Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на духовні перетворення, притаманні добі Відродження

Для розвинутих країн Європи епоха Відродження (ХІV – ХVІ століття) була часом зародження капіталістичних відносин, формування абсолютних монархій і перших буржуазних республік. Це був час, коли вперше намітилась криза релігійної свідомості й виникли нові уявлення про велич і гармонію світу, про красу людини. Особливо варто підкреслити, що Відродження було не просто реставрацією античності, але поворотом в оцінці світу й людини. Філософію Відродження відрізняє яскраво виражена гуманістична спрямованість. У цей час переглядаються питання про положення людини у світі, про достоїнство особистості. Ціннісно-моральний акцент філософії підтверджується наявністю таких творів, як «Про перевагу й вищість людини» (Фаціо), «про достоїнство» (Манетті), «Про істинне й хибне благо» (Лоренцо Валла).

Духовні перетворення кардинально впливають на всі сфери життя – на виробництво, спілкування, політику, повсякденний побут. Особисті роздуми філософів позначені ідейним протиборством з середньовіччям, що уходить (Марсіліо Фічино, Піко делла Мірандола).

Розвиток наукового знання також пов’язаний з рішучим переглядом основ науки. Великі географічні відкриття призвели до змін традиційних уявлень про будову світу, а ХVI століття було позначене «коперніканською революцією» – створенням нової космології. Учені Відродження (математики, будівники, медики, астрономи, архітектори) прагнули до вивчення фактів, до узагальнення даних на основі спостережень і експериментів.

Характерною рисою культурного життя було виникнення нових наукових і філософських ідей поза традиційними офіційними навчальними закладами, «у стороні» від схоластики. Носіями нової ідеології були відомі вчені, політики, дипломати, художники, багаті меценати – знавці й покровителі мистецтва. Часто (і це також було прикметою часу) більшість цих якостей об’єднувались в одній людині (можна навести приклади життя й діяльності Лоренцо Медичі, Марсіліо Фічино, Джованні Піко делла Мірандоли, Леонардо да Вінчі, Миколи Коперніка, Джордано Бруно, Мікеланджело Буонаротті).

Прочитайте наступний текст. Випишіть імена діячів культури доби Відродження, засновників гуманістичного учення. Зверніть увагу на зміст гуманістичного ідеалу, формування якого відбувається в контексті гуманістичного доробку діячів Відродження.

У процесі еволюції основних наукових і філософських уявлень, на хвилі духовної опозиції церкви виникає гуманістичне учення, суть якого допомагає зрозуміти художні ідеї й естетичні устремління найвизначніших майстрів мистецтва того часу.

Основа філософії гуманізму була закладена у творчості Данте Аліґ’єрі, Франческо Петрарки, ідеях Флорентійської Платонівської академії («вільному об’єднанні» вчених, письменників, філософів і художників).

Найвеличніша постать Данте Аліґ’єрі (1265 – 1321) стояла у витоків художньої культури Відродження. Світогляд Данте знайшов відображення як у наукових формулюваннях його трактатів, так і в образній системі основного твору його життя – «Божественній комедії». Благородство людини, за Данте, полягає в її діянні; користуючись даною їй свободою, людина здатна виконати своє земне призначення, до здійснення подвигу.

Початок гуманізму пов’язаний також із творчістю італійського поета Франческо Петрарки (1304 – 1374). Петрарка був засновником нової європейської лірики, автором всесвітньо відомих сонетів, «Книги пісень» рідною мовою – італійською. Зверненість до себе, до своїх внутрішніх прагнень складає головний зміст різноманітної творчості поета. Проте увага автора зосереджувалась на проблемі людського достоїнства, думок і переживань людини «нового», з усіма її земними пристрастями.

Проблема людського достоїнства – центральна у творчості філософів-гуманістів. Згідно з гуманістичним ученням, достоїнство полягає в діяльності, у творчості. Працюючи над собою, займаючись науками, піднімаючись до багатств світової культури, земна людина піднімається до божественого рівня, стає універсальною людиною, людиною-титаном. Таким чином, гуманістичний ідеал людини – ідеал героїчний, який «увібрав» у себе кращі духовно-моральні цілі Відродження.

Прочитайте й законспектуйте наступний текст. Складіть схему видів і жанрім мистецтва доби Відродження в Італії, доби Північного Відродження.

