Тема: Вертикальний транспорт будівель

1. Пасажирські ліфти:

2. Вантажопасажирські ліфти:

3. Службові ліфти

 

Ліфти широко застосовуються в житлових, громадських, промислових будівлях. Сучасні ліфти представляють собою досить складну систему, що включає в себе механічні, електричні, автоматичні і електронні підсистеми. Ліфт являє собою підйомник безперервної дії, в якому люди і вантажі перевозяться в одного рівня на інший в кабіні, що рухається по вертикальним напрямками, які встановлені на всю висоту шахт, і забезпечені на посадкових майданчиках дверима, що замикаються.

У готелях використовуються пасажирські, вантажопасажирські ліфти і спеціальні підйомники. Вантажопідйомність, місткість і швидкість ліфтів різна.

Пасажирські ліфти:

 

вантажопідйомність - 750 кг

 

максимальна місткість - 11 осіб

 

гранична скорость5-8 поверхова будівля - 1 м / сек

 

9-10 поверхову будівлю - 1,5 м / сек

 

Вантажопасажирські ліфти:

 

вантажопідйомність - 1000-1125 кг

 

місткість - 14-18 осіб

 

гранична скорость5-8 поверхова будівля - 1 м / сек

 

9-10 поверхову будівлю - 1,5 м / сек

 

11-16 поверхова будівля - 2,5 м / сек

 

17-32 поверхова будівля - 3,5 м / сек

 

Службові ліфти використовуються для перевезення багажу і для різних службових та господарських цілей, або обладнуються буфетні, білизняні і інші господарські приміщення. Зазвичай це невеликі підйомники, вантажопідйомністю не більше 100 кг і площею до 1 м2 (у такий підйомник людина увійти не може), швидкість його - 0,4 м / сек. Підйомники пов'язані з цокольним та підвальним поверхами, де розташоване машинне відділення, ремонтні майстерні, складські приміщення.

 

Пасажирські ліфти слід передбачати у будинках готелів:

 

вищої категорії висотою у два поверхи та більше;

 

I категорії - у три поверхи і більше;

 

II, III, IV категорії - в чотири поверхи і більше.

 

Кількість пасажирських ліфтів в будівлі готелю визначається з розрахунку: один ліфт на 150 осіб, але не менше двох ліфтів у будинку. Пасажирські ліфти не повинні сполучатися з цокольним та підвальним поверхами. Ліфти у будівлях готелі розміщують в основних комунікаційних вузлах - біля входу, біля сходів і у сходовій клітці. Шахти ліфтів не можна встановлювати суміжно з житловими кімнатами. У багатоповерхових готельних будинках ліфти є основним засобом вертикальної зв'язку, а сходи додатковим, дублюють основні. Тому в таких будинках ліфти не обов'язково пов'язувати з драбинами [6].

 

Запитання та завдання для самоконтролю

 

1. Назвіть складові частини інженерно-технічного устаткування готельних комплексів.

 

2. Розкрийте особливості водопостачання готелів. З яких елементів складається внутрішня водогінна мережа в готельних комплексах. Як поділяються водогони за призначенням?

 

3. Охарактеризуйте принципи дії протипожежних водогонів та систем пожежогасіння у готельних комплексах.

 

4. Які системи гарячого водопостачання використовуються у готелях?

 

5. Дайте характеристику систем опалення, що використовуються у готельних комплексах.

 

6. Назвіть види кондиціонування повітря у готелях. Які вимоги ставляться до центральних систем кондиціонування? Назвіть джерела холодопостачання для систем кондиціонування.

 

7. Охарактеризуйте принципи дії природної та механічної вентиляції повітря у готельних комплексах.

 

8. Розкрийте суть централізованого видалення пилу у готелях.

 

9. Які види сміттєвидалення застосовуються у готельних комплексах різних країн світу?

 

10. Дайте характеристику ліфтового господарства готелів. Назвіть основні пристрої і прилади, необхідні для безпечної роботи ліфтів. Як здійснюється статичне і динамічне випробування ліфтів?

 

11. Охарактеризуйте електроустаткування готельних комплексів залежно від їхньої категорії.

 

12. Які групи торгово-технологічного обладнання виділяють у закладах харчування при готелях? Охарактеризуйте їх.

