СчСучасні архітектурно-будівельні тенденції готельних споруд

Основні типи готельних споруд

Споруди готельних комплексів повинні створювати просторові рамки з урахуванням специфічних функцій цих об´єктів, а також доповнювати існуючий або проектований вираз місцевого архітектурного комплексу. Звичайно, це залежить від виду готельного комплексу, і тому одну роль відіграє архітектура споруди в місті та іншу - біля моря або в горах. Місце розташування обумовлене необхідністю розміщення його на такому віддаленні від найважливіших визначних пам´яток даної місцевості, щоб гості готельного комплексу могли цю відстань покривати за допомогою місцевих транспортних засобів або пішки за якомога короткий час.

Наприклад, місце розташування міського готельного комплексу повинне бути таким, щоб його можна було легко знайти та дістатися до нього з вокзалу, але воно не повинне знаходитися в безпосередньому сусідстві з ним із трьох причин - гігієнічних, функціональних і з погляду вимог урбанізму. Навіть сусідство вокзалу, обслуговуючого електрифіковану залізницю, небажане, зважаючи на постійний шум. Крім того, в більшості міст вокзали знаходяться у великому віддаленні від центру міста, де розміщені установи, магазини та тому подібне, які є основною причиною приїзду тих, хто користується послугами міських готельних комплексів.

Підсумовуючи ці значення, найбільш вигідним місцем розташування слід визнати розміщення міських готельних комплексів поблизу найбільшого зосередження адміністративних споруд або економічного центру, в радіусі видимості з якої-небудь з найважливіших артерій міста. Для готельної споруди бажано сусідство парку, річки тощо.

Готельні комплекси для відпочиваючих повинні бути по можливості розташовані в пунктах, що забезпечують якомога більше число номерів, відповідних умовам для огляду навколишньої природи та перспективи.

Архітектура тут відіграє іншу роль, ніж в місті, де готельний комплекс може домінувати над іншими спорудами, в місцях відпочинку він повинен підкреслювати та виділяти красу природи та у жодному випадку не пригнічувати та не принижувати її. Цей факт ставить перед архітектором, що проектує готельний комплекс для відпочиваючих, дуже специфічне завдання відносно вибору форми та архітектурного виразу споруди; завдання, яке часто досить важко погоджувати з вимогами призначення та економічності проекту.

 

Відособленим типом є готельні комплекси-пансіонати. Так звичайно називаються споруди з номерами, які знімаються окремими особами або сім´ями на тривалий період, розташовані найчастіше на вулицях з невеликим рухом у безпосередній близькості від адміністративних центрів.

Їхнє призначення - створення зручних і приємних умов для перебування. Навіть дрібні незручності життя в міському готельному комплексі, які можна перенести під час короткого візиту (1-2 дні), стають небувало важкими під час тривалого перебування. Так, наприклад, помилковим є розміщення готельного комплексу-пансіонату у висотній споруді, що є визначною пам´яткою міста. Архітектура споруди повинна відповідати інтимному призначенню готельного комплексу-пансіонату.

Повною протилежністю є архітектура готельних комплексів біля туристських доріг. Ці споруди повинні служити лише місцем тимчасового денного або нічного відпочинку для туристів, що відвідують цікаві місця групами або поодинці, залізницею або на автомашині. Відмінною рисою їх є доступність і велика пропускна спроможність, які уможливлюють забезпечення хорошого і швидкого обслуговування масового туристського руху. Вони повинні знаходитися на головних комунікаціях і добре бути видні здалека.

Спеціальний тип - це готельні комплекси, пов´язані з медичним обслуговуванням - готельні комплекси на курортах. Тут йдеться про споруди, що зводяться в курортних місцевостях і надають можливість приїжджаючим не тільки відпочивати, але і користуватися на місці лікувальними ваннами або мінеральними водами. Такі готельні комплекси представляють зручність для осіб, вимушених лікуватися, оскільки забезпечують можливість користуватися цілющими властивостями місцевих мінеральних вод у будь-якій формі протягом усього року.

Функції готельного комплексу цього типу накладають на будівлю особливий відбиток. Необхідність створення просторих місць для відпочинку і залів для прогулянок впливають на вибір форми просторових рішень як самої споруди, так і її внутрішнього планування.

Особливу область готельного будівництва представляють готельні комплекси в містах і біля доріг, призначені для туристів - власників автомашин - мотелі. У тих країнах, де автомашин дуже багато, існує велика кількість цих будівель, які поділяються на міські мотелі, мотелі для відпочиваючих тощо.

