Тема: Системи зв’язку, телекомунікацій, охоронної та протипожежної сигналізації

1. Засоби внутрішнього зв'язку

2. Засоби охоронної та пожежної сигналізації

3. Бронювання та автоматичні пристрої

 

1. Засоби внутрішнього зв'язку

 

Телефонний зв'язок — один із найпоширеніших видів елект­ричного зв'язку. Слово «телефон» створене з двох грецьких слів: «теле» — «далеко» та «фоно» — «звук» — «звук з далеку». Ви­найдений більше ста років тому американцем А.Г.Беллом. Теле­фонний зв'язок полягає в перетворенні сигналів інформації (звуків голосу) в коливання електричного струму, передача цих сигналів по лінії і потім знову перетворення їх у звуки, які в точ­ності відповідають мові абонента, що викликається.

Перетворювачем звукових коливань в коливання електрично­го струму є мікрофон. Для зворотнього перетворення електрич­них коливань в звукові служить телефон, який в основному скла­дається з сталевої мембрани і електромагніта. При проходженні через котушку електромагніта змінною струму, створеного мікрофоном абонента, що розмовляє, мембрана телефону то сильніше, то слабше буде притягатися до електромагніту: це вик­ликає коливання повітря над нею (Рис. 6.1). Коливання мембра­ни телефону точно співпадає з коливанням мембрани мікрофону, і абонент приймаючого апарату буде чути в телефоні мову, вимов­лену перед мікрофоном апарату, що передає (обидва апарати — що передає і що приймає — називаються кінцевими), її телефон­ному апараті розмовні прибори — мікрофон і телефон — поєднані в загальну конструкцію — мікротелефонну трубку.

Таким чином телефонний апарат є одночасно кінцевим апара­том, що передає і приймає. Прийняття виклику від інших або­нентів у телефонному апараті виконується дзвінком, а набір номе­ра при автоматичному телефонному зв'язку — номеронабирачем. У первинному становищі, коли мікротелефонна слухавка лежить на важелі, у лінію включений дзвінок апарату, готового до прий­няття виклику від інших абонентів. Для ведення розмови абонент знімає слухавку з важеля, внаслідок чого важільний перемикач відключає дзвінок і вмикає в лінію мікрофон і телефон через трансформатор. Номеронабирач поєднує розташований на кришці апарата диск з десятьма отворами. Бажаючи набрати номер, або­нент повертає диск за часовою стрілкою до упору. Після звільнен­ня диск повертається в первинне становище, замикаючи і розми­каючи при цьому лінію за допомогою 2 контактів номеронабирачів стільки разів, в залежності від того, яка набрана цифра (Рис. 6.2). Контакт 1 з початком руху диску замикається в вихідне станови­ще, не пропускається струм з лінії в мікрофон і

телефон.

Диспетчерський і технологічний зв'язки представляють собою замкнуті системи прямого зв'язку, грані якого позначені тери­торіально, технологічним циклом чи підопічністю. Ці зв'язки ха­рактеризуються: наявністю попередньо вказаних напрямів передачі розмовної інформації (взаємопов'язуючі); простішим і найбільш швидшим шляхом встановлює зв'язок (натисненням ключа, голосом, зняттям трубки), можливістю групових передач і нарад; спеціальними конструктивними і електричними можли­востями апаратури, що створюють необхідні умови для викорис­тання її в керуванні виробництвом (зосередження ко­мунікаційних елементів у вигляді зручних для використання пультів, застосування посилювачів, наявність індивідуальних оптичних сигналів). При користуванні диспетчерським комута­тором зовсім виключаються втрати, викликані зайнятістю або­нентів або приборів колективного використання (з'єднуючих ліній), що має місце в автоматичному телефонному зв'язку. Ди­ректорський телефонний зв'язок по технічному забезпеченню є різновидом диспетчерського. Відмінність полягає в поліпшеному конструктивному оформленні та електричних характеристиках.

Диспетчерський телефонний зв'язок може бути одноступене- вий, двоступеневий та багатоступеневий. Одноступенева система організовується на невеликих підприємствах, де виробничими процесами керує один диспетчер. Двоступенева система (Рис. 6.3)

організовується на підприємствах, де виробництвом в цілому ке­рує диспетчер, а працею окремих відділів цехів — цехові диспет­чери. Багатоступенева система організовується на великих підприємствах, де групи цехів комплектуються в самостійні ви­робництва або два великі цехи розділені по керуванню на окремі ділянки. В кожній системі диспетчер нижчого ступеня є абонен­том диспетчерської установи вищого ступеня.