Основні завдання служби безпеки

 

До вирішення питань охорони і безпеки готельні підприємства підходять по-різному. Деякі невеликі підприємства надають право управління безпекою сторонній організації (приватним охоронним агенціям, міліції). Великі ж готелі, здебільшого, у своїй структурі створюють власну службу безпеки (СБ) і долучають відповідних спеціалістів до штату співробітників. У світовій практиці для визначення кількісного та якісного складу персоналу СБ вважається раціональним з точки зору витрат і ступеня забезпечення безпеки правило "300", тобто один співробітник СБ на 300 номерів, незалежно від їхньої завантаженості: якщо в готелі є 300 і більше номерів, то є потреба в наявності штатного співробітника СБ.

 

Основними завданнями служби безпеки є: забезпечити охорону і безпеку гостей та їхнього особистого майна під час перебування в готелі; захистити майно готелю від ворожих дій (розкрадання, вандалізму тощо); забезпечити захист готелю (самої будівлі і всього, що є в ній) від терористичних актів (нападів, саботажу та ін.); підтримувати громадський порядок і забезпечувати належні рамки поведінки в усіх місцях готелю; забезпечити гостям спокій і конфіденційність під час їхнього перебування в готелі; забезпечити можливість негайної та ефективної реакції у випадку будь-якої події, що вимагає втручання персоналу готелю чи представників сторонніх відомств (міліції, швидкої допомоги тощо); гарантувати добросовісність і чесність усього персоналу готелю; гарантувати можливість надання готелем спеціальних послуг із забезпечення підвищеної безпеки високих осіб, до охорони яких ставляться особливі вимоги.

 

Останнім часом у практиці діяльності готельних підприємств посилилась тенденція відмови від стандартних механічних замків. Частіше використовуються електронні карткові замки, які мають багато переваг.

 

Забезпечення високого рівня безпеки в сучасних умовах неможливе без централізованої системи відеоспостереження, яка забезпечує можливість спостереження в реальному масштабі часу і запису всього, що відбувається, для подальшого вивчення. Установка відеокамер у готелі передбачена здебільшого: при в' їзді на автомобільну стоянку; при переході від стоянки до готелю; на головному вході до готелю; на службовому вході до готелю; у вестибулі й зоні реєстрації; у ліфтових холах; у зоні централізованих сховищ; у холах конференц-залів; фітнес-центру та ін.

 

В готелях також встановлюють систему охоронної сигналізації (звукової і візуальної).

 

Наведені вище положення є базовими при побудові системи безпеки готелю. Для забезпечення високої ефективності дії для кожного конкретного підприємства вибір систем і засобів повинен бути індивідуальним.

3.4 Служба безпеки в готелі

 

Служба безпеки в готелі працює, як правило, за двома напрямками. Їх можна умовно позначити як безпека клієнтів і безпеку майна. Забезпечення безпеки клієнтів передбачає вживання заходів з охорони постояльців, недопущення крадіжок та попередження інших насильницьких дій по відношенню до гостей готелю. Ці функції виконує служба охорони готелю або сек'юріті. Оптимальне число персоналу в службі охорони готелю визначається виходячи з трьох факторів: статусу готелю, кількості номерів і рівня загальної криміналізації країни знаходження готелю. У готелі на 100 місць оптимально число співробітників охорони - 3-4 людини. В обов'язки сек'юріті входить спостереження за порядком в холі готелю та інших приміщеннях, а також реагування на повідомлення від постояльців з приводу всіляких інцидентів. Служба охорони в готелі також спеціалізується на попередженні і врегулюванні ексцесів, пов'язаних з неврівноваженими клієнтами. Більшість великих сучасних готелів сьогодні оснащені сучасними системами відеоспостереження, а їх номери відкриваються за допомогою спеціального електронного ключа, що значно знижує кримінальний ризик в готелі. Сейфи в готелях і сейфи в номерах готелів також відносяться до структури безпеки клієнтів. Безпосередня турбота про безпеку клієнтів - це не тільки охорона. У багатьох готелях, особливо на літніх курортах, нерідкі отруєння та інфекції. Тому в структурі Служби безпеки України також обов'язково повинен бути присутнім медичний кабінет або медпункт.

 

 

9.2.4. Інженерно-технічна служба готельного комплексу

 

Для постійного нагляду за станом інженерно-технічного обладнання до штату готелів уводяться спеціальні посади: інженери технічних пристроїв, електрики, слюсарі-механіки, сантехніки та ін. У великих готелях постійно працює інженерно-технічна служба, яку очолює головний інженер готелю, у невеликих закладах розміщення інженерно-технічними питаннями займається директор або старший адміністратор.

