Провідні форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) існують у таких формах: міжнародна торгівля, міжнародні валютні відносини, вивіз капіталу і міжнародних кредит, міжнародна трудова міграція, міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво та ін.

Міжнародна (світова) торгівля – це форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на НПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг та обміні між ними.

Участь країни у міжнародному поділі праці, передовсім у світовій торгівлі, оцінюють за такими показниками.

1) Рівень експорту (експортна квота). Це відсоткове відношення обсягу товарів та послуг, що експортуються, до обсягу ВВП. Ця квота характеризує рівень відкритості національної економіки. Конкретне значення даної квоти залежить не лише від конкурентоспроможності товарів і послуг країни на світовому ринку, а й від потреб країни в імпорті, тобто доходи від експорту мають покривати видатки на імпорт.

2) Структура експорту, тобто питома вага окремих груп товарів, залежно від ступеня їх переробки, у загальному обсязі експорту. Відповідно до своєї структури експорт може мати сировинну або технологічну спрямованість, що характеризує місце країни у міжнародній галузевій спе­ціалізації. Так, переважна частка продукції обробної про­мисловості в експорті країни є ознакою високого науково-технічного рівня її промисловості.

У сучасному світі спостерігається значний розрив у рівні технічного розвитку окремих країн. У зв'язку з цим розвинуті країни спеціалізуються на експорті високо технологічних та наукомістких товарів, а слаборозвинуті – на експорті сировини та палива. Згідно з товарною струк­турою зовнішньої торгівлі України у 1996 р. основними статтями її експорту є такі: чорні і кольорові метали та вироби з них (31,7%), продовольчі товари та сировина для їх виробництва (20,8 %), продукція хімічної промисловості (15,2 %), машини та устаткування (14,4 %).

3) Рівень імпорту. Він характеризує рівень залежності національної економіки від світового господарства, тобто характеризує потребу в товарах, які не виробляються в даній країні, або виробництво яких у цій країні є не­ефективним.

4) Структура імпорту. Україна відноситься до країн з високою залежністю від так званого критичного імпорту, до якого належать переважно енергоресурси. В основному Україна імпортує паливно-енергетичні ресурси, що стосується інвестиційних товарів, то частка їх в загальному обсязі імпорту незначна.

5) Обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення. У розвинутих країнах з високим рівнем відкритості економіки обсяг експорту на душу населення становить 3-5 тис. дол.

6) Експортний потенціал країни -обсяг виробленої продукції, який країна може продати на світовому ринку без будь-якої шкоди для задоволення своїх внутрішніх потреб.

7) Обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом даної країни. Рівень заборгованості країни вважають дуже високим коли він більший за її річний ВВП, а видатки на обслуговування боргів перевищують 50% експорту.

Україна бере дедалі активнішу участь у світовій торгівлі, тому актуальними для нас є такі питання:

- Чому участь у світовій торгівлі вигідна для держави?

- Яка міжнародна спеціалізація приносить їй найбільше вигід?

- Які чинники визначають конкурентоспроможність країни?

Відповіді на це дають теорії міжнародної торгівлі, центральними серед яких є теорії абсолютної та порівняльної переваг.

М і ж н а р о д н а т о р г і в л я

Сприяє розвитку спеціалізації країни, зростанню продуктивності використання ресурсів, збільшенню обсягів виробництва

Розширює масштаби виробництва, обмежені кривою виробничих можливостей

Розширює місткість внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку із світовим

Забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і інтернаціональних витрат виробництва

Переборює обмеженість національної ресурсної бази

 

 

Важливим поняттям, яке відображає поточне зовнішньоекономічне становище країни є платіжний баланс. Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни з сектором закордон за певний період часу, як правило, за рік.

Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни за даний період заплатило іноземцям більше (оплата імпорту благ плюс експорт капіталу), ніж отримало від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу), і тому іноземці мають певну суму грошей, яка дорівнює величині дефіциту платіжного балансу даної країни. Ці гроші будуть пред’явлені в Національний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), що призведе до скорочення валютних резервів Національного банку.

Провідною формою МЕВ є також вивіз капіталу.

Вивіз капіталу – це вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання прибутку.

Мета вивозу капіталу – отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг, пов’язаних з використанням інтернаціонального фактора виробництва порівняно з національними умовами господарювання.