Для організації диспетчерського,директорського та техно­логічного зв'язку і розроблені різні системи спеціального устат­кування і комутаторів, в яких: кожному абоненту присвоюється різне викликне реле, викликна лампа і ключі; лінія абонента за допомогою абонентського ключа під'єднується до робочого місця; виклик посилається автоматично при підключенні та припи­няється при зніманні абонентом слухавки; зайняття лінії — горіння сигнальної лампи, привласненої даному абоненту; мож­ливе одночасне посилання виклику і розмови з декількома або­нентами; комплект з'єднуваних ліній дозволяє вести переговори з робочого місця з абонентами АТС чи інших станцій.

Сьогодні вся радіоелектроніка розділена на дві величезні об­ласті — аналогову та цифрову. Аналогові канали зв'язку були єдиним видом каналу від 50-х років XX століття — до епохи ви­никнення обчислювальної техніки та цифрових систем зв'язку. Намагаючись здешевити системи зв'язку, за рахунок викорис­тання кожної лінії зв'язку не одним, а декількома абонентами, створили так званий зв'язок ущільнених каналів.

В аналогових системах зв'язку застосовуються частотне ущільнення. Ідея такого ущільнення замикається в наступному (Рис. 6.4).

Крім одного основного сигналу, сигнали з телефонів, що до­повнюють зі спектром від 0,3 до 3,4 кГц переносяться на різні частоти, що лежать вище частоти основного каналу з допомогою апаратури частотного ущільнення. На стороні, що приймає вико­нують зворотну операцію — усі сигнали перетворюють в основну смугу та подають на абонентські лінії. Кількість сигналів, що од­ночасно передаються визначається частотними властивостями лінії зв'язку: чим ширша її смуга пропускання, тим більше теле­фонних каналів можливо організувати. Між цифровою та анало­говою електронікою перекинені мости, рух по яким в основному йде в одному напрямі — все більше аналогових систем перехо­дить в величезне поле цифр. В теперішній час системи частотного ущільнення зовсім не друкуються, а лише де-небудь використо­вуються старі системи.

Рис. 6.4. Аналогові системи зв'язку.

 

Рис. 6.5. Принцип перетворення аналового речового сигналу

Майбутнє за цифровою системою передачі, в якій усі види повідомлень, в тому числі і мова, перетворюється в цифрову фор­му. Одним із способів перетворення аналогового сигналу в цифро­ву форму є імпульсно-кодова модуляція ІКМ (англійською РСМ — Pulse Code Modulation). Принцип цифрового перетворення ана­логового речового сигналу по алгоритму ІКМ відображений на рис. 6.5.

На першому етапі виробляється дискретизація аналогового сигналу за допомогою імпульсної послідовності частотою 8 кГц. Ця імпульсна послідовність знімає звіти аналогового сигналу. Амплітуди звітності можуть приймати будь-які значення, кількість яких безкінечна. Для того щоб виразити їх у вигляді кінцевої послідовності чисел, виробляють квантування рівня звіту, тобто розбивку його діапазону на визначену кількість диск­ретних значень. В європейському значенні прийнято 256 рівнів. Для нумерації такої кількості рівнів необхідно використовувати 8-розрядні двійкові числа, виходить так звана 8-бітна ІКМ, яка в подальшому передається в канал зв'язку. Біт — одиниця двійко­вої інформації, тобто це один розряд двійкового числа. В елект­розв'язку кожен біт представляється у вигляді потенціалу. Для розпізнання «1» та «О» використовують різні рівні потенціал одної полярності (уніполярний сигнал) або зворотні потенціали (двополюсний сигнал). Так як звіт аналогового сигналу знімають з частотою 8 кГц (8000 разів за секунду) і кожний звіт представ­ляється восьмирозрядним двійковим числом, то швидкість пере­дачі такого цифрового потоку символів в каналі складає 64 кбіт/с. Канал з таким цифровим потоком називають основним цифровим каналом.

В склад структури цифрової системи входять (Рис. 6.6): мікрофон телефонного апарату; аналого-цифровий перетворю­вач АЦП, що забезпечує перетворення мовного сигналу в циф­рову форму по одному з алгоритмів; передавач, перетворюючий цифровий сигнал в форму, зручний для проходження по лінії передачі; приймач, що сприймає лінійний сигнал та перетво­рює його в попередній цифровий сигнал; цифро-аналоговий пе­ретворювач ЦАП, що перетворює цифровий сигнал в аналогову форму телефонного апарату. В разі необхідності передачі інформації великій кількості осіб на великій території, здійснення пошуку осіб, забезпечення двостороннього зв'язку з персоналом, який не може вести переговори за допомогою мікротелефонної слухавки організується виробничий гучно мовний зв'язок (ВГЗ).