Говорячи про мистецтво Відродження, перш за все, треба відзначити, що ця епоха відрізняється невиданим злетом художньої майстерності, аналог якій може бути знайдений тільки в античності. Але види мистецтв Відродження розвиваються не паралельно. У кожній країні, в силу різних причин, домінував певний вид мистецтва. Різноманітність видів художньої творчості породила цілий ряд нових жанрів, які зберігають своє значення й у наш час (новела, сонет, портрет, натюрморт, опера, ораторія, мадригал і багато-багато інших). Реалістична природа мистецтва Відродження прагне перебороти релігійний канон середньовічного мистецтва й вільно використовувати народно-світські традиції. Але якщо в мистецтві італійського Відродження досягали найвищих висот живопис, скульптура, архітектура й література, в інших європейських країнах не менш стрімко розвивались музика, графіка, мистецтво театру.

Так, звертаючись до мистецтва Нідерландів ХV – ХVI століть, можна відзначити творчість композиторів нідерландської школи поліфоністів, художників братів ван Ейк, Пітера Брейгеля старшого, Ієроніма Босха, на прикладах із творчості Дюрера, Грюнвальда, Лукаса Кранаха можна простежити особливості мистецтва живопису, графіки й гравюри Германії.

До найбільш пізніх процесів Відродження відносяться культури Іспанії й Англії періоду ХVІ – ХVІІ століть. Іспанське Відродження позначене глибоким зв’язком з народно-демократичними традиціями. Саме в іспанському театрі було виведено на сцену героя, у якому виражався гуманістичний ренесансний ідеал (творчість Лопе де Вега, героїчна драма «Фуенте Овехуна»), пропагувалась ідея соціальної рівності людей (комедія «Собака на сіні»).

Своєрідність розвитку англійського мистецтва не дозволяє виділити в ньому період, рівнозначний епосі Відродження в Італії, Франції, Германії та інших країнах Західної Європи. Але епоха, пов’язана з пізнім Відродженням, вивела в англійській літературі гігантську фігуру В.Шекспіра, творця національного театру, автора всесвітньо відомих трагедій, Говорячи про творчість В.Шекспіра, потрібно дещо виділити. Англійський театр епохи В.Шекспіра посідав одне з провідних місць у художній культурі країни. Театр був «провідником» нової ідеології, втілював у живому дійстві гуманістичний ідеал Відродження. У той же час пізнє Відродження надає образу людини-титану трагічних рис. Епоха поступово усвідомлювала, що людська обдарованість і талант, благородство й великий потенціал творчих сил не є гарантією захисту від соціальних потрясінь, загибелі окремих людей і цілих країн. Таким чином мистецтво пізнього Відродження доходить до основного духовного протиріччя свого часу – діалектиці титанічного й трагічного. Зрілий англійський театр узагальнив і втілив у живому дійстві образи героїв Відродження, конкретизував характерні риси, їх трагічну долю (трагедії В.Шекспіра «Гамлет», «Отелло», «Король Лір»).

Законспектуйте наступний текст. Зверніть увагу на своєрідність форм культурного життя в Україні ХІУ – ХУІ століть. Проаналізуйте вплив гуманістичних ідей Відродження на українське мистецтво ХУІ – початку ХУП століть.

У ХІУ – ХУІ століттях (період «середньої доби» за І. Крипۥякевичем) культурний центр України перемістився на захід, до Галицько-Волинського князівства. Значного розвитку на той час досягла архітектура, зокрема споруди оборонного значення – замки, вежі, укріплені садиби, монастири з високими мурами. Спорудження величних замків оборонного значення є однією із характерних рис культури ХІУ-ХУ століть. В Україні більшість цих споруд були деревۥяними і тому не зберігліся до наших днів. У деревۥяних спорудах поєдналися традиції архітектури Київської Русі й традиції більш ранніх часів. Найстарішою камۥяною фортецею в Україні є Верхній замок у Луцьку, споруджений у ХІУ ст. Здобутками українськой архітектури тих часів є також камۥяні замки в містах Камۥянці-Подільському, Меджибожі, Хотині, Олеську, Мукачевому. До наших часів зберіглася Покровська церква-фортеця в селі Сутківцях на Поділлі (ХУ ст.).

У період ХVІ – початку ХVП в українській культурі поширилися ідеї Відродження. Даний період розвитку української культури отримав назву «раннього гуманізму». Провідну роль у розвитку мистецтва ХV-початку ХVП ст. зіграла діяльність провідних учених цього часу, вихідців з українських земель. Їх творча праця була відмічена новим, «ренесансним» розумінням людини, стійким інтересом до природничих наук, пропагуванням ідей справедливості й толерантності. Головними центрами культурного та наукового життя тих часів були міста Львів, Острог, Київ, Перемишль, Замостя. Саме тут зароджувався й міцнів український гуманістичний рух, тут творили представники європейської ренесансної культури, з’являлися наукові осередки, культурно-освітні центри зі школами, друкарнями, об’єднаннями учених.