 

До функцій інженерно-технічно служби входить регулярне (відповідно до затвердженого графіка) проведення обстеження санітарного і технічного стану готелю, прилеглої території, об'єктів комунального призначення і зовнішнього благоустрою, що обслуговуються інженерно-технічною службою, оцінка якості виконання проведених службою робіт і надання послуг, складання за результатами обстеження і перевірок актів.

 

Відділ комп'ютерного забезпечення розробляє програмне забезпечення або здійснює нагляд за встановленою інформаційною системою автоматизації процесу управління готелем.

 

Основними цілями інженерно-технічної служби готелю є:

 

- забезпечення умов для гостей і відвідувачів, що відповідають стандартам якості;

 

- зниження витрат готельного комплексу і, відповідно, тарифів при підтриманні стандартів якості наданих послуг.

 

Ця служба повинна розробляти та впроваджувати комплекс ресурсозберігаючих заходів, які дозволять значно зменшити загальний обсяг споживання ресурсів за рахунок запобігання невиправданим витратам електроенергії, води, газу тощо.

 

Головний інженер готелю керує роботою технічного персоналу і контролює результати його роботи; несе відповідальність за правильну експлуатацію опалювальної системи, водопостачання, каналізації, засобів зв' язку, інформаційних систем, за безперебійну роботу технічного обладнання; контролює дотримання правил охорони праці та техніки безпеки працівниками; аналізує технічний стан електромонтажного і сантехнічного обладнання, доводить до відома керівництва про необхідність його ремонту або заміни; розробляє поточні та перспективні плани технічного переобладнання.

 

 

Старший енергетик забезпечує безперебійну роботу, правильну експлуатацію енергетичного і сантехнічного обладнання, електричних і теплових мереж, повітропроводів, водопроводу і каналізації; здійснює контроль за дотриманням інструкцій з експлуатації, технічним обслуговуванням і наглядом за електроустаткуванням і електричними мережами; несе відповідальність за протипожежні заходи.

 

Електромонтер забезпечує нормальне функціонування світлових точок у всіх приміщеннях готелю; усуває аварії електроосвітлення і відновлює дію світлових і силових точок; стежить за справністю електросвітильників, внутрішньої електропроводки, вимикачів, штепселів, телевізійних установок, чистотою освітлювальної апаратури, люстр, електричних ламп; ремонтує електронагрівальні прилади та інші електричні прилади; стежить за роботою і здійснює поточний ремонт зовнішніх (вуличних) світлових реклам.

 

Ліфтер спостерігає за роботою ліфта; вживає необхідних заходів у аварійних ситуаціях; підтримує у чистоті і порядку внутрішню частину кабіни та поверхові майданчики перед ліфтом на всіх поверхах.

 

Слюсар-сантехнік стежить за справністю санітарно-технічного обладнання, нормальним надходженням води до опалювальних приладів, санітарно-технічних установок; усуває пошкодження трубопроводів, замінює санітарно-технічні прилади (ванни, унітази, раковини), прочищає каналізацію при її засміченні; стежить за правильною експлуатацією санітарно-технічних приладів, не допускає витоку води; здійснює профілактичний ремонт санітарно-технічних приладів.

 

Ландшафтний архітектор (озеленювач) розробляє за кресленнями та ескізами планування і художнє оформлення газонів, клумб; готує посадковий матеріал; займається посадкою саджанців, дерев, кущів, квіткових рослин; здійснює стрижку газонів, квітників, формувальну обрізку (підстригання) крон дерев і кущів; проводить профілактичний догляд рослин в інтер'єрі; несе відповідальність за цілісність і належний стан зелених насаджень.

 

Служба експлуатації номерного фонду відповідає за ремонт і експлуатацію номерів (освітлення, опалювання, вентиляцію, сантехніку, меблі тощо).

 

Запитання та завдання для самоконтролю

 

1. Охарактеризуйте основні підходи до класифікації готельних служб. Які вимоги ставляться до працівників контактних і неконтактних служб?

 

2. Назвіть перелік основних служб у готелях і коротко охарактеризуйте їхні функції.

 

3. Розкрийте особливості організації адміністративно-управлінської служби у готельних комплексах. Назвіть основні обов'язки працівників даної служби.