 

Територія навколо готельних будівель

 

Однією з найістотніших проблем сучасної готельної споруди є розміщення її на ділянці таким чином, щоб перед готельним комплексом вивільнити достатнє за площею місце для влаштування підземних шляхів і місць стоянки автотранспорту. Сучасний турист все рідше приїжджає поїздом і все частіше автобусом або автомашиною. Це спричиняє необхідність такого розташування входу, щоб між основним, прилеглим до магістралі, поясом руху і входом у готельний комплекс було місце для під´їзду 1-2 автобусів і декількох легкових автомашин. Багато клопоту доставляють автобуси, які тривалий час розвантажуються, загороджують під´їзд і вимагають зручного, захищеного від дощу доступу до споруди.

 

Стоянки для автотранспорту

 

Після прибуття і вивантаження багажу власник або шофер автомашини ставить її на тимчасову стоянку до моменту виконання формальностей, наймання номера і визначення подальшої програми свого перебування. Тому недалеко від входу, на ділянці між під´їздом і основною смугою руху прилеглої вуличної магістралі, розташовується тимчасова стоянка для автомашин. Вона може не охоронятися, але повинна бути видна від входу готельного комплексу. Розміри стоянки залежать від місткості готельного комплексу. Стоянка повинна розміщуватися поблизу входу в ресторан і мати зручний виїзд на вуличну магістраль.

 

Вхід у готельний комплекс

Дуже важливою і складною проблемою є архітектурне оздоблення головного входу. Характер його залежить від виду готельного комплексу і від гостей, для яких він передбачений. Архітектурне планування входу різниться від монументального і претензійного до скромного. Загальним правилом є стриманість, без зайвої реклами або привернення уваги пішохода. Вхідна стіна найчастіше буває суцільно заскленою і відсунутою відносно фасаду споруди з метою створення ефекту запрошення для того, хто входить ззовні. Вхід звичайно робиться не дуже високим; перед входом необхідна також ніша, що доповнюється у великих готельних комплексах козирком, який захищає від негоди тих, що висаджуються з автомашин або автобусів.

Часто поряд з входом для гостей обладнується інший вхід для прийому багажу, при якому безпосередньо знаходиться вантажний ліфт. Теоретично таке вирішення є хорошим, на практиці ж воно застосовується рідко з огляду на те, що лише в небагатьох випадках наперед відомо, до якого номеру призначений багаж.

 

Під´їзні шляхи до допоміжних служб готельного комплексу

 

У традиційному плані господарський вхід знаходився у дворі готельної споруди та сполучався з вулицею проїздом. На даний час готельні комплекси споруджуються переважно як окремі споруди, тому під´їзні шляхи до господарського входу є серйозною архітектурною проблемою, оскільки всі сторони споруди є однаково видимими. Перед входом потрібна також велика площа як місце стоянки вантажних автомашин, що чекають вивантаження.

При використанні в якості транспорту вантажних машин розміри під´їзду перед господарським входом мають бути приблизно 15x15 м. Внутрішній двір у низькій господарській частині готельного комплексу або критий під´їзд дозволяє приглушити небажані шуми.

 

Системи опалення в готелях

 

Система опалення в готелях повинна створювати стабільний температурний режим під час опалювального сезону та комфортні гігієнічні умови відповідно до вимог. Система опалення служить для обігріву приміщень в холодний період року і підтримки нормальної температури повітря в приміщенні незалежно від зовнішньої температури. Упродовж усього опалювального сезону система опалення повинна працювати безперебійно і при мінімальних витратах тепла забезпечувати нормальну температуру в усіх приміщеннях. В даний час найбільш часто в готельному господарстві застосовується водяне, парове і електричне опалення. Вибір опалення залежить від призначення та архітектурно-будівельного рішення готелю. Найпоширенішим є водяне опалення. У готелях застосовують опалювальні системи середнього тиску з температурою води до 120 ˚ С, яка подається від теплоелектроцентралі, а потім використовується опалювальних цілей. Джерелами тепла для готелів можуть бути також власні котельні.

Системи опалення поділяються на місцеві і центральні. До місцевих систем відносять такі, де всі основні елементи об'єднані в один пристрій. Такими системами є печі, газове і електричне опалення. Радіус їхньої дії обмежений одним або двома суміжними приміщеннями.