 

ВГЗ класифікують за двома ознаками:

а) за способом організації зв'язку розрізняють системи однос­тороннього розпорядно-пошукового зв'язку /РПЗ/ керівників виробництва з виробничим персоналом; системи двостороннього виробничого гучномовного зв'язку і керівників виробництва з персоналом останнього між собою;

б) за місцем знаходження посилювачів розрізняють системи з центральними посилювачами та системи з абонентськими поси­лювачами.

В свою чергу, системи з абонентськими посилювачами розді­ляються на: циркулярні, при яких усі абонентські пости вмика­ються паралельно в одну лінію (Рис. 6.7); і виборчі, що дозволя­ють вести індивідуальні переговори старшого групи абонентів з абонентськими постами та останніх між собою (Рис. 6.8). В комп­лект апаратури ВГЗ входять дві системи: ВГЗІ-ЗОм /виборча на ЗО постів/ та ВГЗІ-ІОм /виборча на 10 постів/, які можуть працю­вати самостійно та сумісно, складаючи загальну мережу ВГЗ. Мак­симальне число постів в об'єднаній мережі складає 84, з них 7 стар­ших. Пост старшого системи ВГЗІ 30-м з'єднаний з 23-ма абоне­нтськими постами ВГЗІ-ЗОм та шістьма постами старших інших систем. В свою чергу кожний пост старшого системи ВГЗІ-ІОм яв­ляється абонентом системи ВГЗІ-ЗОм і старшим для своєї групи абонентських постів /до 9 в кожній групі/. Система володіє вели­кими можливостями по організації поперечних зв'язків між постами.

Лінія

 

 

ВГЗ-71, що розглядається, забезпечує: двосторонній виробни­чий гучномовний зв'язок старшого системи з кожним із абоне­нтських постів своєї системи; двосторонній виробничий гучно­мовний зв'язок старшого системи ВГЗІ-ЗОм з постами старших систем ВГЗІ-ІОм; поперечні двосторонні виробничі гучномовні зв'язки усіх 23-х абонентських постів між собою; циркулярний зв'язок старшого системи з усіма 29-ма включеними в систему постами; виробничий циркулярний зв'язок старшого системи ВГЗІ-ЗОм з постами ВГЗІ-ІОм; поперечні виробничі гучномовні зв'язки між абонентськими постами ВГЗІ-ІОм; циркулярний зв'язок з будь-якого абонентського поста ВГЗІ-ІОм з усіма поста­ми даної системи. В багатьох виробничих системах керування з невеликим об'ємом інформації, обладнання ВГЗ-71 може заміни­ти станцію диспетчерського зв'язку.

Пневматична пошта — засіб поштового зв'язку, коли корес­понденція пересилається через спеціальні труби енергією повітря. Пневмопоштою пересилаються документи, бланки стан­дартних розмірів. Інколи пневмопошта використовується для диспетчерського документального зв'язку. Пневмопошта може з'єднувати окремі приміщення в середині підприємства. За цими ознаками пневмопошта ділиться на внутрішню та Системи зовнішньої пневмопошти бувають: радіальні, кіль­цеві та радіально-кільцеві, двотрубні та однотрубні; швидкість руху патронів по трубам складає приблизно 15м/с. Діють систе­ми пневмопошти стиснутим або розрідженим (економне) повітрям; бувають комбіновані системи. Зовнішня пневмопошта обладнується повітредувами автоматичної дії невеликої потуж­ності, що розміщені на окремих ділянках мережі. Труби зовнішньої пневмопошти прокладають під землею нижче глиби­ни промерзання ґрунту, внутрішньої — у приміщеннях. Для труб використовують безшовні металеві, дюралюмінієві або поліхлорвінілові труби з чистою внутрішньою поверхнею, діаметром 65-200 мм з товщиною стінок 2-3 мм. Патрони (Рис. 6.9) представляють собою закриті гільзи в які вкладають доку­менти, що пересилаються.

 

Перерізи трубопроводів та форми патронів бувають різними в залежності від характеру предметів пересилання. В безпатронній пневмопошті пересилка документів проводиться без патронів в трубах прямокутного січення. Перед відправленням документів таким способом один кінець бланку загинають, створюючи пове­рхню для дії повітряного потоку (Рис. 6.10).