Провідну роль в розвитку мистецтва ХVІ – початку ХVП відігравав Львів. У цьому місті відбулася зустріч традицій Сходу і Заходу, українські митці працювали тут поруч із майстрами, вихідцями з Німеччини, Голандії, Польщі та інших європейських країн. Нові мистецькі віяння українські майстри вміло поєднували із національними традиціями.

У Львові зберіглося багато архітектурних споруд періоду ХVІ – початку ХVП ст. Після спустошливої пожежі 1527 року в місті почали будувати так звані камۥянці, муровані житлові будинки. На площі Ринок у Львові зведена найбільша камۥяниця, будинок купця Корнякта. Архітектурне обличчя Львова формувалося під впливом католицьких традицій, що було наслідком тривалого політичного та культурного панування Польщі на землях Західної України. Тим не менш під впливом традицій православۥя, на замовленні Львівського братства був зведений архітектурний ансамбль, до складу якого увійшли Успенська церква, Вежа Корнякта і каплиця Трьох святителів.

За часів Відродження скульптура відігравала важливу роль у оздобленні споруд. Визначними памۥятниками мистецтва скульптурі у Львові є каплиці Боїмів та Кампіанів.

Основним видом образотворчого мистецтва на той час був монументальний живопис та іконопис. У монументальному живопису традиції Київської Русі співіснували з новими віяннями, що приходили із заходу. Прикладом такого мистецького синтезу є фрески церкві-ротонди в селі Горяни (теперішнє передмістя м. Ужгорода). У духовному житті України ХІУ –ХУ ст. зросло значення ікони. Справа полягала в тому, що техніка стародавніх мозаїк на той час відійшла в минуле, а фрескові розписи були доступні не всім церквам. Відтак на зміну мозаїкам і фрескам як художнім складовим внутрішнього оздоблення храмів прийшов іконостас. Науковці зауважують, що, всупереч складним історичним умовам, саме мистецтво іконопису стало стверджуватися як суто національне явище, не подібне до аналогічного мистецтва інших країн східного обряду. Усі ікони періоду ХІУ –ХУ ст. походять із Галицько-Волинських земель. Саме там процвітали численні мистецькі осередки, в яких іконопис розвивався вільно, поза жорстким контролем з боку офіційної церкви. Значним памۥятником іконопису є чудотворна ікона Волинської Богоматері, написана в другій половині ХШ ст. Шанованими в Україна є ікони «Юрій Змієборець». Святий Юрій або Георгій є одним із найпопулярніших образів не тільки українського, а й всього європейського мистецтва. У цьому образі мистецькими засобами втілений етико-естетичний ідеал Середньовіччя, образ лицаря-героя, визволителя й святого зі зброєю в руках.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягав вплив античної культури на мистецтво Відродження?

2. Розкрийте зміст поняття «ренесансний гуманізм»

3. Складіть розповідь про мистецтво італійського Відродження

4. Назвіть імена відомих діячів доби Відродження

5. У чому полягала своєріднясть українського мистецтва ХІУ – ХУІ та початку ХУП століть?

Висновкі по темі 6. Здійснений у ході викладення матеріалу теми аналіз дозволив виявити суттєві зміни, що відбувалися впродовж ХІУ – ХУІ століть. Зазначені зміни були зумовлені особливостями переходу європейської культури від Середніх віків до Нового часу. У звۥязку із цим більшість дослідників розцінює добу Відродження на теренах Європи як перехідну добу, під час якої суспільство поступово змінювалося в напрямку від феодальної культури до культури нового типу, буржуазної. На цьому тлі упродовж двох віків можна було спостерігати поступове зникнення такої важливої соціальної групи середньовіччя, як лицарство, реформу християнської церкви, здійснення наукової революції, географічні відкриття, книгодрукарство і безліч інших змін. Ми зупинилися на виникненні нової ідеології, котра зумовила формування комплексу нових підходів до людини, виникнення ідеалу людини-титана, обдарованої особистості із притаманною їй гармонією фізичних та духовних сил. Зазначена ідеологія отримала назву гуманістичного учення. Ми показали, що зміст гуманістичного учення формувався в роботах різних авторів, у творах поетів, письменників, філософів, філологів, перекладачів, суспільних діячів, політиків. Формуванню гуманістичного учення сприяли: (а) - криза християнської церкви, рух Реформації; (б) – посилення інтересу до античної спадщини, звернення до перекладів робіт античних авторів, зокрема Платона. Образ людини-титана обумовив розквіт живопису, зокрема жанр портретного живопису.