У центральних системах джерело тепла винесене за межі опалювальних приміщень або взагалі за межі будівлі.

Системи центрального опалення класифікуються по виду теплоносія, його температурі і тиску; способам його переміщення, передачі тепла від зовнішньої поверхні нагрівальних приладів до повітря опалювальних приміщень; схемним рішенням.

У готельних комплексах застосовують такі системи опалення:

1. Водяне опалення. Найпростішим для обслуговування і найдешевшим з експлуатаційної точки зору в невеликих готельних комплексах, об'єм яких не перевищує 10 тис. м², є водяне гравітаційне опалення. Для великих об'єктів застосовується насосне водяне опалення, що ґрунтується на примусовій циркуляції води в нагрівальних пристроях.

Система водяного опалення має, в порівнянні з паровим опаленням, ряд переваг. У цій системі можна регулювати температуру нагрівальних приладів. Для цього в номерах встановлюються індивідуальні автоматичні кімнатні терморегулятори. У вхідних вестибюлях готелів, розташованих у відносно холодних районах, рекомендується встановлювати нагрівальні прилади в підлозі біля входу. У районах з температурою в зимовий час - 15 ˚ С і нижче в тамбурах головних входів готельного будинку встановлюють спеціальні повітряно-теплові завіси

2. Опалення парою низького тиску найчастіше використовується в установках нагрівання води, пральних установках і окремих апаратах (пароповітряних апаратах, протипожежних установках, сушарках), а також у кухнях чи варильних котлах. Пара має тиск до 0,5 атмосфер і температуру до 110 °С.

Принцип дії даної системи опалення полягає в генерації пари в котлах. Ця пара підводиться по трубах до опалювальних пристроїв, де конденсується. Конденсат відводиться по трубі безпосередньо в котел або в конденсаційний бак; звідти вода перекачується в паровий котел і знову піддається випаровуванню.

3. Повітряне опалення. Опалення виробничих приміщень і торгових залів ресторану повітрям проводиться за допомогою вентиляційних установок, які одночасно виконують роль вентиляції та опалення. Для опалення використовуються пароповітряні апарати, обладнані нагрівачем, до якого підведена пара низького тиску, і вентилятором, які працюють за принципом засмоктування повітря з приміщення або ззовні.

4. Променеве опалення. У цьому випадку нагрівальні канали розміщуються в конструкції стель, у панелях стін, підлозі чи перегородках. При променевому опаленні нагріваються поверхні будівельних конструкцій (стеля, стіна), які передають тепло повітрю. Температура поверхні обігріву коливається в межах 30-50 °С.

5. Калориферна система не тільки нагріває повітря, але й зволожує та очищає його за допомогою спеціальних фільтрів.

У багатьох готельних комплексах успішно застосовується електроопалювальна система під покриттям підлоги.

Теплопостачання готельних комплексів від тепломереж здійснюється за договором із постачальником тепла споживачам. Розрахунок за теплопостачання залежить від об'єму приміщень і витрат гарячої води. У випадку такого теплопостачання більшість готельних комплексів обладнують вузли обліку теплових ресурсів, що знижує витрати.

 

Системи водяного опалення поділяються:

1. По розташуванню подачі трубопроводів - з верхньою та нижньою розводкою. Вода з котла або іншого водонагрівача по головному стояку потрапляє в магістральний трубопровід, а з нього в стояки,, звідки через підводки надходить у нагрівальні прилади, віддає тепло повітрю приміщення і через зворотні підводки потрапляє в зворотні стояки, збірний зворотний магістральний трубопровід і у водонагрівач для подальшого обігріву. Система водяного опалення з нижнім розведенням і природною циркуляцією отримала таку назву через розташування подачі магістрального трубопроводу в нижній частині будівлі (у підвалі, в підпільному каналі, в технічному підпіллі).

2. За способом подачі і відведення води від нагрівальних приладів - двотрубні і однотрубні системи.

Двотрубні системи водяного опалення та насосної циркуляції характеризуються наявністю двох стояків (вертикальних трубопроводів). За одним із них, що подає, вода надходить до нагрівальних приладів, а по зворотному - вода, віддаючи тепло в нагрівальних приладах, надходить до збірного зворотного (магістрального) трубопроводу, по якому направляється в водонагрівач або до теплового пункту.