 

Пневмопошта існує з кінця 18 століття, вперше була викорис­тана у Відні. Найбільша протяжність мережі пневмопошти у Па­рижі ~ 500 км. Після відкриття електрики її використали в якості передачі інформації з блискавичною швидкістю. По дро­там навчились передавати електричні сигнали, що передають живу людську мову. Але дроти не протягнеш за літаком, потя­гом. Перекинути міст через простір людству допомогло радіо (в перекладі з лат. «радіо» означає «випромінювати»). Для пере­дачі повідомлень без дротів потрібні лише радіопередавач та радіо­приймач, які пов'язані між собою електромагнітними хвилями чи радіохвилями, випромінюваним передавачем та приймаючим приймачем.

В 1895 р. А.С.Попов сконструював прилад, який за його словами, «замінив людям електромагнітні почуття, яких не вистачало» та реагував на електромагнітні хвилі. Спершу приймач міг відчути тільки атмосферні електричні розряди — блискавки.

А потім навчилися приймати і записувати на стрічку телегра­ми, що передали по радіо. Радіозв'язок здійснюється шляхом пе­редачі сигналу без дротів на велику відстань з використанням енергії перемінного струму в.ч. Принцип радіозв'язку показаний на рис. 6.11. Генератор високої частоти (ГВЧ) виробляє перемін­ній струм в.ч. До генератора під'єднаний дріт Ап, підвішеній на щоглах над землею і добре ізольований від них. Його називають антеною, що передає. Струм в.ч. надходить в антену, внаслідок чого антена випромінює в енергію, розповсюджену у вигляді електромагнітних хвиль (радіохвиль). Радіохвилі, зустрічаючи на своєму шляху прийма­ючу антену Апр, збуджують у ній перемінну, е.д.с., що створює перемінний струм. Таким чином, приймаюча антена ловить енергію, створену передавачем.

Для передачі сигналів по радіо за допомогою енергії струмів в.ч. необхідно керувати енергією, що випромінюється передава­чем. Цю задачу виконують керуючі пристрої КП, в якості яких можуть бути застосовані телеграфний ключ або мікрофон.

Сигнали, прийняті приймачем Пр, з'єднані з приймаючою антеною Апр, посилюються та перетворюються так, щоб вони могли відтворитися вихідним пристроєм (ВП) (телефоном, гуч­номовцем чи записуючим пристроєм). Для передачі сигналу в зворотньому напрямку використовуються схожі пристрої. Те­перішній час величезну цінність виявляє до рухомого зв'язку. Він стає невід'ємною частиною життя ділової людини. Його потребують керівники та персонал організацій для оперативно­го та якісного рішення задач. В пресі все частіше з'являється інформація про транкінгові системи зв'язку. Це радіальні або радіольнозовані системи рухового радіозв'язку, використовую­чи автоматичний динамічний розподіл малого числа радіока­налів (часто «пучка») серед великої кількості абонентів. Під терміном «транкінг» (Ігипкіпй) розуміється спосіб рівного дос­тупу абонентів до загально виділеного пучка каналів, при яко­му контрольний канал закріплюється для кожного сеансу зв'язку індивідуально в залежності від розподілу навантажен­ня в системі. Транкінгові системи використовують декілька радіоканалів одночасно, і кожному абоненту системи може бу­ти поданий для зв'язку будь-який із незайнятих каналів. Ця система не спроможна охоплювати велику територію діамет­ром 80-100 км. Важливою особливістю системи є те, що вони роблять в автономному режимі і можуть бути автоматизовані аж до виписки розрахунку за проведену розмову. На цьому принципі в 60-х роках була розроблена і введена радянська радіотелефонна система рухомого зв'язку «Алтай», яка у мо­дернізованому вигляді функціонує і в теперішній час. В Європі радіальні мережі широко використовуються для створення внутрішніх корпоративних систем зв'язку. Проектують енергію, розповсюджену у вигляді електромагнітних хвиль (радіохвиль). Радіохвилі, зустрічаючи на своєму шляху прийма­ючу антену Апр, збуджують у ній перемінну, е.д.с., що створює перемінний струм. Таким чином, приймаюча антена ловить енергію, створену передавачем.

Для передачі сигналів по радіо за допомогою енергії струмів в.ч. необхідно керувати енергією, що випромінюється передава­чем. Цю задачу виконують керуючі пристрої КП, в якості яких можуть бути застосовані телеграфний ключ або мікрофон.