 

4. Охарактеризуйте діяльність служби прийому і розміщення. Перелічіть функції основних працівників зазначеного структурного підрозділу.

 

5. Назвіть вимоги, що ставляться до організації служби прийому і розміщення.

 

6. Дайте характеристику основних обов'язків працівників служби бронювання. Назвіть види бронювання, що використовуються у готельних комплексах.

 

7. Назвіть функції швейцарів, коридорних і консьєржів. У готелях яких категорій передбачені зазначені посади?

 

8. Охарактеризуйте основні функції працівників служби експлуатації номерного фонду. Які види прибиральних робіт виконують покоївки у житлових кімнатах?

 

9. Назвіть основні завдання та принципи організації служби безпеки у готельних комплексах.

 

10. Перелічіть основні підрозділи служби організації харчування та їхні функції.

 

11. Охарактеризуйте обов'язки працівників інженерно-технічної служби.

 

http://pidruchniki.ws/13560615/turizm/inzhenerno-tehnichne_ustatkuvannya_gotelnih_kompleksiv

5. Спеціальна частина - Інженерне обладнання готелю

 

Інженерна служба повинна забезпечити гостям готелю безперебійну роботу технічних засобів і займається ремонтом інженерних систем, споруд та обладнання готелю. Сучасні готелі забезпечені великим і складним інженерно-технічним обладнанням. Це центральне опалення, каналізація, гаряча і холодна вода, протипожежна система, вентиляція та сміттєпроводи. Будинки обладнані електромережею, телефонами, радіо - і телевізійними установками, сигналізацією. Встановлено швидкісні сучасні ліфти.

 

Інженерно-технічне обладнання розглядається як комплекс готових, постійно діючих умов, спрямованих на задоволення культурно-побутових потреб проживаючих у готелі.

 

Для правильної експлуатації інженерного обладнання в кожному готелі необхідно мати технічну документацію: паспорт будівлі, план кожного поверху, схеми систем опалення, каналізації, водопроводу, вентиляції, електроосвітлення, паспорт на ліфти. Для постійного нагляду за станом інженерно-технічного обладнання в штат готелів вводяться спеціальні посади: інженери технічних пристроїв, електрики, слюсарі-механіки, сантехніки та ін У великих готельних будинках постійно працює інженерно-технічна бригада, очолювана головним інженером готелю. У невеликих готелях, де немає штатних посад, питаннями інженерно-технічного обладнання займається директор або старший адміністратор.

 

5.1 Господарсько - питний водопровід

 

У готелях вода використовується на господарсько-питні потреби - для пиття та особистої гігієни персоналу та гостей; на виробничі потреби - для прибирання житлових та громадських приміщень, поливу території та зелених насаджень, миття сировини, посуду та приготування їжі, прання спецодягу, завіс, постільної і столової білизни, при наданні додаткових послуг, наприклад у перукарні, спортивно-оздоровчому центрі, а також для протипожежних цілей.

 

Система водопостачання включає в себе три компоненти: джерело водопостачання зі спорудами і пристроями для забору, очищення і обробки води, зовнішні водопровідні мережі та внутрішній водопровід, розташований в будівлі. Вода в міському водопроводі повинна відповідати вимогам ГОСТ Р 2872 - 82. Перед подачею в міську водопровідну мережу вода з відкритих джерел водопостачання завжди проходить попередню обробку для приведення показників її якості у відповідність до вимог стандарту. Вода із закритих джерел водопостачання зазвичай в обробці не потребує. Обробка води здійснюється на водопровідних станціях. Від водопровідної станції через міську водопровідну мережу вода потрапляє до споживачів. Внутрішній водопровід будівлі являє собою сукупність обладнання, пристроїв і трубопроводів, що подають воду з центральних систем зовнішнього водопроводу або від місцевих джерел водопостачання до водорозбірних точках у будинку. Внутрішній водопровід у будівлях готелів має бути роздільним для задоволення господарсько-виробничих і протипожежних потреб. Господарсько-питний і виробничий водопроводи об'єднують, так як на господарські та виробничі потреби в готелях використовується чиста питна вода. Внутрішній водопровід системи холодного водопостачання включає в себе наступні елементи:

 

один або кілька вводів;

 

водомірний вузол;

 

фільтри для додаткового очищення води;

 

підвищувальні насоси і водонапірні баки;

 

система трубопроводів з регулюючою арматурою (розподільні магістралі, стояки, підводки);

 

водорозбірні пристрої;

 

пристрої пожежогасіння.