Основні форми вивозу капіталу

Позичковий капітал   Ø позики; Ø кредити; Ø банківські депозити; Ø кошти на рахунках інших фінансових інститутів

Підприємницький капітал   Ø прямі інвестиції; Ø портфельні інвестиції

Активність країни в вивозі та ввозі капіталу характеризується співвідношенням між імпортом та експортом капіталу. Промислово розвинуті країниздебільшого вкладають більші обсяги капіталу в економіку інших країнпорівняно з обсягами інвестицій, які вкладають у їхню економіку. Міжнародний рух капіталу здійснюється як у підприєм­ницькій формі (прямі та портфельні інвестиції), так і в позичковій (довгострокові, середньострокові та короткострокові кредити).

Прямі інвестиції – це такі інвестиції, які забезпечують інвестору управлінський контроль над об'єктом, в який вкладається капітал. Портфельні інвестиції не дають права управляти об'єктом інвестування. Вони здійснюються, як правило, пакетами акцій, на які, згідно з поширеною практикою, припадає не більше 25 % загального капіталу фірми.

Найбільш привабливою формою залучення іноземного капіталу є прямі інвестиції. Капітал у цій формі дає змогу нерезидентам створювати за кордоном нові фірми, купувати істотну частку капіталу вже діючої фірми або повністю купувати фірму. За період незалежності Україна залучила прямих іноземних інвестицій обсягом приблизно 3,3 % ВВП, а за міжнародними стандартами рівень, що перевищує 5 %, розцінюється як досить високий. В розрахунку на душу населення серед країн з перехідною економікою Україна займає одне з останніх місць, близько 28 дол. США, тоді як у країнах з перехідною економікою на душу населення в середньому припадає 92 дол. США прямих іноземних інвестицій.

Здійснення зовнішньоекономічних зв'язків між окремими країнами передбачає необхідність встановлення міжнародних режимів, які визначали б норми та правила, загальні для всіх суб'єктів світових економічних відносин. У сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами такий режим регламентується міжнародною організацією ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі – світова організація торгівлі). Вона функціонує на базі міжурядового багатостороннього договору, котрий обумовлює певні вимоги до міжнародних торговельних відносин.

Основні завдання ГАТТ/СОТ полягають в тому, щоб протидіяти протекціонізму на національному та регіональному рівнях, сприяти лібералізації міжнародної торгівлі, зокрема через регламентацію дій урядів щодо регулювання зовнішньоторговельної діяльності країн. У своїй діяльності ГАТТ/СОТ керується принципами обов'язкового застосування у взаємній торгівлі режиму найбільшого сприяння, недискримінації, взаємних митних та немитних поступок.

Однією з форм МЕВ є міграція робочої сили – переміщення (переселення) працездатного населення за межі національних кордонів з метою пошуку роботи, поліпшення умов життя.

Міграційне сальдо – це різниця між кількістю людей, які виїхали за межі даної країни (емігранти), і кількістю людей, які в’їхали в цю країну з-за її меж (іммігранти), на постійне проживання.

Причини міжнародної трудової міграції:

економічні:

- зниження попиту на низько кваліфіковану робочу силу і надмірне зростання її пропозиції;

- зростання попиту на висококваліфікованих спеціалістів у США, Західній Європі;

- міждержавні відмінності у заробітній платі;

- диференціація попиту на робочу силу (потреба як у кваліфікованих, так і у некваліфікованих робітника);

- відмінності в рівнях життя населення в різних країнах;

- нерівномірність інвестиційних процесів;

- відмінність в рівнях зайнятості тощо.

Зовнішньоекономічні:

- демографічні;

- політико-правові;

- релігійні;

- національні;

- культурні;

- сімейні;

- психологічні;

- екологічні.

Форми міжнародної трудової міграції:

- безповоротна – зміна постійного місця проживання;

- тимчасова – зміна місця проживання на визначений час;

- сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни;

- маятникова – регулярні поїздки за кордон на роботу з обов’язковим поверненням у свою країну.

Особливості міграційних процесів в сучасних умовах:

- поширення міграційних процесів на практично всі країни світу;

- пожвавлення маятникової міграції;

- поширення нової форми міграції робочої сили – міграція науково-технічних кадрів;

- зростання частки молоді в трудовій міграції;

- посилення тенденції “втеча умів” з країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;

- поширення обсягів нелегальної міграції через жорсткі вимоги міграційного законодавства розвинених країн.

 

* Відома й інша форма запису кількісного рівняння обміну, так зване кембриджське рівняння:

M = kPY,

де k = 1/ V – величина, обернена до швидкості обігу грошей.

Коефіцієнт k має також власний зміст, показуючи частку номінальних грошових залишків у доході (PY).