Сигнали, прийняті приймачем Пр, з'єднані з приймаючою антеною Апр, посилюються та перетворюються так, щоб вони могли відтворитися вихідним пристроєм (ВП) (телефоном, гуч­номовцем чи записуючим пристроєм). Для передачі сигналу в зворотньому напрямку використовуються схожі пристрої. Те­перішній час величезну цінність виявляє до рухомого зв'язку. Він стає невід'ємною частиною життя ділової людини. Його потребують керівники та персонал організацій для оперативно­го та якісного рішення задач. В пресі все частіше з'являється інформація про транкінгові системи зв'язку. Це радіальні або радіольнозовані системи рухового радіозв'язку, використовую­чи автоматичний динамічний розподіл малого числа радіока­налів (часто «пучка») серед великої кількості абонентів. Під терміном «транкінг» (Ігипкіпй) розуміється спосіб рівного дос­тупу абонентів до загально виділеного пучка каналів, при яко­му контрольний канал закріплюється для кожного сеансу зв'язку індивідуально в залежності від розподілу навантажен­ня в системі. Транкінгові системи використовують декілька радіоканалів одночасно, і кожному абоненту системи може бу­ти поданий для зв'язку будь-який із незайнятих каналів. Ця система не спроможна охоплювати велику територію діамет­ром 80-100 км. Важливою особливістю системи є те, що вони роблять в автономному режимі і можуть бути автоматизовані аж до виписки розрахунку за проведену розмову. На цьому принципі в 60-х роках була розроблена і введена радянська радіотелефонна система рухомого зв'язку «Алтай», яка у мо­дернізованому вигляді функціонує і в теперішній час. В Європі радіальні мережі широко використовуються для створення внутрішніх корпоративних систем зв'язку. Проектують

Транкінгові мережі рухомого зв'язку, по аналогії з мережами, що віщають: достатньо потужний передавач працює через високо підвішену антену, охоплюючи територію округи прямого бачен­ня радіусом до 40-50км. При цьому на площі обслуговування в 5- 8 тис.кв.км. Абонентам може бути виділено декілька десятків радіоканалів. Сотовий принцип визначає інший, в порівнянні з моделлю, що віщає, підхід до проблеми радіопокриття зони обс­луговування. Сотова система використовує велику кількість ма­лопотужних передавачів, які призначені для обслуговування тільки порівняно невеликої зони (0,5-2 кв.км.). Для організації такої мережі потрібно більш складне, порівняно з транкінговим, комунікаційне обладнання та частотне просторове планування. Наряду з цим системи мають багато спільного: багатозонове пок­риття територій, що обслуговуються, автоматичний роумінг, з'єднання з телефонною мережею загального користування.

 

Транкінгова система може бути однозоновою (8таг Тптк), Во- лемот, Алтай, та багаторазовою (систему стандарту МРТ 1327, ТЕТКА). В склад системи входять абонентська апаратура та базо­ве облаштування. Радіокоміти, реалізують зв'язок на виділених частотах, об'єднуються в транкінгову мережу за допомогою спеціальних контролерів, якими обладнані як ретранслятори

так і мобільні радіостанції. В кожній зоні встановлюють базову станцію, через яку забезпечується радіозв'язок з абонентами сис­теми. В склад типової базової станції входять: антенно-федераль­на система, приймачі-передавачі, прилади керування, комутатор та інтерфейс телефонного каналу (Рис. 6.12).

Антенно-федеральна система забезпечує випромінювання та прийом високочастотних сигналів, а також розділення передаю­чих та приймаючих сигналів на входах, виходах прийомопереда- вачів. Прийомопередавачі використовуються для прийому і пере­дачі мовних керуючих сигналів. У всіх транкінгових системах (крім стандарту ТЕТРА) використовують багатостанційний дос­туп з частотним розділенням каналів. Прилад керування (ПК) з'ясовує роботу всіх радіоканалів, зберігає дані про дозволених абонентів.

Комутатор, через який проходять всі з'єднання між абонента­ми, які знаходяться в різних зонах, а також з'єднує з диспет­черськими телефонами. Системний термінал здійснює операції підключення та відключення абонентів, зміни їх прав доступу. Інтерфейс телефонного каналу забезпечує спряження базової станції з телефонною мережею загального користування. В якості абонентської апаратури в транкінгових системах використовують автомобільні або портативні радіостанції, що працюють в симпле­ксному, дуплексному режимах. Вихідна потужність у абонентсь­ких радіостанцій 1-5 Вт для портативних і 10-30 Вт для авто­мобільних радіостанцій.