 

Введенням називають ділянку трубопроводу, що з'єднує внутрішній водопровід з зовнішнім водопроводом. Введення виконується перпендикулярно стіні будівлі. Для цього використовують чавунні або азбестоцементні труби. У місці приєднання введення до зовнішньої водопровідної мережі встановлюють колодязь і засувку, що відключає у разі необхідності подачу води в будинок. У готелях влаштовують зазвичай два введення, що гарантує, по-перше, безперебійне постачання холодної води, по-друге - достатню подачу води до пожежних кранів у разі виникнення пожежі. Водомірний вузол призначений для вимірювання витрати води підприємством. Він встановлюється в опалювальному приміщенні відразу після проходження введенням зовнішньої стіни будівлі. Вимірювання витрати води здійснюється за допомогою водоміра. Водомір влаштований таким чином, що при проходженні через нього потоку води наводиться в обертання турбинка (або крильчатка), передає рух стрілкою циферблату лічильника. Paсход води вказується в літрах або кубометрах. Водомір підбирають за довідковими даними в залежності від розрахункового максимального годинного (секундного) витрати води на вводі. У чотирьох - та п'ятизіркових готелях вода з міського водопроводу повинна проходити додаткове очищення на станціях водопідготовки. Мета додаткової обробки отримати воду, що відповідає світовим стандартам якості. На станціях водопідготовки воду пропускають через спеціальні фільтри, що складаються з шарів кварцу, річкового піску, активованого вугілля, знезаражують її за допомогою лампи ультрафіолетового опромінення (УФО), вводять до складу води різні добавки. Лампа УФО вбиває мікроби, що містяться у воді, пом'якшує її. Термін служби лампи не повинен перевищувати один рік.

 

Для системи внутрішнього водопроводу використовують сталеві (оцинковані) або пластикові труби. Трубопроводи прокладають відкрито та закрито в будівельних конструкціях. Горизонтальні ділянки для забезпечення спуску води прокладають із ухилом у бік введення. Система водопроводу в залежності від схеми може бути з верхньої або нижньої розводкою води.

 

Діаметр трубопроводу визначають за спеціальними таблицями залежно від числа водорозбірних (водоспоживальні) точок та їх розмірів. Діаметр магістралей систем господарсько-виробничо - протипожежного водопроводу приймається рівним не менше 50 мм. Системи внутрішнього водопроводу оснащуються трубопровідної і водорозбірної арматурами. Трубопровідна арматура призначена для відключення ділянок трубопроводів на період ремонту, регулювання тиску і витрати в системі. Розрізняють запірну, регулюючу, запобіжну і контрольну трубопровідну арматуру. В якості запірної та регулюючої арматури використовують засувки і вентилі. Засувки виготовляють з чавуну і сталі, а вентилі, крім того, з латуні. Запірна арматура встановлюється на вводі, стояках і відгалуженнях. До запобіжної арматури належать запобіжні та зворотні клапани, до контрольної - покажчики рівня, контрольні крани, крани для манометрів. До водорозбірної арматури відносяться різні крани біля місць розбору води: настінні, туалетні, крани зливних бачків, поливальні, Пісуарні, змивні, а також крани-змішувачі для мийок, ванн, душів, умивальників, басейнів, пральних машин та ін

 

5.2 Протипожежний водопровід

 

Вода є найбільш поширеним засобом пожежогасіння. Володіючи великою теплоємністю, вона охолоджує горючі речовини до температури нижчої, ніж температура їх самозаймання, і перегороджує доступ повітря в зону горіння за допомогою утворюються пари. Направляється під великим напором струмінь води робить на вогонь і механічний вплив, збиваючи полум'я і проникаючи в глиб палаючого об'єкта. Розтікаючись по палаючого об'єкту, вода змочує ще не охоплені вогнем частини конструкцій будівель і оберігає їх від загоряння.

 

На гасіння пожежі вода подається з чинного водопроводу. У ряді випадків вона може подаватися за допомогою насосів з природних або штучних водойм.