Однотрубними системами називаються системи, що мають одиночні стояки. Гаряча вода з магістралі надходить у стояки, забезпечені нагрівальними приладами. Частина води затікає у нагрівальні прилади, а інша проходить по стояку до нижче розташованих приладів. Вода, яка охолола в нагрівальних приладах, повертається в цей же стояк.

3. По напрямку руху води в магістральному подаючому і зворотному трубопроводах - тупикова і з попутним рухом води.

Всі наведені вище системи являють собою тупикові системи водяного опалення.

4. За способом циркуляції - з природною і насосною циркуляцією.

Для видалення з мережі опалення повітря, що перешкоджає нормальній роботі опалювальних систем, на магістральних трубопроводах в самій найвищій їх точці влаштовують повітрозбірники. Розрізняють проточні та непроточні повітрозбірники. Проточні повітрозбірники врізаються в магістраль. Діаметр повітрозбірника в 3-4 рази більше діаметру магістралі. Тому вода, що потрапила в повітрозбірник уповільнює швидкість руху, що сприяє виділенню бульбашок повітря з води.

Проточні повітрозбірники можуть бути центральними і кутовими.

 

Непротічний повітрозбірник встановлюється вище магістралі. Він значно гірше видаляє повітря з води. Перша ознака непрогріву опалювального приладу - наявність повітря у верхній його частині, так зване, завоздушення системи видалити повітря необхідно через кран, встановлений у верхній частині повітрозбірника.

 

Список використаної літератури

1.Банько В.Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: навч. посібник. –К.:Дакор, 2008.-328

2. Байлик С.І. Готельне господарство: Організація, управління, обслуговування: Учеб. посібник. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 252с.

3.Готелі Донецька. - [Режим доступу]. - Http://ukrhotels.net/pages/donetsk/

4. Кваліфікаційні вимоги (професійний стандарт) до основних посад працівників готелю. Обслуговування готельного фонду. / / Готельний та ресторанний бізнес. - 2001. - № 4 (8). - С.88-98.

5. Кононихін С.В. Організація готельного і ресторанного господарства: Учеб. посібник. - Донецьк: ДІТБ, 1994. - 250С.

6.http://pidruchniki.ws/10611207/turizm/sistemi_opalennya_gotelyah

7.http://ua-referat.com/Особливості_діяльності_інженерної_служби_готелю_

 

1. ДСТУ 4269:2003. Національний стандарт України "Послуги туристичні. Класифікація готелів"

2. Про внесення змін до Закону України "Про туризм": Закон України від 18.11.2003 № 1282 - ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 13.

3. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання / Навч. посібник. - К.: Знання України, 2002. - 358 с.

4. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Ту-роперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення тур продукту: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2004. - 288 с.

5. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление, обслуживание: Учебное пособие. - К.: ВИРА-Р, 2002. - 252 с.

6. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Оснащение. Евроремонт. Эксплуатация. - К.: Дакор, ВИРА-Р, 2003. - 334 с.

7. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие. - К.: ВИРА-Р, 2001. - 208 с.

8. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес.

- Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 348

9. Волков Ю.Ф. Интерьер и оборудование гостиниц и ресторано

- Ростов н/Д.: Феникс, 2003. - 352 с.

10. Волков Ю.Ф. Технология гостиничного обслуживания. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 386 с.

11. Волков Ю. Ф. Экономика гостиничного бизнеса. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 384 с.

12. Готельна справа. Конспект лекцій: У 2 ч. / Укл. Г.Я. Круль- Чернівці: Рута, 2008. - Частина 2. - 68 с.

13. Готельне господарство: Конспект лекцій / Укл. Г.Я. Круль. -Чернівці: Рута, 2006. - Частина 1. - 52 с.

14. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

15. Ефимова О.П., Ефимова Н.А. Экономика гостиниц и ресторанов. - М.: Новое знание, 2004. - 391 с.

 

16. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учебник. - 3-е из., перераб. и доп. - Минск: Новое знание, 2002. - 368 с.

17. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

18. Король О.Д., Крачило М.П. Менеджмент туризму: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2008. - 240 с.

19. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 1063 с.

20. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства: Навч. посібник. - К.: Федерація профспілок України, Ін-т туризму, 1997. - 176 с.

21. Ляпина И.Ю. Организация и технология гостиничного обслуживания: Учебник для начального профессионального образования. - М.: Академия, 2002. - 208 с.