Мережа абонентського телеграфування (АТ) забезпечує або­нентів оперативного документального зв'язку в межах національ­ної мережі та країн СНГ. Мережа телекс забезпечує абонентів міжнародним оперативним документальним зв'язком як в Ук­раїні, так і за її межами.

Оперативне керування мережеюАТ, АТ/Телекс забезпечує НЦУ головної станції міста Києва та вузловими регіональними станціями.

Станції мережі АТ/Телекс дають абонентам можливість:

• ведення прямих переговорів та передачі інформації між під­приємствами та організаціями, а також між абонентами, які під'єднані до мережі АТ та АТ/Телекс цілодобово;

• ведення прямих переговорів осіб, які знаходяться у відряджен­нях, з пунктів комплексного користування (пункти телеком-сервіс);

• передача телеграм на місцевий телеграф при відсутності у ад­ресата абонентського пристрою або його пошкодження;

• цілодобового отримання телеграм з місцевого телеграфу, не­залежно від наявності обслуги, з підтвердженням їх прийняття автовідповідачем абонентського пристрою.

Термінальні пристосування, які приєднуються до абонентсь­кої лінії мають шрифти з латинськими та кириличними буквами, обладнані автовідповідачем і включені цілодобово, якщо цілодо­бове включення неможливе — термінальне пристосування облад­нане адаптером з накопичувачем.

Транкінгові мережі рухомого зв'язку, по аналогії з мережами, що віщають: достатньо потужний передавач працює через високо підвішену антену, охоплюючи територію округи прямого бачен­ня радіусом до 40-50км. При цьому на площі обслуговування в 5- 8 тис.кв.км. Абонентам може бути виділено декілька десятків радіоканалів. Сотовий принцип визначає інший, в порівнянні з моделлю, що віщає, підхід до проблеми радіопокриття зони обс­луговування. Сотова система використовує велику кількість ма­лопотужних передавачів, які призначені для обслуговування тільки порівняно невеликої зони (0,5-2 кв.км.). Для організації такої мережі потрібно більш складне, порівняно з транкінговим, комунікаційне обладнання та частотне просторове планування. Наряду з цим системи мають багато спільного: багатозонове пок­риття територій, що обслуговуються, автоматичний роумінг, з'єднання з телефонною мережею загального користування.

 

Транкінгова система може бути однозоновою (8таг Тптк), Во- лемот, Алтай, та багаторазовою (систему стандарту МРТ 1327, ТЕТКА). В склад системи входять абонентська апаратура та базо­ве облаштування. Радіокоміти, реалізують зв'язок на виділених частотах, об'єднуються в транкінгову мережу за допомогою спеціальних контролерів, якими обладнані як ретранслятори

так і мобільні радіостанції. В кожній зоні встановлюють базову станцію, через яку забезпечується радіозв'язок з абонентами сис­теми. В склад типової базової станції входять: антенно-федераль­на система, приймачі-передавачі, прилади керування, комутатор та інтерфейс телефонного каналу (Рис. 6.12).

Антенно-федеральна система забезпечує випромінювання та прийом високочастотних сигналів, а також розділення передаю­чих та приймаючих сигналів на входах, виходах прийомопереда- вачів. Прийомопередавачі використовуються для прийому і пере­дачі мовних керуючих сигналів. У всіх транкінгових системах (крім стандарту ТЕТРА) використовують багатостанційний дос­туп з частотним розділенням каналів. Прилад керування (ПК) з'ясовує роботу всіх радіоканалів, зберігає дані про дозволених абонентів.

Комутатор, через який проходять всі з'єднання між абонента­ми, які знаходяться в різних зонах, а також з'єднує з диспет­черськими телефонами. Системний термінал здійснює операції підключення та відключення абонентів, зміни їх прав доступу. Інтерфейс телефонного каналу забезпечує спряження базової станції з телефонною мережею загального користування. В якості абонентської апаратури в транкінгових системах використовують автомобільні або портативні радіостанції, що працюють в симпле­ксному, дуплексному режимах. Вихідна потужність у абонентсь­ких радіостанцій 1-5 Вт для портативних і 10-30 Вт для авто­мобільних радіостанцій.

Мережа абонентського телеграфування (АТ) забезпечує або­нентів оперативного документального зв'язку в межах національ­ної мережі та країн СНГ. Мережа телекс забезпечує абонентів міжнародним оперативним документальним зв'язком як в Ук­раїні, так і за її межами.

Оперативне керування мережеюАТ, АТ/Телекс забезпечує НЦУ головної станції міста Києва та вузловими регіональними станціями.