Трансформації в галузі суспільного життя. «розхитування» авторитету християнської церкви, посилення ролі міст та міського населення, боротьба городян за екномічні та політичні права – все це обумовило розквіт різноманітних форм духовного життя, в тому числі й мистецтва. Відродження спонукало до виникнення численних мистецьких шкіл в містах Італії, Іспанії, Німеччини, в країнах Східної Європи. Значний вплив на розквіт видів і жанрів мистецтв здійснили видатні діячі, талановиті особистості, серед яких слід вказати поета, письменника, політичного діяча Данте Алігьєрі, художника, архітектора, винахідника Леонардо да Вінчі, художника і скульптора Мікельанджело (Італія), драматурга В. Шекспіра (Англія), композитора Орландо Лассо (Нідерланди) і багатьох інших митців.

Розгляд українського мистецтва періоду ХІУ-ХУІ та початку ХУП століть дозволив нам прослідкувати розвиток видів і жанрів мистецтва, проаналізувати роль Гальцько-Волинського князівства як культурного центру тих часів. Ми звернули увагу на подальший розвиток традицій українського мистецтва, з одного боку, і на вплив ренесансних традицій західних країн, з іншого. Ми вказали на значення таких видів мистецтва, як архітектура і скульптура, монументальний живопис і іконопис. Ми наголосили, що український іконопис періоду ХІУ –ХУ стверджувався як суто національне мистецьке явище.

 

Тема 7. „ Мистецтво Нового часу”

 

 

Зміст

7.1. Головні суспільно-політичні події Нового часу.

7.2. Стилі мистецтва ХУП століття – бароко, маньєризм і класицизм.

7.3. Рух Просвітництва як рушійна ідеологічна сила ХУШ століття.

7.4. Види і жанри класицистичного мистецтва ХУШ століття

7.5. Українське мистецтво ХУП-ХУШ століть.

Ключові слова: стиль мистецтва; стиль барокко; стиль класицизму; художньо-естетична програма стилю; Просвіта; літературна революція в Німеччині; творчість Г. С. Сковороди

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяє Вам:

· одержати знання стосовно процесів оновлення жанрів і видів мистецтва доби Нового часу;

· ознайомитися з процесами утворення стилів мистецтва, з ідейно-естетичними настановами різних стилей мистецтва ХУП – ХУШ століть;

· володіти ключовими поняттями мистецтво християнської церкви, світське мистецтво, карнавальна культура

Методичні рекомендації до вивчення теми 7. При вивченні сьомої теми слід звернути увагу на подальший розвиток основних гуманістичних ідей доби Відродження, їх трансформацію в нових історичних умовах. Вивчаючи пункт 7.1. проаналізуйте сутність суспільних змін, що відбувалися в Новий час, зверніть увагу на існування держав з різним політичним устроєм, на формування суспільних рухів, націлених на кардинальні зміни суспільного ладу, способу життя. Визначте вплив науки та філософської думки на формування мистецьких стилів, на пошуки «істинного» художнього методу. Для належного опрацювання цих питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с..

Вивчаючи пункт 7.2. зۥясуйте перш за все сутність поняття «стиль мистецтва», для чого опрацюйте відповідний розділ підручника Ю. Борева «Естетика». Для опанування питаннями походження стилів мистецтва та проблемою мистецьких відмінностей між стилями барокко, манєризму і класицизму зверніться до монографії: Д. С. Наливайко «Искусство: течения, направления, стили». – К., 1981.

Вивчаючи пункт 7.3. проаналізуйте сутність ідеології Просвітництва як провідного руху ХУШ століття. Зверніть увагу на діяльність французських учених-енциклопедистів, оцініть значення творчості Вольтера, Дідро, Даламбера для поширення ідей Просвітництва в країнах Європи. Для розвۥязання комплексу зазначених питань зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 7.4. ознайомтесь з провідними видами і жанрами класицистичного мистецтва ХУШ століття, зверніть увагу на спорідненість класицистичних творів різних авторів. Вивчаючи пункт 7.5. проаналізуйте види і жанри українського мистецтва, зверніть увагу на втілення художніх ідей класицизму в творчості українських майстрів. Для розгляду даних питань зверніться до таких видань: Білецький П. О. Українське мистецтво другої пол. ХУП-ХУШ ст. – К.: Мистецтво, 1981. – 159 с.; Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – Львів, 2001. – 445 с., с іл.

Навчальний матеріал.