22. Мальська М.П., Худо В.В. Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

23. Медлик С., Инграм Х. Гостиничный бизнес: Учебник [пер. с англ. А.В. Павлов]. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 239 с.

24. Менеджмент туристичної індустрії / Школа І.М. та ін.. - Черні-вці:ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. - 662 с.

25. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник / Школа І.М. та ін.; за ред. проф. І.М. Школи. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. - 596 с.

26. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 346 с.

27. Организация и управление гостиничным бизнесом: Учебник / Под ред. А. Л. Лесика, А.В. Чернышева. - М.: Издательский дом "Аль-пина", 2001. - Т. 3.

28. Організація обслуговування у малих готелях / Мунін Г.Б., Тимошенко З.І., Палеха Ю.І., Стамболов М.Д.; за заг. ред. проф. О.В. Шер-бенка. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2007. - 181 с.

29. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). - М.: Экономика, 2000. - 207 с.

30. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.

31. Роглєв Х.Й. Основи готельного менеджменту: Навч. посібник. -К.: Кондор, 2005. - 408 с.

32. Сенин В.С., Денисенко А.В. Гостиничный бизнес. - М.: Финансы и статистика, 2004.

 

33. Скибінський С.В., Іванова Л.О., Моргун О.Ф. Маркетинг готельних послуг. - Львів: Вид-во Львів. комерційної академії, 2000. - 246 с.

34. Туризм в Україні. Статистичний збірник. - Київ, 2008. - 218 с.

35. Туризм и гостиничное хозяйство / Под ред. А.Д. Чудновского. -М.: ЭКМОС, 2003. - 447 с.

36. Туризм и гостиничное хозяйство: Учебное пособие / Под ред. Л.П. Шматько. - 2-е изд-е. - М.: ИКЦ "МарТ"; Ростов н/Д: Издательский центр "МарТ", 2005. - 352 с.

37. Уніфіковані технології готельних послуг / За ред проф. В.К. Фе-дорченка; Л.Г. Лук'янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. - К.: Вища шк., 2001. - 237 с.

38. Уокер Дж. Р. Введение в гостеприимство: Учебник / Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 607 с.

39. Управління сучасним готельним комплексом: Навч. посібн. / Мунін Г.Б., Змійов А.О., Зінов'єв Г.О. та ін.; за редакцією проф. Дорогу-нцова С.І. - К.: Ліра-К, 2005. - 520 с.

40. Устименко Л.М., Афанасьев І.Ю. Історія туризму: Навчальний посібник. - К: Альтер-прес, 2005. - 320 с.

41. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посібник. - К.: 2002.

42. Франчайзинг у готельно-ресторанному бізнесі. Навч. посібник / Мунін Г.Б., Карягін Ю.О., Артеменко А.С., Кошиль Ю.В.; за заг. ред. Л.С. Трофименко і О.О. Гаца. - К.: Кондор, 2008. - 370 с.

43. Яковлев Г.А. Экономика гостиничного хозяйства: Учебное пособие. - М.: Изд-во РДЛ, 2005. - 224 с.

44. Байлик С.І. Готельне господарство: Організація, управління, обслуговування: Учеб. посібник. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 252с.

45.Готелі Донецька. - [Режим доступу]. - Http://ukrhotels.net/pages/donetsk/

46. Кваліфікаційні вимоги (професійний стандарт) до основних посад працівників готелю. Обслуговування готельного фонду. / / Готельний та ресторанний бізнес. - 2001. - № 4 (8). - С.88-98.

47. Кононихін С.В. Організація готельного і ресторанного господарства: Учеб. посібник. - Донецьк: ДІТБ, 1994. - 250С.

http://pidruchniki.ws/10611207/turizm/sistemi_opalennya_gotelyah

 

 

Тема: Системи вентиляції і кондиціювання

Системи сміттєвидалення

Системи сміттєвидалення

Для зручності видалення сміття з поверхів у готелях висотою 3 поверхи і більше застосовуються спеціальні пристрої, що називаються сміттєпроводами. Основними елементами останніх є: стовбур із завантажувальними клапанами, розташованими на кожному поверсі; сміттєприймальний бункер, який знаходиться в нижній частині будівлі готелю.

Стовбур і всі його нерухомі з'єднання повинні бути вологостійкими, димо- і повітронепроникними, внутрішня поверхня стовбура має бути гладкою. Стовбур сміттєпроводу повинен відокремлюватися від будівельних конструкцій готелю звукоізолюючими прокладками, забезпечуватися високоефективною системою вентиляції, а також обладнанням для чищення і миття.