Станції мережі АТ/Телекс дають абонентам можливість:

• ведення прямих переговорів та передачі інформації між під­приємствами та організаціями, а також між абонентами, які під'єднані до мережі АТ та АТ/Телекс цілодобово;

• ведення прямих переговорів осіб, які знаходяться у відряджен­нях, з пунктів комплексного користування (пункти телеком-сервіс);

• передача телеграм на місцевий телеграф при відсутності у ад­ресата абонентського пристрою або його пошкодження;

• цілодобового отримання телеграм з місцевого телеграфу, не­залежно від наявності обслуги, з підтвердженням їх прийняття автовідповідачем абонентського пристрою.

Термінальні пристосування, які приєднуються до абонентсь­кої лінії мають шрифти з латинськими та кириличними буквами, обладнані автовідповідачем і включені цілодобово, якщо цілодо­бове включення неможливе — термінальне пристосування облад­нане адаптером з накопичувачем.

навколишній простір електромагнітну

 

6.2. Засоби охоронної та пожежної сигналізації

В склад комплекту охоронної та пожежної електричної сиг­налізації входять приймаючі апарати та ручні або автоматичні сповіщувачі, що встановлені на території об'єкту, який охоро­няється пожежною або позавідомчою охороною. Існує дві основні системи сигналізації: променева (Рис. 6.13. а), при якій до кож­ного сповіщувача від прийомного апарату ПА йде окрема пара дротів Л, і шлейфна, або кільцева (Рис. 6.13. б), при якій усі сповіщувачі приєднуються до одного дроту послідовно.

Лінійні сигналізації — нормально замкнені, чим забезпечуєть­ся неперервний контроль за їх налагодженістю. Для променевої системи застосовують сповіщувачі ручної дії з кнопкою, натис­ненням якої посилається сигнал. В шлейфній системі сигналізації застосовуються сповіщувачі, які мають заводний механізм, який при натисненні кнопки обертає кодовій диск, посилаючи на нітрат, що приймає ПА серію імпульсів, визначаючих номер сповіщувача, що подає сигнал тривоги.

Застосування апаратури охоронно-пожежної сигналізації /ОПС/, централізованого стеження передбачається в двох варіан­тах: захист об'єктів /приміщень/ з фіксацією проникнення за допо­могою виносних та звукових сповіщувачів; захисту групи об'єктів, з функцією проникнення, на концентраторах малої ємності.

Основним видом захисту об'єктів є блокування уражених місць /вікон, дверей, люків, полу/ за допомогою сповіщувача типу СМК, ДІМК, фольга, дріт ПМВ, які під'єднуються на прийомно- контрольні прибори /ПКП/, що встановлені в середині охороню- ваного об'єкту.

Застосування ПКП «Гудок-М», працездатність звукового та світлового оповіщувачів яка забезпечується від резервного жив­лення, або використання ПКП Сигнал-31», «Сигнал-ЗМ-1», «Сигнал-43», УОТС-1 з виводом сигнальної лінії на концентратор малої ємності або прибор «Сигнал-СМ» /гудок-М/, встановлюва­ний на посту працівника охорони. При зосередженому розміщенні цінностей необхідно використовувати апаратуру, за допомогою якої контролюється площа або об'єм живлення. До неї відносять наступні сповіщувачі:

Ультразвукові— «Фікус-МП-2», «ДУЗ-1»;

Радіохвильові— «Хвиля-Г»;

Оптиелектронні — «Фотон-1».

зовнішню; за способами пересилання на патронну та безпатронну

 

 

 

 

1. Засоби внутрішнього зв'язку

 

Телефонний зв'язок — один із найпоширеніших видів елект­ричного зв'язку. Слово «телефон» створене з двох грецьких слів: «теле» — «далеко» та «фоно» — «звук» — «звук з далеку». Ви­найдений більше ста років тому американцем А.Г.Беллом. Теле­фонний зв'язок полягає в перетворенні сигналів інформації (звуків голосу) в коливання електричного струму, передача цих сигналів по лінії і потім знову перетворення їх у звуки, які в точ­ності відповідають мові абонента, що викликається.