 

Внутрішнє протипожежне водопостачання забезпечується пристроєм в будівлі стояків з пожежними кранами. Пожежні крани розміщують на сходових майданчиках, у коридорах та окремих приміщеннях готелів на висоті 1,35 м від підлоги в спеціальних шафках з позначенням "ПК". Устаткування пожежного шафки представлено на ріс.2.16. У шафці крім крана повинен знаходитися брезентовий рукав довжиною 10 або 20 м і металевий пожежний ствол (брандспойт). Рукав має на кінцях швидкороз'ємні гайки для з'єднання зі стволом і вентилем крана. Рукава укладають на поворотну полицю або намотують на котушку. Відстань між пожежними кранами залежить від довжини рукава і повинно бути таким, щоб вся площа будівлі зрошувалась хоча б однієї струменем. У будівлі допускається застосування рукавів однієї довжини та діаметру.

 

У готелях, розташованих у багатоповерхових будинках, в систему внутрішнього протипожежного водопроводу входять також автоматичні засоби пожежогасіння, локалізуючі осередок загоряння, що перегороджують шляху поширюється полум'я і димових газах, що ліквідовують спалах. До автоматичним засобів пожежогасіння відносяться спринклерні і дренчерні системи. Устаткування пожежного шафки (Додаток 6)

 

Спринклерні системи служать для локального гасіння пожежі та загорянь, охолодження будівельних конструкцій і подачі сигналу про пожежу.

 

Спринклерна система включає в себе систему трубопроводів, прокладених під стелею і заповнених водою, та спринклерні зрошувачі, отвори яких закриті легкоплавкими замками. У стані готовності спринклерна система перебуває під тиском. При підвищенні температури в приміщенні замок зрошувача плавиться і струмінь води з зрошувача, Ударяючись про розетку, розбивається над осередком пожежі. Одночасно вода підходить до сигнального приладу, який подає сигнал про пожежу. Площа, що захищається одним зрошувачем, становить близько 10 м 2. Спринклерні зрошувачі встановлюють у житлових номерах, коридорах, службових і громадських приміщеннях готелів.

 

Дренчерні системи призначені для гасіння пожеж по всій розрахункової площі, створення водяних завіс в прорізах протипожежних стін, над протипожежними дверима, що розділяють коридори готелю на секції, і сигналізації про пожежу. Дренчерні системи можуть бути з автоматичним і ручним (місцевим і дистанційним) включенням. Дренчерні системи складаються з системи трубопроводів і зрошувачів, але на відміну від спринклерної системи водяні дренчерні зрошувачі не мають замків і постійно відчинені. У трубопроводі, що підводить воду до групи послідовно розташованих зрошувачів, встановлюється клапан водоподачі з термочутливим замком. При пожежі замок відкриває клапан і з усіх дренчерних головок вода надходить для гасіння пожежі або створення завіси. Одночасно спрацьовує пожежна сигналізація.

 

Працездатність спринклерних і дренчерних установок залежить від їх технічного обслуговування, яке складається з виконання ряду заходів, передбачених інструкціями з їх експлуатації.

 

5.3 Гаряче водопостачання

 

Гаряча вода в готелях використовується на господарсько-питні та виробничі потреби. Тому вона, так само як і холодна вода, що використовується для цих цілей, повинна відповідати вимогам ГОСТ Р 2872 - 82. Температура гарячої води, щоб уникнути опіків не повинна перевищувати 70 "С і бути не нижче 60 ° С, що необхідно для виробничих потреб.

 

Гаряче водопостачання в готелях може бути:

 

Місцевим,

 

центральним

 

централізованим.

 

При місцевому водопостачанні вода, що надходить із системи холодного водопостачання, нагрівається в газових, електричних водонагрівальних, водогрійних колонках. У цьому випадку нагрів води здійснюється безпосередньо біля місць її споживання. Для того щоб уникнути перерв у гарячому водопостачанні, в готелях використовують зазвичай центральну систему гарячого водопостачання. При центральному приготуванні гарячої води вода, що надходить із системи холодного водопостачання, нагрівається водонагрівачами в індивідуальному тепловому пункті будівлі готелю або центральному тепловому пункті, іноді вода нагрівається безпосередньо в котлах місцевих і центральних котелень. При централізованому теплопостачанні вода нагрівається в водонагрівачах парою або гарячою водою, які надходять з міської тепломережі.

 

Схема мереж гарячого водопостачання може бути тупикової або з організацією циркуляції гарячої води по системі циркуляційних трубопроводів. Тупикові схеми передбачають при постійному водорозборі.