Завантажувальні клапани повинні мати розміри, які виключають скидання предметів, більших від перерізу стовбура. Вони мають легко відкриватися, зніматися і водночас бути герметичними.

Стіни сміттєприймальних камер (бункерів) облицьовуються плиткою, стелі фарбуються масляною фарбою. До бункера має бути проведена гаряча і холодна вода для його промивання.

Сміття транспортується спецмашинами, в деяких із них є дробарки, що подрібнюють сміття до фракцій піщинок.

У деяких країнах Європи і в США застосовується пневматичне видалення сміття. Ця система передбачає прокладення спеціальних сміттєпроводів діаметром 500-600 мм, виконаних із високоміцної сталі, прокладених під землею на великі відстані. У перевантажувальних пунктах сміття пресується і завантажується в контейнери, а потім відправляється на сміттєспалювальні або сміттєпереробні заводи.

Гідравлічний спосіб видалення сміття передбачає його подрібнення в дробарках і спуск у каналізацію. Цей спосіб менш ефективний, оскільки перевантажує каналізацію і за санітарно-гігієнічними показниками поступається пневматичному методу.

А б

. Схеми холодних (сухих) сміттєзбірників: а — з вер х ньою і нижніми камерами (повна схема); б — те саме, але спрощена схема: 1 — шахта; 2 — вентиляційна труба; 3 — дефлектор; 4 — верхня камера: 5 — приймальний клапан; 6 — нижня камера; 7 — бункер з шибером: 8 — бункер; 9 — трап; 10 — каналізація; 11 — холодний і гарячий водопроводи

 

 

Тема: Системи водопостачання

1. Господарсько - питний водопровід

2. Протипожежний водопровід

3.Гаряче водопостачання

 

Протипожежний водопровід

Вода є найбільш поширеним засобом пожежогасіння. Володіючи великою теплоємністю, вона охолоджує горючі речовини до температури нижчої, ніж температура їх самозаймання, і перегороджує доступ повітря в зону горіння за допомогою утворюються пари. Направляється під великим напором струмінь води робить на вогонь і механічний вплив, збиваючи полум'я і проникаючи в глиб палаючого об'єкта. Розтікаючись по палаючого об'єкту, вода змочує ще не охоплені вогнем частини конструкцій будівель і оберігає їх від загоряння.

На гасіння пожежі вода подається з чинного водопроводу. У ряді випадків вона може подаватися за допомогою насосів з природних або штучних водойм.

Внутрішнє протипожежне водопостачання забезпечується пристроєм в будівлі стояків з пожежними кранами. Пожежні крани розміщують на сходових майданчиках, у коридорах та окремих приміщеннях готелів на висоті 1,35 м від підлоги в спеціальних шафках з позначенням "ПК". У шафці крім крана повинен знаходитися брезентовий рукав довжиною 10 або 20 м і металевий пожежний ствол (брандспойт). Рукав має на кінцях швидкороз'ємні гайки для з'єднання зі стволом і вентилем крана. Рукава укладають на поворотну полицю або намотують на котушку. Відстань між пожежними кранами залежить від довжини рукава і повинно бути таким, щоб вся площа будівлі зрошувалась хоча б однієї струменем. У будівлі допускається застосування рукавів однієї довжини та діаметру.

У готелях, розташованих у багатоповерхових будинках, в систему внутрішнього протипожежного водопроводу входять також автоматичні засоби пожежогасіння, локалізуючі осередок загоряння, що перегороджують шляху поширюється полум'я і димових газах, що ліквідовують спалах. До автоматичним засобів пожежогасіння відносяться спринклерні і дренчерні системи.

Спринклерні системи служать для локального гасіння пожежі та загорянь, охолодження будівельних конструкцій і подачі сигналу про пожежу.

Спринклерна система включає в себе систему трубопроводів, прокладених під стелею і заповнених водою, та спринклерні зрошувачі, отвори яких закриті легкоплавкими замками. У стані готовності спринклерна система перебуває під тиском. При підвищенні температури в приміщенні замок зрошувача плавиться і струмінь води з зрошувача, Ударяючись про розетку, розбивається над осередком пожежі. Одночасно вода підходить до сигнального приладу, який подає сигнал про пожежу. Площа, що захищається одним зрошувачем, становить близько 10 м 2. Спринклерні зрошувачі встановлюють у житлових номерах, коридорах, службових і громадських приміщеннях готелів.