Перетворювачем звукових коливань в коливання електрично­го струму є мікрофон. Для зворотнього перетворення електрич­них коливань в звукові служить телефон, який в основному скла­дається з сталевої мембрани і електромагніта. При проходженні через котушку електромагніта змінною струму, створеного мікрофоном абонента, що розмовляє, мембрана телефону то сильніше, то слабше буде притягатися до електромагніту: це вик­ликає коливання повітря над нею (Рис. 1). Коливання мембра­ни телефону точно співпадає з коливанням мембрани мікрофону, і абонент приймаючого апарату буде чути в телефоні мову, вимов­лену перед мікрофоном апарату, що передає (обидва апарати — що передає і що приймає називаються кінцевими), її телефон­ному апараті розмовні прибори — мікрофон і телефон — поєднані в загальну конструкцію — мікротелефонну трубку.

Таким чином телефонний апарат є одночасно кінцевим апара­том, що передає і приймає. Прийняття виклику від інших або­нентів у телефонному апараті виконується дзвінком, а набір номе­ра при автоматичному телефонному зв'язку — номеронабирачем. У первинному становищі, коли мікротелефонна слухавка лежить на важелі, у лінію включений дзвінок апарату, готового до прий­няття виклику від інших абонентів. Для ведення розмови абонент знімає слухавку з важеля, внаслідок чого важільний перемикач відключає дзвінок і вмикає в лінію мікрофон і телефон через трансформатор. Номеронабирач поєднує розташований на кришці апарата диск з десятьма отворами. Бажаючи набрати номер, або­нент повертає диск за часовою стрілкою до упору. Після звільнен­ня диск повертається в первинне становище, замикаючи і розми­каючи при цьому лінію за допомогою 2 контактів номеронабирачів стільки разів, в залежності від того, яка набрана цифра (Рис. 2). Контакт 1 з початком руху диску замикається в вихідне станови­ще, не пропускається струм з лінії в мікрофон і телефон.

 

Телефон

Контакти

номеронабирача

Рис 2. Схема лінії телезв'язку

Диспетчерський і технологічний зв'язки представляють собою замкнуті системи прямого зв'язку, грані якого позначені тери­торіально, технологічним циклом чи підопічністю. Ці зв'язки ха­рактеризуються: наявністю попередньо вказаних напрямів передачі розмовної інформації (взаємопов'язуючі); простішим і найбільш швидшим шляхом встановлює зв'язок (натисненням ключа, голосом, зняттям трубки), можливістю групових передач і нарад; спеціальними конструктивними і електричними можли­востями апаратури, що створюють необхідні умови для викорис­тання її в керуванні виробництвом (зосередження ко­мунікаційних елементів у вигляді зручних для використання пультів, застосування посилювачів, наявність індивідуальних оптичних сигналів). При користуванні диспетчерським комута­тором зовсім виключаються втрати, викликані зайнятістю або­нентів або приборів колективного використання (з'єднуючих ліній), що має місце в автоматичному телефонному зв'язку. Ди­ректорський телефонний зв'язок по технічному забезпеченню є різновидом диспетчерського. Відмінність полягає в поліпшеному конструктивному оформленні та електричних характеристиках.

Диспетчерський телефонний зв'язок може бути одноступеневий, двоступеневий та багатоступеневий. Одноступенева система організовується на невеликих підприємствах, де виробничими процесами керує один диспетчер.Двоступенева система (Рис.3) організовується на підприємствах, де виробництвом в цілому керує диспетчер, а працею окремих відділів цехів — цехові диспет­чери. Багатоступенева система організовується на великих підприє мствах, де групи цехів комплектуються в самостійні ви-робництва або два великі цехи розділені по керуванню на окремі ділянки. В кожній системі диспетчер нижчого ступеня є абонен­там диспетчерської установи вищого ступеня.

Для організації диспетчерського,директорського та техно­логічного зв'язку і розроблені різні системи спеціального устаткування і комутаторів, в яких: кожному абоненту присвоюється різне викликне реле, викликна лампа і ключі; лінія абонента за допомогою абонентського ключа під'єднується до робочого місця; виклик посилається автоматично при підключенні та припиняється при зніманні абонентом слухавки; зайняття лінії — горіння сигнальної лампи, привласненої даному абоненту; можливе одночасне посилання виклику і розмови з декількома абонентами: комплект з'єднуваних ліній дозволяє вести переговори з робочого місця з абонентами АТС чи інших станцій.

Сьогодні вся радіоелектроніка розділена на дві величезні об­ласті — аналогову та цифрову. Аналогові канали зв'язку були єдиним видом каналу від 50-х років XX століття — до епохи виникнення обчислювальної техніки та цифрових систем зв'язку. Намагаючись здешевити системи зв'язку, за рахунок викорис­тати кожної лінії зв'язку не одним, а декількома абонентами, створили так званий зв'язок ущільнених каналів.