 

Якщо водоразбор періодичний, то при такій схемі вода в трубопроводах в період відсутності відбору буде остигати, а при водорозборі надходити до водопровідних точок із зниженою температурою. Це призводить до необхідності непродуктивного скидання великої кількості води через водорозбірну крапку при бажанні отримати воду з температурою 60 - 70 ° С. У схемі з циркуляцією води цей недолік відсутній, хоча вона обходиться дорожче. Тому така схема застосовується в тих випадках, коли водоразбор непостійний, але потрібно підтримувати постійну температуру води при водорозборі.

 

Циркуляційні мережі влаштовують з примусовою або природною циркуляцією. Примусову циркуляцію здійснюють, встановлюючи насоси, аналогічно системі водяного опалення будівель. Використовують її в будівлях, які мають більше двох поверхів, і при значній довжині магістральних трубопроводів. Система гарячого водопостачання будинку включає в себе три основні елементи: генератор гарячої води (водонагрівач), трубопроводи та водогони та водорозбірні точки.

 

5.4 Опалення

 

Система опалення служить для обігріву приміщень в холодний період року і підтримки нормальної температури повітря в приміщенні незалежно від зовнішньої температури. В даний час найбільш часто в готельному господарстві застосовується водяне, парове і електричне опалення. Вибір опалення залежить від призначення та архітектурно-будівельного рішення готелю. Найпоширенішим є водяне опалення. У готелях застосовують опалювальні системи середнього тиску з температурою води до 120 ˚ С, яка подається від теплоелектроцентралі, а потім використовується опалювальних цілей. Джерелами тепла для готелів можуть бути також власні котельні.

 

Система водяного опалення має, в порівнянні з паровим опаленням, ряд переваг. У цій системі можна регулювати температуру нагрівальних приладів. Для цього в номерах встановлюються індивідуальні автоматичні кімнатні терморегулятори. У вхідних вестибюлях готелів, розташованих у відносно холодних районах, рекомендується встановлювати нагрівальні прилади в підлозі біля входу. У районах з температурою в зимовий час - 15 ˚ С і нижче в тамбурах головних входів готельного будинку встановлюють спеціальні повітряно-теплові завіси [2].

 

Системи опалення поділяються на місцеві та центральні. До місцевих систем відносяться системи, в яких всі основні елементи об'єднані в один пристрій. Такими системами є печі, газове й електричне опалення. Їх радіус дії обмежений одним або двома суміжними приміщеннями.

 

У центральних системах джерело тепла винесений за межі опалювальних приміщень або взагалі за межі будівлі. Системи центрального опалення класифікуються по виду теплоносія, його температурі і тиску; способам його переміщення, передачі тепла від зовнішньої поверхні нагрівальних приладів до повітря опалювальних приміщень; схемним рішенням.

 

Системи водяного опалення поділяються:

 

1. По розташуванню подають трубопроводів - з верхньої та нижньої розводкою. Вода з котла або іншого водонагрівача по головному стояку потрапляє в подає магістральний трубопровід, а з нього в стояки, що подають, звідки через підводки надходить у нагрівальні прилади, віддає тепло повітрю приміщення і через зворотні підводки потрапляє в зворотні стояки, збірний зворотний магістральний трубопровід і у водонагрівач для подальшого обігріву. Система водяного опалення з нижнім розведенням і природною циркуляцією отримала таку назву через розташування подає магістрального трубопроводу в нижній частині будівлі (у підвалі, в підпільному каналі, в технічному підпіллі).

 

2. За способом подачі і відведення води від нагрівальних приладів - двотрубні і однотрубні системи.

 

Двотрубні системи водяного опалення та насосної циркуляції характеризуються наявністю двох стояків (вертикальних трубопроводів). За одним із них, що подає, вода надходить до нагрівальних приладів, а по зворотному - вода, віддаючи тепло в нагрівальних приладах, надходить до збірного зворотному (магістральному) трубопроводу, по якому направляється в водонагрівач або до теплового пункту.

 

Однотрубних системах називаються системи, що мають одиночні стояки. Гаряча вода з магістралі надходить у стояки, забезпечені нагрівальними приладами. Частина води затікає у нагрівальні прилади, а інша проходить по стояку до нижче розташованих приладів. Вода, остившая в нагрівальних приладах, повертається в цей же стояк.

 

3. По напрямку руху води в магістральних подаючому і зворотному трубопроводах - тупикова і з попутним рухом води.