Дренчерні системи призначені для гасіння пожеж по всій розрахункової площі, створення водяних завіс в прорізах протипожежних стін, над протипожежними дверима, що розділяють коридори готелю на секції, і сигналізації про пожежу. Дренчерні системи можуть бути з автоматичним і ручним (місцевим і дистанційним) включенням. Дренчерні системи складаються з системи трубопроводів і зрошувачів, але на відміну від спринклерної системи водяні дренчерні зрошувачі не мають замків і постійно відчинені. У трубопроводі, що підводить воду до групи послідовно розташованих зрошувачів, встановлюється клапан водоподачі з термочутливим замком. При пожежі замок відкриває клапан і з усіх дренчерних головок вода надходить для гасіння пожежі або створення завіси. Одночасно спрацьовує пожежна сигналізація.

Працездатність спринклерних і дренчерних установок залежить від їх технічного обслуговування, яке складається з виконання ряду заходів, передбачених інструкціями з їх експлуатації.

Гаряче водопостачання

Гаряча вода в готелях використовується на господарсько-питні та виробничі потреби. Тому вона, так само як і холодна вода, що використовується для цих цілей, повинна відповідати вимогам ГОСТ Р 2872 - 82. Температура гарячої води, щоб уникнути опіків не повинна перевищувати 70⁰С і бути не нижче 60 ° С, що необхідно для виробничих потреб.

Гаряче водопостачання в готелях може бути:

місцевим,

центральним

централізованим.

При місцевому водопостачанні вода, що надходить із системи холодного водопостачання, нагрівається в газових, електричних водонагрівальних, водогрійних колонках. У цьому випадку нагрів води здійснюється безпосередньо біля місць її споживання. Для того щоб уникнути перерв у гарячому водопостачанні, в готелях використовують зазвичай центральну систему гарячого водопостачання.

При центральному приготуванні гарячої води вода, що надходить із системи холодного водопостачання, нагрівається водонагрівачами в індивідуальному тепловому пункті будівлі готелю або центральному тепловому пункті, іноді вода нагрівається безпосередньо в котлах місцевих і центральних котелень.

При централізованому теплопостачанні вода нагрівається в водонагрівачах парою або гарячою водою, які надходять з міської тепломережі.

Схема мереж гарячого водопостачання може бути тупикової або з організацією циркуляції гарячої води по системі циркуляційних трубопроводів. Тупикові схеми передбачають при постійному водорозборі.

Якщо водоразбор періодичний, то при такій схемі вода в трубопроводах в період відсутності відбору буде остигати, а при водорозборі надходити до водопровідних точок із зниженою температурою. Це призводить до необхідності непродуктивного скидання великої кількості води через водорозбірну крапку при бажанні отримати воду з температурою 60 - 70 ° С. У схемі з циркуляцією води цей недолік відсутній, хоча вона обходиться дорожче. Тому така схема застосовується в тих випадках, коли водоразбор непостійний, але потрібно підтримувати постійну температуру води при водорозборі.

Циркуляційні мережі влаштовують з примусовою або природною циркуляцією. Примусову циркуляцію здійснюють, встановлюючи насоси, аналогічно системі водяного опалення будівель. Використовують її в будівлях, які мають більше двох поверхів, і при значній довжині магістральних трубопроводів.

Система гарячого водопостачання будинку включає в себе три основні елементи: генератор гарячої води (водонагрівач), трубопроводи та водогони та водорозбірні точки.

Загальні положення

Інженерні спорудження і пристрої, призначені для прийому вод, що стікають, транспортування їх до очисних споруджень, очищення, утилізації корисних речовин, які містяться в осаді, і скидання очищених вод, називають системою каналізації.

Стічними водами називають забруднені води, що надходять у каналізацію. Розрізняють три основних види стічних вод: госпо­дарсько-фекальні, котрі надходять із санітарно-технічних при­міщень будинків, зокрема, туристських комплексів, тобто з рако­вин, умивальників, ванн, душів, пралень.

До атмосферних вод відносяться води, що утворюються від та­нення снігу, льоду, а також дощові води.

До виробничих стічних вод відносяться відпрацьовані води на устаткуванні промислових підприємств, вони можуть містити дуже багато шкідливих хімічних речовин.

