічне зростання.

Рівень зайнятості. На перший погляд, наявність безробіття передбачає великий ринок робочої сили через її потенційну доступність й низьку вартість пропозиції. Крім того, перевищення пропозиції робочої сили над попитом з боку фірм призводить до послаблення профспілкової боротьби за підвищення оплати праці й поліпшення умов праці. З цієї точки зору середовище бізнесу навіть отримує певні вигоди від наявності безробіття. Проте не слід забувати про те, що мова може іти щодо високого рівня безробіття в цілому, яке може супроводжуватися структурними та регіональним дефіцитом робочої сили.

Безробіття має негативний вплив на виробничі організації, в першу чергу, з точки зору попиту на товари та послуги: чим вищим є безробіття, тим нижчий попит, а отже тим вищою є проблема продажу продукції.

Цікавим також є спектр заходів, які можуть бути прийняті на макрорівні для зниження темпів безробіття або її номінального рівня, оскільки ці заходи можуть безпосередньо торкнутися підприємства (це податкові пільги, зняття обмежень, послаблення торгових регулюючих заходів тощо).

Інфляція. Існують три причини – джерела інфляції:

1) надлишок попиту в умовах повної зайнятості;

2) надлишковий грошовий попит (грошова інфляція);

3) монопольне підвищення цін і заробітної плати (інфляція витрат).

Інфляція, окрім її середнього типу, вважається небажаним явищем для економіки, який ускладнює процес перспективного планування. Прийняття інвестиційних проектів, фінансове планування майбутніх витрат ускладнюється невизначеністю розрахунку майбутніх цін. Заміна обладнання ускладнюється зростаючими витратами на заміну.

Оподаткування. Виробничі організації відчувають вплив з боку оподаткування за наступними напрямами:

1) зменшення частини прибутку, яка розподіляється на реінвестування й виплати акціонерам;

2) зменшення можливостей для зростання;

3) зростання цін на продукцію, який супроводжується падінням попиту;

4) зменшення споживацького доходу.

Зменшення податків, особливо податку на прибуток, дійсно підвищує бажання і можливості фірм реінвестувати прибуток. Збільшення податків на компанії збільшує їх витрати., зростання податків на доходи послаблює попит. В обох випадках посилення податкового тягаря призводить до посилення конкурентної боротьби за виживання.

Економічне зростання. Є однією з основних цілей уряду, незважаючи на такі очевидні цілі, як зменшення або стримування інфляції й корегування платіжного балансу. Економічне зростання передбачає зростання національного продукту на душу населення й, відповідно, досягнення більш високого рівня життя для всіх.

Економічне зростання приносить певні вигоди приватному сектору економіки. Насамперед, це нові ринкові альтернативи в економіці, що розширюється, які провокують появу нових фірм й розширення вже існуючих. Однак, ці нові альтернативи не означають спрощення або пом’якшення ринку. В динамічній економіці ринок постійно змінюється й підприємницьке середовище завжди має чітко просліджувати ці зміни й реагувати на них відповідним чином.

Таким чином, незважаючи на всі недоліки наведеної вище класифікації й опису внутрішнього та зовнішнього середовища підприємств (макро- і мікросередовища), економічна наука дає аналітичний апарат, за допомогою якого є можливим зрозуміти, проаналізувати й прийняти до уваги значну кількість фактів й подій на реальному ринку (мікро- і макрорівні).