 

Всі наведені вище системи являють собою тупикові системи водяного опалення.

 

4. За способом циркуляції - з природною і насосною циркуляцією.

 

Для видалення з мережі опалення повітря, що перешкоджає нормальній роботі опалювальних систем, на магістральних трубопроводах в самій найвищої їх точці влаштовують повітрозбірники. Розрізняють проточні та непроточні повітрозбірники. Проточні повітрозбірники врізаються в магістраль. Діаметр повітрозбірника в 3-4 рази більше діаметру магістралі. Тому вода, що потрапила в повітрозбірник уповільнює швидкість руху, що сприяє виділенню бульбашок повітря з води.

 

Проточні повітрозбірники можуть бути центральними і кутовими.

 

Непротічних повітрозбірник встановлюється вище магістралі. Він значно гірше видаляє повітря з води. Перша ознака непрогрева опалювального приладу - наявність повітря у верхній його частині, так зване, завоздушіваніе системи видалити повітря необхідно через кран, встановлений у верхній частині повітрозбірника [4].

 

5.5 Системи вентиляції і кондиціонування повітря

 

Під вентиляцією будинку (провітрюванням) мається на увазі повна або часткова заміна забрудненого повітря приміщення чистим зовнішнім повітрям. Вентиляція буває природною, яка відбувається за рахунок проникнення в приміщення повітря через відкриті вікна, кватирки, щілини в конструкціях будівель і пори будівельних матеріалів. Витяжна, коли зіпсоване повітря організовано відводиться назовні, і припливно-витяжна з організованим відведенням забрудненого і розподілом свіжого повітря.

 

Кожна організована витяжна система складається з наступних елементів:

 

жалюзійних грат, через яку забруднене повітря видаляється з приміщення;

 

витяжного каналу, по якому циркулює змінюваний повітря;

 

збірного короба, в ньому знаходяться вентилятори та фільтри;

 

припливної камери, розташованої на горищі;

 

шахти з утепленим клапаном, він закриває шахту і зупиняє роботу вентиляції в цілях збереження тепла в приміщенні.

 

Ефективна робота вентиляції можлива при справному стані коробів та каналів, у них не повинно бути щілин. Персонал зобов'язаний стежити за станом фільтрів, що очищають припливне повітря, періодично їх оглядати, очищати фільтруючий матеріал від пилу, а, в разі сильного забруднення, замінювати його новим. Вертикальні і горизонтальні витяжні канали слід щорічно оглядати і очищати від скопилася пилу та сміття. Дуже важливо добитися безшумної роботи вентиляційних установок. Виникнення шуму може бути викликано неправильним вибором вентилятора, дефектами його роботи або занадто великою швидкістю проходження повітря у вентиляційних каналах. Заглушити звуки можна, застосувавши відповідні будівельні матеріали або спеціальної обкладкою з звукопоглинальних матеріалів [1].

 

Управління роботою вентиляційних установок повинна бути нескладним, щоб їх міг включити або зупинити персонал готелю.

 

У виробничих приміщеннях ресторану (на кухні, миття, відділенні холодних страв) природна вентиляція є недостатньою. Виділення великої кількості тепла, вологи, випарів кухонними машинами і пристроями вимагає застосування механічної припливно-витяжної вентиляції. Витяжки повинні бути розташовані над джерелами пароутворення і тепла. Над основною кухонною плитою розміщують вентиляційний навіс, відвідний випаровування, що утворюються під час приготування їжі.

 

Сучасні вимоги комфорту припускають наявність у готелях систем кондиціонування повітря. Створення штучних кліматичних умов у широкому масштабі застосовується в країнах з тропічним кліматом, а також у комфортабельно обладнаних готельних об'єктах.

 

Кондиціонер - це автоматична установка, що включає в себе пристрої для очищення, нагрівання, зволоження, осушування, охолоджування і транспортування повітря, а крім того, додаткові пристрої для озонування, парфюмерізаціі і іонізірованія повітря. Системи кондиціонування повітря коштують значно дорожче систем вентиляції і застосовуються, в основному, в готелях високого класу обслуговування. У готелях рекомендується передбачати кондиціонування повітря в номерах, обідніх залах та у виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування при значних тепловиділення, а також припливно-витяжну вентиляцію в інших службових приміщеннях. Видалення повітря з номерів, що мають санітарні вузли, слід передбачати через ці санвуз