Система каналізації, яка знаходиться у середині будинку, складається з мережі трубопроводів, приймачів стічних вод і пристроїв для огляду й очищення трубопроводів. Для запобігання проникання смердючих, пальних і вибухонебезпечних газів з ка­налізації в приміщення всі приймачі стічних вод (раковини, уми­вальники і т.д.) підключають до мережі через гідравлічні затвори. З цією ж метою кожен каналізаційний стояк виводять вище даху на 0,7м (див. рис. 4.2). У багатоповерхових будинках для венти­ляції каналізаційної системи встановлюють спеціальні венти­ляційні стояки.

Неприємний запах у приміщеннях свідчить про порушення нормальної роботи вентиляційного стояка, наявність щілин у стикових з'єднаннях, несправності сифонів. Причиною порушен­ня вентиляції можуть бути засмічення, крижані пробки і т.п. Ці дефекти усувають способами, застосовуваними при налагодженні систем приточно-витяжної вентиляції.

 

Засмічення в каналізації часто утворюються при влученні в сифони і підводки до приладів піску, мила, волокон від ганчірок, великих предметів. Іноді такі засмічення вдається ліквідувати шляхом прокачування води гумовим поршнем (вантузом). Якщо таким способом засмічення не ліквідується, його усувають про­чищенням дротом чи розбирають ділянку трубопроводу, що засмічена, і прочищають її сталевим «йоржиком».

2. Внутрішня каналізація

Загальна схема внутрішньої каналізації наведена на рис. 2

внутрішні каналізаційні системи складаються з приймальників, мережі внутрішніх відвідних труб, каналізаційних стояків, випу­сків та дворової мережі. Приймальниками можуть бути санітарні пристрої (унітази, пісуари, раковини, мийки, трапи тощо), різноманітні лійки, відкриті та закриті лотки. Всі приймальники при підключенні до стояків повинні мати гідравлічні затвори для шобігання проникненню газів зі стояків у приміщення.

Каналізаційні стояки у верхній частині закінчуються витяжною трубою, яка виступає над дахом будинку на 0,3—0,5 м у звичайних умовах і на 3 м за умови експлуатації даху. Витяжна труба і стояк забезпечують вентиляцію зовнішніх каналізаційних мереж, захищають гідрозатвори від зриву, тобто відсмоктування води з них. Для декількох стояків можна влаштовувати одну, спільну, витяжну частину, що зменшує кількість перетинів покрівлі будинку. Відстань по горизонталі від витяжної труби стояка до вікон чи балконів, що відкриваються, має перевищува 4 м.

У сільських одноповерхових житлових будинках або в інших випадках за розрахунком дозволяється влаштовувати невентильовані каналізаційні стояки, які не мають витяжної труби. Такі стояки можна передбачати за умови, що в будинку є ще хоча б один вентильований стояк. Невентильований каналізаційний стояк закінчується вгорі прочисткою, яка встановлюється в розтруб прямого відводу хрестовини або трійника на рівні під'єднання до стояка приладу на найвищому

поверсі.

 

На каналізаційних стояках на нижньому і верхньому поверхах, а за наявності більше 5 поверхів, через кожні 3 поверхи, встановлюють ревізії для їх прочистки. На горизонтальних ділянках встановлюють прочистки, або ревізії, відстань між якими залежить від типу стічних вод та діаметрів трубопроводів.

Збірні горизонтальні каналізаційні трубопроводи для об’єднання стояків і випуску слід прокладати у підвалах, технічному підпіллі або каналах. Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до оглядового колодязя дворової мережі, розташованого зовні будинку. З дворової мережі стічні води надходять у самопливну вуличну мережу.

Розрахунок каналізаційної мережі зводиться до визначення діаметрів, уклонів і пропускної спроможності окремих ділянок за даними витрат|

води, які надходять від водорозбірної арматури на цю ділянку.

Іимальні секундні витрати стічних вод ^⁸ (л/с) на ділян-грішньої каналізаційної мережі дорівнюють д^ш за загаль-рат холодної і гарячої води на відповідній ділянці водо-ої мережі при $^оі > 8 л/с, а при $^оі-% л/с — визначаються у лою

^⁸=^^ш+^₀⁸, (і2.і)

- найбільші секундні витрати стічних вод від санітарних їв, що визначаються за додатком 2 СНиП 2.04.01-85. санітарних приладів, що найчастіше зустрічаються, зна-ієличини ^₀⁸ приймають у 0,15 л/с — для умивальникі